Постанова № 131465763, 03.11.2025, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/640/25

провадження № 3/631/364/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2025 року селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Тетяна Михайлівна, розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли від відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Нововодолазького районного суду Харківської області від відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області надійшли адміністративні матеріали, складені відносно ОСОБА_1 .

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 352590, складеного 05 червня 2025 року інспектором відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Воровіком Максимом Олександровичем, убачається, що 05 червня 2025 року о 20 годині 38 хвилин в АДРЕСА_2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ОРЕL VECTRA», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роти, порушення координації рухів, порушення мови. Водій від проходження освідування в установленому законом порядку відмовився, як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі. Водій від керування транспортним засобом відсторонений.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 352685, складеного 05 червня 2025 року інспектором відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Калашником Василем Миколайовичем, убачається, що 05 червня 2025 року о 22 годині 20 хвилин в АДРЕСА_3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ОРЕL VECTRA», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роти, порушення координації рухів, порушення мови. Водій від проходження освідування в установленому законом порядку відмовився, як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі. ОСОБА_1 від керування транспортним засобом відсторонений.

Як зазначено у протоколі, своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою судді Нововодолазького районного суду Харківської області від 03 листопада 2025 року відповідно до положень статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначені вище матеріали об`єднані в одне провадження та присвоєно справі єдиний унікальний № 631/640/25 (провадження № 3/631/364/25).

ОСОБА_1 у судове засідання вкотре не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був сповіщений завчасно відповідно до приписів Кодексу України про адміністративні правопорушення, у тому числі шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді на номер мобільного телефону, який останній вказав у своїй заяві на отримання електронних судових повісток від 05 червня 2025 року. Згідно довідок про доставку повідомлення у додаток «Viber» на мобільний телефон ( НОМЕР_3 ), ОСОБА_1 отримав судові повістки: на 24 червня 2025 року - 17 червня 2025 року о 15 годині 57 хвилин та 17 червня 2025 року о 16 годині 10 хвилин, на 02 липня 2025 року - 25 червня 2025 року о 09 годині 10 хвилин та 25 червня 2025 року о 09 годині 25 хвилин, на 11 серпня 2025 року - 18 липня 2025 року о 17 годині 51 хвилині та 18 липня 2025 року о 17 годині 53 хвилини, на 09 вересня 2025 року - 27 серпня 2025 року о 17 годині 43 хвилин та 28 червня 2025 року о 10 годині 25 хвилин; на 03 листопада 2025 року - 17 жовтня 2025 року о 17 годині 12 хвилин. Судові повістки, що були направленні за адресою місця проживання, вказаної у протоколах про адміністративні правопорушення, повернулись на адресу суду з відміткою відділень АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРПОШТА» - «адресат відсутній за вказаною адресою», «за закінченням терміну зберігання».

Про поважність причин своєї неявки ОСОБА_1 суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи чи пояснень по суті справи на адресу суду не надсилав.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди повинні неухильно виконувати вимоги статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні для надання пояснень та доказів. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено п`ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, при цьому частиною 6 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначає кінцевий строк притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який становить один рік з дня вчинення правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що протоколи про адміністративні правопорушення, складені відносно ОСОБА_1 надійшли на адресу суду для розгляду по суті у 17 червня 2025 року та неодноразово розгляд справи відкладався через систематичні неявки ОСОБА_1 у судові засідання. Також суд бере до уваги, що у ОСОБА_1 було достатньо часу для надання доказів, який він вважав за необхідне дослідити у судовому засідання, або заявити будь-які клопотання для розгляду у судовому засіданні, чого зроблено не було.

При цьому суддя зауважує, що безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

З огляду на що, виходячи з вище зазначених правових норм та беручи до уваги те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у її відсутність, адже (з огляду на викладене в сукупності) розгляд суддею/судом цієї справи за відсутності указаної сторони здійснюється на підставі загальних засад і відповідає конституційному принципу верховенства права. Це не призведе до обмежень прав і свобод людини і громадянина, а забезпечить оперативний і об`єктивний судовий контроль в умовах воєнного стану на виконання завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення визначених у статті 1 вказаного Кодексу. Тим більше, що положення статті 268 Кодексу України про адміністративні не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтею 130 Кодексу України про адміністративні за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суддя, дослідивши матеріали адміністративної справи у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного

Положення частин 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до приписів частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

При цьому, положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Водночас, положеннями статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначені положеннями Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ «Про дорожній рух», частина 1 статті 14 якого обумовлює, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, тощо (частина 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух»).

Приписами пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюються Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста - машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.9 «А» Правил дорожнього руху).

