Ухвала суду № 131484336, 04.11.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/34495/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2025 року суддя Вінницького міського суду Вінницької області Федчишен С.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей.

Зазначена позовна заява не відповідає вимогам, встановленимст. 177 ЦПК України, а тому є підстави для залишення її без руху відповідно до ч.1ст. 185 ЦПК Україниз метою усунення недоліків.

За приписами ч. 4ст. 177 ЦПК Українидо позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач просить звільнити його від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір», надавши посвідчення учасника бойових дій.

Однак з даним твердженням суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п.13 ч.1ст.5 Закону України "Про судовий збір"від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з виконанням їхніх прав.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №545/1149/17 зроблений правовий висновок про те, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п.13 ч.1ст.5 Закону України "Про судовий збір"суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей12,22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені уст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Серед них немає пільг щодо звільненням від сплати судового збору у справах із вимогами, подібними до тих, з якими представник позивача звернувся у цій справі.

Аналіз п.13 ч.1ст.5 Закону України "Про судовий збір"в сукупності з ч.2ст.22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.

Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати судового збору з усіх спорів.

В даному випадку позовні вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини не стосуються пільг, доплат чи інших соціальних гарантій позивача, як учасника бойових дій, та не пов`язані з наявністю/відсутністю у позивача статусу учасника бойових дій.

З огляду на вищевказане, беручи до уваги, що позовні вимоги не пов`язані з порушенням прав позивача, як учасника бойових дій, суд приходить до висновку, що пільги щодо сплати судового збору, передбачені п.13 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір на позивача не розповсюджуються, а тому судовий збір має бути сплачений ним на загальних підставах.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач пред`являє дві вимоги немайнового характеру.

Згідно пп. 2 п. 1 ч. 2ст. 4 Закону України "Про судовий збір"ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки станом на 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028 грн, тому судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, складає 1211,20 грн.

А тому позивачу слід сплатити судовий збір за дві вимоги немайнового характеру в розмірі 2422,40грн. та надати суду докази щодо цього.

При цьому, слід звернути увагу позивача, що за практикою ЄСПЛ вимога про сплату зборів судам у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (рішення від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Case of Kreuz v. Poland), заява №28249/95, п. 60).

Відповідно до п. 2 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Позивач у позовній заяві вказує, що відповідач виїхала за кордон в липні 2025 року, однак не вказує місце проживання відповідача за кордон та враховуючи, що під час перебування за кордоном особа перебуває під юрисдикцією іншої держави, дана цивільна справа є справою з іноземним елементом.

Згідно із ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Закон України «Про міжнародне приватне право» визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи. (п.1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Визначення поняття «іноземний елемент» наведено у пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право». Іноземний елемент ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:

- хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;

- об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;

- юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Згідно із ч. 8 ст. 130 ЦПК України особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких у порядку, встановленому статтею 502 цього Кодексу.

Враховуючи факт перебування відповідачки за межами території України може виникнути необхідність в направленні їй копії позовної заяви з додатками та судового виклику про необхідність явки до суду шляхом направлення відповідного судового доручення.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ч. 1 ст. 498 ЦПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про міжнародне приватне право» якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.

У рамках Гаазької конвенції з питань цивільного процесу Україна має отримувати допомогу від таких країн як Білорусія, Бельгія, Болгарія, Канада, Китай, Кіпр, Чехія, Данія, Єгипет, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Ірландія, Ізраїль, Італія, Японія, Латвія, Литва, Люксембург, Мексика, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Корея, Румунія, росія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Шрі-Ланка, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, США, Венесуела, Антигуа і Барбуда, Багами, Барбадос, Ботсвана, Кувейт, Малаві, Пакистан, Сан-Марино і Сейшели.

Статтею 1 Конвенції встановлено, що кожна договірна держава призначає центральний орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6.

Згідно зі ст. 5 Конвенції, якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.

Відповідно до ст. 7 Конвенції, типові умови формуляра, доданого до цієї Конвенції, у всіх випадках обов`язково мають бути складені французькою або англійською мовами. Вони можуть при цьому бути складені офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуючої Держави. Відповідні пробіли заповнюються або мовою запитуваної держави, або французькою чи англійською мовами.

У разі якщо у відносинах з запитуваною державою відсутній чинний міжнародний договір України, доручення надсилається Міністерству юстиції України для його направлення через дипломатичні канали (згідно з абз.3 п.2.6 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації від 27.06.2008 № 1092/5/54 ).

Згідно з п. 2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та ДСА України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України.

Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи.

Таким чином, саме на позивача покладається обов`язок забезпечити подання до суду належно оформлених, перекладених, нотаріально посвідчених документів, після чого вони надсилаються судом у порядку повідомлення, визначеного Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень», затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації від 27 червня 2008 року № 1092/5/54, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02 липня 2008 року № 573/15264.

На підставі викладеного вище, оскільки відповідачка є громадянкою України, яка фактично перебуває за кордоном, суду у випадку відкриття провадження у справі, необхідно буде направляти копію позовної заяви та доданих до неї документів за адресою її фактичного місця перебування, позивачу необхідно надати суду повну адресу місця знаходження відповідачки, засвідчений переклад позовної заяви та доданих до неї документів на офіційну мову країни місця перебування ОСОБА_2 для вручення відповідачу та проведення окремих процесуальних дій.

Крім того, відповідно до вимог абзацу 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Відповідно до розділу 1 «Підсистема «Електронний суд» глави ІІІ «Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС» Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21, вказано: пунктом 24 зазначається - підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи; пунктом 29 вказано, що у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. У випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів. В іншому випадку засобами Електронного суду користувача інформують про відсутність в іншого учасника справи зареєстрованого Електронного кабінету.

Отже, надсилання процесуальних документів до суду в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеного за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua, з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.

Таким чином, законодавцем надано сторонам та учасникам справи альтернативне право звернення до суду з позовними та іншими заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами в електронній формі (з обов`язковою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та підписанням вказаних документів власним електронним підписом) або в паперовій формі (з обов`язковим скріпленням вказаних документів власноручним підписом учасника справи (його представника)).

Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 9901/335/20 (провадження № 11-361заі20) та від 01 липня 2021 року у справі №9901/76/21 (провадження №11-137заі21).

В силу вимог ч. 7 ст. 43 ЦПК України, у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Проте позовна заява та додані до неї документи подані позивачем в електронній формі з використання сервісу «Електронний суд», однак до позовної заяви не надано докази надсилання її копії та копій доданих до неї документів відповідачу.

Отже, позовна заява не відповідає вимогам абзацу 2 ч. 1ст. 177 ЦПК України, зокрема позивачем не долучено до позовної заяви доказів надсилання відповідачу копій заяви та поданих до суду документів.

Відповідно до ч. 1,2ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

На підставі викладеного та керуючись ст.177,185,260,261 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей- залишити без руху та надати позивачу п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали суду, для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Учасник справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/.

Ухвала суду остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя: