Рішення № 131421161, 21.10.2025, Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/1296/25

2/532/765/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2025 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді - Омельченко І.І.,

з участю секретаря судового засідання - Логвиненко А.В.,

учасники справи:

позивач - ТОВ «Фінансова компанія «Ейс»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

28 травня 2025 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 30.04.2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-9749000 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора 47796. На виконання умов кредитного договору 30.04.2024 року первісний кредитор ініціював переказ коштів у розмірі 9800,00 гривень безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну картку № НОМЕР_1 , а тому первісний кредитор виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі. Крім того, відповідно до умов кредитного договору, позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту в сумі 980,00 гривень. Однак відповідач належним чином не виконав свого зобов`язання щодо повернення коштів, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 37632,60 гривень, яка складається з наступного: 10780,00 гривень - заборгованість по кредиту; 26852,60 гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Станом на дату подання позовної заяви від відповідача не надходило жодного платежу на рахунки позивача на погашення заборгованості за кредитним договором. Позивач не здійснював нарахувань за кредитним договором.

25.11.2024 року між ТОВ «Макс Кредит» і ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 25112024-МК/Ейс, відповідно до умов якого, позивачеві відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9749000 від 30.04.2024 року.

Таким чином, представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» прохав суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 00-9749000 від 30.04.2024 року в розмірі 37632,60 гривень, судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 гривень.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30 травня 2025 року по даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.56-57).

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» Поляков О.В. прохав проводити розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 подала клопотання, в якому прохала розглянути можливість перегляду нарахованих відсотків за кредитним договором № 00-9749000 від 30.04.2024 року, посилаючись на Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який був прийнятий 22.11.2023 року та набрав чинності 24.12.2023 року. Цим законом були внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування», а саме: статтю 8 цього Закону було доповнено частиною 5 такого змісту: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %». Крім того, в клопотанні ОСОБА_1 прохала відмовити в стягненні штрафу, пені в розмірі 2940,00 гривень як такі, що нараховані в період воєнного стану. Також відповідачка прохала розглянути можливість перегляду розміру та правомірності оплати професійної правничої допомоги, оскільки заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 гривень є необґрунтованими і такими, що не відповідають критеріям необхідності та розумності. Позовна заява складена за типовим шаблоном, який використовується щодо 100 боржників, що підтверджується Додатковою угодою № 29 до Договору про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07.04.2025 року. На думку ОСОБА_1 , стягнення 5000,00 гривень за 2 години підготовки позовної заяви є неспівмірним. Погодинна ставка в 2500,00 гривень, що вказана в Додатку № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07.04.2025 року, не відповідає принципу розумності, передбаченому ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», і явно перевищує середній ринковий рівень для подібних справ. Адвокатські запити та клопотання про витребування доказів у даній категорії справ є типовими і не вимагають значних затрат часу чи спеціальних зусиль.

Відповідач ОСОБА_1 прохала розглянути справу без її участі за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.

Судом установлено, що 30 квітня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-9749000 (а.с.11-15).

Для отримання кредиту, позичальник має зареєструватися на сайті компанії та мати доступ до особистого кабінету. При здійсненні реєстрації, Позичальник має пройти процедури ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту (п. 2.1 Договору).

Цей Договір укладається сторонами у вигляді електронного договору в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» (п. 2.2 Договору).

Сторони підтверджують, що Договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи Договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього Договору та Правил (п. 7.10 Договору).

Договір кредитної лінії № 00-9749000 від 30.04.2024 року підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 47796 (а.с.16,23).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного, іншого технічного засобу зв`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (cт. 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 цього Закону передбачено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Нормами частин 3, 6, 7, 8, 12 ст. 11 цього Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У статті 12 цього Закону закріплено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону).

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору в запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року по справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року по справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року по справі № 757/40395/20-ц.

Підписавши договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, ОСОБА_1 засвідчила, що вона погодилася на отримання грошових коштів (кредиту) саме на умовах, що визначені в договорі кредитної лінії № 00-9749000 від 30.04.2024 року. Сторони узгодили всі істотні умови надання грошових коштів (кредиту), а отже, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними.

Таким чином, договір кредитної лінії № 00-9749000 від 30.04.2024 року укладено між сторонами відповідно до положень ст.ст. 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною та підписанням зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Також позивачем надано Додаток № 1 до Договору кредитної лінії № 00-9749000 від 30.04.2024 року - Графік платежів та Паспорт споживчого кредиту, підписані відповідачем електронними підписами одноразовими ідентифікаторами відповідно 47796 та 81739 (а.с.15-зворот, 21-22).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає 9800,00 гривень. Тип кредиту - кредитна лінія. Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на споживчі потреби.

Згідно з пунктом 1.3 Договору, строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) - 25 квітня 2025 року згідно умов пункту 3.4 цього Договору.

У пункті 1.6 Договору передбачено, що кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту в розмірі 10,00 % від суми кредиту, що складає 980,00 гривень, яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.4 цього Договору.

Пунктом 2.8 Договору, передбачено, що кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі Кредиту - 30 квітня 2024 року в сумі 9800,00 гривень на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) 444111хххх4397.

30 квітня 2024 року ТОВ «Макс Кредит» ініціював переказ коштів у розмірі 9800,00 гривень безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с.24-27).

На виконання ухвали Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16.09.2025 року (а.с.85-88), АТ «Універсал Банк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , емітовану картку № НОМЕР_3 (повний номер рахунку НОМЕР_4 ). За період 30.04.2024-05.05.2024 було зарахування грошових коштів у сумі 9800,00 гривень на картковий рахунок № НОМЕР_3 . Номер телефону НОМЕР_5 є фінансовим номером телефону за картковим рахунком № НОМЕР_3 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (а.с.108).

Факт переказу грошових коштів у розмірі 9800,00 гривень на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 підтверджується рухом коштів по картці за період з 30.04.2024 року по 05.05.2024 року (а.с.110-112).

Тому суд вважає доведеним факт отримання ОСОБА_1 кредиту в розмірі 9800,00 гривень, які підлягають стягненню з неї на користь позивача. Також з відповідачки необхідно стягнути комісію за надання кредиту в розмірі 10,00 % від суми кредиту, що становить 980,00 гривень, а всього 10780,00 гривень.

25.11.2024 року між ТОВ «Макс Кредит» і ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 25112024-МК/Ейс (а.с.34-42).

Відповідно до Реєстру Боржників до Договору факторингу № 25112024-МК/Ейс, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» отримало право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9749000 від 30.04.2024 року в розмірі 37632,60 гривень, з яких: 10780,00 гривень - заборгованість по кредиту; 26852,60 гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а.с.43-44).

Щодо розміру денної процентної ставки та розміру заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами в сумі 26852,60 гривень суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1.5 Договору, тип процентної ставки - фіксована.

Стандартна процента ставка складає 1,47 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору (пп. 1.5.1 п. 1.5 Договору).

Підпунктом 1.7.1 пункту 1.7 Договору передбачено, що денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні стандартної процентної ставки та комісії (в разі її наявності) дорівнює 1,5 % та розраховується в процентах з використанням такої формули: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100 % = (52841,60/9800,00)/360 х 100 %, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється на щоденній основі, починаючи з дати перерахування коштів кредиту з поточного рахунку кредитодавця до дня фактичного повного повернення кредиту протягом строку дії кредитної лінії (п. 3.1 Договору).

У пункті 1.4 Договору вказано, що позичальник зобов`язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме: на 25 травня 2024 року та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (строку кредитування).

Дати повернення кредиту, періодичні дати оплати процентів та комісії за надання кредиту зазначаються в графіку платежів, який міститься в Додатку 1 до цього Договору та є його невід`ємною частиною.

Розрахунок процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та в році, тобто метод «факт/факт». До періоду розрахунку процентів включається день надання та не включається день повернення кредиту (крім випадку, фактичного повернення кредиту в дату, яка не відповідає дню повернення кредиту) (п. 3.2 Договору).

Проценти за користування кредитом нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом та оплачуються згідно умов пункту 1.3 цього Договору (п. 3.3 Договору).

22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року, яким були внесені зміни в Закон України «Про споживче кредитування».

Так, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» було доповнено частиною 5 такого змісту: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».

Враховуючи, що Законом України від 22.11.2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що він набрав чинності 24.12.2023 року, а кредитний договір № 00-9749000 було укладено 30.04.2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, то проценти повинні бути нараховані в розмірі, що не перевищує 1 % в день.

Листом Національного банку України № 14-0004/3433 від 15.01.2024 року надано пояснення, в яких зазначено, що згідно із Законом № 3498-IX, максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати: - протягом перших 120 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); - протягом наступних 120 днів 1,5 % (до 20.08.2024 включно); - починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-IX 1 % (з 21.08.2024).

Тобто, кредитні договори, які були укладені з 24.12.2023 року по 20.08.2024 року, повинні керуватись Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а до кредитних договорів, що укладені після 21.08.2024 року ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Відтак, умови кредитного договору, які враховують стандартну денну процентну ставку з порушенням норм, є нікчемними. Такими пунктами є 1.5.1 та 1.7.1 кредитного договору. Дані пункти є нікчемними в силу приписів Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

При цьому, суд звертає увагу, що нормою Закону України «Про споживче кредитування» встановлюється максимальна процентна ставка у розмірі 1 %, однак у даному випадку її застосувати неможливо, оскільки в силу нікчемності зазначених пунктів про нарахування процентів проценти в договорі є неузгодженими.

З урахуванням нікчемності пунктів кредитного договору, якими денна процентна ставка встановлена з порушеннями Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 1048, ч. 1, 3 ст. 1054 ЦК України, проценти повинні бути нараховані на рівні облікової ставки НБУ за відповідний період.

Згідно детального розрахунку заборгованості (а.с.32-33), відповідачу нараховані проценти з 30.04.2024 року по 25.11.2024 року.

З інформації, опублікованої на офіційному сайті НБУ, слідує, що в 2024 році розмір облікової ставки (% річних) становив: з 26.01.2024 року по 14.03.2024 року - 15,0 %; з 15.03.2024 року по 25.04.2024 року - 14,5 %; з 26.04.2024 року по 13.06.2024 року - 13,5 %; з 14.06.2024 року по 12.12.2024 року - 13,0 %, з 13.12.2024 року по 23.01.2025 року - 13,5 %.

За період з 30.04.2024 року по 13.06.2024 року облікова ставка становить 13,5% та розраховується в наступному порядку:

1) 13,5/366 = 0,037 % - за один день;

2) 44 (днів) х 0,037 = 1,628 %;

3) (9800,00/100) х 1,628 = 159,74 гривень - розмір відсотків за користування кредитом за вказаний період.

За період з 14.06.2024 року по 25.11.2024 року облікова ставка становить 13,0 % та розраховується таким чином:

1) 13/366 = 0,036 % - за один день;

2) 164 (днів) х 0,036 = 5,904 %;

3) (9800,00/100) х 5,904 = 578,60 гривень - розмір відсотків за користування кредитом за вказаний період.

Таким чином, загальний розмір відсотків за період з 30.04.2024 року по 25.11.2024 року за користування кредитом за кредитним договором № 00-9749000 від 30.04.2024 становить 738,14 гривень, що відповідає обліковій ставці НБУ (% річних) та не порушує Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому, згідно детального розрахунку заборгованості, первісним кредитором дійсно було нараховану відповідачу штрафні санкції в розмірі 2940,00 гривень. Однак позивач не заявляє вимог щодо стягнення штрафних санкцій, а тому клопотання відповідача ОСОБА_1 у частині відмовити в стягненні штрафу, пені в розмірі 2940,00 гривень як такі, що нараховані в період воєнного стану, є безпідставним.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

За змістом ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

На підставі викладеного вище та враховуючи, що відповідачем отримано грошові кошти за договором кредитної лінії № 00-9749000 від 30.04.2024 року, але в порядку та на умовах кредитного договору не повернуто, внаслідок чого виникла заборгованість, суд приходить до висновку, що зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» необхідно стягнути заборгованість у розмірі 11518,14 гривень, яка складається із: 10780,00 гривень - розмір заборгованості за основним боргом; 738,14 гривень - розмір правомірно нарахованих відсотків.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин 1-3 ст. 137 ЦПК визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», надано договір про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07.04.2025 року, протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07.04.2025 року, Додаткову угоду № 29 до Договору про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07.04.2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 15.05.2025 року (а.с.45-49).

З даних документів вбачається, що позивач поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 гривень, з яких: 5000,00 гривень - складання позовної заяви (2 години), 1000,00 гривень - вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості (2 години), 500,00 гривень - підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів (1 година), 500,00 гривень - підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів (1 година).

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України, включає такі критерії: 1) складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); 2) час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсяг наданих послуг та виконаних робіт; 4) ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року по справі № 826/15063/18, додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто в розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони в разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц суд звернув увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, в положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідач скористалася своїм правом на звернення з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року в справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Велика Палата Верховного Суду в пункті 5.44 постанови від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Враховуючи викладене вище, з урахуванням заперечень відповідача, суд при розподілі витрат на професійну правничу допомогу враховує, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви в таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, існує відпрацьована адвокатська практика в цій категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим.

Суд вважає, що об`єктивна тривалість та складність роботи по складенню позовної заяви стосовно стягнення кредитної заборгованості за одним договором, текст якої містить короткий переказ змісту вказаних договорів та в основному складається з посилань на джерела права та норми договору, має складати 2500,00 гривень. Вартість послуг за вивчення матеріалів справи, підготовку і подачу адвокатського запиту та клопотання про витребування доказів необхідно залишити без змін.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи обґрунтованості, пропорційності, співмірності та розумності адвокатських витрат, предмет спору, складність справи, значення справи для сторін, а також враховуючи суму задоволених позовних вимог, заперечення відповідача, суд вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу до 4500,00 гривень.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі, виходячи з розрахунку: 11518,14 гривень (задоволені позовні вимоги) х 100 : 37632,60 гривень (ціна позову) = 30,61 % від сплаченого судового збору 2422,40 гривень = 741,50 гривень.

Керуючись статтями 12, 133, 137, 141, 259, 263-265, 354-356 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором кредитної лінії № 00-9749000 від 30.04.2024 року в розмірі 11518,14 гривень, з яких: 10780,00 гривень - заборгованість за основним боргом; 738,14 гривень - заборгованість за відсотками.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 741,50 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 4500,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

позивач - ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005.

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя