Рішення № 131464456, 31.10.2025, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1208/25 Провадження № 2/613/643/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2025 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Шалімова Д.В.,

за участю секретаря Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу № 613/1208/25, пров. № 2/613/643/24 за позовом ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , представник позивача - адвокат Лабик Р.Р. до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС», представник відповідача Ніколаєв П.В., про відшкодування шкоди, заподіяною смертю потерпілого,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , - адвокат Лабик Р.Р. звернувся до суду з позовом, про відшкодування шкоди, заподіяною смертю потерпілого, в якому просить: стягнути з ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» на користь ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : 39 000 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої п 27.3. ст.27 Закону №1961-IV, належної дружині потерпілого; 39 000 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої п 27.3. ст.27 Закону №1961-IV, належної синові потерпілого; 234 000 грн. - страхового відшкодування пов`язаного із втратою годувальника належного синові потрепілого.

Свої вимоги мотивує тим, що 05 липня 2022 року близько 19.20 год. , ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Mitsubishi Lancer» р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Харківській від вул. Благовіщенська у бік вул. Дерегузи в м. Богодухів, діючи необережно, перебуваючи в районі будинку №220 по вул. Харківській в м. Богодухів, під час здійснення обгону автомобіля «ВАЗ 21101», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , своєчасно не знизив швидкість руху керованого ним автомобілю «Mitsubishi Lancer» до швидкості автомобіля «ВАЗ 21101», що рухався попереду по зустрічній смузі та, продовжуючи рух без зниження швидкості руху керованого ним автомобіля, водій ОСОБА_5 в порушення вимог п.п. 12.3, 14.6 ґ, Правил дорожнього руху України, почав здійснювати обгін автомобіля «ВАЗ 21 101», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який в свою чергу ще не закінчив обгін автомобіля «Audi А4», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 , та рухався прямолінійно по зустрічній смузі та допустив зіткнення із автомобілем «ВАЗ 21101», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , в результаті чого водій автомобіля «ВАЗ 21101», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 загинув на місці дорожньо- транспортної події. За фактом ДТП Головним управлінням Національної поліції в Харківській області матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022220000000342. 30 травня 2025 року відділом розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області матеріали справи передано до Харківської обласної прокуратури, якою затверджено обвинувальний акт та передано на розгляд до Богодухівського районного суду Харківської області, яким прийнято вказаний обвинувальний акт до розгляду у справі №613/1076/25 (кримінальне провадження №1-кп/613/172/25. В результаті вищевказаного зіткнення та наслідків від нього у вигляді загибелі ОСОБА_4 , його близьким родичам, а саме дружині ОСОБА_1 та синові ОСОБА_2 було завдано матеріальної та моральної шкоди, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача.

Ухвалою судді Богодухівського районного суду Харківської області від 24 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 03 вересня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» - Ніколаєва П.В., про зупинення провадження по справі.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 03 вересня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого, прохав відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного. Станом на 24 червня 2025 року позивач не подав до АТ «СГ «ТАС» (приватне) жодних документів та заяву про виплату страхового відшкодування встановленого зразка по дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 05 липня 2022 року. Виходячи з вищевикладеного, для отримання страхового відшкодування, позивачу необхідно звернутися до АТ «СГ «ТАС» в передбаченому законодавством порядку, та надати необхідні документи для визначення розміру шкоди. На даний час AT «СГ «ТАС» (приватне), відповідно до чинного законодавства України, не мас підстав для здійснення виплати страхового відшкодування, оскільки Позивачем не дотриманий передбачений законодавством порядок отримання страхового відшкодування який встановлений спеціальним ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не надано Рішення суду (Вироку) про притягнення особи цивільно- правова відповідальність якої забезпечена у AT «СГ «ТАС» (приватне). Враховуючи вищевикладене, вважає, що відповідач жодним чином не порушував права, свобод чи інтересів позивача, а тому позовні вимоги до відповідача є передчасними. При цьому, посилання представника позивача на судову практику щодо загального порядку відшкодування шкоди за наслідками ДТП є некоректним та безпідставним, оскільки AT «СГ «ТАС» (приватне) не є завдавачем шкоди, а здійснює страхові виплати на підставі положень спеціалізованого законодавства, в якому вказано, що тільки наявність, зокрема, вироку суду є належною підставою для подвльшого прийняття рішення щодо здійснення страхового відшкодування. Виходячи з вищенаведеного, оскільки кримінальне провадження №12022220000000342 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не завершене по даній справі №613/1076/25 (кримінальне провадження №1-кп/613/172/25, відсутній вирок суду, який набрав законної сили, що унеможливлює встановлення факту настання цивільно-правової відповідальності внаслідок ДТП, обставини ДТП, в порядку п. 36.2, ст. 36 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " а отже з боку АТ «СГ «ТАС» (приватне) відсутній факт порушення строків на виплату страхового відшкодування у зв`язку з чим вимога Позивача є передчасною та необгрунтованою, яка грубо порушує норми матеріального права та процесуального права. Закон № 1961-ІУ визначає спеціальні до ЦК України строки виплати страхових відшкодувань у сфері обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому саме спеціальний закон підлягає застосуванню при відшкодуванні страховиком шкоди, заподіяної смертю особи при експлуатації наземних транспортних засобів. Відсутність інформації про набрання законної сили рішення у кримінальній справі №613/1076/25 (кримінальне провадження №ІЛ кп/613/172/25 щодо спірного ДТП зумовлює припинення перебігу строку/ прийняття страховиком рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування, тобто на момент розгляду даної справи позбавляє обов`язку страхову компанію провести страхову виплату. На даний час АТ «СГ «ТАС» (приватне), відповідно до чинного законодавства України, не має підстав для здійснення виплати страхового відшкодування, оскільки Позивачем не дотриманий передбачений законодавством порядок отримання страхового відшкодування та не надано доказів виникнення цивільно-правової відповідальності застрахованої особи, тобто Вироку суду по кримінальній справі №613/1076/25 (кримінальне провадження №1-кп/613/172/25. Також вважав, що страхова сума 260 000 грн. на одного потерпілого є максимальною сумою страхового відшкодування, яке виплачується в розмірі та порядку, передбаченого ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ттранспортних засобів.

Відповідно до відповіді на відзив, сторона позивача вважала, що доводи, наведені у відзиві, безпідставними, маніпулятивними та такими, що спрямовані на уникнення виконання свого обов`язку перед потерпілою стороною, з урахуванням наступного. Відповідач стверджує, що Позивач не звертався до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, передбаченому ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування...» (далі - Закон № 1961-IV). Цей довід є необґрунтованим, оскільки, чинне законодавство не встановлює обов`язкового досудового порядку врегулювання такого спору. Позивач має право на власний розсуд обрати спосіб захисту свого порушеного права: звернутися безпосередньо до страховика або до суду. Відповідач зазначає, що оскільки кримінальне провадження №12022220000000342 не завершене і відсутній вирок суду, що набрав законної сили, строк для прийняття рішення про виплату не настав, а вимоги є передчасними. Цей аргумент суперечить фундаментальним принципам відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. По-перше, обов`язок страховика з виплати відшкодування виникає внаслідок настання страхового випадку, яким є ДТП, що призвела до шкоди. По-друге, відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки (автомобіля) є незалежною від наявності вини (ст. 1187 ЦК України). Отже, для вирішення справи про стягнення страхового відшкодування наявність обвинувального вироку щодо водія не є обов`язковою умовою. Відповідач стверджує, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю, за полісом №АТ 1841815 від 14.02.2022 р. становить 260 0000 грн., а тому вимога про стягнення 312 000 грн. є безпідставною. Вважає, що цей довід є маніпулятивним та свідчить про спробу відповідача ввести суд в оману. Відповідач свідомо ігнорує той факт, що з 01 липня 2022 року Постановою Правління НБУ №109 від 30.05.2022 року було збільшено розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування. Зокрема, ліміт за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю, було встановлено у розмірі 320 000 грн. на одного потерпілого. Страховий випадок (ДТП) стався 05 липня 2022 року - тобто, вже після набрання чинності нових, збільшених лімітів. Відповідно до законодавства, застосуванню підлягають ліміти, чинні на дату настання страхового випадку, а не на дату укладення договору. Загальна сума заявлених вимог становить 312 000 грн., що не перевищує встановлений законом ліміт відповідальності у 320 000 грн. Враховуючи вищевикладене, доводи ПрАТ «СГ «ТАС» є повністю безпідставними, не підтверджуються матеріалами справи та суперечать чинному законодавству і усталеній судовій практиці.

Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 07 вересня 2013 року зареєстрували шлюб у Вільшанській селищній раді Дергачівського району Харківської області, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого виконавчим комітетом Вільшанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, актовий запис № 48.

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є батьками малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 12 березня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції у Харківській області.

