Ухвала суду № 131470709, 03.11.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

м. Вінниця

03 листопада 2025 р. Справа № 120/14883/25

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Свентух Віталій Михайлович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГРУП ПАЛИВНА КОМПАНІЯ" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГРУП ПАЛИВНА КОМПАНІЯ" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 27.10.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк, з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом

- подачі заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, за наявності інших підстав для його поновлення;

- надання до позовної заяви документу про сплату судового збору в сумі 1816,80 грн.

29.10.2025 року на виконання вимог ухвали суду, представником позивача долучено документ про сплату судового збору та подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, представник позивача зазначив, що самопредставництво юридичної особи є, на його думку, найбільш економним та організаційно простим способом захисту прав. У зв`язку з фактичним припиненням господарської діяльності на тривалий період та відсутністю нарахування заробітної плати, позивач вказав на неможливість залучення адвоката через відсутність фінансових ресурсів для оплати правничої допомоги.

Визначаючись щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд виходить із наступного.

Частинами 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 4 статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

У постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 Верховний Суд здійснив системне тлумачення норм права, які регулюють питання обчислення строку звернення до суду в податкових спорах, висловивши правову позицію про те, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки.

Верховний Суд у вказаній постанові за результатом комплексного аналізу правового регулювання також зазначив, що норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору.

Інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 та від 16 травня 2023 року у справі №500/2322/22.

Як вбачається із змісту позовних вимог, позивач, окрім іншого, просить визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у реєстрації податкової накладної від 07 квітня 2025 року №12716889/41608667 Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області.

При цьому, із матеріалів справи слідує, що рішення №12716889/41608667 від 07 квітня 2025 року про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 19.03.2025 року оскаржено в адміністративному порядку шляхом подання скарги.

За результатом чого, рішенням від 23 квітня 2025 року № 17501/41608667/2, скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГРУП ПАЛИВНА КОМПАНІЯ" залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН без змін.

Таким чином, позовна заява, що надійшла до суду 22.10.2025 року, про визнання протиправним та скасування рішення №12716889/41608667 від 07 квітня 2025 року з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подана з пропуском тримісячного строку звернення до суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

Водночас, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Крім того, установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень (див. постанову Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №500/2486/19).

При цьому, варто зазначити, що поважними причинами пропуску строку на подання позову можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та повинні бути підтверджені належними доказами.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду представник позивача зазначив, що самопредставництво юридичної особи є, на його думку, найбільш економним та організаційно простим способом захисту прав. У зв`язку з фактичним припиненням господарської діяльності на тривалий період та відсутністю нарахування заробітної плати, позивач вказав на неможливість залучення адвоката через відсутність фінансових ресурсів для оплати правничої допомоги.

Наведені доводи суд оцінює критично, оскільки вони не свідчать про наявність об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного звернення з позовом.

Вибір способу представництва є виключно волевиявленням юридичної особи та не звільняє її від обов`язку дотримуватися установленого законом строку звернення до суду.

Посилання на відсутність фінансових ресурсів для залучення адвоката не може бути визнане поважною причиною пропуску строку. Такі обставини належать до внутрішньої організації діяльності суб`єкта господарювання та не можуть слугувати підставою для відступу від процесуальних вимог чи уникнення визначених законом наслідків пропуску строку.

Крім того, сам факт припинення господарської діяльності або наявність фінансових труднощів не унеможливлюють реалізацію права на звернення до суду, оскільки процесуальне законодавство не ставить таке право в залежність від економічного стану юридичної особи.

Таким чином, посилання позивача на фінансові труднощі та обраний спосіб представництва не є обґрунтованими і не підтверджують наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду.

На переконання суду, наведені представником позивача обставини не є об`єктивними, тобто такими, що не залежали від волі позивача, обставинами, які б доводили поважність причин пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.

Інших доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до адміністративного суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, представником позивача суду не наведено.

Відтак, суд визнає неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно із частиною 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, враховуючи те, що підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані неповажними, вважаю, що наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.

При цьому слід зазначити, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Керуючись ст. 122, 123 169, 248, 256, 293, 294 КАС України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГРУП ПАЛИВНА КОМПАНІЯ" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 293 КАС України, ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Свентух Віталій Михайлович