Ухвала суду № 131484382, 29.10.2025, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд. унік. № 243/6103/25

Провадження № 2/243/1564/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2025 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Соловйвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Коваленка В.В., Рудь Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та заборгованості за абонентське обслуговування, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області перебуває цивільна справа за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та заборгованості за абонентське обслуговування.

Судове засідання було призначене на 09.30 год. 29 жовтня 2025 року.

Сторони судового провадження в судове засідання не з`явились, проте відповідачем ОСОБА_1 були подані заперечення, з яких вбачається, що остання просить повернути позовну заяву позивачу для подання її за підсудністю до Господарського суду Донецької області, оскільки вона є фізичною особою-підприємцем та укладала договір на постачання теплової енергії до магазину з позивачем саме як підприємець.

Частиною 1 статті 223ЦПК України передбачено, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши подану заяву та матеріали справи приходить до наступного висновку.

Так, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР № 2277017 0000 001804, дата проведення державної реєстрації 12.12.2002 р.

Зазначене також підтверджується відповіддю з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1948540 від 29.10.2025 року.

Договір про надання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , де виникла заборгованість, було укладено між позивачем та відповідачем, як фізичною особою-підприємцем, що також підтверджується наявним в матеріалах справи договором на постачання теплової енергії.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем послуги з постачання теплової енергії за вищевказаною адресою надавалися відповідачу не як фізичній особі, а як фізичній особі-підприємцю. З моменту укладення останнього договору у 2003 році вказані обставини не змінилися, оскільки відповідач продовжує підприємницьку діяльність, використовує вказане нежитлове приміщення (магазин).

Згідно з частиною першою статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентована предметна та суб`єктна юрисдикція господарських та цивільних судів, - це стаття 20ГПК України та стаття 19 ЦПК України.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 07 серпня 2019 року у справі №646/6644/17 (провадження № 14-352цс19), від 09 листопада 2021 року у справі №542/1403/17 (провадження № 14-106цс21), від 23 листопада 2021 року у справі №175/1571/15 (провадження № 14-51цс21), від 23 листопада 2021 року у справі №641/5523/19 (провадження № 14-178цс20).

Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно із частиною 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14 березня 2018 року у справі №2-7615/10, від 05червня 2018 року у справі №522/7909/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі №335/11807/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі №486/836/18, від 15 травня 2019 року у справі №904/10132/17, дійшла висновку, що наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №916/1261/18 зроблено висновок про те, що вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Першочерговим питанням у цій справі є питання визначення юрисдикції цього спору за позовом юридичної особи (теплопостачальної компанії) про стягнення вартості поставленої теплової енергії до фізичної особи, яка має статус фізичної особи-підприємця та має у власності нежитлове приміщення.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа підприємець з 2002 року і з цього часу вказаний статус не припинено. Нежитдове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , використовується відповідачем для ведення господарської діяльності.

Доказів того, що вищезазначене нежитлове приміщення не використовується відповідачем у підприємницькій діяльності, матеріали справи не містять.

Таким чином, фактично позов ініційовано у зв`язку з існуванням спору між Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» як постачальником послуг з забезпечення споживачів тепловою енергією, та споживачем ОСОБА_1 як фізичною особою підприємцем щодо користування такими послугами в межах здійснення відповідачем своєї господарської діяльності у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , в яке позивач надає відповідні послуги, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Аналізуючи обставини справи, правовідносини, які склалися між сторонами, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах ОСОБА_1 приймає участь як фізична особа - підприємець, а не як фізична особа, тому цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 19, 223, 247, 255, 258-260 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В АЛ И В:

Провадження у справі за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та заборгованості за абонентське обслуговування закрити, у зв`язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України).

Роз`яснити позивачу що спір, який виник між ним та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду виготовлений 03 листопада 2025 року.

Суддя О.О. Соловйова