Рішення № 131445674, 30.10.2025, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/6154/25

Провадження №2/333/3927/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2025 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:

судді Круглікової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Єрмоленко А.В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_13

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

до відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ: 37573541, місцезнаходження: 69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 32

про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

09.07.2025 до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, в якому просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона, ОСОБА_1 , є матір`ю відповідачки ОСОБА_2 . 10.01.2017 ОСОБА_2 народила онуку - ОСОБА_3 , відомості про батька якої внесено зі слів матері, оскільки на той час відповідачка в шлюбі не перебувала. Увесь час відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , де зареєстрована і фактично проживає її дитина - ОСОБА_3 ,, ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з бабусею ОСОБА_1 та дідусем ОСОБА_4 . Після народження дитини відповідачка піклувалась про неї, однак через деякий час їй запропонували роботу в іншому місті, а дитина залишилась на піклуванні бабусі і дідуся. В 2021 році ОСОБА_2 зустріла чоловіка і почала з ним проживати без реєстрації шлюбу. До дитини періодично приходила, відвідувала свою доньку, але в основному про онуку піклувались бабуся і дідусь. З 2021 року ОСОБА_2 почала вживати алкогольні напої, зв`язалась з сумнівними особами, покинула роботу, перестала з`являтись вдома. З 19.05.2025 по 26.05.2025 відповідачка перебувала на лікуванні від алкогольної залежності в КПН «ОКЗПНДтаСЗХ» ЗОР, куди її привезли знайомі, однак долікуватись вона не захотіла. Увесь цей час малолітня ОСОБА_3 перебуває на утриманні позивачки та її чоловіка, вони займаються її вихованням, дитина забезпечена усім необхідним для нормального розвитку. Отже, відповідачкою свідомо обрано такі життєві умови, за якими її участь у вихованні дитини відсутня, що в свою чергу свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні ст. 164 СК України. У зв`язку з тим, що виникають ситуації, коли необхідні законні представники для вирішення певних питань, враховуючи, що в країні тривають бойові дії і в будь - який час може виникнути ситуація, яка потребує термінової евакуації, а мати дитини відсутня, на дзвінки не відповідає, ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав. Враховуючи наведене, позивачка вважає, що наявні законні підстави, з якими закон пов`язує можливість позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 10.07.2025 цивільну справу прийнято до провадження судді Круглікової А.В. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.09.2025 у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка в судовому засіданні надала пояснення та зазначила, що проти розгляду справи без участі відповідача та ухвалення заочного рішення не заперечує, позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених вище, просила суд позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з?явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не надходило. Відповідачка не скористалася своїм правом надати відзив на позовну заяву або прийняти участь у судовому засіданні за допомогою відеоконференцзв`язку. У зв`язку з вищезазначеним, на підставі ст. 130 ЦПК України, суд вважає, що відповідачка належним чином повідомлена про час, дату та місце слухання справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника РА ЗМР по Комунарському району, як орган опіки та піклування. Позовні вимоги підтримують, просять прийняти рішення в інтересах малолітньої ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_5 надала суду відповідні покази, зі змісту яких встановлено, що вона працює в кіоску, де відповідачка регулярно купує в кіоску алкогольні напої. Часто бачить відповідачку на підпитку, дитиною своєю не займається та не цікавиться зовсім. Нещодавно бачила її розбитою головою. Свідок ОСОБА_5 повідомила суд, що з дитиною постійно гуляють дідусь та бабуся - ОСОБА_1 , з якими дитина і проживає. Де наразі проживає відповідачка ОСОБА_2 та з ким свідку невідомо.

Свідок ОСОБА_6 надала суду відповідні покази, зі змісту яких встановлено, що ОСОБА_7 живе з бабусею і дідусем, які нею і піклуються. Мати ОСОБА_7 - ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, обіцяла пройти курс лікування від алкогольної залежності, але так і не виконала обіцянку. Де зараз проживає відповідачка свідку не відомо, якось бачила ОСОБА_2 сплячою на лавочці в нетверезому стані. На скільки свідку відомо, у відповідачки немає ані документів, ані телефону, мешкає з якимось співмешканцем, дитиною не піклується зовсім.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення позивача та її представника, приходить до наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками якої записано: батько - ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданого 28.02.2006 Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, Україна, відповідний актовий запис №994.

26.01.1990 між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_4 , виданого 26.01.1990 Ленінським відділом РАЦС м. Запоріжжя. Після укладення шлюбу присвоєно прізвища: чоловікові ОСОБА_4 , дружині ОСОБА_4 .

