Ухвала суду № 131467922, 03.11.2025, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/20303/25

Провадження № 2/369/11649/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2025 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Лапченко О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про поновлення речового права шляхом скасування записів, -

встановила:

позивачі звернулися до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом, згідно якого просять суд скасувати рішення від 10.11.2004 року (дата внесення запису 23.06.2004) про закриття розділу щодо 1/3 (однієї третьої) частки квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 ; скасувати рішення від 10.11.2004 року (дата внесення запису 23.06.2004) про закриття розділу щодо 1/3 (однієї третьої) частки квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ; внести запис на 1/3 (одну третю) частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 17.02.2000 року; внести запис на 1/3 (одну третю) частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 17.02.2000 року.

За змістом ст.68Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

За загальним правилом ст.27ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

В позовній заяві представник позивачів вказує, що виходячи з того, що Горлівська міська рада не може бути відповідачем по справі, а Донецька обласна військова адміністрація не є правонаступником Горлівської міської ради, позивачі звертаються з позовною заявою до Києво-Святошинського районного суду Київської області за місцем фактичного проживання позивачів та за місцем відмови в проведенні реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_1 , та позивається до органу місцевого самоврядування, якому підпорядкований ЦНАП, в якому позивач отримала відмову в проведенні реєстраційних дій.

Між тим, щодо цього суд вказує таке.

Так, підсудність є сукупністю цивільних процесуальних норм, що встановлюють правила розмежування повноважень судів загальної юрисдикції.

Територіальною називається підсудність справи суду залежно від території, на яку розповсюджується юрисдикція даного суду. З її допомогою розмежовується компетенція однорідних судів (однієї ланки судової системи). Як правило, територіальна підсудність підрозділяється на загальну, за вибором позивача, договірну, виключну і підсудність пов`язаних справ.

Так, цивільне процесуальне законодавство виділяє кілька видів просторової підсудності, у залежності від місця знаходження сторін, характеру спірних правовідносин, угоди сторін, наявності зв`язку між справами. До них відносяться: загальна територіальна підсудність, альтернативна підсудність та виключна підсудність.

Загальна підсудність визначає компетенцію суду по розгляду справи залежно від знаходження відповідача. Коли ним є громадянин, то позови пред`являються до суду за місцем його проживання, його постійної осілості. Позови до підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності пред`являються за місцем знаходження їх органу управління. Правила загальної підсудності поширюють свою дію на всі справи позовного провадження, за винятком тих, для якихЦПКвстановлює інший вид підсудності.

Статтею 28 ЦПК Українипередбачено, що підсудність справ за вибором позивача, встановлює правила підсудності справ за вибором позивача, яку ще називають альтернативною підсудністю. Альтернативною називають підсудність, за якою декілька судів є компетентними розглянути справу. Не виключаючи можливість звернення особи до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача), вона встановлює можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів.

Альтернативна підсудність є пільговою, вона встановлена для невеликої категорії справ, які мають особливо важливе значення для громадян. Специфіка цього виду підсудності полягає в тому, що в залежності від характеру матеріальних правовідносин та предмету спору, особистих обставин (стан здоров`я, малолітні діти тощо) позивач може обирати серед двох, трьох чи більшої кількості судів, які будуть компетентними розглянути таку справу.

Виключна підсудність встановлює, що пред`явлення позовів у деяких справах можливе тільки у точно визначеному законом суді. Вона передбачена до незначної частини позовів, виключаючи можливість застосування до них інших видів територіальної підсудності, тому і названа виключною підсудністю.

Окремо суд звертає увагу на положення ч. 1ст. 378 ЦПК України, відповідно до якого, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Відповідно до статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.

Принцип законного судді нерозривно пов`язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно достатті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд не тільки вправі, а й зобов`язаний ухилитися від розв`язання справ, йому не підсудних.

Відповідно до ч. 9 ст.187ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Згідно ст.31ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 32 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Відповідно до ч. 1 ст.30ЦПК України вимоги, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Так, у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 Верховний Суд зазначив, що житлово-комунальні послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а тому позови про стягнення заборгованості з їх оплати повинні пред`являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 вказала на те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.

Предметом цього позову є скасування рішення від 10.11.2004 року (дата внесення запису 23.06.2004) про закриття розділу щодо частки квартири АДРЕСА_1 , та внесення запису на частину квартири АДРЕСА_1 .

А тому, враховуючи зміст позовних вимог, в даному випадку мають застосовуватись правила виключної підсудності.

Предмет спору - квартира АДРЕСА_1 за територіальною підсудністю відноситься до Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області.

Згідно розпорядження Вищого Спеціалізованого суду України від 02.09.2014 року № 2710/38-14 у зв`язку з проведенням антитерористичної операції, змінена територіальна підсудність судових справ, а саме - справи Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області підсудні Слов`янському міськрайонному суду Донецької області.

Відповідно до ч. 9 ст.187ЦПКУкраїни якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 3 ст.31ЦПК України зазначено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Таким чином, враховуючи викладене дана справа відноситься до територіальної юрисдикції Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, в зв`язку з чим суд вважає необхідним направити дану цивільну справу за місцезнаходженням нерухомого майна, тобто на розгляд за підсудністю до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області.

Крім того, слід зазначити, що всі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються судами за встановленими Законом правилами підсудності, а їх порушення є ознакою незаконності рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.27,30,31,187 ЦПК України, суддя

постановив:

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про поновлення речового права шляхом скасування записів передати на розгляд за підсудністю до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Передача справи на розгляд іншого суду здійснюється не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Суддя- Лапченко О.М.