Рішення № 131467580, 03.11.2025, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/4875/25

Провадження № 2/362/2997/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2025 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді Мартинцової І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 07.07.2024-100001803 від 07.07.2024 року в розмірі 38480,00 грн. та понесені судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 07.07.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 07.07.2024-100001803.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у сумі 13000,00 грн. на умовах, визначених договором. Однак, відповідач свої обов`язки за вказаним договором належним чином не виконав, не повернув кредит, проценти за користування кредитом та інші платежі, визначені умовами договору у загальній сумі 38480,00 грн., що змушує позивача звернутись до суду з даним позовом.

Процесуальні дії:

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2025 року визначено головуючого суддю Мартинцову І.О.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14.07.2025 року позовну заяву було залишено без руху.

21.07.2025 року на виконання вимогу ухвали про залишення позову без руху, представником позивача було подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.08.2025 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник позивача зі змісту прохальної частини заяви про усунення недоліків просив проводити розгляд справи без його участі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження за адресою зареєстрованого місця проживання (поштове повідомлення про отримання ухвали суду міститься в матеріалах справи), своїм процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву не скористалася, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмоїстатті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд, керуючись ч. 2ст. 247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи:

Суд встановив, що 07.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений електронний кредитний договір (оферта) № 07.07.2024-100001803, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 13000 грн. строком на 98 днів.

Відповідно до умов договору: сума кредиту 13000 грн.; строк кредитування 98 днів з дати його надання; дата повернення кредиту 12.10.2024 року;процентна ставка «стандарт» - фіксована не зміна в розмірі 1,5 % за один день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших чергових періодів.

Договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови, а саме: пропозиція про укладення електронного кредитного договору (оферта) від 07.07.2024року, яка розміщена на вебсайті Кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті Кредитодавця; заявка сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті.

Інформаційним повідомленням від 07.07.2024 року, яке є додатком до кредитного договору № 07.07.2024-100001803 відповідач підтвердив, що інформація, вказана у даному інформаційному повідомленні є достовірною, не містить неточної або неправдивої інформації.

Крім того, позичальником було підписано паспорт споживчого кредиту, який містить основні умови кредитування.

Відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 07.07.2024-100001803 від 07.07.2024 року, з яким він попередньо уважно ознайомився. Акцептовані ним умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.

Для підписання і укладення цього правочину був введений код з смс-повідомлення, яке було направлено на номер телефону відповідача ( НОМЕР_1 ).

З листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 19-2506 від 25.06.2025 року, яке надає позивачу послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, достовірно встановлено, що 07.07.2024 року було успішно перераховано на картку відповідача 13000, 00 грн. за договором кредиту № 07.07.2024-100001803.

Факт зарахування кредитних коштів 07.07.2024 року в сумі 13000 грн. та їх використання відповідачем підтверджується випискою по особовому рахунку останнього за період з 07.07.2024 року по 17.07.2025 року.

Нормативно-правове обґрунтування.

Частини 1, 2 статті 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферту) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до частин 1, 3статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Наведене у свою чергу свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження всіх умов та правил, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у низці постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув. Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України). Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19 та від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Щодо правової природи укладеного Кредитного договору № 07.07.2024-100001803 від 07.07.2024 року, то він являється кредитним договором, відповідно до якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію»(далі за текстом Закон), згідно зі статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями статті 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Нормою статті 629 ЦК України регламентовано, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 2 статті 1050, частини 2 статті 1054 ЦК України, позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Оцінка суду.

Відповідно до положень статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Кредитор, який заявляє вимоги про стягнення коштів за кредитним договором, зобов`язаний надати суду докази на підтвердження надання позичальнику кредиту.

Кредитор свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику кредит у розмірі 13000,00 грн., що підтверджено випискою по рахунку відповідача.

Однак, позичальник свої обов`язки за вказаним договором належним чином не виконав, не повернув отримані кошти, проценти за користування кредитом та інші платежі, в зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка згідно довідки-розрахунку становить 38480,00 грн., з яких 13000 грн. основний борг, 16380,00 грн. проценти, 650 грн. комісія, додаткова комісія 1950,00 грн., 6500 неустойка.

Враховуючи, що розмір заявленої до стягнення суми основного боргу, відсотків та комісії за надання кредиту відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором в сумі 30030 грн. (13000 грн. основний борг, 16380,00 грн. проценти, 650 грн. - комісія) є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення додаткової комісії в сумі 1950 грн. за обслуговування кредитної заборгованості ( по 650 грн. в кожному з 3-х періодів), суд зазначає наступне.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Положеннями ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

За положеннями ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 зазначила, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У цій справі суд встановив, що позивач та відповідач уклали договір про споживчий кредит, відповідно до умов якого, встановлено сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 650 грн. у кожному з трьох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом..

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитноїзаборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частиною 1 та частиною 2 статті11, частиною 5 статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що до змісту складової частини кредитного договору № 07.07.2024-100001803 від 07.07.2024 року було закладено умови зі сплати позичальником комісії, зокрема за обслуговування кредитної заборгованості, як за дії, вчинювані на власну користь Банком, що є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, суд правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої додаткової комісії в сумі 1950,00 грн. не вбачає.

Щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 6500 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями частин 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 07 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває й на даний час.

З огляду на вимоги пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки за період з 07.07.2024 по 12.10.2024, оскільки її нарахування здійснено позивачем у період дії воєнного стану в Україні, під час якого позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором позики.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 6500 грн. неустойки задоволенню не підлягають.

Згідност. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволених вимог в сумі 1890,45 грн.

Керуючись ст.ст.12,76,77-81,141,211,223,247, 263,265,280, 285,289 ЦПК України, ст.ст.11,16,509,525,526,530,546,610,625,629,638,639,1052,1054 ЦК України,Законом України «Про електронну комерцію», суд,-

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 07.07.2024-100001803 від 07.07.2024 року в сумі 30030 (тридцять тисяч тридцять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору в сумі 1890 (одна тисяча вісімсот дев`яносто) грн. 45 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 03.11.2025.

Суддя Мартинцова І.О.