30 травня 2025 року прокурором другого відділу Харківської обласної прокуратури затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022220000000342 від 05 липня 2022 року по обвинуваченню ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , за ч. 2 ст. 286 КК України, за фактом того, що 05 липня 2022 року близько 19.20 год. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Mitsubishi Lancer» р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Харківській від вул. Благовіщенська у бік вул. Дерегузи в м. Богодухів, діючи необережно, перебуваючи в районі будинку №220 по вул. Харківській в м. Богодухів, під час здійснення обгону автомобіля «ВАЗ 21101», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , своєчасно не знизив швидкість руху керованого ним автомобілю «Mitsubishi Lancer» до швидкості автомобіля «ВАЗ 21101», що рухався попереду по зустрічній смузі та, продовжуючи рух без зниження швидкості руху керованого ним автомобіля, водій ОСОБА_5 в порушення вимог п.п. 12.3, 14.6 ґ, Правил дорожнього руху України, почав здійснювати обгін автомобіля «ВАЗ 21 101», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який в свою чергу ще не закінчив обгін автомобіля «Audi А4», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 , та рухався прямолінійно по зустрічній смузі та допустив зіткнення із автомобілем «ВАЗ 21101», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , в результаті чого водій автомобіля «ВАЗ 21101», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 загинув на місці дорожньо-транспортної події.

Відповідно до копії свідоцтва серії НОМЕР_6 , виданого Богодухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В копії довідки про причину смерті ОСОБА_4 № 109Бгт/22 від 06 липня 2023 року вказано, що причиною смерті останнього стала несумісна з життям травма тіла.

Остаточного процесуального рішення у кримінальному провадженні № 12022220000000342 від 05 липня 2022 року на час розгляду справи не прийнято.

Відповідно до копії полісу № АТ/1841815 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів, виданого 14 лютого 2022 року АТ «СГ «ТАС» на забезпечений транспортний засіб «Mitsubishi Lancer» р.н. НОМЕР_1 , строк дії зазначеного полюса триває з 18 лютого 2022 року по 17 лютого 2023 року включно; страхова сума на одного потерпілого становить: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 260 000 грн.; за шкоду, заподіяну майну - 130 000 грн; франшиза - 2 500 грн.

Частинами першою-третьою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Частиною другою статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом з цим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Частиною першою статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Згідно із пунктом 27.1 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Стаття 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до поняття «шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого», включає, зокрема, моральну шкоду, витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

Пунктом 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року у справі № 554/858/19 (провадження № 61-6775св20).

Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Перед потерпілим несуть обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

За обставин, коли смерть потерпілого ОСОБА_1 настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а саме транспортного засобу легкового автомобіля «Mitsubishi Lancer» р.н. НОМЕР_1 , що забезпечений за договорами обов`язкового страхування за полісом № АТ/1841815, що не заперечувалось відповідачем, тому саме АТ «СГ «ТАС» зобов`язане відшкодувати дружині та малолітньому сину моральну шкоду, завдану смертю сина, незалежно від вини водія ОСОБА_3 , який керував вказаним автомобілем під час ДТП.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18), у справі №208/4598/21 (провадження No 61-6997св22).

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України).

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду (п. 27.5 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Пунктом 27.3. Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р. встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).

Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю є дружина ОСОБА_1 та малолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено у 2022 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6 500 грн.

З урахуванням вищевикладеного загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 78 000 грн. (12*6500 грн. = 78000 грн.). Отже, частка, яка припадає на кожну особу, що має право на отримання страхового відшкодування, в порядку пункту 27.3. Закону, за шкоду заподіяну смертю Потерпілого дорівнює по 39 000 грн. для кожного (78000,00 грн. / 2 осіб = 39000,00 грн.).

Згідно ч.1 ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті".

Зі змісту вказаної норми закону слідує те, що дана норма закону чітко встановлює перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди.

Щодо позиції відповідача вказаній у відзиві на позовну заяву, то суд не бере до уваги аргументи відповідач з приводу невизнання позову з таких підстав.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами.

Обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом в порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору страхову суму.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При зверненні до суду із позовом підлягав сплаті судовий збір у загальному розмірі 3 120 грн.

Позивач судовий збір при зверненні до суду не сплачувала, оскільки звільнена від його сплати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи викладене, а також те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь держави належить стягнути 3 120 грн. судового збору.

Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред`явлених доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. 4, 10, 12, 81, 82, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. 22, 625, 1166, 1187, 1194 ЦК України, ст. 22, 28, 30, 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС», про відшкодування шкоди, заподіяною смертю потерпілого - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» на користь ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , 39 000 ( тридцять дев`ять тисяч) гривень моральної шкоди, належної дружині потерпілого; 39 000 ( тридцять дев`ять тисяч) гривень моральної шкоди, належної синові потерпілого; 234 ( двісті тридцять чотири тисячі) гривень страхового відшкодування пов`язаного із втратою годувальника, ВСЬОГО: 312 000 ( триста дванадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» на користь держави судовий збір за подання позовної заяви до суду в розмірі 3 120 ( три тисячі сто двадцять) гривень.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС», місцезнаходження: м. Київ, проспект Перемоги, 65, ЄДРПОУ 30115243.

Повний текст рішення виготовлено 31 жовтня 2025 року .

СУДДЯ