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданого 13.01.2017 Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьки: батько ОСОБА_11 , мати ОСОБА_2 , про що зроблено відповідний актовий запис №51.

Відповідно до довідки 04-28/3-11740 від 23.09.2021 про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 25.01.2017.

Згідно з довідки, наданої ОСББ «НАДІЯ ЗАПОРІЖЖЯ», за підписом голови правління ОСББ, ОСОБА_3 мешкає з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 не бачили давно.

Відповідно до довідки про міру участі матері ОСОБА_2 у вихованні ОСОБА_3 , учениці 3-Б класу, 10.01.2017 р.н. від 25.06.2025 №01-22/364, ОСОБА_3 навчається у Запорізькій гімназії № 97 ЗМР за змішаною формою навчання. Мати учениці, ОСОБА_2 не підтримує зв`язок з класним керівником та вчителями - предметниками, успішністю дитини не цікавиться та не відвідує батьківські збори, на телефонні дзвінки та повідомлення класного керівника не відповідає, не бере участі у вихованні доньки. Вихованням ОСОБА_7 займаються її бабуся ОСОБА_1 та дідусь ОСОБА_4 , які проживають разом з дитиною за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з довідки Громадської організації «Запорізька спільнота «Кіокушин будо карате» вих. 01/06 від 27.06.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є учнем середньої групи Запорізької школи Карате Кіокушин . До школи ОСОБА_3 , приводять дідусь ОСОБА_4 та бабуся ОСОБА_1 . Мати учня до школи «Карате Кіокушин» ОСОБА_3 не приводить, з тренером не спілкується, успіхами дитини не цікавиться.

Відповідно до наданої КНП «Лівобережний центр первинної медико-санітарної допомоги №2» ЗМР інформації від 01.07.2025 №340/01-07, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває на обліку в амбулаторії №15 з народження. До 2024 року на прийоми до лікаря дитину супроводжували мати ОСОБА_2 , або бабуся ОСОБА_1 , або разом. З 2024 року дитину супроводжує виключно бабуся, яка виконує поради та призначення лікарів своєчасно та в повному обсязі.

Згідно з наказом від 28.07.2025 №4292 Служби (управління) у справах дітей ЗМР, тимчасово влаштовано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дитину, яка залишилась без батьківського піклування, в родину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до висновку Районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району від 01.10.2025 №1633/01-36/19.02, районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування дійшла висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з копією виписки з медичної карти №2490/3, наданої КНП «ОКЗПНДтаСЗХ» ЗОР, за період з 19.05.2025 по 26.05.2025 стаціонарного хворого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що ОСОБА_2 зловживає алкоголем 20 років, п`є запоями до місяця-двох. Світлі проміжки до 1-2 днів. Толерантність до 1,0 міцних напоїв. Останній запой тривав 3 місяці. Є психічна та фізична залежність. Останній прийом алкоголю в день надходження. Самостійно приїхала в лікарню за допомогою у стані сильного алкогольного сп`яніння, госпіталізована за згодою.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Як міжнародні договори, так і національне законодавство в питаннях виховання дітей направлені на забезпечення найвищих інтересів дітей. У статтях 8, 9, 20 Конвенції про права дитини вживається термін «найкращі» інтереси дитини, а у ст. 3 зобов`язано усі державні та приватні установи, які займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні та законодавчі органи у всіх діях щодо дітей приділяти першочергову увагу «як найкращому забезпеченню інтересів дитини».

У частині 2 ст. 1 Європейської конвенції про здійснення прав дітей записано: «предметом цієї Конвенції є підтримка - у найвищих інтересах дітей - їхніх прав...».

Стандарти Ради Європи у галузі прав людини виходять із того, що спілкування батька та дитини є ключовим моментом сімейного життя, що розуміється як зв`язок між близькими родичами. Батьківські права щодо дітей визнаються і захищаються ст. 8 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою ВР України №789 від 27.02.1991. Сімейне життя, як розуміється в договірних країнах, охоплює широкий спектр прав батьків, пов`язаних з турботою і опікою над їх неповнолітніми дітьми.

Згідно з ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою в розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 164 СК України встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав. Зокрема, нею передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У преамбулі до Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточені. Згідно зі статтею 9 Конвенції Держави-учасниці дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ч.1 ст.14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Із роз`яснень, наданих в п.п.15 та 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду № 20 від 19.12.2008) вбачається, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Верховний Суд у постанові від 28.09.2021 по справі № 459/3411/18 роз`яснив, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

В матеріалах справи наявний висновок Районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, як органу опіки та піклування, за змістом якого членами комісії встановлено факт свідомого та умисного невиконання матір`ю своїх батьківських обов`язків щодо своєї малолітньої доньки, відсутності з її боку будь - якої участі у вихованні дитини, не надання матеріальної допомоги, свідоме самоусунення від забезпечення морального та духовного розвитку дитини, нехтування виконанням батьківських обов`язків щодо виховання своєї дитини, без поважних причин залишивши без батьківської уваги та турботи. Поведінка матері відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення батьківських прав. Мати дитини не намагається боротися за своє право бути матір`ю, брати участь у вихованні, спілкуватися з дитиною, ігнорує можливість змінити своє ставлення до виховання та утримання дитини. Керуючись ст. 164 СК України, РА ЗМР по Комунарському району, як органу опіки та піклування вирішила, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 доцільно позбавити батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо належних доказів на підтвердження винної поведінки відповідача та свідомого нехтування своїми обов`язками відносно власної дитини.

Відповідачка будь-яких обґрунтованих заперечень на позов не подала, поважності причин не виконання покладених на неї батьківських обов`язків не навела.

В судовому засіданні не встановлені обставини, які б свідчили про існування об`єктивних перешкод для реалізації відповідачкої її батьківських обов`язків, що спричинили неналежне піклування про дитину з підстав, що не залежать від відповідачки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про доведеність належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами факту ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків по вихованню своєї дитини, яке виражається у тому, що вона не відвідує дитину, не цікавиться її життям та розвитком, не забезпечує необхідне харчування, медичним доглядом, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення в дуже важливий для формування її особистості вік; не надає дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі і не може бути для дитини прикладом та авторитетом; не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не створює умови для отримання нею освіти. Відповідачка не розуміє батьківського обов`язку, не виявляє ніяких батьківських почуттів, не займалась та не займається вихованням та утриманням доньки, не замислюється про долю дитини, її майбутнє.

Також, при розгляді справи судом враховано наявність у ОСОБА_2 психічної та фізичної залежності від алкогольних напоїв, зловживання алкоголем протягом 20 років, наявність частих запоїв, які тривають до місяця-двух, що підтверджується дослідженим судом в ході розгляду справи виписним епікризом з медичної картки стаціонарного хворого № 2490/3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наданої Комунальним некомерційним підприємством «ОБЛАСНИЙ КЛІНІЧНИЙ ЗАКЛАД ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА СОЦІАЛЬНО ЗНАЧУЩИХ ХВОРОБ» Запорізької обласної ради.

Згідно з вказаним вище Епікризом, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 поступила до лікувального закладу - 19.05.2025, була виписана - 26.05.2025, має синдром алкогольної залежності, не точно орієнтована у часі, мова змазана, говорить «внутрі все трясеться», ходить з трудом, пошатується, повідомила, що сьогодні пила «багато чого», критичні функції порушені.

Також, як свідчить Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження за № 00017536990, відомості про батька дитини - ОСОБА_3 записані за вказівкою матері згідно з ч. 1 ст. 135 Сімейного Кодексу України.

Позивач в ході розгляду справи зазначила, що батько дитини ОСОБА_3 жодним чином не піклується про дитину, відомості про нього невідомі, останній раз бачила його десь приблизно 7 років потому.

Враховуючи викладені вище обставини справи, суд не вбачає в даному випадку при вирішення спору в спірних правовідносинах створення штучних правовідносин та намагання позивача застосувати способи захисту сімейних прав та інтересів дитини з метою звільнення з військової служби, а також уникнення від призову на військову службу під час мобілізації.

Як пояснила позивач в ході розгляду цієї справи, метою заявленого позову про позбавлення батьківських прав є наявність в подальшому можливості здійснювати на законних підставах представництво інтересів дитини в будь-яких державних органах для захисту прав та забезпечення найкращих інтересів дитини.

Отже, з метою захисту якнайкращих інтересів дитини суд визнає за доцільне позбавити матір батьківських прав, що забезпечить розвиток дитини у безпечному та стійкому середовищі.

При цьому суд зауважує, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє відповідачку прав на спілкування з дитиною й побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення її батьківських прав.

За таких обставин, оцінивши зібрані по справі докази, врахувавши встановлені судом обставини, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про застосування крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки відповідачка тривалий час не виконує своїх батьківських обов`язків, свідомо відмовилася від їх виконання внаслідок тривалого зловживання спиртними напоями та наявності синдрому алкогольної залежності. У зв`язку з чим, позов задовольняється повністю.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 03.11.2025.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Круглікова