Рішення № 131467639, 23.10.2025, Вишгородський районний суд Київської області

23.10.2025 Справа № 363/482/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючогосудді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Пчолкіну М.В.,

за участі представника позивача Кушніренко Ю.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Катюжанський професійний коледж» до ОСОБА_1 про зобов`язання витини певні дії,

встановив:

представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив зобов?язати ОСОБА_1 за власний рахунок протягом місяця, з дня набрання рішенням законної сили, привести систему централізованого опалення (теплопостачання та теплоспоживання) в квартирі АДРЕСА_1 до попереднього стану, що існував до проведення незаконного переобладнання та перепланування в цій квартирі шляхом демонтажу індивідуального встановленого опалювального прибору.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , після звільнення із Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Катюжанський професійний коледж», продовжив користуватися займаним житловим приміщенням (яке позивач вважає службовим), й без отримання дозволу балансоутримувача - Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Катюжанський професійний коледж», самовільно, без дозволу позивача, переобладнав систему опалення у квартирі та встановив індивідуальний опалювальний котел, чим порушив вимоги чинного законодавства та Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою КМУ №1198 від 03 жовтня 2007 року. Такі дії відповідача створюють перешкоди закладу освіти у належному користуванні та розпорядженні закріпленим за ним майном, що стало підставою для звернення до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування відповідно до ст.391 ЦК України.

ОСОБА_1 подав до суду відзив, у якому просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що разом із сім`єю постійно проживає в квартирі АДРЕСА_2 , яку службовою не вважає. Крім того ствердив, що жодних робіт з переобладнання системи опалення у квартирі без належних погоджень він не здійснював. Система у виді труби, яка виведена з квартири назовні, виконує функції витяжки та вентиляції, а не функції вмонтованого димоходу. Також зазначив, що наведені в актах № 9 від 25 жовтня 2022 року, № 29 від 16 жовтня 2023 року, № б/н від 26 грудня 2023 року припущення і вказані доводи у позові про самовільне втручання з його боку в діючу систему теплопостачання та теплоспоживання, дійсності не відповідають і спростовуються щомісячною сплатою ним протягом всього року без перерви грошових коштів за опалення, що підтверджується відповідними квитанціями та відсутністю будь-яких претензій позивача з цього питання. В зв`язку з цим, позовні вимоги про демонтаж індивідуального встановлення опалювального прибору, якого в квартирі АДРЕСА_3 не існує, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що самовільне встановлення відповідачем димоходу в кв. АДРЕСА_3 підтверджується відповідними фотографіями та актами, а тому доводи останнього про інше не відповідають дійсності. При цьому, ЗП(ПТ)О «Катюжанський професійний коледж» ОСОБА_1 технічних умов на переобладнання системи централізованого опалення в кв. АДРЕСА_3 не видавало, здійснене переобладнання з теплопостачальною організацією наймачем квартири не погоджувалося та дозволу на здійснення перепланування в квартирі в порядку, передбаченому законодавством, не видавалося. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.

ОСОБА_1 подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити, оскільки жодних дій щодо переобладнання системи централізованого опалення в квартирі АДРЕСА_3 ним не здійснювалося, технічні умови на такі роботи позивачем не надавалися, а будь-які дії, пов`язані з переобладнанням чи переплануванням, не проводилися.

Представник позивача в суді просила позов задовольнити. Зазначила, що відповідач з 1998 року працював в Закладі професійної (професійно-технічної) освіти «Катюжанський професійний коледж» на посаді майстра виробничого навчання. В 1999 році ОСОБА_1 видали ордер на заселення квартири АДРЕСА_1 , яка знаходиться на території навчального закладу. В 2013 році відповідача звільнено із займаної ним посади у вказаному навчальному закладі, однак займане житлове приміщення (яке позивач вважає службовим), він не звільнив, де продовжує проживати разом із своєю сім`єю та намагається його приватизувати. Ствердила, що право на таку приватизацію позивач не визнає. Також зазначила, що на початку 2022 року відповідач самовільно, без згоди позивача, втрутився в систему централізованого теплопостачання і встановив індивідуальний опалювальний котел, що виявлено комісією під час обстеження території навчального закладу. Провести огляд квартири в середині не вдалося, оскільки відповідач двері не відчинив. Про встановлення відповідачем індивідуального опалювального котла вказує система у виді димоходу (труби), яка виведена з його квартири назовні. В зв`язку з цим просила зобов?язати ОСОБА_1 за власний рахунок привести систему централізованого опалення (теплопостачання та теплоспоживання) в квартирі АДРЕСА_1 до попереднього стану, що існував до проведення незаконного переобладнання та перепланування в цій квартирі шляхом демонтажу індивідуального встановленого опалювального прибору.

ОСОБА_1 в суді в задоволенні позову просив відмовити. Зазначив, що доводи позивача про те, що він втрутився в систему централізованого теплопостачання і встановив індивідуальний опалювальний котел квартирі АДРЕСА_3 є недоведеними та нічим не підтвердженими. До того ж, яким чином ним здійснено переобладнання, яким був первинний стан теплової системи та яким він є на даний момент є незрозумілим. Складені під час обстеження квартири акти № 9 від 25 жовтня 2022 року, № 29 від 16 жовтня 2023 року, № б/н від 26 грудня 2023 року, враховуючи, що огляд його квартири уповноваженими особами в середині не проводився, дійсності не відповідають. Наполягав на тому, що в систему централізованого постачання він не втручався, індивідуальних приладів опалення не встановлював, а система у виді труби, яка виведена з квартири назовні, виконує функції витяжки та вентиляції, а не функції вмонтованого димоходу, яку він вимушено облаштував під час тимчасової окупації с. Катюжанка в лютому-березні 2022 року. Окрім того, зазначив, що він протягом тривалого часу користується житлово-комунальними послугами, його квартира отримує теплопостачання від котельні навчального закладу, розташованої на його території, за що йому нараховується плата за послуги з теплопостачання, яку він своєчасно сплачує. Ніякої заборгованості зі сплати комунальних послуг з теплопостачання у нього ніколи не існувало. Також зазначив, що факт належності квартири АДРЕСА_3 до службових не визнає, у зв`язку з чим між сторонами існують окремі спірні правовідносини.

Свідок ОСОБА_2 в суді показав, що він з 2009 року працює завідувачем господарства у Закладі професійної (професійно-технічної) освіти «Катюжанський професійний коледж». На території навчального закладу розташовано десять квартир у п`яти будинках, у яких комунальні послуги надаються безпосередньо самим закладом. Зазначив, що він здійснює контроль за роботою системи теплопостачання, а перед початком опалювального сезону проводить перевірку квартир та їх візуальний огляд. Під час такої перевірки ним виявлено, що у квартирі відповідача встановлено невідомий прилад, про що свідчить наявність труби-димоходу, виведеної назовні з цієї квартири. Уточнив, що безпосередньо до будинку не заходив і саму квартиру не оглядав. Ствердив, що ознак втручання відповідачем у систему централізованого теплопостачання не встановлено, оскільки квартира ОСОБА_1 від загальної системи не від`єднана, опалення продовжує здійснюватися, а облік теплової енергії відбувається безперешкодно. Нарахування та оплату послуг здійснює бухгалтерія закладу. Пояснити, в чому саме полягає втручання в систему централізованого теплопостачання не зміг.

Заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що з 13 грудня 2024 року за Закладом професійної (професійно-технічної) освіти «Катюжанський професійний коледж» зареєстровано право оперативного управління на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №408266556 від 16 грудня 2024 року.

13 серпня 1998 року наказом директора Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Катюжанський професійний коледж» (до перейменування ДПТУ-21) ОСОБА_1 зараховано на посаду майстра виробничого навчання до вказаного навчального закладу.

