Рішення № 131465159, 03.11.2025, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

03 листопада 2025 року

Справа № 642/4240/25

Провадження № 2/642/1500/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03.11.25 Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Грінчук О.П.,

за участю секретаря - Панової М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

До суду надійшла вказана позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №3384562 від 08.11.2021 в розмірі 18 960 грн., з яких 4000 грн. -заборгованість за тілом кредиту, 13 800 грн. заборгованість за процентами, 1160 грн. заборгованість за комісією. Також представник позивача просив стягнути 2422.40 грн. судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.11.2021 між фізичною особою позичальником: ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» електронним шляхом був укладений Договір про споживчий кредит №3384562, відповідно до якого відповідач отримав в користування кредитні кошти в розмірі 4 000 грн., які зобов`язався повернути та сплатити проценти за користуванням кредитом в порядку і строки, визначені договором. ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит на потрібну йому суму. Відповідач не виконав умов Кредитного договору та не повернув кредитору позичені кошти, та не сплатив відсотки за користування кредитними коштами. 09.02.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги №80-МЛ, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги, в тому числі, до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №3384562 від 08.11.2021. Оскільки відповідач добровільно не погашає заборгованість, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 22.07.2025 справу відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу надано строк на подання відзиву на позов.

Копію позовної заяви та доданих до неї документів надіслано позивачем відповідачу на підставі аб.2 ч.1 ст. 177 ЦПК України.

Копію ухвали суду від 22.07.2025 направлено відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання, але відправлення повернуто до суду не отриманим.

Ухвалою суду від 22.07.2025 за клопотанням представника позивача витребувано з АТ «Універсал Банк» документи/інформацію щодо банківської картки № НОМЕР_1 , її належність ОСОБА_1 та про проведення на неї 08.11.2021 транзакції в сумі 4000 грн.

13.08.2025 до суду надійшла інформація від АТ «Універсал банк» про неможливість виконання ухвали суду про витребування доказів через недостатність даних про особу ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 26.08.2025 судом уточнено ухвалу суду від 22.07.2025.

10.09.2025 до суду з АТ «Універсал Банк» надійшла витребувана судом інформація.

Станом на день розгляду справи жодних заперечень, інших заяв або клопотань від відповідача не надходило.

Відповідно до ч.8ст.178 ЦПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотань про розгляд справи з викликом сторін до суду також не надходило.

На підставі ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу в заочному порядку з ухваленням заочного рішення.

У зв`язку з розглядом справи без виклику сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 08.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено в електронному вигляді Договір про споживчий кредит №3384562 (далі кредитний договір).

Договір укладено на підставі складеної на сайті miloan.ua анкети-заяви гр. ОСОБА_1 на кредит від 08.11.2021.

Згідно довідки про ідентифікацію, виданою ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 , з яким укладено Договір про споживчий кредит №3384562 від 08.11.2021, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразововим ідентифікатором S63380, дата та час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику 08.11.2021 о 15:13:55 год., номер телефону, на який відправлений одноразовий ідентифікатор - +380986786536.

Відповідно до умов Кредитного договору, кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений пунктом 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній пунктом 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (пункт 1.1.). Сума кредиту становить 4 000,00 у валюті гривня ( пункт 1.2.). Кредит надається строком на 15 днів з 08.11.2021 до 23.11.2021 (пункт 1.3, 1.4). Проценти за користування кредитом: 1800 грн., які нараховуються за ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6). Тип процентної ставки фіксована, особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього Договору. (п. 1.6) Комісія за надання кредиту 1160 грн. (п. 1.5.1)

Пунктом 2.1 Кредитного договору визначено, що кредитні кошти надаються позичальнику на картковий рахунок.

Позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.2. договору в термін (дату), вказаний у п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною в п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною в п. 1.6. договору, в сумі та на умовах, визначених в п.2.3 договору (пункт 2.2.1.).

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору ( пункт 2.2.2.).

Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, визначену в п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення первісного строку кредитування або/та строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою, згідно п.1.6 договору. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, є меншим, ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк поточного періоду, це означає, що протягом пільгового періоду позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною ставкою, встановленою п.1.6 та процентною ставкою, визначеною п. 1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої що прирівнюється до письмової) згоди позичальника ( пункт 2.2.3.).

Пролонгація строку кредитування визначена пунктом 2.3. кредитного договору.

Позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені чим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування (пролонгацію), проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено/поновлено пільговий період, нараховуються за ставкою, визначеною пунктом 1.5.2. договору ( пункт 2.3.1.1).

Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення, згідно п. 1.4. договору, а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування. (пункт 2.4.1.).

У разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій, має право нарахувати проценти за стандартною ставкою, передбаченою п.1.6 Договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2ст. 625 Цивільного кодексу Українина рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця ( пункт 4.2).

Цей договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками № 1 № 2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього договору. (п. 7.1)

Пунктом 6.1 Договору визначено, що він укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений інформаційно-комунікаційній системі товариства.

Також електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, в якому відображені всі істотні умови надання кредиту.

На підтвердження виконання умов договору позивачем було надано платіжне доручення №60615021, з якого вбачається, що отримувачу ОСОБА_1 на картку НОМЕР_2 було перераховано грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн., призначення платежу згідно договору №3384562.

З витребуваної судом інформації з АТ «Універсал банк» установлено, що на ім`я ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_3 було емітовано платіжну карту НОМЕР_4 , на яку 08.11.2021 було зараховано платіж в сумі 4000 грн.

09.02.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №80-МЛ, за умовами п. 1.1 якого кредитор відступає новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників.

Пунктом 6.2.3 Договору відступлення визначено, що права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора в повному обсязі суми, визначеної в п. 7.1. цього Договору.

