Рішення № 131432804, 31.10.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а/760/653/25

Справа №367/4405/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.10.2025 м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді судді Застрожнікової К.С.,

при секретарі судового засідання Кравченко А.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2021235 від 28.04.2024 р.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить суд скасувати постанову серії ЕНА № 2021235 від 28.04.2024 року, яка винесена інспектором 2 взводу 1 роти 3 батальйону полк 1 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом Хамлай І.Г. про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 340 грн. за порушення ч. 1 ст.122 КУпАП, провадження у справі закрити.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 28 квітня 2024 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що останній керував транспортним засобом, що був переобладнаний без відповідного дозволу поліції, а саме було встановлено газобалонне обладнання. Однак, позивач не згоден з даною постановою, оскільки він не здійснював рух та перебував у припаркованому біля узбіччя автомобілі, в момент коли до нього підійшли працівники патрульної поліції. Крім того, на момент винесення постанови, в автомобілі не було встановлено ніякого газобалонного обладнання, а лише знаходився порожній балон в багажному відділенні, який позивач збирався використати у власних цілях в подальшому. Таким чином, інформація, яка зазначена у оскаржуваній постанові про те, що позивач керував транспортним засобом, який був переобладнаний є надуманою, необґрунтованою та безпідставною інформацією, яка не відповідає дійсності, оскільки позивач не керував транспортним засобом. Отже, позивач вважає оскаржувану постанову безпідставною, оскільки винесена без будь-яких доказів вчинення адміністративного правопорушення, відтак підлягає скасуванню.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду та справу передано судді Застрожніковій К.С.

Ухвалою Ірпінського міського суду від 14 травня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

30.05.2024 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції - Кубрак Олега Івановича надійшов відзив на позовну заяву в якому він проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що твердження позивача викладені у позовній заяві є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Зазначив, що екіпажем було виявлено транспортний засіб, який порушував ПДР, а саме здійснював зупинку на смузі для маршрутних транспортних засобів, за кермом якого був позивач. При огляді реєстраційних документів транспортного засобу та самого автомобіля було виявлено переобладнання, а саме встановлення газобалонного обладнання, про що не було відображено у реєстраційних документах. Крім того в ході розгляду справи інспектор не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги, що підтверджується долученим відеозаписом. До відзиву додано диск із відеозаписом обставин складання постанови відносно позивача, яким підтверджуються твердження відповідача. Отже, постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановленим чинним законодавством, а тому позов не підлягає задоволенню.

Ухвалою Ірпінського міського суду від 13 червня 2024 року позовну заяву залишено без руху.

09.07.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив у якій позивач вказує на неналежність та недопустимість доказів, наполягає на доводах позовної заяви, зазначаючи про передчасний висновок інспектора про встановлення газобалонного обладнання. Вважає доводи, які наведені відповідачем у відзиві необґрунтованими та такими, що не є належно підтвердженими.

19.07.2025 позивачем подано заяву на усунення недоліків, яка містить у додатках нову редакцію позовної заяви.

Ухвалою Ірпінського міського суду від 23 липня 2024 року вищевказану цивільну справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 30 вересня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі ч.4 ст.229 КАС України судовий розгляд справи здійснювався без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 28 квітня 2024 року інспектором 2 взводу 1 роти 3 батальйону полк 1 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом Хамлай І.Г. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2021235 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу розміром 340 грн.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що 28 квітня 2024 року о 13 год. 52 хв. у місті Київ, вул. Велика Васильківська, ОСОБА_1 керував транспортним засобом RENAULT Logan д.н.з. НОМЕР_1 , що був переобладнаний без відповідного дозволу поліції, а саме встановлено газобалонне обладнання, чим порушив п. 31.3.а ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Частиною 1 статті 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема частини перша статті 121.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами частини 1 статті 8 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Частиною 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Приписами статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

У свою чергу вимоги щодо технічного стану транспортних засобів та їх обладнання встановлені нормами Розділу 31 ПДР.

Відповідно до п.п. а) п. 31.3 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Основні вимоги щодо переобладнання транспортних засобів визначені статтею 32 Закону України «Про дорожній рух» (Закон № 3353-XII).

Відповідно до вказаної норми переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати встановленим правилам і нормативам.

Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії.

У разі переобладнання п`яти і більше транспортних засобів протягом року суб`єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність з переобладнання транспортних засобів, повинні мати нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання та свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Допуск до експлуатації переобладнаних транспортних засобів здійснюється лише шляхом проведення спеціальних випробувань та оформлення сертифіката на відповідність вимогам чинних в Україні правил, нормативів.

Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.

Переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок переобладнання транспортних засобів затверджений Постановою КМУ від 21.07.2010 № 607.

Цей Порядок визначає процедуру переобладнання транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, зокрема для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива (далі - переобладнання транспортного засобу).

Відповідно до п. 3 Порядку переобладнання транспортного засобу проводиться суб`єктом господарювання, який має нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання і свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху (у разі переобладнання п`яти і більше транспортних засобів протягом року), або власником такого засобу в індивідуальному порядку.

Переобладнання транспортного засобу для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива проводиться суб`єктом господарювання, який має свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху на відповідний вид переобладнання.

Для проведення переобладнання транспортного засобу в індивідуальному порядку власник або його представник подає до спеціально уповноваженої організації заяву про погодження переобладнання транспортного засобу, в якій зазначаються відомості про транспортний засіб, вид переобладнання, а також технічна та інша інформація, необхідна для проведення переобладнання (п. 5 Порядку). Строк дії документа про погодження становить один рік з дня його видачі (п. 10 Порядку).

Відповідно до п. 12 Порядку власник транспортного засобу або його представник забезпечує переобладнання транспортного засобу відповідно до умов (вимог), викладених у документі про погодження.

Після переобладнання транспортного засобу власник або його представник обирає організацію з оцінки відповідності та подає заяву про проведення оцінювання відповідності транспортного засобу, що переобладнаний, вимогам правил, нормативів і стандартів України, а також умовам (вимогам), викладеним у документі про погодження. За результатами такого оцінювання видається акт технічної експертизи або сертифікат відповідності - для транспортних засобів, що переобладнані в індивідуальному порядку, а також для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива (п. 13 Порядку).

Фінальним етапом переобладнання транспортного засобу є його перереєстрація, яка проводиться територіальним органом з надання сервісних послуг МВС відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388, що регламентовано пунктом 18 Порядку.

Порушення вказаного обов`язку становить склад адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП, а саме керування водієм транспортним засобом, що переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, за вчинення якого передбачена адміністративна відповідальність у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Аналізуючи заявлені позовні вимоги та їх обґрунтування суд враховує, що на підтвердження факту керування позивачем транспортним засобом суду надано відповідні відео докази. Під час їх дослідження судом встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, про що зазначає інспектору та пояснює, що зупинився лише на дві хвилини через те, що у нього заболіла нога (відеозапис з 13:42:20..), отже, позивач не заперечує факту керування зазначеним транспортним засобом. З відеозапису вбачається, що поліцейським було проведено поверхневий огляд транспортного засобу, зокрема багажнику, під час чого позивач на прохання поліцейського відкрив нижню частину багажнику, де знаходилось газобалонне обладнання. У подальшому інспектор поліції запитує у позивача (відеозапис з 13:45:45..) чому відсутні відомості щодо газобалонного обладнання у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, на що позивач відповідає (відеозапис з 13:46:01..), що це не його транспортний засіб, проте він розуміє, що це його відповідальність, оскільки саме він керує зазначеним транспортним засобом, однак він думав, що про цей вид палива зазначено у реєстраційних документах, тому і не звернув на це увагу.

Отже, суд звертає увагу на те, що позивач не заперечував факту керування транспортним засобом в процесі спілкування з інспектором патрульної поліції, а також те, що транспортний засіб, яким він керував, оснащений газобалонним обладнанням.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем були вчинені вказані адміністративні правопорушення, його твердження щодо непричетності до цих подій спростовані під час розгляду справи.

Аналізуючи твердження позивача щодо можливих процедурних порушень, допущених працівником поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до переконання, що вказані обставини не впливають на суть самого порушення та його наслідки.

При цьому суд враховує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою посадовою особою, в порядку та спосіб, встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції статті КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а тому підстави для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 відсутні.

Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 122 КУпАП України, ст.ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241-246, 250, 255, 263, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволені позову, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Шостого адміністративного апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Повний текст рішення складено 31.10.2025

Суддя К.С. Застрожнікова