Рішення № 131437112, 30.10.2025, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2025 року Справа № 480/3381/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3381/25 за позовом Національної академії Національної гвардії України до ОСОБА_1 , третя особа - Міністерство внутрішніх справ України про стягнення суми заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов`язаних з його утриманням,-

В С Т А Н О В И В:

Національна академія Національної гвардії України (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії Національної гвардії України (реквізити для сплати: код ЄДРПОУ 08610502, р/р UA128201720313221003201015295, МФО 820172, ДКСУ м. Київ) суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов`язаних з його утриманням в Національної академії Національної гвардії України у період з 25.08.2022 по 04.04.2025 у розмірі 1081645,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач проходив навчання та військову службу у Національній академії Національної гвардії України з 25.08.2022 по 04.04.2025 року, але контракт був достроково розірваний та відповідача відраховано з навчального закладу наказом у зв`язку із небажанням останнього продовжувати навчання. Вказує, що відповідач добровільно не здійснив відшкодування фактичних видатків, пов`язаних з його утриманням в Національної академії Національної гвардії України у період з 25.08.2022 по 04.04.2025 у розмірі 1081645,18 грн., у зв`язку з чим позивач просить стягнути заборгованість у судовому порядку.

Ухвалою суду від 05.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати в загальному позовному провадженні, призначено підготовче судове засідання на 27 травня 2025 року.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що враховуючи приписи частини десятої статті 25-Закону № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу та пункт 7 Порядку № 964 "Про затвердження Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти" право на звернення до суду у позивача у цій категорії справ виникає лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.

Вказує, що відповідач був відрахований з навчального закладу 04.04.2025 року. При відрахуванні під підпис був ознайомлений з розрахунками, щодо сум компенсації позивачу за навчання. При ознайомленні відповідача з витягом з порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат пов`язаним з їх утриманням у закладах вищої освіти позивач не вказав строк на добровільне відшкодування коштів, у свою чергу відповідач почав добровільно сплачувати кошти, що підтверджує позивач у позовній заяві.

Претензія відповідача про стягнення суми витрат, була датована 10.04.2025 року. В даній претензії відповідачу було надано строк на добровільне погашення боргу 10 днів з моменту її отримання. На адресу реєстрації відповідача претензія була направлена 15.04.2025 року, вручена відповідачу не була, повернута на адресу позивача 12.05.2025 року. Позов було подано 29.04.2025 року, тобто під час знаходження претензії на поштовому відділенні та необізнаності відповідача про її наявність, що унеможливило добровільне погашення та є зловживанням позивача на судовий захист.

Також, преставник зауважив, відповідно до довідки Національної Гвардії України від 08.05.2025 року № 3921 солдат ОСОБА_1 проходить військову службу за прзовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 05.04.2025 року по теперішній час, тобто відповідач не переривав військову службу в розумінні Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" починаючи від дня зарахування 25.08.2022 року до Національної академії Національної гвардії України до служби в частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 05.04.2025 року по теперішній час. До того ж зазначає, що зміна місця служби відбулася в складі Національної гвардії України.

Окремо, зазначає про відсутність підстав для стягнення з колишнього курсанта витрат, пов`язаних із утриманням під час навчання, як особі, яка перебувала на публічній службі, у частині відшкодування сум грошового забезпечення, оскільки суми грошового і забезпечення військовослужбовця не визначені законом такими, що включаються у витрати, пов`язані із утриманням, військовослужбовця у вищому навчальному закладі.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій останній вказує, що відповідач, був обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у військовому навчальному закладі, а також був належним чином повідомлений та згоден із зведеними розрахунками фактичних видатків державного бюджету та жодним чином не спростував їх, тому вважає, що відповідач має обов`язок по відшкодуванню витрат.

