Рішення № 13143298, 20.12.2010, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 2-2823

2010 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

20 грудня 2010 року Охтирський міськрайсуд Сумської області в складі:

головуючого судді Ільченко В.М.

при секретарі Вербі Н.О.

за участю позивача ОСОБА_1

її представника ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка справу за позовом ОСОБА_1 до приватного-підприємця фізичної особи ОСОБА_4 про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул та моральної шкоди,

Встановив :

2.10.2010 року відкрито провадження у справі. Позивачка свої вимоги мотивує тим, що відповідно до трудового договору від 11.01.2007 року працевлаштована у приватного підприємця фізичної особи ОСОБА_4 До 28.08.2010 року знаходилася у відпустці по догляду за дитиною і 30.08.2010 року повинна була вийти на роботу, про що у серпні повідомляла роботодавця. 30.08.2010 року через хворобу малолітньої дитини вона не змогла вийти на роботу, про що повідомила по телефону інших працівників. З 31.08 по 08.09. 2010 року вона перебувала на лікарняному. 09.09.2010 року з 8 години ранку вийшла на роботу у магазин по АДРЕСА_1, віддала лікарняний лист, однак до роботи її не допустили, робочого місця не надали. Вона виходила на роботу до 11.10.2010 року, цього дня отримала повідомлення про звільнення за прогул за п. 4 ст.40 КЗпП України без отримання наказу та трудової книжки. Вважає дії відповідача незаконними, такими, що порушують її право та завдали моральної шкоди, тому просить визнати поважною причину пропуску строку для звернення до суду з позовом; визнати незаконними дії відповідача по звільненню за прогул внаслідок відсутності фактичних та обґрунтованих підстав; визнати незаконними та скасувати наказ про звільнення за прогул без поважних причин внаслідок відсутності підстав та прийняття рішення не у відповідності до чинного законодавства; поновити на роботі відповідно до умов трудового договору від 11.01.2007 року; зобовязати відповідача здійснити заходи по поновленню на роботі відповідно до умов трудового договору від 11.01.2007 року; визнати незаконною бездіяльність по недоведенню наказу від 13.09.2010 року про звільнення за прогул; визнати вимушений прогул з вини роботодавця з 09.09.2010 року; стягнути з відповідача заробітну плату за вимушений прогул з вини роботодавця з 09.09.2010 року; стягнути з відповідача 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та покласти на відповідача судові витрати.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали заявлені вимоги.

Відповідач заперечив проти заявлених вимог, зазначивши, що позивачка після виходу на роботу повинна була звернутися до нього з приводу визначення місця роботи, однак до нього вона не зверталася, тому вважає, що наказ про звільнення виданий цілком обґрунтовано.

Представник відповідача заперечив проти заявлених вимог, зазначивши, що позивачка була працевлаштована у відповідача відповідно до трудового договору № 17 від 11.01.2007 року. 24.04.2007 року між ними була укладена додаткова угода № 1 до трудового договору, згідно якої для неї був встановлений 8 годинний робочий день. Юридична адреса відповідача є АДРЕСА_1 і саме до свого роботодавця вона мала звертатися при виході на роботу. Однак таких звернень безпосередньо до роботодавця позивачка не здійснювала. 30.08.2010 року позивачка не надала роботодавцеві ніяких пояснень з приводу своєї відсутності на роботі. Наступного дня вона принесла медичну довідку на АДРЕСА_1, яка не має відношення до відповідача. Крім того, звільнення особи від роботи дозволяється виключно на підставі належним чином оформленого листка непрацездатності. Вихід на АДРЕСА_1 підтверджує відсутність позивачки на робочому місці. Тому вважає, що мав обґрунтовані підстави для звільнення позивачки за прогули. Позивачка 13.09.2010 року була ознайомлена з наказом про звільнення, який вона особисто прочитала, тому нею пропущений строк звернення до суду. В звязку з цим вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Суд проаналізував матеріали справи, вислухав пояснення сторін, свідків, дослідив письмові докази, дійшов наступного висновку.

Між сторонами виник спір, який підлягає вирішенню на підставі норм трудового законодавства.

Судом встановлено, що 11.01.2007 року був укладений трудовий договір між працівником ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований в Охтирському міськрайонному центрі зайнятості 16.01.2007 року. Договір безстроковий, визначений час виконання робіт з 8 до 10 години, визначена оплата праці 0,25 мінімальної заробітної плати, з вихідними днями субота та неділя, відпусткою 24 календарних дні. Місце роботи у договорі не визначене. Додатковою угодою № 1 від 24.04.2007 року до трудового договору, зареєстрованою в Охтирському міськрайцентрі зайнятості 07.05.2007 року внесено зміни в частині встановлення 8-годинного робочого дня з 8 до 17 години та оплатою праці у розмірі мінімальної заробітної плати.

Сторони не оспорюють, що до 28.08.2010 року позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку.

Сторони не оспорюють, що позивачка мала вийти на роботу 30.08.2010 року, в звязку з тим, що 28.08.2010 року був вихідний день відповідно до умов трудового договору.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до положень ст. 61 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем надано акти про відсутність на робочому місці позивачки 30.08.2010 року, 09.09.2010 року, 10.09.2010 року в період часу з 8.00 години до 17.00 години без повідомлення причин.

Також наданий акт від 31.08.2010 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 надала довідку з лікарні від 30.08.2010 року.

13.09.2010 року ПП ОСОБА_3 був виданий наказ № 1 про звільнення з посади товарознавця ОСОБА_1 з 13.09.2010 року за прогул згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, проведення остаточного розрахунку та ознайомлення з наказом.

Відповідачем наданий акт від 13.09.2010 року, згідно якого ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом про звільнення, наказ був нею прочитаний, однак від підпису про ознайомлення з наказом вона відмовилася. Також був наданий акт від 13.09.2010 року, згідно якого ОСОБА_1 було видано трудову книжку, однак від підпису про її отримання вона відмовилася.

Відповідачем надана платіжна відомість від 16.09.2010 року про видачу позивачці лікарняних, з її підписом про отримання та платіжна відомість від 16.09.2010 року про видачу позивачці кінцевого розрахунку, з її підписом про отримання.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка позивачка суду пояснила, що була працевлаштована у ОСОБА_4, хоча фактично питання її працевлаштування вирішував ОСОБА_3, і до виходу у декретну відпустку місце її роботи було по АДРЕСА_1. Вона зверталася з приводу надання їй робочого місця, однак від ОСОБА_3 отримала пропозицію щодо звільнення за згодою сторін в звязку з відсутністю для неї роботи. Так як вона запропонувала звільнити її за скороченням штату, ОСОБА_3 повідомив, що в іншому випадку вона буде звільнена за прогул. 30.08.2010 року в звязку з погіршенням стану здоровя дитини вона була змушена звернутися в дитячу поліклініку, про що отримала довідку, яку надала на місце роботи по АДРЕСА_1. З 31.08. по 08.09.2010 року їй був виданий лікарняний лист, який вона надала роботодавцю за цією ж адресою. 09.09.2010 року зявилася на роботу, однак робочого місця їй не надали та не допустили до роботи. ОСОБА_4 був відсутній, також був відсутній ОСОБА_3 Наступного дня вона знову вийшла на роботу на АДРЕСА_1, де зустрілася з ОСОБА_3, однак він не надав їй робочого місця. Вона ставила підпис у відомості, однак вважала, що це їй видали заробітну плату, так як ніхто її не ставив до відому про існування наказу про звільнення, тому вона продовжувала виходити на роботу. 28.09.2010 року її запросили до центру зайнятості з приводу реєстрації розірвання трудового договору, де був також ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3, однак вона пояснила, що бажає працювати і того дня трудовий договір не був розірваний. 11.10.2010 року вона отримала лист з центру зайнятості про розірвання трудового договору в звязку з наказом про звільнення за прогул, після чого звернулася до суду з позовом.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що ОСОБА_1 виходила на роботу по АДРЕСА_1, зверталася з приводу надання робочого місця, однак ОСОБА_3 наполягав, що звільнить за прогул.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що ОСОБА_1 виходила на роботу, однак до роботи її не допускали, вони разом зверталися до ОСОБА_3, так як ОСОБА_4 фактично не зявлявся на роботі, однак він повідомив, що в будь-якому випадку ОСОБА_1 звільнять. ОСОБА_1 постійно виходила на роботу, стояла на вулиці, так як в приміщення її не пускали.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що з 13.09.2010 року по 08.10.2010 року вона разом з ОСОБА_1 приходили на АДРЕСА_1 м. Охтирка, де розташована, в тому числі бухгалтерія. ОСОБА_1 працівники бухгалтерії повідомили, що на її місці працюють інші люди. ОСОБА_4, ОСОБА_3 на роботі не було. ОСОБА_1 не пропонували ознайомитися з наказом, також не пропонували отримати трудову книжку. ОСОБА_1 цікавилася, чи її не звільнили, на що повідомили, що не володіють такою інформацією.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що 30.08.2010 року, коли ОСОБА_1 повинна була вийти на роботу, у неї захворіла дитина, вони відвідали поліклініку, довідку відвезли в бухгалтерію на АДРЕСА_1 м. Охтирка. Там довідку прийняли. 08.09.2010 року в бухгалтерію відвезли лікарняний, де його також прийняли. 09.09.2010 року о 8 годині приїхали до місця роботи, однак підприємця на роботі не було, до роботи ОСОБА_1 не допустили. Після вихідних, 13.09.2010 року завіз ОСОБА_1 на роботу, однак того дня також робочого місця не надали. Потім виходила на роботу кожного дня, однак до роботи не допускали і про звільнення не повідомляли.

Позивачкою надана довідка дитячої поліклініки від 30.08.2001 року про відвідування лікаря-педіатра та листок непрацездатності за період з 31.08.2010 року по 08.09.2010 року.

З табеля обліку робочого часу за серпень-вересень 2010 року вбачається, що 30 та 31 серпня 2010 року зазначено невихід ОСОБА_1 на роботу, з 01 по 08 вересня 2010 року зазначено про перебування на лікарняному, 10, 11 серпня 2010 року значаться як прогул, а 13.08.2010 року зазначено про вихід на роботу та перебування на робочому місці протягом 8 годин.

При цьому відповідач не спростував, що ОСОБА_1 виходила 13.09.2010 року також за адресою: АДРЕСА_1. також він не спростував, що лікарняний лист позивачка передавала в бухгалтерію по АДРЕСА_1. З наданих актів про відсутність на робочому місці також не вбачається, за яким саме місцем роботи позивачка була відсутня. Відповідачем не було спростовано видача коштів позивачці в бухгалтерії по АДРЕСА_1.

Таким чином, аналізуючи зібрані докази, суд дійшов висновку про незмістовність доводів відповідача щодо відсутності позивачки на робочому місці без поважної причини, оскільки ним не спростовано неповідомлення позивачки про її місце роботи після виходу на роботу по закінченню відпустки по догляду за дитиною, також ним не спростовано вихід позивачки на роботу за попереднім місцем роботи, що виключає наявність прогулу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наказ № 1 від 13.09.2010 року про звільнення позивачки за п. 4 ст. 40 КЗпП України є незаконним та підлягає скасуванню, а позивачка поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, відповідно до положень ст. 235 КЗпП України.

Суд приймає до уваги доводи позивачки, що 13.09.2010 року їй не було доведено про наявність наказу про звільнення, про звільнення вона дізналася після отримання листа з Охтирського міськрайонного центру зайнятості про розірвання трудового договору, після чого перестала виходити на роботу. Зазначене підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які 13.09.2010 року разом з позивачкою відвідували бухгалтерію по АДРЕСА_1, однак інформації про звільнення до ОСОБА_1 не доводили, в звязку з чим суд критично оцінює акт про ознайомлення з наказом про звільнення та видачу трудової книжки. Тому дійшов висновку, що позивачкою не пропущений строк звернення до суду з позовом.

Відповідно до довідки про середню заробітну плату № 2 від 05.11.2010 року, наданої ОСОБА_9 та позивачкою не оспореної, розмір середньоденного заробітку позивачки становить 29,17 грн. Позивачка просить стягнути середній заробіток у розмірі 2359, 40 грн. Однак, враховуючи вимоги Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року, якою затверджено порядок обчислення середньої заробітної плати, стягненню підлягає: 29,17 ( середньоденний заробіток ) х 71( кількість робочих днів ) = 2071,07 грн.

Відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд приймає до уваги доводи позивачки, що порушення її трудових прав з боку відповідача призвели до необхідності прикладення з її боку додаткових зусиль для організації свого життя та спричинили їй моральні страждання, викликані потребою шукати кошти для забезпечення своєї сімї, в той час як вона розраховувала на наявне у неї постійне місце роботи. Враховуючи глибину моральних страждань, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивачки в цій частині та стягнення з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 300 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги позивачки про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку задоволені, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення за розгляд справи судом.

Понесені витрати на правову допомогу підлягають частковому відшкодуванню у розмірі 1000 грн. з урахуванням затраченого представником часу і зусиль, ступеню складності справи, визначеного Постановою КМУ від 27 квітня 2006 року № 590 граничного розміру компенсації і розміру встановленої мінімальної заробітної плати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 235, 237-1, КЗпП України, Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року, ст. ст. 10, 11, 58-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати наказ приватного підприємця ОСОБА_4 № 1 від 13.09.2010 року про звільнення ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на роботі товарознавця у приватного підприємця ОСОБА_4 з 13.09.2010 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2071,07 грн. ( дві тисячі сімдесят одна грн. 07 коп.).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 300 ( триста ) грн.

В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 1000 ( одна тисяча ) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 59,50 грн. ( пятдесят девять грн.. 50 коп. ) в прибуток держави.

Стягнути з ОСОБА_4 витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн. за розгляд цивільної справи Охтирським міськрайсудом, які зарахувати на рахунок: Держбюджет м. Охтирка 22050000, ОКПО 23635347 банк: ГУ ДКУ у Сумській обл. МФО: 837013, р/р: 31211259700006.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайонний суд протягом 10 днів з часу його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 25.12.2010 року.

Суддя Охтирського міськрайсуду

Сумської області

З оригіналом згідно:

Рішення не набрало законної сили: В. М. Ільченко

Справа № 2-2823

2010 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

Вступна та резолютивна частини

20 грудня 2010 року Охтирський міськрайсуд Сумської області в складі:

головуючого судді Ільченко В.М.

при секретарі Вербі Н.О.

за участю позивача ОСОБА_1

її представника ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка справу за позовом ОСОБА_1 до приватного-підприємця фізичної особи ОСОБА_4 про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул та моральної шкоди,

Встановив :

Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, повязаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд дійшов висновку про наявність підстав для проголошення його вступної та резолютивної частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 58-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати наказ приватного підприємця ОСОБА_4 № 1 від 13.09.2010 року про звільнення ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на роботі товарознавця у приватного підприємця ОСОБА_4 з 13.09.2010 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2071,07 грн. ( дві тисячі сімдесят одна грн. 07 коп.).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 300 ( триста ) грн.

В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 1000 ( одна тисяча ) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 59,50 грн. ( пятдесят девять грн.. 50 коп. ) в прибуток держави.

Стягнути з ОСОБА_4 витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн. за розгляд цивільної справи Охтирським міськрайсудом, які зарахувати на рахунок: Держбюджет м. Охтирка 22050000, ОКПО 23635347 банк: ГУ ДКУ у Сумській обл. МФО: 837013, р/р: 31211259700006.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайонний суд протягом 10 днів з часу його проголошення.

З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися 25.12.2010 року.

Суддя Охтирського міськрайсуду

Сумської області В.М. Ільченко