09.02.2022 представниками ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» підписано акт приймання-передачі реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №80-МЛ від 09.02.2022.

09.02.2022 ТОВ «ФК «Кредит Капітал» сплачено ТОВ «Мілоан» плату за відступлення права вимоги зг. Договору відступлення прав вимоги №80-МЛ від 09.02.2022.

Згідно з витягом з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №80-МЛ від 09.02.2022, ТОВ «Мілоан» передав ТОВ «ФК «Кредит Капітал» права вимоги за кредитним договором №3384562 від 08.11.2021, укладеним із ОСОБА_1 заборгованості по тілу кредиту 4000 грн., за відсотками 13800 грн., за комісією 1160 грн.

09.07.2025 ТОВ «ФК «Кредит- Капітал» направило на ім`я ОСОБА_1 досудову вимогу, якою повідомило боржника про укладення між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит- Капітал», Договору відступлення прав вимоги №80-МЛ від 09.02.2022 та про обов`язок боржника сплатити заборгованість в сумі 18 960 гривень на рахунок ТОВ "Фінансова Компанія «Кредит- Капітал».

Відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статей 626,628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6Закону України«Про електроннідокументи таелектронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3Закону України«Про електроннукомерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Законупередбачає порядок укладення електронного договору

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Законувважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12цього Закону, є оригіналом такого документа.

За змістомстатті 12цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно доЗакону України «Про електронну комерцію»такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до положень статей 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. (ч.1 ст. 1054 ЦК України)

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставказа кредитомможе бутифіксованою абозмінюваною.Тип процентноїставки визначаєтьсякредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ч.2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положенняпараграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1ст.525ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 81 ЦПК Українипередбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи викладене, а також досліджені судом докази, надані позивачем, суд вважає, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір в електронній формі шляхом підписання його позичальником одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Також зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

Таким чином, відповідач був ознайомлений як з умовами кредитування, так і з розміром кредиту, процентами за користування кредитом та порядком повернення отриманих коштів.

Будь-яких доказів від відповідача на спростування зазначених обставин до суду не надано.

Також враховуючи досліджені судом докази на підтвердження відступлення права вимоги за кредитним договором, суд зазначає, що відступлення права грошової вимоги ТОВ «Мілоан» відносно відповідача ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №3384562 від 08.11.2021 та набуття такого права ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.

Крім того, матеріали справи містять належні докази щодо надання ТОВ «Мілоан» кредиту ОСОБА_1 .

Водночас, наявні у справі докази вказують на те, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання та не повернув кредитні кошти ні первісному кредитору, ні правонаступнику після відступлення позивачу права грошової вимоги.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, на підставі частини другоїстатті 530 ЦК Україникредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.07.2019 р. (провадження 14-131цс19).

Таким чином, наявні законні підстави для стягнення з відповідача заборгованості з тіла кредиту.

Крім того, вимоги про стягнення відсотків є, на думку суду, обгрунтованими, оскільки такі умови прямо передбачені Договором про споживчий кредит №3384562 від 08.11.2021, з якими ОСОБА_1 був обізнаний та погодився, уклавши договір.

Розрахунок заборгованості з тіла кредиту та процентів сумніву у суду не викликає.

Відповідачем, в свою чергу, до суду не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.

Таким чином, наявні підстави для стягнення заборгованості з тіла кредиту та відсотків.

Щодо вимоги про стягнення комісії суд зазначає наступне.

Представник позивача просив стягнути 1160 грн. комісії за послугу з надання кредиту (п. 1.5.1 кредитного договору).

Відповідно до частин першої-третьоїстатті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування»загальні витрати за споживчим кредитомвитрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другоюстатті 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже,Закон України «Про споживче кредитування»передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті1та частини другої статті8 Закону України «Про споживче кредитування»Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит,щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостоїстатті 12 Закону України «Про споживче кредитування»споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862 сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниє обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредитуце обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другоюстатті 228 ЦК Українипередбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цьогоЗакону, є нікчемною.

Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволені вимоги про стягнення з відповідача комісії за послугу - надання кредиту в розмірі 1160 грн., оскільки надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст.1054ЦК України є обов`язком банку.

Зважаючи на викладене, позов підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 17 800 грн., з яких 4000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 13 800 грн. заборгованість за відсотками.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 2422.40 грн.

Оскільки позов задоволено частково, а саме на 93.9%, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений останнім судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме в розмірі 2274.19 грн.

Також представником позивача заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 8000 грн.

Відповідно до частини 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до положень ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріали справи свідчать, що 01.07.2025 між ТОВ «ФК «Кредит Капітал» та АО «Апологет» укладено Договір про надання правничої допомоги №0107.

06.07.2025 сторонами підписано акт №742 наданих послуг за Договором про надання правничої допомоги №0107, відносно боржника (відповідача) ОСОБА_1 . Розмір вартості наданих правових послуг 8000 грн. Також АО «Апологет» виконано детальний опис наданих послуг до акту №742 від 06.07.2025 за Договором про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025.

Заперечень проти суми витрат на правову допомогу від відповідача не надходило.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 7512 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 6, 207, 525, 530, 610, 612, 626-628, 634, 638, 639, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.1,2,77-78,81,89,141,247,259,263-265,273,279,280, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (р/р НОМЕР_5 в АТ «Креді Агріколь Банк», мфо 300614) заборгованість за Договором про споживчий кредит №3384562 від 08.11.2021 в загальному розмірі 17 800 (сімнадцять тисяч вісімсот) грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (р/р НОМЕР_5 в АТ «Креді Агріколь Банк», мфо 300614) судовий збір у сумі 2274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) грн. 19 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 7512 (сім тисяч п`ятсот дванадцять) грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення складено 03.11.2025.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236;.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя