Рішення № 131426560, 31.10.2025, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/2727/25

Провадження № 2/601/957/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2025 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Клим Т.П.,

при секретарі судового засідання Коляді О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременець Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

14 вересня 2025 року через систему Електронного суду товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованості за Кредитним договором №01.01.2025-100000615 від 03.01.2025 у розмірі 24080,00 гривень та вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог посилаються на те, що03 січня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) №01.01.2025-100000615. Відповідно до умов Договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 8000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 03.01.2025, строком на 155 днів. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на момент пред`явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 24080 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000 грн., по процентам в розмірі 9920 грн., комісії за надання кредиту - 720 грн., комісії за обслуговування кредиту 1440 гривень, по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, у розмірі 4000,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». З огляду на наведені обставини просять стягнути з ОСОБА_1 вказаний розмір заборгованості, а також судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Відповідач не скористався правом подання письмового відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 вересня 2025 року суддя прийняла до розгляду позовну заяву та відкрила провадження у справі та вирішила проводити в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача ТОВ «Споживчий центр» не з`явився, у поданій позовній заяві просить розглядати справу без участі представника позивача, а у випадку неявки в судове засідання відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 повторно у судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не повідомив про причини неявки, до початку розгляду справи по суті відзиву на позовну заяву не подав.

У відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовідносини по справі є цивільно-правовими та врегульовані Цивільним Кодексом України, главою 71, параграфом 2, про кредитний договір. 03 січня 2025 року відповідач ОСОБА_1 підписав пропозицію ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 8000 грн. Кожна сторінка договору була підписана ідентифікатором.

Відповідно до пункту 3.1 якого, кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (якщо комісія встановлена договором).

Пунктом 3.3.1 договору визначено, що сума кредиту, строк, на який надається кредитом, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування кредитом (проценти) та графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Зазначений договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором Е444.

Згідно умов, викладених у заявці кредитного договору №01.01.2025-100000615 (кредитної лінії), підписаній відповідачем:

дата надання/видачі кредиту 03.01.2025 (п. 1);

сума кредиту 8000 грн. 00 коп. (п. 2);

строк, на який надається кредит - 155 днів з дати його надання (п. 3);

дата повернення (виплати) кредиту 06.06.2025 (п. 4);

Підписавши вказану Заявку одноразовим ідентифікатором Е444, позичальник підтвердив, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену в частинах 1, 5 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (він ознайомився з нею за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/rozkritta-informacii), примірник цього договору, паспорт споживчого кредиту відповідно доЗакону України «Про споживче кредитування» (за виключенням випадку, коли надання паспорта споживчого кредиту не є обов`язковим).

Згідно листа за № 34-0809 від 08.09.2025 було успішно зараховано кошти на платіжну картку клієнта: 03.01.2025 о 14:21:18 на суму 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок), номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 614379223, призначення платежу: видача за договором кредиту №01.01.2025-100000615.

Відповідно до довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №01.01.2025-100000615 від 03.01.2025 за період з 03.01.2025 по 06.06.2025 заборгованість ОСОБА_1 складає 24080 грн. з яких: 8000 грн. основний борг, 9920 грн. проценти, 720 грн. комісія за надання, 1440 грн. комісія за обслуговування, 4000 грн. неустойка.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу дії вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Вищенаведене свідчить про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ураховуючи, що відповідач не з`явився у судове засідання та доказів на спростування доводів позивача не надав, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору №01.01.2025-100000615 від 03.01.2025.

Відтак наявні обґрунтовані підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором №01.01.2025-100000615 від 03.01.2025 в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту 8000 грн; заборгованості за процентами 9920,00 грн.

Відповідач не надав суду будь-яких належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження іншої суми заборгованості або ж її відсутності.

Щодо позовних вимог про стягнення із відповідача комісії в розмірі 720 гривень за надання кредиту та 1440 гривень комісії за обслуговування, то ці вимоги задоволенню не підлягають і в цій частині в позові необхідно відмовити, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень для банку.

На виконання вимог, зокрема, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.

ТзОВ «Споживчий центр» відповідно до умов кредитного договору здійснено нарахування комісії у загальному розмірі 720 грн. комісія за надання, 1440 грн. комісія за обслуговування.

Пунктом 8 заявки кредитного договору передбачено, Комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі «Комісія», економічна сутність плата за надання Кредиту) 9% від суми кредиту та дорівнює 720 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсоткову значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Однак, розмір комісії за надання кредиту та розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості, який визначено в кредитному договорі, встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.

Водночас з тексту позовної заяви взагалі не випливає і зміст вказаної послуги, і обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таким чином, за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі № 363/1834/17 (пункт 27).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 28).

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункт 31.25).

Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов`язаних із інформуванням позичальника, не передбачено.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Таким чином банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Враховуючи вищевикладене, умови договору щодо сплати комісії в загальному розмірі 720 грн. комісія за надання, 1440 грн. комісія за обслуговування кредиту, є нікчемними, а вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 720 грн. комісія за надання, 1440 грн. комісія за обслуговування задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення із відповідача неустойки в розмірі 4000,00 грн., то такі теж задоволенню не підлягають і в цій частині в позові необхідно відмовити, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

В частині 1 статті 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово Указами Президента України продовжувався і діє до цього часу, суд вважає, що позичальник підлягає звільненню від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за прострочення виконання зобов`язання з повернення грошових коштів, починаючи у зв`язку із веденням режиму воєнного стану на всій території України.

Отже обставинна, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, позивач вправі вимагати повернення відповідачем заборгованості за кредитним договором №01.01.2025-100000615 від 03.01.2025, зокрема шляхом стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 17 920,00 грн, з яких: 8000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 9920,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, те, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором №01.01.2025-100000615 від 03.01.2025 в розмірі 17 920,00 грн, з яких: 8000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 9920,00 грн. - заборгованість за відсотками. Вказана сума відповідачем не спростована, іншого розрахунку відповідачем подано не було.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у частці 74,41% - пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 1802,50 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. 207, 626, 628, 638, 639, 1049 ч. 1 ст. 1054 ч. 1 ч. 2, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.4,12,76,77, 78,80,81141, 247,258,259, 264,265, 354,355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором №01.01.2025-100000615 від 03.01.2025 у розмірі 17920 (сімнадцять тисяч дев`ятсотдвадцять гривень 00 копійок), з яких: 8000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 9920,00 грн. - заборгованість за відсотками.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» комісії за надання кредиту у розмірі 720 гривень, комісії за обслуговування кредиту у розмірі 1440,00 гривень та неустойки у розмірі 4000,00 гривень відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Споживчий центр»витрати посплаті судовогозбору всумі 1802,50грн. (одна тисяча вісімсотдві гривні 50 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Головуючий: