Рішення № 131467285, 27.10.2025, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа № 293/930/25

Провадження № 2/293/561/2025

27 жовтня 2025 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.

за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії по справі.

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 , згідно якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" заборгованість за кредитним договором № 2984303223-495772 від 18.10.2021 у розмірі 20869,80 грн, з яких: 7000,00 грн; заборгованість за кредитом, 13869,80 грн заборгованість за відсотками за користування позикою.

Позовні вимогимотивовані неналежнимвиконаннямвідповідачем умов кредитного договору про надання банківських послуг № 2984303223-495772 від 18.10.2021.

11.08.2025 суд, у порядку ч.6 ст. 187 ЦПК України, звернувся до виконавчого комітету Черняхівської селищної ради з метою отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 .

14.08.2025 на адресу суду від Черняхівської селищної ради надійшов лист, згідно якого встановлено, що гр. ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 18.08.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників. Розгляд справи по суті суд призначив на 29.09.2025.

Одночасно п.10 даної ухвали суд у порядку ст. 84 ЦПК України витребував у АТ КБ "Приватбанк" письмові докази у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) або на ім`я іншої особи (із зазначенням ПІБ та РНОКПП такої особи) та виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 17.10.2021 року по 29.01.2022.

11.09.2025 на адресу суду надійшли запитувані відомості від АТ КБ "Приватбанк".

Ухвалою від 29.09.2025, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання від 29.09.2025, суд відклав розгляд справи по суті на 27.10.2025.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №2984302223-495772 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 18.10.2021, укладеного в письмовій формі у вигляді електронного документа, створено згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ "Про електронну комерцію".

Для підписання договору №2984302223-495772 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 18.10.2021, позичальнику надано одноразовий ідентифікатор 9244.

Позивач зазначає, що кредитний договір разом із правилами надання кредитів (надалі Правила) складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та за якими позичальник був попередньо ознайомлений.

Позивач вказує, що за умовами договору про надання коштів у позику, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 7000 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором.

Позивач доводить, що як кредитодавець, виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказала в особистому кабінеті, як банківська картка, на яку кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно договору № 2984303223-495772 від 18.10.2021.

У своючергу відповідачсвої зобов`язанняза кредитнимдоговором виконуєненалежним чином,у зв`язкуз чимстаном на07.08.2025утворилась заборгованістьу розмірі20869,80грн,з якихзаборгованість потілу кредиту- 7000грн; заборгованість за процентами - 13869,80 грн.

З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.

У судове засідання сторони не з`явились. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Позивач повноважного представника у судове засідання не направив. У прохальній частині позову просить проводити розгляд справи у відсутності позивача та його представника. Не заперечує щодо ухвалення заочного рішення (а.с.5).

Відповідач про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи у її відсутності до суду не надійшло.

Виклик відповідача до суду здійснювався судом шляхом направлення судової повістки за її зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 .

Однак, на адресу суду повернулась судова повістка про виклик відповідача до суду без вручення адресату з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.58,75).

Відповідно до пункту 4 частини восьмоїстатті 128 ЦПК Україниднем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, оскільки довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду та, зокрема, свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18; та правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18.

Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За нормами ч.1 ст. 281 ЦПК України, про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, з урахуванням наявності умов, за яких можливе проведення заочного розгляду справи, відповідно до ст. 280,281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання від 27.10.2025.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5ст.12ЦПК Українистворив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановленихЦПК України.

У судовому засіданні від 27.10.2025 відповідно до ст. 268 ЦПК України, суд підписав рішення.

Згідно із ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

18.10.2021 між ТОВ "Кошельок" (кредитодавець, позивач) та ОСОБА_1 (позичальник, відповідач) за допомогою вебсайту (https://koshelok.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ "Кошельок", в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладений договір № 2984302223-495772 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (а.с. 11/звортна сторона/-16).

За умовами договору цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним засобами у візуальну форму (п.9.1. договору).

Відповідно до погоджених умов договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 7000,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. договору).

Згідно із п.п.1.3.1-1.3.3.1. п.1.3. договору загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним. кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.2.1. договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Проценти за користування кредитом: 15 грн, які нараховуються за ставкою 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк лояльного періоду.

Сторони узгодили, що кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказании? позичальником у заявці строком на 14 (чотирнадцять діб ) днів («лояльний період») початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця. Строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом (п.п.2.1,2.2.,2.4 договору).

За умовами договору погашення кредиту та процентів за користування кредитом здіи?снюватиметься згідно графіка платежів, що є додатком до цього договору. Сукупна вартість кредиту для позичальника (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсотковоі? (процентноі?) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього договору за умови дотримання позичальником Графіку розрахунків, що є Додатком цього Договору, становить 7015 грн, або 100% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 15 грн, або 0% від суми кредиту (п.п.3.3.,3.4. договору) .