Також, від представника Міністерства внутрішніх справ України надійшли пояснення у справі, в яких вказав, що ОСОБА_1 не закінчив навчання в Національній академії Національної гвардії України та був відрахований з нього, згідно з вимогами ч. 11 ст. 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", останній зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Національній академії Національної гвардії України. Враховуючи те, що не встановлено обставин, які б звільняли відповідача від сплати заборгованості, а також відсутність доказів повної сплати суми заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов`язаних з його утриманням в Національної академії Національної гвардії України на час розгляду справи, адміністративний позов є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території Сумської області 05.05.2025 розгляд справи відкладено до 17 червня 2025 року.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території Сумської області 17.06.2025 розгляд справи відкладено до 02 липня 2025 року.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території Сумської області 02.07.2025 розгляд справи відкладено до 19 серпня 2025 року.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території Сумської області 19.08.2025 розгляд справи відкладено до 02 вересня 2025 року.

Ухвалою суду від 02.09.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 24 вересня 2025 року.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території Сумської області 24.09.2025 розгляд справи відкладено до 30 жовтня 2025 року.

У судове засідання представники сторін у справі не прибули, про дату, час і місце розгляду заяви повідомлялися належним чином.

Від представника позивача та представника відповідача надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

У відповідності до норм ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Тому суд вважає можливим розгляд заяви здійснювати у відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 проходив військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів у Національній Академії Національної гвардії України в період з 25 серпня 2022 року по 04 квітня 2025 року на посаді курсанта 2 відділення 212-Б навчальної групи курсу № 1 командноштабного факультету, військове звання солдат.

Наказом начальника Національної академії Національної гвардії України від 25.08.2022 № 171 "Про зарахування кандидатів з числа осіб рядового, сержантського та старшинського складу Національної гвардії України на навчання курсантами на здобуття ступеня вищої освіти бакалавра (тактичний рівень) у 2022 році" (а.с. 22) солдат ОСОБА_1 був зарахований як кандидат на навчання на здобуття ступеня вищої освіти бакалавра тактичного рівня підготовки та призначений на посаду курсанта.

Відповідно до наказу начальника Національної академії Національної гвардії України від 25.08.2022 № 238 (по стройовій частині) (а.с.10) ОСОБА_1 зараховано в списки перемінного складу Академії та на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанта та укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України курсантами Національної академії Національної гвардії України (далі - контракт) (а.с. 21) строком на період навчання з 25.08.2022.

За умовами пункту 1 вказаного контракту, курсант зобов`язується відшкодувати МВС України витрати, пов`язані з утриманням в Академії, в якій проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання, або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У подальшому, 25.02.2025 солдатом ОСОБА_1 до керівництва Академії подано рапорт із клопотанням про відрахування його з навчання у навчальному закладі та з числа курсантів через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням) на підставі ч. 11 ст. 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с.27).

17.03.2025 року на засіданні вченої ради Національної академії Національної гвардії України розглядалося питання про відрахування курсантів, які не бажають продовжувати навчання у Національній академії Національної гвардії України, а саме: курсанта 2 відділення 212-Б навчальної групи курсу №1 командно-штабного факультету солдата ОСОБА_1 та було ухвалено рішення про дострокове припинення (розірвання) контракту про проходження військової служби (навчання) у Національної академії Національної гвардії України.

Рішення ОСОБА_2 викладено у Витягу з рішення № 7 засідання вченої ради Національної академії Національної гвардії України від 17.03.2025 (а.с.13) та введено в дію наказом начальника Академії від 18.03.2025 № 298 «Про введення в дію рішення засідання вченої ради Академії від 17.03.2025 №7» (а.с.23).

Згідно наказу начальника Академії від 18.03.2025 № 304 «Про висновки службового розслідування за фактом небажання продовжувати навчання солдатом ОСОБА_1 » (а.с.24-25) задоволено рапорт солдата ОСОБА_1 та прийнято рішення про подальше відрахування його з вищого військового навчального закладу відповідно до ч.11 ст. 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до наказу начальника Національної академії Національної гвардії України від 21.03.2025 № 10 "По особовому складу" (а.с.9), відповідно до ч. 11 ст. 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з солдатом ОСОБА_1 достроково припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання) курсантів через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням), відраховано з навчання та вважається таким, що проходить військову службу за призовом, під час мобілізації на особливий період.

Відповідно до наказу начальника Академії від 04.04.2025 № 99 (по стройовій частині) (а.с.20) достроково припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством внутрішніх справ України, в особі начальника Академії і Відповідачем.

Відповідач виключений зі списків перемінного складу курсантів та всіх видів забезпечення на підставі ч. 11 ст. 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через небажання продовжувати навчання.

Згідно із розрахунком фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню курсантом ОСОБА_1 за період з 25.08.2022 по 04.04.2025 року (а.с.35-43), витрати на його утримання становлять 1081700,18 грн., з них: грошове забезпечення військовослужбовців - 883475,82 грн.; предмети, матеріали, обладнання та інвентар у тому числі м`який інвентар та обмундирування - 30972,60 грн.; оплата медикаментів та перев`язувальних матеріалів - 4487,80 грн.; продукти харчування- 126147,57 грн.; оплата комунальних послуг та спожитих енергоносіїв - 36616,39 грн.

Відповідач ознайомлений з розрахунком фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню курсантом ОСОБА_1 за період з 25.08.2022 по 04.04.2025, про що свідчить його підпис на розрахунках.

Позивач 15.04.2025 направив на адресу реєстрації місця проживання відповідача Претензію № 84/1/1/7-204-2025, в якій вимагав протягом 10 днів з дня отримання претензії сплатити на користь Національної академії Національної гвардії України заборгованості вартості витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти у сумі 1081700,18 грн.

На підтвердження відправки претензії позивач надав квитанцію АТ «Укрпошта» про відправку рекомендованого листа № 8070000099390 (зв бік а.с. 34).

Відповідно до трекінгу АТ «Укрпошта» поштове повідомлення не було вручено відповідачу та повернуто на адресу відповідача 12.05.2025 з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 89).

Посилаючись на невиконання відповідачем обов`язку з відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у Національній академії Національної гвардії України, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії України, її загальну структуру, функції та повноваження визначені Законом України «Про національну гвардію України» від 13.03.2014 № 876-VII (дал - Закон № 876-VII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.1 Закону № 876-VII Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Згідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України № 876-VII до складу Національної гвардії України входять: з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, заклади охорони здоров`я та установи, що не входять до складу оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України.

Організаційно Національна гвардія України складається з органів військового управління (головного органу військового управління Національної гвардії України та органів військового управління оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України), з`єднань, військових частин (підрозділів), вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я та установ (ч.2 ст.5 Закону № 876-VII).

Відповідно до пунктів 3, 6 розділу І, пункту 1 розділу VІІІІ Статуту Національна академія Національної гвардії України є вищим військовим навчальним закладом, державної форми власності, підпорядкованим Головному управлінню Національної гвардії України та знаходиться у сфері управління МВС України.

Основною метою діяльності Інституту є освітня діяльність, спрямована на підготовку курсантів (слухачів), ад`юнктів, докторантів для подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу у Національній гвардії України за державним замовленням.

Фінансування Інституту здійснюється за рахунок коштів загального та спеціального фонду державного бюджету.

Відтак, курсанти, які навчаються в Національній академії Національної гвардії України перебувають на повному державному забезпеченні.

Відповідно до пункту 1 Положення про МВС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 878 (далі - Положення № 878, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що МВС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 50, 55, 56 п.4, пп.2 п.5 Положення № 878 визначено, що МВС України: організовує в установленому порядку матеріально-технічне та ресурсне забезпечення діяльності апарату МВС та територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери його управління, Національної гвардії, зокрема приміщеннями, полігонами, засобами зв`язку, транспортними засобами, озброєнням, спеціальними засобами, пально-мастильними матеріалами, обмундируванням, іншими видами матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виконання покладених на них завдань; забезпечує формування пропозицій до обсягів державного замовлення на підготовку, перепідготовку та післядипломну освіту фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів для МВС, Національної гвардії та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр; забезпечує на базі закладів освіти, що належать до сфери управління МВС, підготовку та професійне навчання кадрів для МВС, центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, та Національної гвардії.

МВС України з метою організації своєї діяльності здійснює добір кадрів в апарат МВС, територіальні органи, заклади, установи і на підприємства, що належать до сфери управління МВС, організовує роботу з підготовки та професійного навчання працівників МВС, поліцейських та військовослужбовців Національної гвардії.

Суспільні відносини з приводу проходження громадянами України військової служби, у тому числі і під час навчання у вищих військових навчальних закладах, врегульовані Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень ч.6 ст.2 Закону № 2232-XII до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).

Згідно з п.3 ч.1, ч.3 ст.24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу-для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Частиною 1 ст.25 Закону № 2232-XII визначено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів.

Згідно з ч.5 ст.25 Закону № 2232-XII з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону.

Частиною 10 ст. 25 Закону № 2232-XII установлено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "з", "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", "з" пункту 2 та підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (далі - Порядок № 964, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.3 Порядку № 964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки.

Розрахунок фактичних витрат здійснюється закладом вищої освіти згідно з нормами утримання курсантів (п.4 Порядку № 964).

Пунктом 6 Порядку № 964 визначено, що витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю: курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби, - за період навчання, який відповідає строку строкової військової служби.

У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку (п.7 Порядку № 964).

На виконання вимог пункту 3 Порядку № 964 наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534 затверджено Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядок № 419/831/240/605/537/219/534).

За змістом пункту 2.1. Порядку № 419/831/240/605/537/219/534, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі (далі - ВНЗ), а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. Витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту. Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, за визначений період навчання відшкодовують фактично отримане грошове забезпечення. Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, до розрахунку береться різниця між грошовим забезпеченням, фактично отриманим курсантом за відповідний період навчання, та витратами на виплату посадового окладу за відповідною посадою військовослужбовця строкової військової служби за цей самий період. Витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування. Для курсантів, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, утримання провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником продовольчої служби, за визначений період навчання (у тому числі перебування на стажуванні, на лікуванні, на польовому виході тощо, за винятком терміну перебування у відпустках). У довідці-розрахунку відображається кількість діб перебування на харчуванні та фактична його вартість, яка підраховується на підставі відповідних норм харчування. Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядзрахунками, щодо сум компенсації позивачу за навчання. При ознайомленні відповідача з витягом з порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат пов`язаним з їх утриманням у закладах вищої освіти позивач не вказав строк на добровільне відшкодування коштів, у свою чергу відповідач почав добровільно сплачувати кошти, що підтверджує позивач у позовній заяві.

Порядок нарахування витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах залежить від того підпадає курсант під дію пункту 5 чи пункту 6 Порядку № 964.

Відповідно до пункту 2.3 Порядку № 419/831/240/605/537/219/534 у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.

Отже, у разі укладення контракту про проходження військової служби між вищим військовим навчальним закладом, військовим навчальним підрозділом вищого навчального закладу та курсантом та проходження ним військової служби (навчання) на останнього покладаються відповідні обов`язки, передбачені чинним законодавством України та контрактом. В разі дострокового розірвання контракту курсант зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.

За умовами укладеного між Національною академією Національної гвардії України та ОСОБА_1 контракту, відповідач зобов`язався відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у навчальному закладі, в якому проходить військову службу (навчання), у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмову від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу.

Як встановлено судом, у ході розгляду справи, згідно з власноруч підписаного відповідачем контракту про проходження військової служби (навчання), останній добровільно взяв на себе зобов`язання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого навчального закладу у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Отже, відповідач був обізнаний щодо наявності у нього обов`язку з відшкодування витрат за навчання у навчальному закладі у разі дострокового розірвання ним контракту.

Відповідно до наказу начальника Академії від 21.03.2025 №10 о/с та витягу з наказу начальника Академії від 04.04.2025 № 99 контракт про проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України курсантами Національної академії Національної гвардії України, укладений між Міністерством внутрішніх справ України, в особі начальника Академії, і відповідачем достроково припинено (розірвано), а відповідач виключений зі списків змінного складу курсантів за наявності підстав, передбачених частиною 11 (через небажання продовжувати навчання) статті 25 Закону України «Про військову службу та військовий обов`язок». Також в наказі зазначено про необхідність утримання фактичних витрат згідно з нормами утримання курсантів та розрахунків фактичних видатків державного бюджету узагальненої суми відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням за період навчання, становить 1081645,18 грн.

Відтак, у відповідача виник обов`язок відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Водночас, враховуючи приписи частини десятої статті 25 Закону № 2232-XII та пункт 7 Порядку № 964, право на звернення до суду у позивача у цій категорії справ виникає лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.

Саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов`язано можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду.

Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №340/685/19, від 10.10.2019 у справі №140/721/19, від 28.05.2021 у справі №320/7233/19, від 06.04.2023 у справі №400/4280/20, від 23.03.2023 у справі №420/24331/21.

При цьому слід враховувати, що у разі дострокового розірвання контракту, саме вищий навчальний заклад здійснює розрахунок фактичних витрат за видами забезпечення відповідно до правил пунктів 2.1., 2.3 Порядку № 419/831/240/605/537/219/534, про що складає відповідні довідки-розрахунки, а також зазначає суму відшкодування у наказі про звільнення курсанта.

Відтак, враховуючи наведене вище нормативне регулювання та праворозуміння, правильне вирішення спору у справі залежить від того, чи було відповідача ознайомлено із розрахунком витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, здійсненим відповідно до приписів Порядку № 964 та Порядку №419/831/240/605/537/219/534, та запропоновано йому добровільно відшкодувати такі витрати.

Саме з відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов`язано можливість звернення інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані відповідні навчальні заклади, із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.

Отже, із цільового тлумачення наведених правових норм вбачається, що у вимірі спірних правовідносин позивач був зобов`язаний здійснити розрахунок витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у цьому ВНЗ, відобразити узагальнену суму відшкодування у відповідному наказі про звільнення курсанта, а також надати йому час на добровільне відшкодування таких витрат. І лише, у разі відмови відповідача здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного позивачем строку добровільного відшкодування, останній може звернутися до суду.

Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові 06 квітня 2023 року у справі № 400/4280/20.

За позицією відповідача, він не відмовлявся добровільно відшкодувати витрати, пов`язані із його утриманням у вищому навчальному закладі. Водночас, вказує, що при ознайомленні відповідача з витягом з порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат пов`язаним з їх утриманням у закладах вищої освіти позивач не вказав строк на добровільне відшкодування коштів, у свою чергу відповідач почав добровільно сплачувати кошти, що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.4286848166.1 від 03.04.2025 (а.с.31). Разом з тим, претензію, в якій зазначено кінцевий строк добровільного відшкодування витрат не отримував.

Оцінюючи вказані доводи відповідача суд враховує наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання вимог пункту 2.3 Порядку № 419/831/240/605/537/219/534 було складено детальні розрахунки витрат на загальну суму суми 1081645,18 грн., яку відповідач має відшкодувати, як витрати, пов`язані з утриманням його у вищому навчальному закладі.

Так, згідно із розрахунком фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню курсантом ОСОБА_1 за період з 25.08.2022 по 04.04.2025 року (а.с.35-43), витрати на його утримання становлять 1081700,18 грн., з них: грошове забезпечення військовослужбовців - 883475,82 грн.; предмети, матеріали, обладнання та інвентар у тому числі м`який інвентар та обмундирування - 30972,60 грн.; оплата медикаментів та перев`язувальних матеріалів - 4487,80 грн.; продукти харчування- 126147,57 грн.; оплата комунальних послуг та спожитих енергоносіїв - 36616,39 грн.

Відповідач ознайомлений з розрахунком фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню курсантом ОСОБА_1 за період з 25.08.2022 по 04.04.2025 року, про що свідчить його підпис на розрахунках.

Також, в матеріалах справи міститься заява-зобов`язання, підписана курсантом Донцовим М.Є. 03.04.2025, відповідно до змісту якої відповідач зобов`язується відшкодувати витрати на його утримання в Національній академії Національної гвардії України (а.с.19).

Разом з тим, ані розрахунки фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню курсантом ОСОБА_1 за період з 25.08.2022 по 04.04.2025 року, ані заява-зобов`язання, підписана курсантом ОСОБА_1 03.04.2025, не містять віомостей про кінцевий строк такого відшкодування.

Водночас, позивач 15.04.2025 направив на адресу реєстрації місця проживання відповідача Претензію № 84/1/1/7-204-2025 (а.с. 33-34), в якій вимагав протягом 10 днів з дня отримання претензії сплатити на користь Національної академії Національної гвардії України заборгованості вартості витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти у сумі 1081700,18 грн.

На підтвердження відправки претензії позивач надав квитанцію АТ «Укрпошта» про відправку рекомендованого листа № 8070000099390 (зв бік а.с. 34).

Відповідно до трекінгу АТ «Укрпошта» поштове повідомлення було направлено позивачем 15.04.2025, а у період з 19.04.2025 по 03.05.2025 останнє перебувало у відділенні пошти, водночас оскільки відправлення не було вручено відповідачу поштовою службою його було відправлено на адресу позивача 03.05.2025 з відміткою "за закінченням терміну зберігання". І лише 12.05.2025 вказане поштове відправлення було вручено відправнику - тобто позивачу.

Вказані обставини мають суттєве значення для вирішення спору, оскільки 29.04.2025 позивачем через підсистему "Електронний суд" було подано позов до суду про стягненння з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з утриманням його у закладі вищої освіти, якій останній не відшкодував добровільно.

Суд зазначає що позивач мав обов`язок забезпечити реалізацію права відповідача на добровільне відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням його у закладі вищої освіти, шляхом направлення претензії, в якій зазначено кінцевий строк виплати відшкодування та вказано банківські реквізити для перерахунку коштів.

При цьому, навіть у випадку, якщо претензія не була вручена з незалежних від позивача причин, але адресат мав об`єктивну можливість її отримати, зокрема шляхом її направлення на адресу місця реєстрації останнього, позивачем було б дотримано обов`язок щодо реалізації права відповідача на добровільне відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням його у закладі вищої освіти.

Однак, станом на 29.04.2025 (дата подання позову до суду про стягненння з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з утриманням його у закладі вищої освіти, якій останній не відшкодував добровільно) відповідач не міг бути обізнаний про відмову відповідача від добровільного відшкодування витрат, оскільки у період з 19.04.2025 по 03.05.2025 поштове відправлення з претензією № 84/1/1/7-204-2025, перебувало у поштовому відділенні, і у вказаний період відповідач мав право її отримати.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду за обставин відсутності відомостей про відмову відповідача відшкодувати витрати у добровільному порядку.

Верховний Суд неодноразово, вирішуючи питання обчислення строків звернення до суду із позовною заявою про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, доходив висновку, що строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.

Як зазначалось вище, пунктом 7 Порядку № 964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що право на звернення суб`єкта владних повноважень до суду із цим позовом про стягнення грошових коштів може були реалізоване лише після закінчення десятиденного строку для добровільного відшкодування витрат на навчання відповідача.

Таким чином, звернення до суду із цим позовом до закінчення 10-денного строку на добровільне відшкодування відповідачем коштів, було передчасним.

Аналогічний підхід до правозастосування указаних норм при вирішенні подібних за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 140/721/19, від 28 травня 2021 року у справі № 320/7233/19, від 23 березня 2023 року у справі № 420/24331/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 400/4280/20, від 11 травня 2023 року у справі №400/4281/20, від 01 лютого 2024 року у справах № 400/210/21 та № 280/3770/22.

Також суд звертає увагу, що заява-зобов`язання від 03.04.2025, на яку позивач посилається, як на відмову добровільного виконання не містить, а ні суми витрат, що необхідно відшкодувати, а ні строку для добровільного відшкодування. Розрахунки витрат, надані відповідачем, не містять дати ознайомлення відповідача з сумою відшкодування.

При цьому, у матеріалах справи міститься копія платіжної інструкції №0.0.4286848166.1 від 03.04.2025, відповідно до змісту якої відповідач перерахував у добровільному порядку на рахунок Академії кошти у розмірі 55,00 грн.

Втім, судовий процес може бути використаний для вирішення питань щодо відшкодування фактичних витрат, якщо особа відмовляється співпрацювати у вирішенні цього питання добровільно, а сама по собі його обізнаність з обов`язком відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у ВНЗ, та з розміром таких витрат, не може слугували підставою для їх стягнення у судовому порядку.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога є передчасною, оскільки направлена на захист ще не порушеного права, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Національної академії Національної гвардії України до ОСОБА_1 , третя особа - Міністерство внутрішніх справ України про стягнення суми заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов`язаних з його утриманням відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко