Ухвала суду № 131432630, 24.10.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/52909/25-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2025 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_3 ,

підозрюваної - ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за № 12025100060001277 від 03.07.2025 відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки міста Вінниця, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не адвоката, не депутатат, раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 169, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 149 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчого СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 за погодженням прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025100060001277 від 03.07.2025, відносно підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У вказаному провадженні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється в незаконній посередницькій діяльності щодо удочеріння дитини, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 169 КК України, а також в незакінченому замаху на торгівлю людиною, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому щодо малолітнього, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 149 КК України.

Необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обґрунтовує тим, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, що передбачає можливість призначення покарання на строк від п`яти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої, що вже саме по собі може бути вагомою підставою і мотивом для підозрюваної переховуватися від слідства та суду.

На даний час існують ризики того, що вона, перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та реальність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваною, покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Копія клопотання та матеріалів на його обґрунтування відповідно до ч. 2 ст. 184 КПК України отримані стороною захисту 22.10.2025.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання з підстав в ньому зазначених. Сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом забезпечення процесуальної поведінки підозрюваної.

Підозрювана та її захисник заперечили щодо задоволення клопотання. Захисник зазначив, що стороною обвинувачення не доведені мета застосування запобіжного заходу, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначили про необґрунтованість повідомленої підозри, оскільки доказів, які б підтверджували версію органу досудового розслідування щодо вчинення нею будь-яких кримінальних правопорушень, не надано та до клопотання не долучено.

Просили відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, перевіривши клопотання та дослідивши докази, якими обґрунтовується клопотання, письмові заперечення та докази, якими обґрунтовуються такі заперечення, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Так, слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Печерського управління поліції здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100060001277 від 03.07.2025.

Досудовим розслідуванням установлено, що 23.01.2020 між громадянами Китайської Народної Республіки, подружжям ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ТОВ «Агентство репродуктивної допоміжної медицини «МІЛІТТА» (код ЄДРПОУ 41552190) укладено договір про надання послуг, предметом якого є надання за плату послуг з організації участі подружжя у програмі лікування безпліддя із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій на території України. Умови вказаного договору включають юридичну підтримку (п. 1.6.4.), зокрема допомогу в отриманні всіх необхідних документів після народження дитини, забезпечення отримання свідоцтва про народження із зазначенням ОСОБА_10 та ОСОБА_11 як батьків дитини.

Водночас подружжям ОСОБА_10 та ОСОБА_11 укладено договір про надання медичних послуг із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій (далі - ДРТ) з ТОВ «Репродуктивна клініка «ЛІТА» (код ЄДРПОУ 43024370), тобто з клінікою, якою будуть виконуватись безпосередні процедури з запліднення.

Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України № 787 від 09.09.2013 «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні» необхідними умовами для проведення сурогатного (замінного) материнства є: наявність медичних показань до сурогатного материнства; документи, необхідні для проведення сурогатного материнства; подружжя (або один з майбутніх батьків), в інтересах якого здійснюється сурогатне материнство, повинно (повинен) мати генетичний зв`язок з дитиною.

На виконання домовленостей працівниками ТОВ «Репродуктивна клініка «ЛІТА» 03.06.2022 з біологічного матеріалу ОСОБА_10 створено 14 ембріонів та 08.06.2022-09.06.2022 здійснено їх кріоконсервування.

Після того, 03.09.2024 ТОВ «Репродуктивна клініка «ЛІТА» здійснено перенесення двох ембріонів ОСОБА_10 сурогатній матері ОСОБА_12 , без присутності подружжя на території України та 17.09.2024 встановлено факт вагітності.

У подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_6 в КНП «Перинатальний центр м. Києва» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відбулося народження двох дітей: дівчинки та хлопчика, про що складено медичні висновки.

Надалі, виконуючи договірні зобов`язання з громадянами Китайської Народної республіки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є бенефіціарним власником ТОВ «Агентство репродуктивної допоміжної медицини «МІЛІТТА» (код ЄДРПОУ 41552190) та ТОВ «Репродуктивна клініка «ЛІТА», залучив свою матір ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до підбору няні для вказаних новонароджених дітей. У свою чергу, ОСОБА_14 одразу ж знайшла громадянку України ОСОБА_15 для здійснення нею догляду за новонародженими дітьми на підставі усної домовленості.