В 1999 році між адміністрацією ДПТУ-21 та ОСОБА_1 укладено угоду найму житла (квартири АДРЕСА_1 ) на території ДПТУ-21.

06 грудня 2013 року наказом директора ДНЗ «Катюжанське ВПУ» ОСОБА_1 з 09 грудня 2013 року звільнено з посади майстра виробничого навчання згідно ст. 38 КЗпП .

Після звільнення в 2013 році ОСОБА_1 продовжує займати квартиру, в якій проживає разом із своєю сім`єю, отримує комунальні послуги та здійснює їх своєчасно оплату.

Згідно довідки Димерської селищної ради №4.01/03-14 від 06 червня 2025 року, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Із довідки Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Катюжанський професійний коледж» №21 від 16 січня 2025 року вбачається, що у 2024 році проведено повну інвентаризацію об?єктів та споруд 3П(ПТ)О «Катюжанський професійний коледж», які знаходяться на праві оперативного управління закладу. За результатами інвентаризації, на виконання вимог Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об?єктів нерухомого майна (п. 8 ч. 1 Розділу IІI), будинку № B-2 присвоєно літеру «К». Отже, будинок № B-2 та будинок під літерою «К» - один і той же житловий будинок.

Із акту №9 від 25 жовтня 2022 року, затвердженого директором ДНЗ «Катюжанське ВПУ» Недашківським Р.М., посвідченого підписами голови комісії Будейчука О.В.(заступник директора НВР) та членів комісії Сливки В.Д. (завідувач господарством), Порхуна М.В. (інженер з охорони праці) та Богдана В.І. (юристконсульт), вбачається, що за наслідками перевірки підготовки службового будинку до опалювального сезону комісією виявилено вмонтований димохід, який ймовірно веде до встановлення опалювального котла в квартирі АДРЕСА_1 . Переконатися, що котел встановлений у вказаній квартирі, не виявилося можливим, оскільки наймач ОСОБА_1 не допустив комісію до обстеження службового житла.

Такі ж обставини викладено в актах: №29 від 16 жовтня 2023 року, затвердженого директором ДНЗ «Катюжанське ВПУ» ОСОБА_5 , посвідченого підписами голови комісії Будейчука О.В. та членів комісії ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; №б/н від 26 грудня 2023 року, затвердженого директором ДНЗ «Катюжанське ВПУ» Недашківським Р.М., посвідченого підписами голови комісії Будейчука О.В. та членів комісії ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; №б/н від 11 листопада 2024 року, затвердженого директором ДНЗ «Катюжанське ВПУ» Недашківським Р.М., посвідченого підписами голови комісії ОСОБА_2 та членів комісії ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ; №б/н від 11, 12, 15 та 21 листопада 2024 року, затверджених директором ЗП (ПТ) О «Катюжанський професійний коледж» ОСОБА_5 , посвідчених підписами голови комісії ОСОБА_2 та членів комісії ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .

Матеріали справи не містять доказів дослідження квартири АДРЕСА_1 , яку займає ОСОБА_1 , та виявлення втручання в централізовану систему опалення на території навчального закладу, влаштування індивідуального опалювального засобу у вказаній квартирі.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про теплопостачання», проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Згідно ст. 5 Закону України «Про теплопостачання», регулювання відносин у сфері теплопостачання має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані такими об`єктивними умовами функціонування систем теплопостачання:

наявністю поділу господарської діяльності у сфері теплопостачання на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії;

існуванням різних технологій виробництва теплової енергії, у тому числі технологій комбінованого виробництва електричної і теплової енергії та з використанням альтернативних джерел енергії і альтернативних джерел енергії;

централізованим теплопостачанням споживачів від теплоелектроцентралей і котелень, які входять до об`єднаної енергетичної системи України;

існуванням об`єктів теплопостачання різних форм власності;

суттєвою сезонною відмінністю режимів виробництва і споживання теплової енергії протягом року;

особливим статусом суб`єктів природних монополій, який мають деякі суб`єкти господарювання у сфері теплопостачання.

Як вбачається з п. 3 Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №139 від 26 липня 2019 року, система індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) - комплекс обладнання та матеріалів, розміщених в окремому будинку, квартирі, нежитловому приміщенні багатоквартирного будинку, що є самостійними об`єктами нерухомого майна, призначений для виробництва теплової енергії для потреб опалення такого нерухомого майна, а також за потреби приготування гарячої води.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України), в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимогами ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому кожна сторона в силу ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимогами ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов?язком суду.

Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов?язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (п.п. 4-5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Диспозитивність - це один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов?язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-i).

Цивільна справа має бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Отримання нових, похідних доказів для перевірки вже наданих сторонами доказів цим принципам не відповідає, оскільки суд загальну перевірку всіх обставин навколо складання тих чи інших доказів за межами обставин, на які посилаються сторони в своїх заявах по суті справи (позові, відзиву і т.д.) не здійснюе, що принципам змагальності, диспозитивності судового процесу а також стандартам більшої переконливості та балансу вірогідностей не відповідає.

У постанові ВС від 29 вересня 2022 року у справі №п/857/7/22 зроблено правовий висновок про те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов?язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність (постанова ВС від 29 серпня 2018 у справі №910/23428/17).

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, суду не надано належних допустимих і достатніх доказів, з яких можливо дійти висновку про те, що ОСОБА_1 самовільно, без згоди Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Катюжанський професійний коледж», втрутився в централізовану систему опалення на території навчального закладу та в квартирі АДРЕСА_1 , яку він займає із сім`єю. Не надано суду й доказів того, відповідач відокремив квартиру АДРЕСА_3 від централізованої системи опалення на території вказаного вище навчального закладу та встановив індивідуальний опалювальний котел.

Не надано суду й будь-яких доказів того, що в квартирі АДРЕСА_3 розміщено будь-який комплекс обладнання та матеріалів, які призначені для виробництва теплової енергії для потреб опалення нерухомого майна, а також за потреби приготування гарячої води.

Ні складені акти №9 від 25 жовтня 2022 року, №29 від 16 жовтня 2023 року, №б/н від 26 грудня 2023 року, №б/н від 11 листопада 2024 року, №б/н від 11, 12, 15 та 21 листопада 2024 року, ні показання в суді свідка ОСОБА_2 завідуючого господарством навчального закладу, обставини втручання і переобладнання, про які йдеться в позові, не підтвердили. В зазначених актах наведено лише припущення щодо розміщення в квартирі, яку займає ОСОБА_1 , індивідуального котла.

У справі залишається невизначеним, у який саме первісний стан позивач вимагає привести систему теплопостачання, коли докази його зміни відповідачем, у справі відсутні.

Натомість судом установлено, що квартира відповідача від централізованого опалення не відокремлювалася, теплопостачання в ній не припинялося, послуги з теплопостачання позивачем продовжують надаватися, здійснюється їх облік та нарахування оплати, а відповідач в свою чергу продовжує їх отримувати та здійснює своєчасну оплату, заборгованість щодо чого у нього відсутня.

Сторони та свідок ОСОБА_2 завідуючий господарством навчального закладу, вказані обставини в суді підтвердили та їх не заперечували.

За таких умов, сама лише фотографія труби, яка виведена з квартири відповідача назовні, про втручання відповідачем в систему централізованого опалення та необхідність приведення її до першопочаткового стану, як про це йдеться в позові, вказувати не може.

Отже, порушених прав позивача, які б підлягали захисту в цій справі судом не встановлено, в зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

вирішив:

в задоволенні позову відмовити.

Повне судове рішення складено 03 листопада 2025 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Позивач: Заклад професійної (професійно-технічної) освіти «Катюжанський професійний коледж», ЄРДПОУ - 02544603, проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Суддя