Сторони домовились, що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений лояльним періодом, встановлении? п.2.1 договору або додатковими угодами між сторонами зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього договору процентна ставка менша ніж 2 (два) відсотки від суми Кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.3.4 договору скасовуються з моменту початку і?х застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 2,2% (два цілих два десятка процента) за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення Кредиту. Таким чином зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,85 розповсюджуються на весь період користування Кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.2.1 Договору (п.3.5. договору).

З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 (вісімсот три) процента річних, що становить 2.2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п.п.3.8. договору).

Згідно із паспортом споживчого кредиту до договору №2984302223-495772від 18.10.2021визначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту (а.с.10-11).

За даними графіка розрахунків, що є додатком №1 до договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №2984302223-495772 від 18.10.2021 визначено періодичність та розміри платежів позичальника з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, що відповідають умовам кредитного договору (16/зворотна сторона/-17).

На підтвердження укладення кредитного договору та погоджених умов такого договору позивач також додає Правила надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю "Кошельок", затверджених директором ТОВ "Кошельок" С.С. Крилов, наказом №07/14/07/21 від 19.08.2021/набрання чинності 19.08.2021 (а.с.22-30).

На виконання умов укладеного договору позивач перерахував на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_3 грошові кошти у розмірі 7000,00 грн, що підтверджує повідомленням XPAY Group LLC та листом-підтвердження ЦВ ПАТ «МТБ БАНК» у м. Києві про успішне зарахування коштів через платіжну систему XPAY Group LLC (а.с.20,21).

Відповідно до виписки за договором №б/н за період 17.10.2021- 29.01.2022 на картку № НОМЕР_1 , емітованої на ім`я ОСОБА_1 (відповідач), 18.10.2021 перераховано 7 000 грн, якими остання користувалась (а.с. 60-63).

Згідно іздетальним розрахунком заборгованості задоговором № 2984302223-495772від 18.10.2021про наданнякоштів упозику,в томучислі іна умовахфінансового кредиту,заборгованість ОСОБА_1 становить 20869,80грн,з якихзаборгованість потілу кредиту-7000грн; заборгованість за процентами - 13869,80 грн (а.с. 18-19).

Зважаючи на те, що відповідач допустив порушення прийнятих на себе зобов`язань з повернення кредиту, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду

Згідно з частиною першоюстатті 1 ЦК Україницивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першоїстатті 3 ЦК України.

Відповідно до ч. 1ст. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як передбачено ч.1ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1ст.16 ЦК Українита ч.1ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦК Українивстановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами склалися у зв`язку з підписанням відповідачем договору № 2984302223-495772 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 18.10.2021.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за укладеним договором.

Обставиною, що підлягає доказуванню під час вирішення даного спору є факт отримання кредитних коштів, факт користування кредитними коштами та факт належного виконання позичальником зобов`язань із своєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредитних коштів, а також факт укладення договору на умовах зазначених позивачем.

Відповідно достатті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідач електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 9244 у договорі визнав та погодився на запропоновані позивачем умови користування та порядком надання товариством грошових коштів.

Отже, підписання кредитного договору свідчить про те, що ОСОБА_1 (відповідач) всі умови цілком зрозуміла та своїм підписом письмово підтвердила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про електронну комерцію" електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір № 2984302223-495772 про надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 18.10.2021 підписаний відповідачем електронним підписом/одноразовим ідентифікатором, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Також, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач з умовами договору була ознайомлена, підписала кредитний договір, однак умови договору порушила. Зворотного відповідач не доведено.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем не спростовано та станом на день вирішення спору в суді матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем.

З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань порушило право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані в кредит.

Враховуючи вище викладені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, розрахунок вимог є арифметично вірним та таким, що ґрунтується на умовах договору та чинного законодавства, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до норм закріплених уст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третястатті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За викладених фактичних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат позивача на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн, суд дійшов наступного переконання.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ст. 141 ЦПК України).

Окремо існує норма щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу - з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 137 ЦПК України).

Верховний Суд у свої постановах неодноразово робив висновки щодо переліку тих чи інших документів для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Такий перелік відповідно не є вичерпним.

Отже, з аналізу викладеного слідує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, на підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію договору про надання правової допомоги від 12.02.2025 (а.с. 36), додаток від 20.06.2025 до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025 із зазначенням переліку виду послуг та ціни роботи (а.с.37).

Таким чином, у справі, що розглядається позивачем доведено понесення ним витрат за надання правничої допомоги.

Проте, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд уважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданих послуг, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогудо 5 000 грн.

Керуючись ст.ст.258,259,263-265,268,272,273, 280-284, 354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,адреса зареєстрованогомісця проживання: АДРЕСА_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" (місцезнаходження: вул. Антонова, 8А, с.Чайки, Києво-Святошинський район, Київська область, 08135, ЄДРПОУ 40842831)

- 7000,00 грн заборгованість за сумою кредиту;

- 13869,80 грн заборгованість за відсотками;

- 2422, 40 грн судового збору;

- 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кошельок" (місцезнаходження: вул. Антонова, 8А, с.Чайки, Києво-Святошинський район, Київська область, 08135, ЄДРПОУ 40842831)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Повне рішення складено 03.11.2025

Суддя Людмила ЛОСЬ