Після народження дітей, 11.05.2025 працівник ТОВ «Агентство репродуктивної допоміжної медицини «МІЛІТТА» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка здійснювала супровід сімейної пари Китайської Народної республіки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , разом із ОСОБА_15 забрали новонароджених дітей з КНП «Перинатальний центр м. Києва» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та перевезли до орендованого будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Також 12.05.2025 генетичну спорідненість батька - ОСОБА_10 із плодами документально засвідчено медичним директором ТОВ «Репродуктивна клініка «ЛІТА» - лікарем ОСОБА_16 , а також наявність медичних показань до сурогатного материнства та підтверджено факт участі подружжя у лікувальній програмі ДРТ.

У подальшому, 14.05.2025 ОСОБА_7 в супроводі сурогатної матері ОСОБА_12 прибула до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_17 , де ОСОБА_12 підписала заяву про згоду на підтвердження батьківства дівчинки та хлопчика подружжям з Китайської Народної Республіки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , після чого отримала останню частину обумовленої грошової винагороди.

На виконання умов договору 06.06.2025 до України прибуло подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з метою отримання та реєстрації новонароджених дітей, після чого останні разом з нянею ОСОБА_15 та двома новонародженими дітьми, проживали в орендованому житлі за адресою АДРЕСА_3 до 30.06.2025.

У відповідності до вимог наказу Міністерства охорони здоров`я України № 787 від 09.09.2013 «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні», в Медичному центрі «Мати та дитина» проведено незалежне ДНК дослідження для підтвердження батьківства ОСОБА_10 .

Крім того, 11.06.2025 за результатами дослідження ДНК на встановлення біологічного батьківства ОСОБА_18 відносно дитини жіночої статі, народженої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_12 , виключено. Результати аналізів ОСОБА_7 отримано в цей же день.

Про встановлений факт ОСОБА_7 невідкладно повідомила ОСОБА_13 , який засобами відеозв`язку передав вказану інформацію подружжю.

У цей час у ОСОБА_13 виник злочинний умисел, спрямований на торгівлю малолітньою дитиною.

Реалізуючи свій протиправний задум, діючи умисно та усвідомлюючи незаконність своїх дій, зважаючи на бажання громадян ОСОБА_11 та ОСОБА_10 залишити собі обох новонароджених дітей, ОСОБА_13 домовився з ОСОБА_11 та ОСОБА_10 про подальше визнання батьківства за ними малолітньої дитини жіночої статі, щодо якої батьківство ОСОБА_10 виключено за результатами дослідження ДНК на встановлення біологічного батьківства.

Також слідством установлено, що у розпорядженні ТОВ «Агентство репродуктивної допоміжної медицини «МІЛІТТА» знаходилися результати дослідження ДНК від 13.06.2025 на встановлення біологічного батьківства дитини жіночої статі, виконані медичним центром «Мати і дитина», відповідно до яких передбачуваним біологічним батьком є громадянин ОСОБА_19 , тобто ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 були офіційно обізнаними про відсутність спорідненості новонародженої дитини із ОСОБА_10 .

Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, спрямованого на торгівлю людиною, з корисливих мотивів, у не встановлений під час досудового розслідування час, однак не пізніше 17.06.2025, ОСОБА_13 , маючи значний досвід у сфері сурогатного материнства, розуміючи, що в Україні діє воєнний стан та, згідно з пунктом 135 постанови Кабінету Міністрів України № 576 від 01.06.2023, під час воєнного стану та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, діяльність з усиновлення дітей іноземцями не здійснюється, а також маючи певний життєвий досвід, організаторські здібності, вступив у попередню змову з ОСОБА_14 та ОСОБА_7 , з якими домовився про спільне вчинення кримінального правопорушення для досягнення спільної злочинної мети - продажу, тобто незаконної безповоротної передачі малолітньої дитини жіночої статі для подальшого її усиновлення та одержання на території України подружжям Китайської Народної республіки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за грошову винагороду.

Крім того, згідно з положеннями пункту 6.9 наказу Міністерства охорони здоров`я України № 787 від 09.09.2013 «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні» у разі народження дитини жінкою, якій в організм було перенесено ембріон людини, зачатий подружжям у результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, державна реєстрація народження дитини проводиться за заявою подружжя, яке дало згоду на таке перенесення. При цьому, одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається довідка про генетичну спорідненість батьків (матері чи батька) з плодом.