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, частина 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Аналіз вищенаведеної норми права свідчить про те, що її диспозиція містить кілька окремих складів адміністративного правопорушення, які є самостійними і відрізняються за своєю об`єктивною стороною, тобто за характером вчинених особою дій, за які цю особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності. Такі дії, зокрема, можуть виражатися у керуванні транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння; передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, або відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння.

При цьому, проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності для того підстав, є обов`язком водія, а не його правом.

Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння визначена положеннями статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, а також «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 № 1103.

Частинами 2 та 3 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення чітко визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частини 5 та 6 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Згідно положень пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 розділу І Інструкції).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (пункт 6 розділу І Інструкції).

Відповідно до пункту 7 розділу І зазначеної вище Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я).

У розумінні вимог статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 7 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляд у закладі охорони здоров`я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

Крім того, процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду визначена у «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року (далі - Порядок).

Так, відповідно до пунктів 2, 3, 6 та 7 Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам.

Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

При цьому, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку).

Отже, законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

З матеріалів справи убачається, що протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 352685 та серії ЕПР1 № 352590 від 05 червня 2025 року, складені саме за відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку.

Вказані протоколи про адміністративне правопорушення складені уповноваженою державою особою і в порядку передбаченому чинним законодавством.

Аналізуючи зміст протоколів, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями цих протоколів, про що свідчить його власноручний підпис в графах: «Особа, яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи»; «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті правопорушення».

В даному випадку вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, підтверджується сукупністю даних, що містяться в наступних належних та допустимих доказах, безпосередньо досліджених в судовому засіданні, а саме:

-даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 352590, складеному 05 червня 2025 року інспектором відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Воровіком Максимом Олександровичем, у якому зафіксовано, що 05 червня 2025 року о 20 годині 38 хвилин в АДРЕСА_2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ОРЕL VECTRA», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роти, порушення координації рухів, порушення мови. Водій від проходження освідування в установленому законом порядку відмовився, як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі. Водій від керування транспортним засобом відсторонений. Вказаний протокол складений у присутності ОСОБА_1 , та містить його власноручний підпис, правом надати відповідні пояснення по суті правопорушення, останній не скористався. Крім того, ОСОБА_1 своїм коротким особистим підписом підтвердив, що йому були роз`ясненні права та обов`язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та повідомлено про місце розгляду адміністративного матеріалу;

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 352685, складеному 05 червня 2025 року інспектором відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Калашником Василем Миколайовичем, у якому зафіксовано, що 05 червня 2025 року о 22 годині 20 хвилин в АДРЕСА_3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ОРЕL VECTRA», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роти, порушення координації рухів, порушення мови. Водій від проходження освідування в установленому законом порядку відмовився, як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі. ОСОБА_1 від керування транспортним засобом відсторонений. Вказаний протокол складений у присутності ОСОБА_1 , та містить його власноручний підпис, правом надати відповідні пояснення по суті правопорушення, останній також не скористався. Крім того, ОСОБА_1 своїм коротким особистим підписом підтвердив, що йому були роз`ясненні права та обов`язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та повідомлено про місце розгляду адміністративного матеріалу;

- рапортом інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Максима Воровіка, який 05 червня 2025 року доповів заступникові начальника відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітану поліції Володимиру Сосюрці, що 05 червня 2025 року під час патрулювання Нововодолазької об`єднаної територіальної громади, разом з сержантом поліції Файдою Віталієм Геннадійовичем, було виявлено автомобіль марки «ОРЕL VECTRA», державний номерний знак НОМЕР_2 , водій якого під час руху, здійснював маневр ліворуч, та не ввімкнув світловий покажчик повороту. Згідно статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» за допомогою проблискових маячків синьо-червоного кольору автомобіль було зупинено за адресою Харківська область, Харківський район, селище, Нова Водолага, вулиця Воскресінська, поблизу будинка № 3. Водія було встановлено за посвідченням, яке останній пред`явив за допомогою застосунку «ДІЯ» (посвідчення водія серії НОМЕР_4 ), як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає в АДРЕСА_1 . За порушення проїзду перехрестя без увімкненого світлового покажчика повороту, відносно ОСОБА_1 була винесена постанова про накладення адміністративного правопорушення серії ЕНА № 4902439 за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Під час спілкування з водієм було виявлено, що ОСОБА_1 має явні ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови). Після чого було запропоновано, пройти огляд на стан сп`яніння з використанням газоаналізатору «Драгер 6820», на місці зупинки, на що ОСОБА_1 відмовився, пройти огляд у медичному закладі також відмовився. Правопорушення зафіксовано на відеореєстратор поліції № 1113057442/8, портативний відеореєстратор TECSAR № 05 та № 06;

