Рішення № 131432760, 21.07.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/4883/25

пр. № 2/759/3383/25

21 липня 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Бондарчук М.І., розглянувши в підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Березанська селищна рада, про визнання батьківства,

ВСТАНОВИВ

І. Позиції учасників справи

Аргументи позивача

05 березня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана адвокатом Ситенком О.Д., до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Березанська селищна рада, про визнання батьківства.

Позов обґрунтований тим, що:

- з 2012 року ОСОБА_1 перебував у близьких стосунках з ОСОБА_2 , під час яких у них народилась спільна дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- на час народження дитини відповідачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який був зареєстрований батьком дитини;

- ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер;

- попри те, що у свідоцтві про народження ОСОБА_3 батьком зазначений ОСОБА_4 , біологічним батьком дитини є позивач.

З огляду на викладене, позивач просив визнати його батьком ОСОБА_3 , виключити з актового запису про народження дитини відомості про ОСОБА_4 як про батька дитини, зазначити батьком дитини ОСОБА_1 та змінити прізвище та по батькові дитини з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_5 ».

У підготовче засідання позивач та його представник не з`явилися. 21 липня 2025 року, до початку підготовчого засідання, позивач подав заяву про розгляд справи без його участі.

Позиція відповідачки

Відповідачка в підготовче засідання не з`явилася. 21 липня 2025 року, до початку підготовчого засідання, відповідачка подала заяву, в якій позов визнала, справу просила розглядати без її участі.

Позиція третьої особи

Представник Березанської селищної ради в підготовче засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

За змістом положень частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у підготовче засідання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за умови, що її належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті

ІІ. Процесуальні дії суду

10 березня 2025 року суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху, зобов`язавши позивача доплатити судовий збір у сумі 1693,60 грн.

20 березня 2025 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій визначив проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 23 квітня 2025 року.

23 квітня 2025 року до суду надійшло клопотання представника позивача, адвоката Ситенка О.Д, про призначення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи, на вирішення якої просив поставити питання, чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , біологічним батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , матір`ю якої є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; проведення експертизипросив доручити експертам Державної спеціалізованої установи «Київське міське бюро судово-медичної експертизи».

23 квітня 2025 року суд зазначене клопотання задовольнив: призначив у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, провадження у справі зупинив на час її проведення

02 липня 2025 року суд постановив ухвалу про поновлення провадження у справі, призначив підготовче засідання на 21 липня 2025 року.

ІІІ. Обставини, які встановив суд

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Виконавчим комітетом Кімівської сільської ради Березанського району Миколаївської області 08.05.2013, актовий запис № 02, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , записані ОСОБА_4 і ОСОБА_6 (а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим повторно Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 27.02.2025. Державна реєстрація смерті проведена Олевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 10.08.2022, актовий запис № 361 (а.с. 12).

01 лютого 2025 року ОСОБА_1 і ОСОБА_6 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , виданим Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 01.02.2025, актовий запис № 61; прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_7 (а.с. 13).

Згідно з висновком експерта № 103-72-2025, складеним судовим експертом Державної спеціалізованої установи «Київське міське бюро судово-медичної експертизи» Юрченко О.В. 25.06.2025, вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 складає величину не менш ніж 99,99% (а.с. 53-56).

ІV. Мотиви суду

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Аналогічна за змістом норма наведена у частині першій статті 4 ЦПК України.

Відповідно до ч. 10 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Способами захисту сімейних прав та інтересів є, зокрема, встановлення правовідношення (пункт перший частини другої статті 18 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Згідно із ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, що ратифікована постановою Верховної Ради УРСР 27.02.1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-III від 26.04.2001 забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Стаття 7 Конвенції визначає, що дитина має право на ім`я і набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно зі статтею 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Ніяких моральних та правових обмежень будь-які діти не знають. Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 122 СК України дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 126 СК України).

Згідно із частиною третьою статті 128 СК України позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України (частина друга статті 128 СК України).

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Системне тлумачення наведених норм свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України. Тобто, встановлення батьківства на підставі ч. 2 ст. 128, ч. 1 ст. 129 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц Верховний Суд зазначив, що: «доказами у справі про визнання батьківства можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. Судово-генетична та судово-імунологічна експертизи у цій справі не проведені, проте встановлено з підтвердженням належними і допустимими доказами походження дитини від позивача: сумісне проживання відповідача разом із позивачем без реєстрації шлюбу до і на момент народження дитини у квартирі батьків позивача, визнання позивачем дитини своєю».

У постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18 Верховний Суд наголосив, що доказами батьківства конкретного чоловіка можуть бути різноманітні документи (листи, заяви за місцем роботи про надання матеріальної допомоги тощо), усні заяви та поведінка відповідача під час вагітності матері та після народження дитини (турбота про матір, вітання з новонародженим, обрання імені дитині та інше). Усе це може прямо чи опосередковано свідчити про те, що батьком дитини є саме позивач. Крім цього, на сьогодні існує багато видів різноманітних експертиз, які дозволяють встановити батьківство з великою мірою точності. Такими є, наприклад, генетична дактилоскопія (по ДНК, де міститься генетичний код, індивідуальний для кожної особи, при цьому ДНК дитини завжди поєднує ознаки ДНК матері та батька), експертиза по амніотичній рідині (води при вагітності).

У постанові від 08 березня 2023 року в справі № 205/5698/21 Верховний Суд вказав, що рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

До такого висновку дійшов також Європейський суд з прав людини, який у рішенні у справі «Качалова проти Російської Федерації» (заява № 3451/05; п. 34) від 07.05.2009 зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства».

Згідно зі ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (частина перша статті 206 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно із ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

V. Оцінка і висновки суду

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати його батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виключити з актового запису про народження дитини відомості про ОСОБА_4 як про батька дитини, зазначити батьком дитини ОСОБА_1 та змінити прізвище та по батькові дитини з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_5 ».

Надані позивачем докази, зокрема висновок за результатом проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, з достатнім ступенем переконливості засвідчують походження малолітньої ОСОБА_3 від ОСОБА_1 .

Відповідачка позов визнала повністю. Таке визнання, з урахуванням наявних у справі доказів, не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що визнання позивача батьком ОСОБА_3 відповідатиме якнайкращим інтересам дитини і забезпечить ефективний захист їх невизнаних прав, що свідчитиме про вирішення завдань цивільного судочинства.

Оскільки суд констатував законність і обґрунтованість вимоги про визнання батьківства, вимогу про внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_3 шляхом виключення відомостей про ОСОБА_4 як про батька дитини, вказівку батьком ОСОБА_1 та зміни прізвища та по батькові дитини з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_7 », « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 » також належить задовольнити.

З огляду на викладене, суд задовольняє позов повністю.

VІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач при поданні позову сплатив судовий збір в сумі 3 640,00 гривень, що підтверджується квитанцією АТ КБ «Приватбанк» № 4216131409.1 від 25.02.2025 (а.с. 15) та квитанцією АТ «ТАСКОМБАНК» № 9807-0831-6392-1241 від 18.03.2025 (а.с. 25).

Доказів понесення інших витрат сторони не надали.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки сторони не заявляли вимоги щодо відшкодування судових витрат, суд не вирішує питання їх розподілу.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Березанська селищна рада, про визнання батьківства, задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Внести зміни до актового запису № 02 від 08.05.2013 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складеного Виконавчим комітетом Кімівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, а саме:

- виключити з актового запису відомості про ОСОБА_4 , як про батька дитини;

- у графі «відомості про батька» вказати: батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України;

- змінити прізвище дитини з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_7 ».

- змінити по батькові дитини з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 ».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідачка: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Березанська селищна рада (місцезнаходження: Миколаївська область, Миколаївський район, селище Березанка, вулиця Центральна, будинок 33).

Повне рішення суду складене 31 липня 2025 року.

Суддя Ю.В. Кравченко