На виконання спільного злочинного плану, з корисливих мотивів, ОСОБА_7 , будучи обізнаною з вищевказаними вимогами наказу Міністерства охорони здоров`я України № 787 від 09.09.2013 «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні», діючи умисно, повністю усвідомлюючи, що ОСОБА_10 не є біологічним батьком дівчинки з новонародженої двійні, за попередньою змовою з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , 17.06.2025 звернулась до Печерського відділу ДРАЦС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління МЮУ (м. Київ) для державної реєстрації народження хлопчика та дівчинки, народжених в результаті сурогатного материнства для громадян Китайської Народної республіки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Під час опрацювання документів співробітниками Печерського відділу ДРАЦС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління МЮУ (м. Київ) установлено, що біологічне батьківство передбачуваного батька ОСОБА_10 відносно дитини жіночої статі виключено, у зв`язку із чим зареєстровано батьківство виключно за хлопчиком, а також роз`яснено вимоги пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008 про те, що особи, яким стало відомо про факт залишення дитини без батьківського піклування, зобов`язані негайно повідомити про це службу у справах дітей за місцем виявлення дитини»; пункту 5, що у разі надходження інформації про дитину, яка залишилася без батьківського піклування, така інформація невідкладно передається до служби у справах дітей; пункту 6, що усі повідомлення про дітей, залишених без батьківського піклування, служба у справах дітей реєструє в журналі обліку повідомлень про дітей, які залишились без батьківського піклування. Служба у справах дітей разом з працівниками уповноваженого підрозділу органу Національної поліції та охорони здоров`я протягом доби після надходження повідомлення про дитину, яка залишилась без батьківського піклування, проводять обстеження умов її перебування, стану здоров`я та з`ясовують обставини, за яких дитина залишилась без батьківського піклування.

Проте, після отримання результатів дослідження ДНК на встановлення біологічного батьківства ОСОБА_18 від 11.06.2025, якими виключено спорідненість, жодних повідомлень, про залишення дитини без батьківського піклування до уповноважених органів ОСОБА_13 та ОСОБА_7 умисно не подано.

Надалі, після виїзду подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з дитиною чоловічої статі до Китайської Народної республіки, новонароджена дитина жіночої статі, за попередньою домовленістю ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_7 з орендованого житла, за адресою: АДРЕСА_3 , у якій вона раніше проживала з подружжям з Китайської Народної республіки і нянею ОСОБА_15 , була незаконно переміщена ОСОБА_14 в квартиру, за адресою: АДРЕСА_4 , де незаконно переховувалася у період з 30.06.2025 по 23.07.2025, під доглядом завчасно найнятої ОСОБА_14 няні ОСОБА_20 з метою подальшої передачі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за грошову винагороду відповідно до укладених домовленостей.

Разом з тим, слідством установлено, що договори про надання послуг щодо догляду за новонародженою дитиною, укладені між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 із ОСОБА_21 та власноруч нібито останніми підписані 30.06.2025 та 23.07.2025 в місті Києві, однак у цей час громадяни КНР не перебували на території України.

У подальшому, всупереч положень ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», яка регламентує обов`язки батьків з питань виховання, що спрямовані на розвиток особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, порушуючи вказані принципи та недотримуючись положень ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, усвідомлюючи та бажаючи настання негативних наслідків для малолітньої дитини, пов`язаних із неконтрольованим перебуванням у розпорядженні невідомих осіб, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, 23.07.2025 ОСОБА_14 особисто здійснено незаконне переміщення малолітньої дитини жіночої статі з орендованої квартири за адресою: АДРЕСА_4 на орендовану квартиру за адресою: АДРЕСА_5 .

В результаті свої спільних узгоджених дій, ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , з 11.06.2025 по 21.08.2025 незаконно утримували малолітню дитину жіночої статі задля продажу, але свій злочинний умисел не довели до кінця з причин що не залежали від їх волі, а саме не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, оскільки під час проведення обшуку 21.08.2025 за адресою: АДРЕСА_5 , уповноваженими особами знайдено зазначену дитину та поміщено до лікувального закладу.

Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_7 , обґрунтовано підозрюється в незакінченому замаху на торгівлю людиною, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому щодо малолітнього, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 149 КК України.

Також відповідно до Конвенції про права дитини, яка ратифікована Верховною Радою України 27.02.1991, а саме положень ст.ст. 3, 7-9, 11 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання; забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини; а також вживають заходів для боротьби з незаконним переміщенням і неповерненням дітей із-за кордону.