- рапортом інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Василя Калашника, який 05 червня 2025 року доповів заступникові начальника відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітану поліції Володимиру Сосюрці, що ним під час несення служби із інспектором сектору реагування патрульної поліції лейтенантом поліції Глуздієм В. О. 05 червня 2025 року о 22 годині 30 хвилин в АДРЕСА_3, відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» за допомогою проблискових маячків синьо-червоного кольору та гучномовця було зупинено транспортний засіб марки «ОРЕL VECTRA», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час перевірки документів, у водія були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: виражений запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Водієві було запропоновано пройти освідування на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору «Drager Аlcotest 6820», на що водій ОСОБА_1 відмовився, а також запропоновано у встановленому законом порядку пройти огляд у найближчому медичному закладі, на що водій також відмовився. Після чого на ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 1 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 8 розділу ІІ), з якого убачається, що 05 червня 2025 року о 20 годині 43 хвилини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами виявленими ознаками сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, направлявся до Комунального некомерційного підприємства «Нововодолазька центральна лікарня», від проходження огляду відмовився під відеозапис;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 1 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 8 розділу ІІ), з якого убачається, що 05 червня 2025 року о 22 годині 25 хвилини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами виявленими ознаками сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння обличчя, порушення мови, направлявся до Комунального некомерційного підприємства «Нововодолазька центральна лікарня», від проходження у встановленому законом порядку огляду у медичному закладі відмовився під відеозапис на службовому бодікамеру;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який є додатком 2 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (пункт 10 розділу ІІ), складеним поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Файдою Віталієм Геннадійовичем, відповідно до якого у зв`язку із виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення мови, ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, про що власноруч вказав у акті. Даний акт містить особистий короткий підпис правопорушника;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, що є додатком 2 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 10 розділу ІІ), складеним інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Калашником Василем Віталійовичем, відповідно до якого у зв`язку із виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, почервоніння обличчя, ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився.

Також з матеріалів справи установлено, що 05 червня 2025 року о 20 годині 36 хвилин в АДРЕСА_4, водій ОСОБА_1 керував марки «ОРЕL VECTRA», державний номерний знак НОМЕР_2 , та при здійсненні маневру не ввімкнув покажчик повороту ліворуч, чим порушила підпункт 9.2 «б» Правил дорожнього руху України, за що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4902439 від 05 червня 2025 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладання адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень 00 копійок.

Даний факт ОСОБА_1 не заперечувався, відомостей про те, що вказана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку була оскаржена матеріали справи не містять, а отже вказані обставини підтверджують факт керування останнім 05 червня 2025 року відповідним транспортним засобом марки «ОРЕL VECTRA», державний номерний знак НОМЕР_2 .

До того ж, в матеріалах справи маються відомості про виконання поліцейськими вимог частини 1 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, а саме - розписка ОСОБА_3 від 05 червня 2025 року, який вказав, що отримав на зберігання від працівників поліції транспортний засіб марки «ОРЕL VECTRA», державний номерний знак НОМЕР_2 , та зобов`язався його зберігати у себе та не допускати до керування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, у судовому засіданні були досліджені та відтворені відеозаписи з автомобільного відеореєстратора 70 mai Smart Сam Pro PlusА500, інвентаризаційний номер 1113057442-9, портативного відеореєстратора ТЕСSAR BDС-53-02, інвентаризаційний номер 1113057280-5(1), портативного відеореєстратора ТЕСSAR BDС-53-02, інвентаризаційний номер 1113057280-6(1), автомобільного відеореєстратора 70 mai Smart Сam Pro PlusА500, інвентаризаційний номер 1113057442-8, портативного відеореєстратора ТЕСSAR BDС-53-02, інвентаризаційний номер 1113057280-7, портативного відеореєстратора ТЕСSAR BDС-53-02, інвентаризаційний номер 1113057280-8, що долучені до матеріалів справи, на яких зафіксовано перебіг подій, що мали місце 05 червня 2025 року, а саме: на вищевказаних записах міститься відео з яких вбачається, що о 20 годині 36 хвилин по автодорозі рухається транспортний засіб марки «ОРЕL VECTRA», державний номерний знак НОМЕР_2 , за яким слідує автомобіль патрульної поліції та за допомогою проблискових мачків синього та червоного кольорів, а також звукового сигналу просить зупинитись. Після зупинки транспортного засобу працівник поліції представився, повідомив про здійснення відеофіксації та причину зупинку, пов`язану із Порушенням правил дорожнього руху України, зокрема, не ввімкнення покажчику повороту при здійсненні маневру - повороту ліворуч. Працівники поліції попросили водія пред`явити посвідчення водія відповідної категорії, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Особу водія працівники поліції встановили як ОСОБА_1 та під час спілкування з останнім повідомили, що у них є підозра перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом. На пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у найближчому медичному закладі ОСОБА_1 категорично відмовився. При цьому інспектором поліції було роз`яснено водієві, шо відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння є порушенням пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, за що також передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. ОСОБА_1 повідомив, що не вважає, що він порушив пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, але від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі відмовляється.

