Рішення № 131467466, 03.11.2025, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/2031/25

РІШЕННЯ

Іменем України

03 листопада 2025 рокуселище Бородянка

Бородянський районний суд Київської області в складі: головуючого судді - Герасименко М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 25 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 581442752, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора MNV6YХ87. За умовами вказаного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 17 005,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, шляхом перерахування грошових коштів на його банківську карту. На підставі договору факторингу № 28/1118-01, укладеного 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», додаткових угод, та реєстру прав вимоги № 145 від 03 серпня 2021 року до вказаного договору, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31 липня 2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача. 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 19878,66 грн. З огляду на зазначене, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором станом на день звернення до суду з вказаним позовом становить 19878,66 грн і складається із: 13291,98 грн заборгованість по кредиту, 6586,68 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Враховуючи викладене, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 581442752 від 25 квітня 2021 року в розмірі 19878,66 грн і судові витрати.

За ухвалою суду від 15 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз`яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання.

03 жовтня 2025 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому останній вказав, що він дійсно у 2021 році звертався до ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» для отримання кредиту, який повністю повернув у 2021 році, але квитанції не збереглися, оскільки під час військових дій та території селища Бородянка частина документів була втрачена. Ніяких офіційних претензій із розрахунком заборгованості ні від позивача, ні від інших компаній не отримував. Крім того, вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності. Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

08 жовтня 2025 року до суду від представника позивача ТОВ «Юніт Капітал» - Хлопкової М.С. надійшла відповідь на відзив, в якому остання вказала, що повного погашення заборгованості за кредитним договором не відбулося, як про це зазначає відповідач, і зазначена ним дата погашення кредиту не відповідає договору факторингу від первинного кредитора. З розрахунку заборгованості вбачається, що 13 травня 2021 року відповідачем частково сплачено суму заборгованості у розмірі 5260,44 грн, з яких 3713,02 грн зараховано у тіло кредиту, а 1547,42 грн у відсотки за користування кредитом. Після відступлення права вимоги до ТОВ «Таліон Плюс» жодних відсотків не нараховувалося. Також, посилаючись на положення пункту 19 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, вказує, що строк позовної давності не було пропущено позивачем. З огляду на вказане, представник позивача просила позов задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 25 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 581442752, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора MNV6YХ87, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 17005,00 грн, строком кредитування 56 днів , зі сплатою процентів за користування кредитом за дисконтною процентною ставкою у розмірі 0,65% в день від суми кредиту за час користування ним; за базовою процентною ставкою у розмірі 1,30% в день від суми кредиту за час користування ним. Відповідно до п.1.6 договору, умови нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою застосовуються за умови, що кожен з чергових платежів здійснений не пізніше строку вказаного в графіку платежів за цим договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим договором умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою починаючи з наступного дня, що слідує датою платежу. У разі якщо позичальник погасить прострочену заборгованість за договором, умови у вигляді нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою застосовуються знову, починаючи з наступного дня за днем повного погашення простроченої заборгованості (а.с. 12-13, 14-16, 17, 18-20, 21, 22-23, 24, 25, 26).

Відповідно до копії платіжного доручення № dcfed863-b54f-4f0d-8a98-314dc95302c7, 25 квітня 2021 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» здійснило ОСОБА_1 переказ коштів згідно договору № 581442752 від 25 квітня 2021 року в розмірі 17 005,00 гривень (а.с. 24).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 581442752 станом на 03 серпня 2021 року ОСОБА_1 сплатив на користь ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» грошові кошти в загальному розмірі 5260,44 грн, з яких: 3713,02 грн було зараховано в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, 1547,42 грн було зараховано в рахунок погашення заборгованості за відсотками (а.с. 56).

