Ухвала суду № 131446454, 31.10.2025, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/34359/25

Провадження № 1-кс/947/14477/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання т.в.о. слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024160000001403 від 06.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання т.в.о. слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024160000001403 від 06.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

У клопотанні сторона обвинувачення, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання просить накласти арешт на транспортні засоби, які перебувають у власності підозрюваної ОСОБА_5 .

Слідчий та прокурор у судове засідання не з`явились, натомість слідчий ОСОБА_3 надав заяву про розгляд вказаного клопотання за його відсутності. Крім того, сторона обвинувачення просила розглянути клопотання та без повідомлення власника майна, її представників.

За ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Враховуючи ту обставину, що власником нерухомого майна, на яке прокурор просить накласти арешт, є ОСОБА_5 , щодо якої існують достатні підстави вважати про пов`язаність з подіями, які розслідуються у кримінальному провадженні, то слідчий суддя дійшов висновку, що наявні обґрунтовані підстави вважати про існування можливості у власника майнавжити заходів, що унеможливлять накладення арешту на нього, а за такого, з метою забезпечення арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України розгляд клопотання слід проводити без повідомлення власника такого майна, її представників.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

В ходісудового розглядувстановлено,що слідчими слідчого управління ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024160000001403 від 06.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.02.2022 Указом Президента України № 69/2022, оголошено загальну мобілізацію та постановлено здійснити призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами. В подальшому строк проведення зазначеної мобілізації продовжено.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 22 даного Закону, передбачено, що граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років.

Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 1455 від 29.12.2021, якою затверджено «Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» визначено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Виключний перелік громадян України, які наділені правом перетинання державного кордону затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995.

Разом з тим, статтею 1 Закону України від 04.11.1991 № 1777-XII «Про державний кордон України» зазначено, що Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

Відповідно до ст. 9 Закону «Про державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.

Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Пункт пропуску через державний кордон України це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

У відповідності до ст. 11 Закону «Про державний кордон України», особи, транспортні засоби, вантажі та інше майно, що перетинають державний кордон України, підлягають прикордонному і митному контролю.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України від 05.11.2009 № 1710-VI «Про прикордонний контроль», прикордонний контроль державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Досудовим розслідуванням установлено, що у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 31.07.2025, більш точний час слідством не встановлений, знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, при невстановлених обставинах, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після введення Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України воєнного стану і розуміючи заборону виїзду з території України особам чоловічої статі у віці від 18 до 60 років, прийняла для себе рішення організувати незаконне переправлення осіб чоловічої статі через державний кордон України поза межами пунктів пропуску, за грошову винагороду.

Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, керуючись корисливим мотивом і прагненням до незаконної наживи, вирішивши незаконно переправляти осіб через державний кордон України, добре розуміючи порядок перетину та недоторканість державного кордону України, достовірно знаючи, що Указом Президента України та Верховного головнокомандувача у зв`язку з військовою агресією Збройних Сил Російської Федерації проти України, на всій території України запроваджено військовий стан, ОСОБА_5 організувала діяльність, метою якої є незаконне переправлення осіб через державний кордон України та розробила відповідний злочинний план, який полягав у підшукуванні та вербуванні осіб, які бажають залишити територію України через державний кордон України у напрямку Республіки Молдова, яким тимчасового обмежено право на виїзд з України, організація перевезення вказаних осіб до місць незаконного перетину державного кордону.

З метою реалізації свого злочинного умислу, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи, що для досягнення злочинного результату поза можливістю бути викритим є необхідним залучення інших осіб, ОСОБА_5 для досягнення своєї злочинної мети, у невстановлені досудовим розслідуванням дату, час та спосіб, залучила до злочинної діяльності невстановлену досудовим розслідуванням особу.

Так, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 31.07.2025 ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, підшукала ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому повідомила про можливість переправлення осіб через державний кордон України під час дії правового режиму воєнного стану, незважаючи на встановлену заборону, шляхом безпосереднього перевезення через державний кордон України, повідомивши останньому, що таке перевезення відбудеться в обхід офіційно встановлених пунктів пропуску через державний кордон України.

У свою чергу ОСОБА_6 , повідомивши про відомі йому факти до правоохоронних органів, був залучений, за його згодою, до проведення слідчих (розшукових) дій, та діючи під контролем правоохоронних органів погодився на запропоновані ОСОБА_5 умови перетину осіб через державний кордон України.

У подальшому, ОСОБА_5 , в невстановлений час та місці, при невстановлених обставинах, з метою надання засобу, підібрала водія, а саме ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на транспортному засобі марки «Mercedes-Benz CLS 320 CDI» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який не був обізнаний про злочинні плани ОСОБА_5 і повинен перевезти ОСОБА_6 до визначеного ОСОБА_5 місця, з метою подальшого незаконного переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України.

Крім того, біля 15.30 год. 13.09.2024, ОСОБА_5 , знаходячись у невстановленому місці, при невстановлених обставинах, зателефонувала зі свого мобільного телефону ОСОБА_6 та призначила зустріч на 19.00 год. 13.09.2025 біля заправки WOG, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, буд. 378, з метою подальшого незаконного переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України.

Після цього, біля 19.15 год. 13.09.2024, ОСОБА_5 , керуючись корисливим мотивом, зустрілася біля заправки WOG, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, буд. 378 з ОСОБА_6 , де в салоні автомобіля Mercedes-Benz GLS 350d, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , останній передав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 6000 доларів США за послугу в організації незаконного переправлення через державний кордон України. Отримавши грошові кошти, ОСОБА_5 вказала ОСОБА_6 про необхідність сісти в інший автомобіль, який його перевезе та доставить до визначеного ОСОБА_5 місця, з метою подальшого незаконного переправлення ОСОБА_6 через державний кордон.

Далі, біля 19.30 год. 13.09.2025, ОСОБА_6 , за вказівкою ОСОБА_5 , сів до транспортного засобу марки «Mercedes-Benz CLS 320 CDI» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , після чого останній його повіз в бік м. Рені Одеської області.

У подальшому, о 20.11 год. 13.09.2025 на автошляху М-15 Одеса Рені біля будинку № 107 по вул. Болградська, с. Броска Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_5 було затримано працівниками правоохоронного органу, а її протиправну діяльність припинено.

За викладених обставин, 14 вересня 2025 ОСОБА_5 ,повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за кваліфікуючими ознаками: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом у порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

У клопотанні сторона обвинувачення обґрунтовуючи клопотання посилається на п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Пункт 3 ч.2 ст.170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

У ч. 5 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КПК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Можливість накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої конфіскації закон пов`язує з: 1)наявністю процесуального статусу підозрюваного в особи, щодо майна якої ставиться питання про арешт; 2)вказівка на конфіскацію як додатковий вид покарання в санкції статті Кримінального кодексу України, яка інкримінована підозрюваному; 3)належність підозрюваному майна, щодо якого ставиться питання про арешт, на праві власності.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 перебуває у статусі підозрюваної у даному кримінальному провадженні. Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК Українипідтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами у їх сукупності.

Санкцієюч. 3 ст. 332 КК Українивизначено обов`язковим додатковим покаранням конфіскацію майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Перелік майна, яке підлягає конфіскації, наведений у ч. 1 ст. 49 КВК України, згідно з якою конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

Відповідно до реєстраційних карток, наявних у матеріалах справи, підозрюваній ОСОБА_5 на праві приватної власності належить: автомобіль марки «VOLVO S60», державний номер НОМЕР_3 , (VIN: НОМЕР_4 ), сірого кольору та автомобіль марки «AUDI A6», державний номер НОМЕР_5 , (VIN: НОМЕР_6 ) .

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя враховує положення ч. 5 ст. 170 КПК України, відповідно до якої арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Виходячи із нормативного визначення арешту майна, останній можливий шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження ним.

Враховуючи наявний та встановлений ризик можливого відчуження майна, слідчий суддя погоджується, що невжиття заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту в частині заборони відчуження та розпорядження може призвести до можливості його передачі, відчуження на користь третіх осіб або до настання інших наслідків, які унеможливлять виконання судового рішення в частині конфіскації майна підозрюваного, якщо таке рішення буде постановлене за результатами судового розгляду цього кримінального провадження.

Розумність та співрозмірність обмеження права власності, на думку слідчого судді, відповідає завданням цього кримінального провадження, ураховуючи його стадію, характер інкримінованого підозрюваній ОСОБА_5 діяння та визначення конфіскації майна як безальтернативного виду покарання у санкції інкримінованої статті.

На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов`язане з накладенням арешту на належне їй майно.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні,

Мета судового контролю полягає в тому, щоб досудове розслідування в кримінальних провадженнях проводилось із дотриманням принципу верховенства права.

У порядку встановленому КПК, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення даного клопотання.

Одночасно слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.

Додатково слідчий суддя акцентує, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального правопорушення майно, на яке накладено арешт , буде оглянуто та встановлено, що відпала необхідність в його подальшому арешті, власник такого майна має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, у відповідності до ст.. 174 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт із забороною відчуження та забороною на здійснення реєстраційних дій, на:

- транспортний засіб, автомобіль марки «VOLVO S60», сірого кольору, VIN: НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_3 , перебуває у власності ОСОБА_5 ;

- транспортний засіб, автомобіль марки «AUDI A6», сірого кольору, VIN: НОМЕР_6 , державний номер НОМЕР_5 , перебуває у власності ОСОБА_5 .

Виконання ухвалипокласти на т.в.о. слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1