При цьому ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , маючи умисел на вчинення незаконних дій з метою подальшої передачі дитини та її удочеріння, після отримання 11.06.2025 дослідження ДНК, яким встановлено факт відсутності спорідненості між новонародженою дитиною жіночої статі та ОСОБА_22 , а також дослідження ДНК, яким встановлено факт ймовірного батьківства над новонародженою дитиною жіночої статі іншою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що в Україні діє воєнний стан, усвідомлюючи положення п. 135 Постанови Кабінету Міністрів України № 576 від 01.06.2023, що під час воєнного стану та протягом трьох місяців після його припинення або скасування діяльність з усиновлення дітей громадянами України, які тимчасово або постійно проживають (перебувають) за межами України, та іноземцями, у тому числі взяття таких осіб на облік кандидатів в усиновлювачі, видача їм направлення для знайомства та встановлення контакту з дитиною не здійснюються, всупереч положень Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, спільно сприяли майбутній передачі дитини іноземцям та займались організацією процесу підготовки необхідних для удочеріння документів в інтересах сімейної пари громадян Китайської Народної республіки ОСОБА_22 та ОСОБА_11 , а саме здійснюючи посередницьку діяльність, достовірно знаючи про відмову у державній реєстрації дитини Печерським відділом ДРАЦС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління МЮУ (м. Київ), вчинили дії, спрямовані на сприяння удочеріння сімейною парою Китайської Народної республіки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 новонародженої дитини жіночої статі, зокрема шляхом організації підготовки та подачі 18.08.2025 позовної заяви про визнання батьківства на новонароджену дитину жіночої статі за ОСОБА_22 до Деснянського районного суду міста Києва.

Отже ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів здійснювали незаконну посередницьку діяльність щодо удочеріння новонародженої ІНФОРМАЦІЯ_6 дитини жіночої статі громадянами Китайської Народної республіки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється в незаконній посередницькій діяльності щодо удочеріння дитини, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 169 КК України.

22.10.2025 слідчим слідчого відділу Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 169, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 149 КК України, яке того ж дня погоджено прокурором у кримінальному провадженні - заступником керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 .

Примірник письмового повідомлення про підозру ОСОБА_7 вручено у спосіб, передбачений КПК України, для вручення повідомлень, а саме власноруч.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series А, № 182).

Обґрунтованість повідомленої підозри підтверджується належними та допустимими доказами зібраними під час досудового розслідування зазначеного кримінального провадження, а саме: протоколами допиту свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_23 , ОСОБА_16 від 29.08.2025, якими підтверджуються факт процедури сурогатного материнства з моменту підбору сурогатної матері до моменту її нотаріальної відмови від народжених дітей, факт залучення ОСОБА_14 до адміністративних процесів в ТОВ «Агентство репродуктивної допоміжної медицини «МІЛІТТА»; протоколами допиту свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_25 від 03.09.2025, якими підтверджено факт запліднення сурогатної матері; протоколами допиту свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_20 від 04.09.2025, якими підтверджується факт залучення ОСОБА_14 до підбору нянь в ТОВ «Агентство репродуктивної допоміжної медицини «МІЛІТТА»; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 05.09.2025, яким підтверджується факт нотаріальної відмови сурогатної матері від народжених дітей; протоколом допиту свідка ОСОБА_27 від 08.09.2025, яким підтверджується факт виявлення та вилучення малолітньої дитини жіночої статі; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 17.09.2025, яким підтверджується факт незаконних переміщень та переховувань малолітньої дитини жіночої статі, за участі ОСОБА_14 та ОСОБА_7 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_28 від 18.09.2025, яким підтверджується факт спроби реєстрації дитини жіночої статі, батьківство щодо якої виключено та в подальшому бажання усиновити вказану дитину; протоколом допиту свідків ОСОБА_29 та ОСОБА_11 від 19.09.2025, яким підтверджується факт їх участі в програмі сурогатного материнства; протоколами проведення обшуків від 21.08.2025, під час яких вилучено медична документація, яка підтверджує виявлені факти замаху на торгівлю малолітньою дитиною; протоколами огляду речей та документів вилученої медичної документації, договорів; матеріалами оперативних підрозділів та іншими матеріалами досудового розслідування.

Виходячи з наявних в матеріалах даних, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 169, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 149 КК України.

При цьому, докази на вказаній стадії кримінального процесу на їх допустимість відповідно до ст. 89 КПК України слідчим суддею не оцінюються.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, ніж до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, особу підозрюваного, його вік, сімейний та майновий стан, та доходить висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та реальність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування підозрюваній ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду: наявність даного ризику обґрунтовано тим, що зважаючи на виняткову тяжкість кримінального правопорушення за особливо тяжкий злочин (ч. 3 ст. 149 КК України) - до 15 років позбавлення волі, існує реальна загроза того, що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, про що свідчать спосіб та суспільна небезпека вчиненого нею кримінального правопорушення та загроза отримання реального покарання. Також злочин вчинено групою осіб, а торгівля людьми часто має транснаціональний вимір, що може свідчити про наявність у підозрюваної та співучасників налагоджених схем та зв`язків для незаконного перетину державного кордону або прихованого переміщення з метою уникнення правосуддя.

Таким чином, знаючи про суворість покарання, що їй загрожує у разі визнання винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та, в подальшому, від суду.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість ймовірного покарання не є самостійною підставою для утримання особи, проте у справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначає, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів» та у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

- ризик незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя вважає доведеним, з огляду на те, що ОСОБА_7 володіє їх анкетними даними і такий вплив не виключається, оскільки згідно ст. 23 КПК України суд сприймає показання безпосередньо, усно. А ризик незаконного впливу на свідків зберігається аж до стадії проведення їх судового допиту. Окрім цього кримінальне правопорушення вчинено за попередньою змовою групою осіб, що свідчить про наявність сталих кримінальних зв`язків. Так, основними свідками вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень є співробітники та наймані особі ТОВ «Репродуктивна клініка «ЛІТА» та ТОВ «Агентство репродуктивної допоміжної медицини «МІЛІТТА», в якій остання працює на посаді менеджера. Також, очевидний ризик такого впливу, у разі його настання, зокрема надання такими свідками показань під впливом ОСОБА_7 та вигідних для неї у контексті виправдання її дій, призведе до спотворення обставин вчинення кримінальних правопорушень, неправдивої інформації та значно ускладнить установлення істини у справі. З огляду на викладене, ураховуючи зв`язки ОСОБА_7 серед осіб у кримінальному провадженні, існує ризик її активної протидії кримінальному провадженню шляхом впливу на свідків з метою надання ними неповних або недостовірних показань.

При цьому, відповідно до положень кримінального процесуального законодавства суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків, підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від них та дослідження їх судом, а зважаючи на те, що ряд свідків та підозрюваних, дали викривальні показання, щодо причетності ОСОБА_7 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень, не виключено, що підозрюваною будуть вчинитися дії щодо уникнення кримінальної відповідальності шляхом вмовлянь, підкупу чи залякування спонукати свідків, інших підозрюваних у цьому провадженні відмовитися від раніше наданих показань чи уникати явки до суду з метою проведення їх допиту безпосередньо під час досудового розслідування або судового розгляду.

- знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним, оскільки враховуючи характер злочину (незаконна посередницька діяльність та участь у замаху на торгівлю малолітньою дитиною), критично важливими доказами є документація: внутрішні накази, журнали обліку, договори, адміністративні накази та фінансові документи закладів, які приховують від органу досудового розслідування, пов`язані з перебуванням дитини, які можуть підтверджувати факт незаконної передачі дитини та отримання за це грошової винагороди, та мають реальну можливість знищити, підробити чи приховати ці документи, що є прямим перешкоджанням встановленню істини у провадженні.

Однак ризик перешкоджати провадженню іншим чином вчинити, продовжити кримінальні правопорушення у яких підозрюється особа слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні слідчий суддя вважає не доведеними.

Фактичні обставини злочинів, інкримінованих підозрюваній свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Проте, слідчий суддя вважає, що клопотання органу досудового розслідування та додані до нього матеріали не містять достатніх даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання підозрюваному такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 ЦПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Слідчим належно не мотивовано, а прокурором під час розгляду клопотання не доведено чому інший запобіжний захід не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.

Відтак, приймаючи до уваги наявні дані про фактичні обставини провадження, особу підозрюваної, не судимість останньої та постійне місце її проживання, її роль, враховуючи, що сама по собі ступінь тяжкості злочину, що інкримінується особі, не може бути безумовною підставою для обрання їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

При цьому, з метою забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя вважає за доцільне застосувати у кримінальному провадженні № 12025100060001277 від 03.07.2025 відносно підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що полягає в забороні підозрюваній залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, в межах строку досудового розслідування, тобто до 22 грудня 2025 року.

Крім того, застосовуючи до підозрюваної запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з метою забезпечення процесуальної поведінки підозрюваної, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрювану додаткові обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування зі свідками, іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю..

Питання щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації її дій, слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.

Керуючись ст. 177-179, 181, 193, 194, 309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання - залишити без задоволення.

Застосувати у кримінальному провадженні № 12025100060001277 від 03.07.2025 відносно підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що полягає в забороні підозрюваній залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, в межах строку досудового розслідування, тобто до 22 грудня 2025 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрювану такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування зі свідками, іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити підозрюваній, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1