Рішення № 131444374, 29.10.2025, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/1207/25

Провадження № 2/486/988/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 жовтня 2025 року м. Південнукораївськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У червні2025року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 48667,48 грн., а також судового збору у розмірі 2422,40 грн. та понесених витрат на правову допомогу у розмірі 16000 грн.

Позовні вимогиобґрунтовує тим,що 08.05.2021між ТОВ«Авентус Україна»та ОСОБА_1 укладено договірпро наданняспоживчого кредиту№4125408.За умовамивказаного договоруТОВ «АвентусУкраїна» надаловідповідачу грошовікошти врозмірі 8000грн.шляхом перерахуванняза реквізитамиплатіжної картки,наданої позичальником ОСОБА_1 ,строком на30днів,за умовисплати 1,9%в деньза користуваннякредитом.Таким чином,ТОВ «АвентусУкраїна» виконалосвої зобов`язанняза договоромкредиту.Відповідач зобов`язавсяповернути грошовікошти,сплатити процентиза користуваннякредитом тавиконати іншіобов`язкиу порядкута наумовах,визначених договором.В порушенняумов договору,відповідач своїзобов`язанняналежним чиномне виконує,в результатічого утвориласязаборгованість урозмірі 26288,28грн.,з яких:заборгованість затілом кредитув сумі8000грн.;заборгованість запроцентами надату відступленняправа вимоги18140грн.;інфляційні втрати128грн.;3%річних 20,38грн.24.01.2022між ТОВ «АвентусУкраїна» таТОВ «ВердиктКапітал» булоукладено договір№24-01/2022відповідно доякого ТОВ«Авентус Україна»відступило накористь ТОВ«Вердикт Капітал»права вимогиза кредитнимидоговорами допозичальників,в томучислі задоговором №4125408.10.01.2023укладено договір№10-01/2023відповідно доякого ТОВ«Вердикт Капітал»відступило накористь ТОВ«Коллект Центр»права вимогиза кредитнимдоговором №4125408.Таким чином,ТОВ «КоллектЦентр» наділеноправом вимогидо відповідачаза договором№4125408.Крім того,03.06.2021між ТОВ«Слон Кредит»Шевченком В.В.укладено договір№623495за умовамиякого ТОВ«Слон Кредит»надало відповідачугрошові коштив розмірі12500грн.шляхом перерахуванняза реквізитамиплатіжної картки,наданої позичальником ОСОБА_1 ,строком на365днів,за умовисплати 25%в деньза користуваннякредитом.Таким чином,ТОВ «СлонКредит» виконалосвої зобов`язанняза договоромкредиту.Відповідач зобов`язавсяповернути грошовікошти,сплатити процентиза користуваннякредитом тавиконати іншіобов`язкиу порядкута наумовах,визначених договором.В порушенняумов договору,відповідач своїзобов`язанняналежним чиномне виконує,в результатічого утвориласязаборгованість урозмірі 22379,10грн.,з яких:заборгованість затілом кредитув сумі12500грн.;заборгованість запроцентами надату відступленняправа вимоги9879,10грн.26.11.2021було укладенодоговір №26-11/2021відповідно доякого ТОВ"СлонКредит"відступило накористь ТОВ«Вердикт Капітал»права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №623495. 10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №623495. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №623495.

У позові позивач просив здійснювати розгляд справи без участі його представника, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Ухвалою Південноукраїнського міського суду від 17.07.2025 відкрито позовне провадження, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причину неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання за зареєстрованим місцем проживання був належним чином повідомлений, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення, однак судова повістка не була вручена під час доставки та була повернута до суду з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», отже, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений. Крім того судом було здійснено виклик відповідача оголошенням, яке розміщено на сторінці веб-сайту суду офіційного веб-порталу "Судова влада України". Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 08.05.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4125408 про надання споживчого кредиту. Підписанням договору про надання споживчого кредиту, відповідач також підтвердив, що він повністю ознайомився з усіма його умовами, в тому числі з Правилами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Згідно з п.1.2 кредитного договору на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п.п.1.3-1.4 кредитного договору сума кредиту складає 8000 грн. Строк кредиту 30 днів.

Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація відповідно до п.4.3 договору (п.1.5.1 кредитного договору).

Пунктами 2.1, 2.4 кредитного договору передбачено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п.2.1 договору.

ТОВ «Авентус Україна» виконало свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Згідно з п.3.1. кредитного договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Відповідно до п.5.4 кредитного договору споживач зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.

Пунктом 6.1 кредитного договору передбачено, що сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку, передбаченого п.п.6.1.1 договору.

В порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 не сплатив ТОВ «Авентус Україна» грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Згідно з розрахунком ТОВ «Авентус Україна» ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №4125408 від 08.05.2021 у розмірі 26288,38 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту в сумі 8000 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 18140 грн.; інфляційні втрати 128 грн.; 3% річних 20,38 грн., що не спростовано відповідачем.

