Ухвала суду № 131441744, 17.09.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/15218/24

Провадження № 2-др/761/201/25

У Х В А Л А

Іменем України

17 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарях: Фоміній О.Д., Тихій П.О.,

за участю

представника заявника: Пошелюзного С.В. ,

представника ОСОБА_2 : ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника ОСОБА_4 - адвоката Пошелюзного Сергія Вячеславовича про ухвалення додаткового рішення (ухвали) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дмитрівська 56-Б», ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.07.2025 року заяву позивача ОСОБА_2 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дмитрівська 56-Б», ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності - задоволено та залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дмитрівська 56-Б», ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності.

Разом з тим, 07.07.2025 року представник відповідача подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати у справі № 716/15218/24 в сумі 141 000,00 грн., а саме: 80 000,00 грн. витрати на правничу допомогу та 61 000,00 грн. витрати на проведення експертиз.

В судовому засіданні представник ОСОБА_4 заяву підтримав та просив її задовольнити в повному обсязі.

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви та просив зменшити розмір судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, до нуля з тих підстав, що зазначені представником відповідача витрати не є розумними, обґрунтованими та співмірними. З поданням позивачем заяви про залишення позову без розгляду розгляд справи фактично не розпочався, а отже, й сума судових витрат має бути зменшена удвічі порівняно з рекомендованими ставками, встановленими Радою адвокатів. Щодо обсягу виконаних адвокатом робіт, то відзиви та заперечення сторони відповідача містять одні і ті ж самі аргументи, а отже, адвокат не витрачав на них час повторно. Крім того не було розумним і обґрунтованим надсилання запитів про надання проектної документації до установ, які очевидно та передбачувано не зберігають проектну документацію будинку, таких як КП «КМ БТІ», ДІАМ, КМДА, «Інститут містобудування», та інших. Розгляд справи неодноразово відкладався і кількість судових засідань збільшувалася саме з ініціативи представника відповідача, як наприклад, 27.01.2025 року розгляд було відкладено саме на його прохання для ознайомлення із заявою про зміну предмету позову, при тому що позивач завчасно належним чином її надіслав на адресу відповідачки. Також саме представник відповідача заявив відвід попередньому складу суду, що призвело до розгляду справи спочатку та повторного проведення усіх судових засідань. Крім того, не були неминучими і обґрунтованими витрати на проведення експертизи у розмірі 45 000,00 грн, оскільки Суд її не призначав, і при цьому експерт не досліджував саме ті питання, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, про що детально розкрито у клопотанні позивача про призначення судової експертизи, зокрема: питання ізольованості спірного приміщення від житлової частини будинку, порушення державних будівельних норм розміщенням офісного приміщення на 11-му поверсі будинку, питання функціонального призначення загальнобудинкових теплових комунікації, які експерт виявив та зафіксував але не ідентифікував. Отже, зважаючи на його необґрунтованість, наданий відповідачем висновок експерта є завідомо неправдивим, а відтак, ураховуючи, що Суд цю експертизу не призначив, то відповідач провів її цілком за власною ініціативою та на власний ризик, і ці витрати відшкодуванню не підлягають. Отже, вартість реально понесених неминучих обґрунтованих розумних витрат відповідачки, пов`язаних з поданням позовної заяви, з урахуванням нескладності справи, складає: 1. участь адвоката у суді першої інстанції: 10 000 грн, 2. участь у судових засіданнях: 9000,00 грн., а загалом: 19 000,00 грн. Щодо фінансового стану, то відповідачка є дуже заможною людиною, що підтверджується матеріалами справи: вона володіє нерухомістю (у тому числі спірним приміщенням), земельною ділянкою та прибутковими компаніями, крім того працює на високооплачуваній посаді. Натомість позивач отримує лише пенсію по інвалідності та інших доходів не має. Для відповідачки судові витрати не є відчутними, у той час як покладення них на позивача стане надмірним тягарем. Позивач зазначив, що подання ним заяви про залишення позову без розгляду обґрунтовано досягненням сторонами угоди, про яку представник відповідача заявив у судовому засіданні 25.06.2025 року, згідно якої сторона відповідача відмовляється від вимог про компенсацію понесених нею судових витрат у разі закриття провадження за заявою позивача.