На підставі договору факторингу № 28/1118-01, укладеного 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», додаткової угоди № 19 від 28 листопада 2019 року, додаткової угоди № 26 від 31 грудня 2020 року, додаткової угоди № 27 від 31 грудня 2021 року, додаткової угоди № 31 від 31 грудня 2022 року, додаткової угоди № 32 від 31 грудня 2023 року, якими було продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2024 року, а також реєстру прав вимоги № 146 від 03 серпня 2021 року до вказаного договору, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 581442752 у розмірі 19878,66 грн, що складається із: 13291,98 грн заборгованість по основному боргу, 6586,68 грн заборгованість по відсоткам (а.с. 30-39).

У рахунок погашення заборгованості за договором № 581442752 від 25 квітня 2021 року на рахунок ТОВ «Таліон Плюс» ОСОБА_1 грошові кошти не сплачено, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 57).

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30 грудня 2024 року включно, всі інші умови залишилися без змін. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31 липня 2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 581442752 на загальну суму 19878,66 грн, що складається із: 13291,98 грн заборгованість по основному боргу, 6586,68 грн заборгованість по відсоткам (а.с. 40-45).

На підставі договору факторингу № 04/06/25-ІО, укладеного 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «Юніт Капітал», і реєстру боржників до вказаного договору, ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 581442752 від 25 квітня 2021 року на загальну суму 19878,66 грн, що складається із: 13291,98 грн заборгованість по основному боргу, 6586,68 грн заборгованість по відсоткам (а.с. 46-55).

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 581442752, заборгованість ОСОБА_1 станом на 25 червня 2025 року становить 19878,66 грн, яка складається із: 13291,98 грн прострочене тіло, 6586,68 грн прострочені відсотки (а.с. 58).

Підстав вважати, що наданий розрахунок заборгованості невірний немає,відповідачем він не спростований.

Відповідно до ч. 1 ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з вимогами ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Законом України«Про електроннукомерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12Закону України«Про електроннукомерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11Закону України«Про електроннукомерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Встановлені судом фактичні обставини в справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору № 581442752 від 25 квітня 2021 року, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач умови вказаного кредитного договору належним чином не виконував, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги, стягнути з нього на користь позивача заборгованість за кредитним договором у заявленому позивачем розмірі 19878,66 гривень.

При цьому, доводи відповідача про те, що він повністю повернув заборгованість за кредитним договором, суд вважає необґрунтованими, оскільки такі не підтверджені жодними доказами, а часткова сплата ним заборгованості у розмірі 5260,44 грн врахована позивачем у розрахунку заборгованості.

Також суд дійшов висновку, що позивачем строк позовної давності не пропущений, оскільки за умовами кредитного договору визначено строк кредитування 56 днів з 25 квітня 2021 року по 20 червня 2021 року, а з 02 квітня 2020 року по 30 червня 2023 року строк звернення до суду (позовна давність) продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину.

Так, 30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцевіта перехідніположення» ЦКУкраїни п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк звернення до суду (позовна давність) продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30 червня 2023 року.

Крім того, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженогоЗаконом №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом Українивід 15березня 2022року №2120-ІХ«Про внесеннязмін доПодаткового кодексуУкраїни таінших законодавчихактів Українищодо діїнорм наперіод діївоєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо позовної давності. Так, розділ «Прикінцевіта перехідніположення» ЦКУкраїни доповнено, зокрема п.19, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Позивач звернувся з позовом до суду 10 липня 2025 року.

З огляду на зазначене та встановлені обставини, суд вважає, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом у межах строку позовної давності, а тому вимоги відповідача щодо застосування строків позовної давності задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно зч.1,2ст.141ЦПК України, судовийзбір покладаєтьсяна сторонипропорційно розмірузадоволених позовнихвимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивстановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, копію протоколу погодження вартості послуг і додаткової угоди № 25770528681 до вказаного договору, копію акту прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року, згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 7 000,00 гривень (а.с. 59-62).

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3 000 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно дост.141ЦПК Україниз відповідачанеобхідно стягнути на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2422 гривні 40 копійок, який сплачений із застосуванням пониженого коефіцієнту 0,8.

Керуючись ст. 207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4, літера А, офіс 10) заборгованість за договором № 581442752 від 25 квітня 2021 року в розмірі 19 878 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім) гривень 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 03 листопада 2025 року.

СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО