Ухвала суду № 131453045, 21.10.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/50730/25-к

пр. 1-кс-42702/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора першого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 22025101110000487,

В С Т А Н О В И В :

В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання про арешт майна.

Мотивуючи означене клопотання прокурор у клопотанні вказує наступне.

Міжвідомчою слідчою групою у складі слідчих підрозділів Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань та Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області розслідується кримінальне провадження № 22025101110000487 від 11.04.2025, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 369-2 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст .28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369-2 КК України, та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 191 КК України.

Прокурор вказує, що Приводом для реєстрації зазначеного кримінального провадження став рапорт старшого оперуповноваженого в ОВС 5 відділу 2 управління ГУ «Д» ДЗНД СБУ ОСОБА_7 від 10.04.2025 з приводу спільного ОСОБА_5 , директором ТОВ «Агро&Нова» (ЄДРПОУ 45641540) ОСОБА_8 та керівником СФГ «Полісся» (ЄДРПОУ 30908204) ОСОБА_9 готування до продажу, вирощеної на території Житомирської області технічної коноплі.

До завдань ОСОБА_4 відноситься вирішення правових завдань, що регулюють порядок вирощення, сертифікації та збуту технічної коноплі різних сортів.

Також встановлено, що ОСОБА_4 активно підшуковує ринок збуту технічної коноплі на території рф, а саме республіці дагестан, де діють відповідні державні програми.

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що вирощена продукція зберігається на території складських приміщень Житомирської області.

21.07.2025 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 615 КПК України та повідомлено про підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Крім того, під час досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_4 , спільно зі свої знайомим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , організували протиправний механізм вимагання неправомірної вигоди у колишнього заступника голови КМДА та депутата Київської міської ради ОСОБА_10 .

Зокрема, наприкінці березня 2025 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обговорювали у месенджері «Treema» факт документування ОСОБА_10 детективами НАБУ. Встановлено, що ОСОБА_6 зареєстрований у месенджері «Treema» за унікальним ідентифікатором «MTHCSC23» та збережений у ОСОБА_4 під ім`ям « ОСОБА_11 ».

В подальшому, у червні 2025 року ОСОБА_6 повідомляє ОСОБА_4 , що отримав аванс по «слону». Через декілька днів, ОСОБА_4 повідомляє ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_10 було викликано до НАБУ на допит у якості свідка в рамках кримінального провадження № 52023000000000154 від 03.04.2023.

Крім того, встановлено, що до протиправного механізму ОСОБА_4 також залучив старшого детектива 3 підрозділу 2 ГПД НАБУ ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який безпосередньо проводив допит ОСОБА_10 .

Також, встановлено, що 30 травня 2025 року ОСОБА_6 перекинув ОСОБА_4 довідку стосовно кримінального провадження № 52020000000000138 від 24.02.2023 за обвинуваченням громадянина України ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, за фактом заволодіння грошовими коштами АТ «Укрзалізниця» в особливо великих розмірах. В подальшому, 31 травня 2025 року ОСОБА_6 нагадує ОСОБА_4 про те, що він має зустрітись з керівником відділу САП, стосовно питання ОСОБА_13 , зокрема мінімізації відповідальності останнього.

Крім того, додатково отримано інформацію, що до вищевказаного протиправного механізму також причетний громадянин України ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який безпосередньо звернувся до ОСОБА_6 з метою організації останнім впливу на здійснення досудового розслідування НАБУ в рамках кримінального провадження, в якому планувався допит ОСОБА_10 .

Встановлено, що громадянин України ОСОБА_14 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає в приватному будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

08 жовтня 2025 року проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_14 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 . в ході якого виявлено та вилучено:

- мобільний телефон марки Galaxy Flio 5, model: SM-F731B, s/n: НОМЕР_1 IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , в чохлі синього кольору.

Зазначений мобільний телефон визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, у зв`язку з тим, що він може зберігати на собі сліди злочину та може бути використаний, як доказ факту чи обставин, які досліджуються під час кримінального провадження.

Метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів.

У судове засідання прокурор та власник майна не з`явилися, про розгляд клопотання повідомлялись належним чином.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя визнав за можливе розглянути клопотання за відсутності осіб, що не з`явились, оскільки неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Частиною 10 ст. 170 КПК України, передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно частин 1 3 статті 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним.

Постановою старшого слідчогов ОВСслідчого управлінняГоловного управлінняСБ Україниу м.Києві таКиївській області ОСОБА_15 від 09.10.2025 майно на арешті якого наполягає прокурор, визнано речовими доказами.

Як вбачається із матеріалів клопотання, вилучене майно оглянуто та визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, так як містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також наявні достатні підстави вважати, що набуте кримінально-протиправним шляхом.

Таким чином, є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Крім цього, вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна враховує і сталу судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Таким чином, втручання держави у право володіння майном у даному конкретному випадку є законним і обґрунтованим, оскільки таке втручання здійснено на підставі чинного КПК України, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, сумісних з принципами Конвенції.

Втручання у вказаному вище кримінальному провадженні є виправданим, так як воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об`єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства, громади), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому, застосовані обмеження стосовно вказаного вище майна не є надмірними або ж такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, не надано та не встановлено.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення ймовірною, вірогідною та достатньою певною мірою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації дій особи, на майно якої накладено арешт, переваги одних доказів над іншими тощо.

Слідчий суддя, враховуючи вище викладені обставини, приходить до висновку про задоволення клопотання, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є співрозмірним завданням кримінального провадження, спрямоване на досягнення цілей розслідуваного кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора першого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 22025101110000487 задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку за адресою: м. Київ, вул. Пирятинська, буд. 27, за результатами якого виявлено та вилучено майно ОСОБА_14 , а саме:

- мобільний телефон марки Galaxy Flio 5, model: SM-F731B, s/n: НОМЕР_1 IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , в чохлі синього кольору.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1