Рішення № 131478054, 31.10.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3105/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

31 жовтня 2025 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Шепетко І.О.,

за участі секретаря судових засідань МургиС.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних за прострочення виконання зобов`язання,-

в с т а н о в и в:

Директор ТОВ «Дніпрофінансгруп» Олександр Скребець звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, яке становить 4113,27 дол.США.

В обґрунтування позову зазначив, що між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» 08.09.2005 укладено кредитний договір №403/09-2005, на підставі якого ВАТ КБ «Надра» надав відповідачу кредитні кошти на суму 15000,00 доларів США.

У зв`язку з невиконанням основного зобов`язання за вказаним кредитним договором ВАТ КБ «Надра» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.11.2009 у справі №2п-5009/09 стягнуто з відповідача на користь ВАТ «КБ «Надра» заборгованість у розмірі 27989,27 дол. США, що по курсу НБУ становило 213516,15 грн., 1700,00 грн. державного мита та 252,00 грн. інформаційно-технічного забезпечення.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.05.2021 у справі №308/1221/21 замінено у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа №2п-5009/09, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області стягувана ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.12.2024 у справі №308/15290/23 видано дублікат виконавчого листа №2п-5009/09.

Зазначають, що відповідач так і не вчинив жодних дій щодо погашення кредитної заборгованості. Внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Відповідно до розрахунку 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, яке становить 27989,27 дол. США, за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 розмір нарахованих 3% річних на суму боргу становить 4113,27 дол.США.

Оскільки, судове рішення про стягнення з боржника коштів не виконувалось досить тривалий час, враховуючи, що таке прострочення є триваючим правопорушенням, кредитор - позивач вправі вимагати стягнення з боржника відповідача в судовому порядку сум 3% процентів річних за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання аж до повного його виконання.

03.03.2025 Ужгородським міськрайонним судом відкрито провадження по справі, призначено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та надано відповідачу строк для подання відзиву.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, відзив до суду не подав.

31.10.2025 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області постановлено проводити заочний розгляд справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» 08.09.2005 року було укладено кредитний договір №403/09-2005, на підставі якого ВАТ КБ «Надра» надав позичальнику кредитні кошти на суму 15000,00 доларів США.

17.11.2009 рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №2п-5009/09 стягнуто з відповідача на користь ВАТ «КБ «Надра» заборгованість у розмірі 27989,27 дол. США, що по курсу НБУ становило 213516,15 грн., 1700,00 грн. державного мита та 252,00 грн. інформаційно-технічного забезпечення.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.05.2021 у справі №308/1221/21 замінено у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа №2п-5009/09, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області стягувана ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.12.2024 у справі №308/15290/23 видано дублікат виконавчого листа № 2п-5009/09.

Відомості про виконання відповідачем рішення суду по справі №2п-5009/09 на час розгляду справи судом відсутні.

Позивачем надано суду розрахунок 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за основним боргом за період з 02.04.2017 року по 23.02.2023 (дата розрахунку до введенняУказом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022воєнного стану) згідно якого основна сума боргу 27989,27 дол. США, 3% річних згідно формули 4113,27 дол. США.

Згідно з ч. 2 п. 1ст.11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Згідно з ч. 5 ст. 11ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 509ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно дост. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 599 ЦК Українизобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС (ч. 4ст. 263ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 16.01.2019 року у справі №373/2054/16-ц, провадження №14-446цс18 зазначила:

«Згідно зістаттею 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Оскількистаття 625 ЦК Українирозміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене частиною другоюстатті 625 ЦК Українинарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році)».

Також, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц зазначила:

«За змістом статей524,533-535і625 ЦК Українигрошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно ч. 2ст. 625ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК Українирозміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5ЦК України).

Таким чином, устатті 625 ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань».

Така ж правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц.

Відповідно висновків, викладених у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 року у справі №202/4494/16-ц, - якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставістатті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей526,599,611,625 ЦК Українидає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбаченихстаттею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 04.06.2019 року у справі №916/190/18.

Судом встановлено, що до суду звернувся позивач, як новий кредитор у грошовому зобов`язані за кредитним договором №403/09-2005 від 08.09.2005, заборгованість за яким стягнуто рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.11.2009 справі №2п-5009/09 у розмірі 27989,27 дол. США, з позовом до відповідача, як боржника, з вимогою про стягнення на свою користь 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за основним боргом за період з 02.04.2017 року по 23.02.2023 (дата розрахунку до введенняУказом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022воєнного стану) у розмірі 4113,27 дол. США.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» отримало статус правонаступника ПАТ "КБ"Надра" щодо виконання рішення, яке ухвалив Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області від 17.11.2009, на підставі ухвали суду від 12.05.2021 у справі №308/1221/21.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість, стягнута у 2009 році з ОСОБА_1 рішенням суду, нею не погашена, відтак її боргове зобов`язання перед позивачем, як новим кредитором, продовжує існувати.

За таких обставин позивач, як правонаступник, має право на звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача на його користь три проценти річних від простроченої суми невиконаного зобов`язання.

Суд вважає, що розрахунок позивача інфляційних втрат та 3% річних заст.625 ЦК Україниза період з за період з 02.04.2017 року по 23.02.2023 згідно якого основна сума боргу 27989,27 дол. США, 3% річних згідно формули 4113,27 дол. США - відповідає встановленим обставинам справи та є належним доказом на підтвердження заявлених вимог, при цьому, відповідачем даний розрахунок не спростовано, контррозрахунку не надано, як і будь-яких заперечень.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за основним боргом за період з 02.04.2017 по 23.02.2023 у розмірі 4113,27 дол. США.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Щодо вимоги представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката суд зазначає наступне.

Представник позивача у позовній заяві посилався на те, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи складає 25 000 грн., та повідомлено, що докази на підтвердження таких витрат будуть надані відповідно ч.8ст.141 ЦПК України.

11.03.2025 на адресу суду надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу (допомогу) та просив стягнути з відповідача на його користь 8500 грн.

Відповідно до ч.3, 4 ст.137ЦПК для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №362/3912/18 від 02.07.2020 зазначено, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020).

Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8500,00грн. надано Договір№02/01-24 про надання правової допомоги від 02.01.2024, Додаток №1 до Договору від 02.01.2024, Акт про надання правничої допомоги №0403-25 від 04.03.2025.

Суд враховує висновок Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22 про те, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Проте зазначає, що при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу при ухваленні заочного рішення суду, сторона відповідача немає можливості надавати свої заперечення щодо зменшення відповідних сум та обґрунтовувати недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт, а суд ухвалює рішення, аналізуючи докази, надані лише позивачем. Враховуючи викладене, суд виходить з того, що може самостійно визначити співмірність понесених витрат на правову допомогу. Суд бере до уваги, що представник позивача не подавав будь-яких заяв, клопотань, що потребують багато часу для підготовки, вивчення великого обсягу матеріалів, не брав участі в судових засіданнях особисто, не подавав клопотань про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, тому суд вважає, що необхідно зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу і стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.10,12,19,81,141,263-265,280-283 ЦПК України, ст.509,525,526,530,536,599,1048,1049,1050,1054 ЦК України, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних за прострочення виконання зобов`язання задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 4113,27 (чотири тисячі сто тринадцять доларів 27 центів) доларів США.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» судовий збір в розмірі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн. 00 коп. (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», місцезнаходження: 49089, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2, оф. 205, код ЄДРПОУ 40696815;

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя І.О. Шепетко