В той же час представник ОСОБА_4. заперечив проти зазначеного ОСОБА_2 та вказав, що 25 червня 2025 року представником Відповідача було повідомлено Суд, а представником Позивача було підтверджено, про те, що 24 червня 2025 року до представника Відповідача звернувся представник Позивача - адвокат Чичков К.К., який запропонував врегулювати спір у справі № 761/15218/24 шляхом укладення мирової угоди за умовами якої Позивач відмовляється від позову, а Відповідач відмовляється від стягнення витрат на правничу допомогу. Також Суд було повідомлено, що сторони у справі перебувають в процесі погодження умов врегулювання спору, і що Відповідач не буде стягувати з Позивача судові витрати, якщо Позивач відмовиться від спору. Ще 27 червня 2025 року між сторонами відбувався обмін пропозиціями щодо формування процесуальних документів, зокрема, сторона Відповідача пропонувала подання двох окремих документів: від сторони Відповідача заява про відмову від компенсації судових витрат, із застереженням, що у разі пред`явлення Позивачем нового позову до Відповідача щодо нерухомого майна, яке є предметом спору у справі № 761/15218/24, Відповідач буде вимагати компенсації понесених судових витрат на суму 141 000,00 грн., від сторони Позивача - заява про відмову від позову. Проте, вже 30 червня 2025 року від Позивача надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат в якому також вказано, що Позивач, нібито, подав заяву про залишення позову без розгляду. Разом із тим, пропозиція Позивача, на яку погодився Відповідач, була про відмову від позову, а не про залишення позову без розгляду.

Саме Позивач був ініціатором судової справи та саме Позивач був ініціатором відмови від позову. Окрім звернення до суду з позовом, Позивач також подав заяву про забезпечення позову, і власність Відповідача вже більше року перебуває під забороною відчуження. Саме Позивач ініціював зміну предмету позову у справі, подаючи нову за змістом позовну заяву. І саме Позивач залучив до участі у справі представника, особа якого стала підставою для заявлення Відповідачем та задоволення судом відводу головуючому у справі судді Волошину В.О.

Станом на дату подання цих заперечень вартість правничої допомоги складає 80 000,00 грн. Під час розгляду справи № 716/15218/24, Відповідачем на підставі статті 106 ЦПК України було замовлено проведення судової будівельно-технічної експертизи, висновок за результатом якої було долучено Судом до матеріалів справи № 716/15218/24, а представник Позивача не заперечував щодо долучення цього висновку до матеріалів справи. Вартість судової експертизи складає 45 000,00 грн. Окрім цього, у зв`язку з відмовою представника Позивача здійснити огляд приміщень, які розташовані між АДРЕСА_1 , та у зв`язку із заявленням позивачем клопотання про призначення додаткової будівельно-технічної експертизи, Відповідачем було замовлено проведення такої експертизи, вартість якої складає 16 000,00 грн. Висновок судового експерта буде надано у встановленому процесуальному порядку. Отже, загальний розмір судових витрат Відповідача станом на 30.06.2025 року складає 141 000,00 грн.

Судові витрати, понесені Відповідачем, є реальними та фактичними, розмір таких витрат відповідає критерію розумності та справедливості, витрати були необхідними для захисту прав та законних інтересів Відповідача, а зміст та обсяг наданих адвокатом послуг свідчить про те, що такі послуги були безпосередньо пов`язані (тобто бути необхідними) з належним захистом прав та законних інтересів Відповідача під час судового розгляду заяви справи № 716/15218/24.

У свою чергу позиція Позивача у справі № 716/15218/24 не була послідовною, позивач змінював предмет позову, заявляв про відмову від позову, а потім про залишення позову без розгляду, не подаючи відповідну заяву, відмовлявся вчинити дії, які б мали наслідком економію грошових коштів на проведення додаткової експертизи (відмовився особисто або через представника оглянути приміщення, які розташовані між 10 та 11 поверхом в будинку АДРЕСА_2 ), а тому його твердження про необхідність зменшення витрат на правничу допомогу є безпідставними. Окрім цього, посилання на рішення Ради адвокатів Чернігівської області від 17.03.2023 №119 є недореченими як з огляду на те, що правовідносини між адвокатом та клієнтом регулюються договором про надання правничої допомоги, в тому числі й питання визначення розміру гонорару - це питання домовленостей між адвокатом та клієнтом, а також є недореченими з огляду на те, що адвокат Пошелюзний С.В. не є членом Ради адвокатів Чернігівської області.

Справа № 716/15218/24 є складною та важливою для Відповідача, оскільки предметом спору є вартісне комерційне нерухоме майно, що є власністю Відповідача і щодо якого пред`явлено позов про витребування. Справа також є складною, враховуючи обсяг підготовлених та поданих сторонами процесуальних документів і доказів.

Відтак, судові витрати Відповідача є співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для Відповідача. Отже, судові витрати, понесені Відповідачем під час розгляду справи, відповідають встановленим законодавством критеріям та мають бути повністю покладені на Позивача. Разом із тим, сторона Відповідача залишається послідовною та заявляє, що у разі подання позивачем заяви про відмову від позову, як і було запропоновано позивачем та погоджено Відповідачем, Відповідач вже цією заявою (окрему заяву може бути подано після надходження заяви позивача про відмову від позову) гарантує відмову від компенсації судових витрат у справі № 716/15218/24 та не буде пред`являти їх до стягнення з позивача, окрім випадку пред`явлення позивачем до Відповідача нового позову щодо нерухомого майна, яке є предметом спору у справі № 716/15218/24.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали вищезазначеної справи суддя вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення (в даному випадку у вигляді ухвали) у даній справі, виходячи з наступного.

Частина 5 статті 142 ЦПК України визначає, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно ч. 6 ст. 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №521/3011/18.

В той же час саме по собі звернення з позовом до суду та подання заяви про залишення позову без розгляду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених ним судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

За змістом частини п`ятої статті 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 751/10961/16.

Як встановлено судом, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.07.2025 року заяву позивача ОСОБА_2 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дмитрівська 56-Б», ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності - задоволено та залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дмитрівська 56-Б», ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності. Позовна заява підписана особисто позивачем.

У відзиві, який 29.05.2024 року надійшов до суду представник відповідача зазначив, що відповідач очікує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 70 000,00 грн.

В судовому засіданні, яке відбулось 15.10.2024 року представник відповідача повідомив про проведення на замовлення відповідача будівельно-технічної експертизи та надання висновку на підтвердження їх заперечень на заявлені вимоги. В даному судовому засіданні був присутній представник позивача, який мав розуміти, що у випадку відмови в задоволенні позову вказані витрати можуть бути покладені на позивача.

06.01.2025 року, тобто за сплином майже дев`яти місяців з моменту звернення до суду з позовом, позивач подав заяву про зміну предмету позову.

Внаслідок зміни представника позивача в судовому засіданні, яке відбулось 27.02.2025 року було задоволено заяву представника ОСОБА_4 про відвід судді Волошина В.О.

Наступну заяву про зміну предмету позову позивач подав 14.04.2025 року, тобто через рік після звернення до суду з позовом.

Так як відповідач має законом передбачене право на ознайомлення із такою заявою, суд надав час на написання відзиву на вказану заяву.

Крім того, направлення 14.07.2025 року заяви про зміну предмету позову на 37 аркушах не є завчасним, враховуючи що судове засідання було призначено на 21.07.2025 року.

Таким чином ОСОБА_2 мав розуміти що відповідач скористається своїм правом та внаслідок цього буде оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні.

В судовому засіданні, яке відбулось 25.06.2025 року сторони повідомили суд про можливість врегулювання спору, зокрема представник позивача повідомляв про можливість відмови від позову та відповідно представник відповідача повідомив, що у випадку відмови від позову відповідач не буде заявляти вимоги про компенсацію судових витрат.

Водночас попри домовленість сторін, 30.06.2025 року до суду надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду.

Крім того, варто зазначити, що позивач, будучи власником об`єкту нерухомості в будинку АДРЕСА_2 з 14.10.2010 року, лише в 2024 році звернувся до суду з цим позовом, хоча за відповідачем право власності на спірне нежитлове приміщення було зареєстроване 11.06.2016 року.

А тому враховуючи встановлене судом, суд вважає, що сукупність дій позивача свідчить про зловживання своїми правами при зверненні до суду з цим позовом, а тому є законом передбачені підстави для задоволення заяви ОСОБА_4 та відшкодування судових витрат за рахунок позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, визначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження вимог про стягнення судових витрат понесених ОСОБА_4 у зв`язку з розглядом в суді цієї справи, було надано до суду копію Договору про надання правничої допомоги №03/05-24 від 03.05.2024 року, Договір про виконання грошових зобов`язань третьою особою від 04.04.2024 року, Додаткової угоди №1 від 14.05.2024 року до Договору про надання правничої допомоги 03/05-24 від 03.05.2024 року, платіжна інструкція від 23.05.2024 року на суму 15 000,00 грн., платіжна інструкція від 12.06.2024 року на суму 30 000,00 грн., Звіт про надання правничої допомоги від 03.07.2025 року, Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 03.07.2025 року,

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів щодо власного майнового та фінансового стану.

Отже, виходячи з обставин справи, які склалися у даному випадку, категорії спору, що є майновим, фінансового стану і статусу обох сторін у спірних правовідносинах, обсягу фактично наданих позивачу послуг з правової допомоги та заперечень сторони позивача в контексті положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України, розгляд справи в порядку загального позовного провадження на переконання суду, стягнення судових витрат, понесених відповідачем ОСОБА_4 у вказаній справі у розмірі 80 000,00 грн. є неспівмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт в інтересах відповідача, а також часом, витраченим на їх виконання, а тому не відповідає критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та справедливості розміру отриманих коштів.

Враховуючи наявність підстав для зменшення розміру суми судових витрат суд приходить до висновку, що з позивача на користь відповідача ОСОБА_4 підлягає стягненню компенсація понесених нею судових витрат на правничу допомогу, пов`язаних із розглядом цивільної справи в розмірі 20 000,00 грн..

Розмір такого стягнення судових витрат є пропорційним, розумним та справедливим, яке при цьому не порушуватиме права учасника справи на отримання коштів, які він змушений витратити з метою захисту своїх прав та інтересів в суді, а також відповідатиме завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.

Також з матеріалів справи вбачається, що представник відповідача повідомляв про те, що ним буде надаватись висновок експерта на спростування зазначеного позивачем. Представник позивача був присутній в даному судовому засіданні, тобто позивач був обізнаний про можливе понесення таких витрат, у випадку відмови в задоволенні позову.

24.01.2025 року ОСОБА_4 звернулась до ФОП ОСОБА_6 із заявою про проведення будівельно-технічної експертизи у справі №761/15218/24 та на підставі Договорів №24/01-2025-2 від 24.01.2025 року та №06/06-2025 від 06.06.2025 року про виконання робіт з проведення будівельно-технічної експертизи, 17.04.2025 року був складений висновок.

За складання такого висновку ОСОБА_7 на підставі Договору про виконання грошових зобов`язань третьою особою від 04.04.2024 року, сплатив загальну суму 61 000,00 грн., що також рідлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 133, 141, 144, 259, 260, 270, 353 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника ОСОБА_4 - адвоката Пошелюзного Сергія Вячеславовича про ухвалення додаткового рішення (ухвали) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дмитрівська 56-Б», ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 )витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок та витрати на проведення експертизи в сумі 61 000 (шістдесят одна тисяча) гривень 00 копійок.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Суддя: Н.Г.Притула