У подальшому, як встановлено з досліджених відеозаписів, у відношенні ОСОБА_1 05 червня 2025 року о 21 годині 18 хвилин було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який особисто було підписано ОСОБА_1 без будь-яких зауважень.

Також, на інших відеозаписах, долучених до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 352685 від 05 червня 2025 року, зафіксовано перебіг подій, що мали місце 05 червня 2025 року, а саме: на вищевказаних записах міститься відео з яких вбачається, як о 22 годині 19 хвилин по автодорозі рухається транспортний засіб марки «ОРЕL VECTRA», державний номерний знак НОМЕР_2 , за яким слідує автомобіль патрульної поліції та за допомогою проблискових мачків синього та червоного кольорів, а також звукового сигналу просить зупинитись. Після зупинки транспортного засобу працівник поліції представився, повідомив про здійснення відеофіксації та причину зупинку, пов`язану із Порушенням правил дорожнього руху України, зокрема, що годину тому відносно водія був складений протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, але водій незважаючи на заборону керувати транспортним засобом продовжує рух. Працівники поліції попросили водія пред`явити посвідчення водія відповідної категорії, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Особу водія працівники поліції встановили як ОСОБА_1 та повідомили, що у них є підозра перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та він, будучи відстороненим від керування транспортними засобами, продовжував рух на автомобілі. На пропозицію пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу або проїхати до медичного закладу ОСОБА_1 також відмовився.

Окрім іншого, на відеозаписах зафіксований процес складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , який його підписав особисто, а також відсторонення останнього від керування транспортним засобом.

При цьому з вищевказаних відеозаписів вбачається, що ніякого фізичного чи психологічного тиску з боку працівників поліції до ОСОБА_1 застосовано не було.

Будь-яких порушень при проведенні фіксації вчинених адміністративних правопорушень та збирання доказів, судом не встановлено. Відеозаписи працівниками поліції вілися безперервно. Підстав уважати, що відеозаписи, які долучені до матеріалів справи, є змонтовані з метою неправомірного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у суду немає та останнім не доведено. Ознак фальсифікації вказані записи не містять. До того ж, на відеозаписах чітко зафіксовані обставини справи згідно викладених у протоколах суті правопорушень, а саме: підтвердження факту відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки так і у медичному закладі.

Також, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавались заяви у порядку, передбаченим чинним Кримінальним процесуальним кодексом України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративних матеріалів відносно нього за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Як й не надано доказів того, що ОСОБА_1 звертався до суду в порядку, передбаченому нормами Кодексу адміністративного судочинства України, щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб працівників поліції.

В цілому протоколи про адміністративне правопорушення складені з дотриманням вимог статтей 254 - 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, будь-яких істотних недоліків при їх складанні, які б тягли за собою визнання протоколів недопустимими доказами, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколах, сумнівів не викликають, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Також, з огляду на те, зазначені події були зафіксовані поліцейськими за допомогою технічних засобів відеозаписів, і відеозаписи були долучені до протоколів про адміністративне правопорушення, суд вважає, що проведення огляду та складання протоколів про адміністративне правопорушення відбулося з дотриманням вимог закону, у тому числі статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Водночас, суд звертає увагу на те, що досліджені у судовому засіданні відеозаписи є об`єктивними доказами, оскільки містить у собі фактичні дані, які вказують на те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, маючи ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі, відмовився.

В цілому, протоколи про адміністративне правопорушення не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, порушень вимог статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не встановлено.

Беручи до уваги, що суду не було надано будь-яких фактичних відомостей на підтвердження того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а також щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними оглядів водія на стан алкогольного сп`яніння й складення ними протоколів та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних доказів, суд дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах та долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності.

Крім того, суд бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 720/49/19 зауважив, що за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.

У даній справі суд вважає такий підхід правильним, оскільки він ґрунтується на розумінні, що для прийняття рішення у справі суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та заперечити цю інформацію. Виключення доказів, які можуть мати стосунок до важливих фактів справи, є крайнім заходом, який має застосовуватися у разі, якщо іншими засобами неможливо усунути фактори, які перешкоджають забезпеченню справедливого судового розгляду.

Безумовно, істотне порушення фундаментальних прав і свобод особи не може бути терпимим у правосудді, і суди мають протистояти таким порушенням для того, щоб органи правопорядку не перетворили такі методи у звичайну практику. Водночас порушення тих чи інших численних формальностей, які регулюють порядок чи окремих процесуальних дій і які жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті правопорушення і покаранні винуватця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.

Як вже зазначалося, проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому статтею 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року та «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року.

Разом з тим в цій справі не установлено факту істотного порушення указаних положень щодо алгоритму огляду та фундаментальних прав і свобод особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Що стосується того, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

За змістом статті 266-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Також, відповідно до наведеної норми права, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Аналіз статті 266-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.

Відтак, положення статті 266-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення не стосуються спеціального суб`єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.

Відповідно, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється в загальному порядку, встановленому приписами статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який проводить працівники Національної поліції.

У частині 1 статті 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» передбачено, що одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водії військових транспортних засобів зобов`язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Крім того належить зауважити, що спеціально створеного суб`єкту владних повноважень військової поліції на цей час не створено, їх повноваження за колом осіб спеціальним законом не визначено.

В розумінні логічного застосування правових норм, щодо яких законодавець на момент вчинення правопорушення ще не вніс відповідних змін, які відповідали б суспільним інтересам та певним обставинам (подолання часової прогалини у законодавстві) суд вважає належним не обмежуватись категорією «водій військового транспортного засобу» та застосовувати під час розгляду цієї справи цю категорію в значенні «водій військового транспортного засобу, який виконує бойове завдання або службовий обов`язок з використанням цивільного автомобіля».

В такому разі водій має підтвердити зазначене відповідними документами. Навіть і тоді, зазначене не обумовлює не виконанням водієм військового транспортного засобу вимог, передбачених частиною 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» щодо виконання законних вимог поліцейського.

Поряд із цим, у пункті 1 частини 1 статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (стаття 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення), у зв`язку з чим працівниками поліції правомірно складені протоколи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

При розгляді даної справи суд також приймає до уваги, що адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за своїм характером має підвищену суспільну небезпеку, оскільки становить загрозу не лише для безпечного руху транспорту, а й для життя та здоров`я водіїв, учасників дорожнього руху та пішоходів.

Таким чином, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння доведеними, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» року («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom», заяви № 15809/02 і № 25624/02), яке з урахуванням положень статей 8 та 9 Конституції України є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує таке.

Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, суддя враховує характер його вчинення, ступінь вини, майновий стан, особу правопорушника, а також наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , відповідно до статтей 34 і 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддею із матеріалів справи не встановлено. Майнової шкоди проступком не заподіяно.

Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Адміністративна відповідальність має подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.

Перша - репресивно-каральна («штрафна») - полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави правопорушнику, а по-друге, - засобом, який попереджає нові правопорушення.

Друга функція - запобіжно-виховна - тісно пов`язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.

Тобто, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що і матиме місце в цій ситуації.

Відтак, керуючись принципом верховенства права, з урахуванням вимог статей 33, 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєних адміністративних правопорушень, особу правопорушника та ступень його вини, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів в межах санкції частини 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення України, з урахуванням вимог статтей 34, 35та 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Саме ця міра покарання, на думку суду, буде достатньою для виправлення порушника та запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.

Відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з частиною 1 та пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Статтею 7 Закону України № 4059-IX від 19 листопада 2024 року «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3028 гривень 00 копійок.

В зв`язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 605 гривень 60 копійок, - зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Підстав для звільнення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд не вбачає, оскільки в даному випадку розгляд справи не пов`язаний з виконанням військового обов`язку. Більш того, за своєю природою будь-яке правопорушення, передбачене нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення (у тому числі розпивання алкогольних напоїв під час несення військової служби) й вчинене особою, свідчить про її протиправну та вину поведінку (дію чи бездіяльність), а також є посяганням на охоронювані законом права та інтереси. Крім того, стаття 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначає, що законом встановлюється лише розмір і порядок сплати судового збору, при цьому в цій статті не передбачено норм щодо порядку звільнення від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9 - 11, 23, 24, 33 - 36, частиною 6 статті 38, статтею 40-1, частиною 1 статті 130, статтями 245, 246, 249 - 252, частиною 1 статті 255, статтею 266, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 - 285, частиною 2 статті 287, статтями 294, 298, частинами 1 і 2 статті 299 та частиною 1 статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, який стягнути на користь держави (номер рахунку (IBAN): UA 168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) - електронне адміністрування податку) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк ОДИН рік.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

В разі не сплати штрафу у строк встановлений частиною 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі, що буде складатиме 34000 гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження.

Суддя Т. М. Трояновська