Рішення № 131464372, 29.10.2025, Балаклійський районний суд Харківської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

№ 610/165/25

№ 2-а/610/20/2025

29 жовтня 2025 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

судді: Стригуненка В.М.

за участю

секретаря: Ворони І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Балаклія Ізюмського району Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,

в с т а н о в и в:

Позивач просить: скасувати постанову серії ЕНА № 3830831 від 10.01.2025 про накладення на нього адміністративного стягнення, як незаконну та необґрунтовану та таку, що винесена з порушенням норм чинного законодавства, а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що 10.01.2025 поліцейським складено оскаржувану постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340грн. Його обвинуватили у тому, що він здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 м від виїзду з прилеглої території, чим порушив п.15.9 "и" ПДР. Він рухався заднім ходом по проїжджій частині з мінімальною швидкістю для того, щоб здійснити зупинку автомобіля у правій смузі руху від виїзду з прилеглої території, щоб відстань була не менше 10 м. Під час таких дій до нього підійшов поліцейський та змусив його зупинитися і припинити рух транспортного засобу. При цьому він ще на мав наміру зупинятися. Під час невдалої розмови, під час якої він не міг розібрати, що каже поліцейський, до них підійшов ще один поліцейський, у якого працювала бодікамера, однак він не був присутній під час подій, які відбулися раніше, тому відеозапис з його бодікамери не відображає відомостей про вчинене правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови. При цьому, перед розглядом справи йому не було роз`яснено його права у повному обсязі, було притягнуто до адміністративної відповідальності без дотримання процедури розгляду справи, озвучивши лише терміни оскарження постанови та сплати оскаржуваного штрафу. Крім того поліцейський лише розписався у двох екземплярах оскаржуваної постанови, яку склав та роздрукував йому інший працівник поліції. Підставою притягнення його до адміністративної відповідальності була саме зупинка керованого ним транспортного засобу ближче 10 м від виїзду з прилеглої території, однак вимірювання від місця зупинки до виїзду з прилеглої території не здійснювалися. Крім того, час між вчиненим правопорушенням та часом розгляду справи, вказаних в оскаржуваній постанові, становить 2 хв. 3 сек., що явно є недостатнім для перевірки документів, зачитування процесуальних прав та складання самої постанови. До того ж не було взято до уваги свідка ОСОБА_1 , його дружину, яка була присутня під час оформлення постанови та бачила на власні очі події, які тоді відбувалися (а.с.21-26).

19.06.2025 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що поліцейський під час складання оскаржуваної постанови діяв правомірно в межах діючого законодавства, розпочав розгляд справи про адміністративне правопорушення, роз`яснив права та обов`язки позивачу та строк оскарження постанови, зміст постанови відповідає вимогам, передбаченим ст. 283 КУпАП. Увесь процес розгляду справи було зафіксовано на відеозапис за допомогою портативного відеореєстратора, проте надати такий відеозапис неможливо, оскільки терміни зберігання відеозаписів складає 30 діб (а.с.38-46).

26.06.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій повністю відхилив заперечення відповідача, посилаючись на те, що у наданій відповіді відділу поліції посилання йде на події, які відбулися 11.06.2022, відеозаписи щодо яких не збереглися, однак подія адміністративного правопорушення сталася 10.01.2025. Зазначив, що не відповідає дійсності твердження відповідача про необізнаність про оскарження ним постанови від 10.01.2025, оскільки 24.01.2025 він направив цінним листом на адресу ВП № 2 (м. Зміїв) Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області повідомлення, в якому доводив до їх відома про оскарження вказаної постанови до суду. Тобто у відповідача були всі правові підстави зберегти відеозаписи подій, що відбулися 10.01.2025, що передбачено їхньою Інструкцією. Відповідач не надав доказів, які б відображали відомості про вчинення позивачем правопорушення, а надав лише оскаржувану постанову, в якій позивач вказав, що повністю незгоден з винесено постановою (а.с. 53-56, 68, 69).

Позивач просив розглянути справу за його відсутності, позов підтримав (а.с.19).

Представник відповідача просив розглянути справу без участі їхнього представника (а.с.46, 84).

Крім того представник відповідача просив позовну заяву залишити без розгляду, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк та не надав жодних доказів поважності причин їх несвоєчасного усунення, що унеможливило отримання доказу - відеозапису фіксації адміністративного правопорушення, бо термін зберігання відеозаписів становить 30 діб (а.с. 33-34).

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 24.01.2025 до відкриття провадження у справі позовну заяву позивача було залишено без руху, оскільки до позовної заяви не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору. Вказану ухвалу позивач отримав 31.01.2025 (а.с. 16, 18).

16.04.2025 позивач усунув вказані недоліки позовної заяви та ухвалою від 05.06.2025 її було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с. 19, 20. 29).

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогамстатей 160,161,172цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Щодо усунення недоліків позовної заяви пізніше встановленого судом строку, то суд зазначає наступне.

Верховний Суд неодноразово вказував, що застосовуючи процесуальні норми суди мають керуватися принципом розумності, відповідно до якого застосування цих норм має бути спрямованим на досягнення легітимної мети, уникаючи надмірного формалізму, що може порушувати право особи на доступ до суду.

Вищевказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 лютого 2023 року у справі № 580/5209/22.

Згідно з ч. 5 ст.242КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.07.2007 у справі "Walchli v. France" (заява № 35787/03) звертав увагу на те, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" (Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Тобто, на час вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі позивач усунув недоліки залишеної без руху позовної заяви і провадження у справі було відкрито за позовною заявою, яка на той час відповідала вимогам ст. 160, 161, 172 КАС України.

За такихобставин,на часвирішення питаннящодо можливостівідкриття провадженняу справі,не булодостатніх підставдля поверненняпозовної заявипозивачеві з підстави не усунення позивачем недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Натомість поведінка позивача свідчить про його зацікавленість у розгляді його справи, протилежне рішення суду було би проявом надмірного формалізму, порушенням права позивача на доступ до суду.

Судом встановлені обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

Як убачається з наявних у розпорядженні суду матеріалів, за постановою інспектора ВП № 2 (м. Зміїв) Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області Пашковського Богдана Васильовича серії ЕНА № 3830831 від 10.01.2025 на ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень за те, що він: «10.01.2025 о 16.07 год в м. Зміїв вул. Адміністративна (Леніна), 5 водій здійснив зупинку ТЗ ближче 10 м від виїзду з прилеглої території, чим порушив п.15.9 "и" ПДР - порушення зупинок ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо» (а.с.7. 50).

Постанова була складена в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, в якій позивач розписався та вказав, що не згоден з рішенням.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту ПДР; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України (п. 1.1 ПДР). Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими (п. 1.3 ПДР).

Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків (п. 1.5 ПДР).

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила (п. 1.4 ПДР).

Відповідно до пункту 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за порушення вимог зупинки транспортних засобів.

Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП відбулося через порушення ним п.15.9 "и" ПДР.

Пунктом 15.9"и" Правил дорожнього руху передбачено, що зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Згідно з загальними положеннями Правил дорожнього руху України, прилегла територія це територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 визначено, що в разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (далі - Інструкція № 1395).

Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції № 1395, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема частиною 1 статті 122 КУпАП.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення, зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Положеннями ст.31 ЗУ "Про Національну поліцію" надано право поліції застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 ЗУ "Про Національну поліцію" визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Водночас, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Оскаржувана постанова містить посилання на засоби, якими було здійснено фіксування правопорушення, а саме у пункті 7 постанови є посилань на докази вчиненого правопорушення - відеозапис з бодікамери номер 15.

Проте, відеозапис події та процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, яка би могла підтвердити заперечення відповідача, до суду відповідачем надано не було.

Відповідач у своєму відзиві посилався на неможливість надання такого відеозапису, оскільки він зберігається лише 30 діб, а потім знищується.

Так, дійсно відповідно до пункту 3 розділу VІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису строк зберігання відеозаписів становить , зокрема, з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА,- 30 діб.

Разом з тим позивачем було надано повідомлення про оскарження до суду постанови серії ЕНА № 3830831 від 10.01.2025, яке було направлено ним 24.01.2025 на адресу ВП № 2 (м. Зміїв) Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області цінним листом з вкладенням, який було отримано 27.01.2025 (а.с. 57, 59-61).

Пунктом 4 розділу VІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису строк зберіганнявідеозаписів зарішенням керівникаоргану,підрозділу поліціїможе бутизбільшено уразі використанняїх у процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, у рамках розслідування кримінального провадження та/або в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення, у разі фіксації надзвичайних подій за участю особового складу поліції, інших подій, якщо вони можуть бути використані в процесі службової діяльності органів, підрозділів поліції, під час проведення службових розслідувань.

Позивач повідомив відділ поліції про оскарження складеної щодо нього постанови до спливу 30 денного строку зберігання відеозаписів, тому керівник органу поліції не був позбавлений можливості збільшити строк зберігання відеозапису щодо події, яка сталася 10.01.2025 за участі позивача, але цього не зробив.

Крім того, знищення та відсутність вказаного відеозапису не підтверджено належними доказами, а надана відповідачем відповідь начальника ВП №2(м.Зміїв)Чугуївського РУПГУНП вХарківській області не підтверджує вказану обставину.

Натомість у вказаній відповіді було повідомлено, що відеозаписи події зазначеного адміністративного правопорушення на разі відсутні, так як збереження відеофайлів на док-станції за 11.06.2022 відсутні, оскільки згідно п.п. 2 п. 3 розділу 7 Наказу МВС № 1026 від 10.12.2018 строк зберігання відеозаписів становить 30 діб (а.с. 51).

Належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглої території.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 8 лютого 2018 року у справі 760/3696/16-а та у постанові ВС від 18.07.2019 у справі 216/5226/16-а.

Згідно з ч. 5 ст.242КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однак матеріали справи не містять доказів здійснення вимірювання відстані від автомобіля до виїзду з прилеглої території.

З наданого позивачем фотознімку також не вбачається, що зупинка автомобіля була здійснена менш ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглої території.

Тобто доказів порушення позивачем п.15.9 "и" ПДР, а саме порушення зупинки ближче 10 м від виїзду з прилеглої території, суду не надано.

Також з постанови убачається, що позивач під час її складання заперечував вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, вказавши в ній, що не згоден з рішенням.

Отже, із наявних у суду матеріалів не убачається сукупності доказів: пояснень свідків, матеріалів фото- і кінозйомки або відеозапису, тощо, передбачених ст. 251 КУпАП України, які б засвідчили факт вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення.

Інші доводи позивача, викладені у позовній заяві, відповідачем також не були спростовані належними та допустимими доказами.

Разом з тим, доказів неможливості користуватися у повному обсязі правами, передбаченимист. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України, в тому числі користуватися юридичною допомогою при розгляді справи, позивачем не надано, натомість в оскаржуваній постанові в графі про їх роз`яснення позивач поставив свій підпис, зазначивши лише, що з рішенням не згоден.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України,в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оскільки відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого в даному випадку покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження передбачених ст. 9 КУпАП обставин, то суд вважає недоведеним факт скоєння позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, тому постанова винесена необґрунтовано, без дотриманням вимог КУпАП, що є підставою для її скасування.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний скасовує рішення суб`єкта владних повноважень і закриває справу про адміністративне правопорушення.

Розподіл судових витрат по справі, а саме сплаченого судового збору, здійснити відповідно до ст. 139 КАС України, поклавши їх на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 10, 77, 139, 241-246, 286 КАС України,

у х в а л и в:

1)Позов задовольнити повністю.

2)Скасувати постанову інспектора ВП № 2 (м. Зміїв) Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області Пашковського Богдана Васильовича серії ЕНА № 3830831 від 10 січня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу 340 гривень за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

3)Закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

4)Стягнути з Головного управління національної поліції в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 605,60 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачіпротягом десяти днів з дня його проголошенняапеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління національної поліції в Харківській області, місцезнаходження: 61002, м.Харків, вул.Жон Мироносиць, буд.13, код ЄДРПОУ 40108599.

Суддя Стригуненко В.М.