Підпунктом 3 п. 5.1 кредитного договору передбачено, що ТОВ «Авентус Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача.

24.01.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір №24-01/2022, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги до позичальників, а ТОВ «Вердикт Капітал» зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належить ТОВ «Авентус Україна» і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладених між ТОВ «Авентус Україна» і боржниками. За цим Договором ТОВ «Вердикт Капітал» одержує право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов`язань за договорами про надання фінансових послуг, право вимоги за якими передається.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору №24-01/2022, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 08.05.2021 №4125408.

Судом також встановлено, що 03.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Слон кредит" та ОСОБА_1 було укладено договір N623495 про надання споживчого кредиту.

Згідно з умовами вказаного договору зазначена фінансова установа надала відповідачу кредит у розмірі 12500 грн. строком на 365 днів, з кінцевим терміном повернення 03.06.2022 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом: за перший день користування кредитом (включно) 25 % в день (9 125 % річних); за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85 % річних.

ТОВ "Слон кредит" виконало свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором.

В порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 не сплатив ТОВ "Слон кредит" грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Згідно з розрахунком ТОВ "Слон кредит" ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №623495 від 03.06.2021 у розмірі 22379,10 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту в сумі 12500 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 9879,10 грн.

Судом також встановлено, що 26.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Слон кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" було укладено Договір факторингу N 26-11/2021, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Слон кредит" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" право грошової вимоги до Боржників за Договорами кредиту, у т. ч. за договором N 633495 про надання споживчого кредиту від 03.06.2021 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Слон кредит" та ОСОБА_1 .

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу N 26-11/2021 від 26.11.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" відповідно до Договору відступлення права вимоги N 10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за договором N 623495 про надання споживчого кредиту від 03.06.2021 року.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу N 10-01/2023 від 10.01.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 22379,10 грн.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі N 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі N 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року N 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як зазначалося вище з матеріалів справи вбачаться, що відповідач уклав із первісними кредиторами відповідні кредитні договори, які підписані електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора. Кредити надавались клієнту в безготівковій формі на реквізити банківського рахунку, вказаний відповідачем, як клієнтом.

У вказаних договорах та додатках до них визначені суми/ ліміти кредитів, строк кредитування, безготівковий спосіб отримання кредиту, та відсоткові ставки.

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладання та підписання відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора кредитних договорів з первісними кредитами.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 2-1383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У справі, що розглядається позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, презумпція правомірності яких не спростована.

Окрім того, відповідач жодним чином не оспорював укладання зазначених кредитних договорів з вказаними вище фінансовими установами.

Суд вважає, позивачем доведено факт отримання відповідачем коштів за наявним в матеріалах справи правочинами.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі N 6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.

Відповідно до положень статей 1077,1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

В даному випадку за наведеними вище договорами факторингів позивач отримав право вимоги за вказаними кредитними договорами.

Таким чином, позивач належними та допустимими доказами одночасно довів як наявність у відповідача кредитної заборгованості як за договорами, що укладені з первісним кредитором, так і наявність права вимоги за якими згідно договорів факторингу.

Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі N 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язана повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів. У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем, підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитному договорі, то позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

Водночас вирішуючи питання щодо заборгованості за процентами на дату відступлення прав вимоги згідно з договором N4125408 про надання споживчого кредиту від 08.05.2021 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахунку заборгованості позивачем нараховані відсотки за користування кредитом за період з 24.01.2022 року по 10.01.2023 року.

Разом з тим, строк дії позики у даному договорі встановлений сторонами 30 календарних днів, тобто до 07.06.2021 року включно.

Що стосується вимог позивача про стягнення заборгованості за процентами на дату відступлення прав вимоги згідно з договором №623495 про надання споживчого кредиту від 03.06.2021 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахунку заборгованості позивачем нараховані відсотки за користування кредитом за період з 26.11.2022 року по 10.01.2023 року.

Разом з тим, строк дії позики у такому договорі встановлений сторонами 365 календарних днів, тобто до 03.06.2022 року включно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі N 910/4518/16 зазначила: "Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно достатті 1048 ЦК Українисплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України".

У такому випадку, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, враховуючи, що позивачем нараховані проценти за користуванням кредитними коштами за договорами за межами строку дії таких кредитів, тому у задоволенні вимог позивача в частині нарахування відсотків за користування кредиту, починаючи з 08.06.2021 по 10.01.2023 у розмірі 15860 грн. згідно з договором N4125408 про надання споживчого кредиту від 08.05.2021 року та починаючи з 04.06.2022 року по 10.01.2023 року у розмірі 3392,09 грн. згідно з договором N623495 про надання споживчого кредиту від 03.06.2021 року, слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Одночасно з цим, вимоги позивача про стягнення процентів за період дії кредитних договорів, а саме, з 08.05.2021 року по 07.06.2021 року у розмірі 2280 грн. згідно з договором N4125408 про надання споживчого кредиту від 08.05.2021 року та з 03.06.2021 року по 03.06.2022 року у розмірі 6487,01 згідно з договором №623495 про надання споживчого кредиту від 03.06.2021 року, підлягають задоволенню, оскільки відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат, згідно ст. 625 ЦК України, то боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Строк виконання зобов`язань відповідача сплинув, тому відповідно до ст. 625 ЦК України на суму боргу підлягають нарахуванню три відсотки річних та індекс інфляції.

Таким чином, оцінивши зібрані справі докази в їх сукупності, враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу неповернуті, нарахування позивачем процентів за межами строку дії договору необґрунтоване, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором N 4125408 про надання споживчого кредиту від 08.05.2021 року у загальному розмірі 10 428,38 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8000 грн., процентів за користування кредитом за період з 08.05.2021 року по 07.06.2021 року у розмірі 2280 грн. згідно наданого розрахунку, інфляційні збитки у розмірі 128 грн. та 3 % річних у розмірі 20,38 грн. та заборгованості за договором N623495 про надання споживчого кредиту від 03.06.2021 року у загальному розмірі 18987,01 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12500 грн., процентів за користування кредитом за період з 03.06.2021 року по 03.06.2022 року у розмірі 18140 грн. В решті позовних вимог позивача щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами за договорами слід відмовити за необґрунтованістю.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, але при цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, оскільки при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

В матеріалах даної справи наявний укладений 01 липня 2024 року між позивачем ТОВ "Коллект центр" та адвокатським об`єднанням "Лігал Ассістанс" Договір про надання правової допомоги N 01-07/2024, відповідно до умов якого, адвокатське об`єднання, на підставі звернення клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги, зокрема: надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складання заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно з п. 4.1 вказаного Договору, вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору.

Як вбачається з заявки на надання юридичної допомоги від 30 липня 2024 року, ТОВ "Коллект центр" та АО "Лігал Ассістанс" погодили надання наступних правових (юридичних) послуг адвокатським об`єднанням товариству по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 : надання усної консультації з вивченням документів 4 000 грн. 00 копійок (2 години); складення позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 9 000 грн. 00 коп. (3 годин), всього 13 000 грн. 00 коп.

Відповідно до витягу з акту N 1 від 06.08.2024 року про надання юридичної допомоги, АО "Лігал Ассістанс" надано ТОВ "Коллект центр" наступні послуги по клієнту ОСОБА_1 : надання усної консультації з вивченням документів 4 000 грн. 00 копійок (2 години); складення позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 9 000 грн. 00 коп. (3 годин) всього 13 000 грн. 00 коп.

Згідно платіжної інструкції N 0454040000 від 13.08.2024 року, ТОВ "Коллект центр" за надану правову допомогу, згідно договору N 01-07/2024 від 01 липня 2024 року про надання правової допомоги, перераховувало на рахунок АО "Лігал Ассістанс" 130 000 грн. 00 коп.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).

Суд звертає увагу на те, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що її складання не потребувало від фахівця у галузі права, будь-яких надмірних додаткових зусиль та знань, тому, як наслідок, сума витрат на її написання є значно завищеною, оскільки її обсяг становить 4 (чотири) двосторонніх аркушів, а також містить прохальну частина позову та перелік додатків до позовної заяви, виконання яких не потребує додаткового та надмірного інтелектуального навантаження. При цьому у самому тексті позову здебільше наведені норми чинного законодавства, використання яких є виключно типовим для даного виду цивільно-правових спорів, та процесуальні застереження, формулювання та наявність яких визначена нормами ЦПК України.

У зв`язку із чим, суд доходить висновку, що позивачем не обґрунтовано розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, адже витрати часу на консультацію та написання позовної заяви у сумарній кількості 7 годин є завищеними, відтак сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги.

Таким чином, суд вимушений констатувати, що позивачем не обґрунтовано у повній мірі розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує практику Європейського суду з прав людини з розв`язання питання відшкодування судових витрат, яка зазначена ним у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", і зроблено висновок, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на вищенаведене, суд вважає співмірним в даному випадку є стягнення на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн., з урахуванням складності справи та фактичного обсягу виконаних робіт.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 1463 грн.

Керуючись ст. ст. 141,258,259,263-265,282,284,289 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором N4125408 про надання споживчого кредиту від 08.05.2021 року у загальному розмірі 10 428,38 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8000 грн., процентів за користування кредитом у розмірі 2280 грн., інфляційних збитків у розмірі 128 грн. та 3 % річних у розмірі 20,38 грн. та заборгованості за договором N623495 про надання споживчого кредиту від 03.06.2021 року у загальному розмірі 18 987,01 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12500 грн., процентів за користування кредитом у розмірі 6487,01 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1463 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя О. О. Волощук