Рішення № 131419229, 27.10.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/7401/25

Провадження № 2/638/4536/25

РІШЕННЯ

Іменем України

27 жовтня 2025 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У квітні 2025 року ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 27445-12/2023 від 17 грудня 2023 року у розмірі 20000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 17.12.2023 ТОВ «Аванс Кредит» та відповідач уклали Договір № 27445-12/2023 про надання фінансового кредиту, на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 5000 грн, натомість відповідач зобов`язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти. Відповідач не виконав свої зобов`язання за договором, внаслідок чого станом 29.04.2024 утворилася заборгованість у розмірі 20000,00 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 15000,00 грн заборгованість за відсотками.

На підставі Договору факторингу № 29042024 від 29.04.2024 ТОВ «Аванс Кредит» відступило позивачу право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 27445-12/2023 на суму 20000,00 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 15000,00 грн заборгованість за відсотками.

Оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання за договором ані первісному кредитору, ані попереднім, ані позивачу, тому ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» звернулося до суду за захистом цивільних прав та інтересів з цим позовом.

Відповідач у заяві від 01 жовтня 2025 року проти позовних вимог заперечував з тих підстав, що договір факторингу №29042024 від 29 квітня 2024 року є неукладеним, оскільки сторони не погодили між собою його істотні умови, зокрема ціну договору. Зокрема, ціна продажу за договором факторингу № 29042024 від 29.04.2024 року не погоджена між його сторонами та позивачем не надано до суду доказів на підтвердження оплати за договором факторингу. Крім того, до позовної заяви не долучено усіх Додатків вказаного договору факторинг (№ 1-5), а долучено Витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу № 29042024 від 29.04.2024 (щодо ОСОБА_1 ) та Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 29042024 від 29 квітня 2024 року, в якому не зазначено ні кількість переданих боржників, ні загальної суми заборгованості. Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, відповідач зазначив, що позивач не надав до суду належних доказів, які б підтверджували перехід права вимоги від ТОВ «Аванс Кредит» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 27445-12/2023, укладеним 17 грудня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 .

Крім того, доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за кредитним договором не є документами первинного бухгалтерського обліку, а є лише одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (ТОВ «ФК «ЄАПБ»). Первинних документів, передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» позивачем не надано.

В судове засідання сторони не з`явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутністю.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що 17.12.2023 року ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 уклали Договір № 27445-12/2023 про надання фінансового кредиту, відповідно до п. 1.1 якого Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності; платності (далі кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитоми в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 1.2. Договору, тип кредиту кредит; мета отримання кредиту - на власні потреби Клієнта. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 17.12.2023. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 14.04.2024.

Відповідно до п. 1.4. та п. 1.4.1 Договору за користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього Договору.

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що ё Додатком №1 до цього договору (п. 1.5 Договору).

Згідно з п. 1.6 Договору Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4149 - 49xx - xxxx - 6010 протягом одного робочого дня задня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Перед укладенням цього Договору Товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію Клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу, одним із наступних способів:

- отримання через Систему BankID НБУ Ідентифікаційних даних;

- отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону, з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, отр-пароля, надісланого установою, на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником установи та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото (п.2.1 Договору).

Згідно з п. 2.3.-2.5 Договору для отримання кредиту Клієнт відвідує сайт, Товариства та ознайомлюється з відповідною інформацією, а саме - Правилами надання коштів у позику, в тому числіі на умовах фінансового кредиту, кредитними продуктами Товариства, документами щодо взаємодії з споживачами, Примірним договором про надання кредиту, інформацією про істотні характеристики послуги з надання мікрокредиту споживчого кредиту та іншою інформацією про фінансову послугу, яка розміщується Товариством на сайті Товариства, відповідно до вимог чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного Банку України (Інформація на сайт. Товариства). За результатом ознайомлення з наведеною інформацією на сайті Товариства Клієнт на калькуляторі обирає необхідну суму кредиту та строк платежу за кредитом, який є розрахунковим періодом для побудування графіку платежів, після чого переходить до створення Особистого Кабінету. Для створення Особистого кабінету Клієнт на Сайті товариства вводить свій особистий або фінансовий номер телефону та підтверджує його шляхом введення коду з смс-повідомлення, або приймає вхідний дзвінок від Товариства з одноразовим кодом та підтверджує відповідну дію.

Укладання Договору відбувається згідно із Законом України «Про електронну комерцію» (п. 2.18 Договору).

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом НОМЕР_1 17.12.2023 о 08:50:35 год.

Крім того, 17.12.2023 о 08:50:35 год. ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W0434 підписав Додаток № до Договору Графік платежів та Паспорт споживчого кредиту, чим підтвердив ознайомлення з аналогічними умовами кредитування.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Аванс кредит», 17 грудня 2023 року ОСОБА_1 видано кредитні кошти у розмірі 5000 грн, ОСОБА_1 грошові кошти на погашення кредиту не вносив, станом на 29.04.2024 заборгованість складає 20000,00 грн, з яких: 5000,00 грн тіло кредиту, 15000,00 грн відсотки, нараховані, за період 17.12.2023-14.04.2024.

29.04.2024 ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» уклали Договір факторингу № 29042024, відповідно до п. 1.1. якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору.

Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в день підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору (п.1.2 Договору).

29.04.2024 ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» підписали Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №29042024 від «29» квітня 2024 року, чим підтвердили те, що на виконання п.1.2. Договору факторингу № 29042024 від «29» квітня 2024 року, укладеного між Клієнтом та Фактором: 1. Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю ___, після чого, з урахуванням пункту 1.2. Договору факторингу № 29042024 від «29» квітня 2024 року, від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Заборгованості від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей.

Згідно з Витягом з Реєстру боржників від 29.04.2024 Клієнт відступив, а Фактор прийняв право вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за договором № 27445-12/2023 від 17.12.2023 на суму 20000,00 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 15000,00 грн заборгованість за відсотками.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електроннй підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З кредитного договору від 17.12.2023 року вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, він оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Враховуючи положення Розділу 2 Договору, цей договір було укладено на сайті позикодавця та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором W0434 17.12.2023 року о 08:50:35 год. При цьому, без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства та ідентифікації позичальника, такий договір не був би укладений.

Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

Договір містить паспортні дані, податковий номер, номер засобів зв`язку, електронну та поштову адресу, платіжну картку ОСОБА_1 .

Доказів того, що на банківська картка № НОМЕР_3 хх-хххх-6010 не належить відповідачу, як і доказів того, що на вказану банківську картку не були зараховані кредитні кошти від первісного кредитора, відповідачем не надано.

Таким чином, договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми та є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно зі ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі розрахунку заборгованості за кредитним договором, який є належним, допустимим та достовірним доказом, оскільки складений ТОВ «Аванс Кредит» у відповідності до умов кредитного договору, зокрема щодо розміру процентної ставки та строку кредитування, встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 27445-12/2023 складає 20000,00 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 15000,00 грн заборгованість за відсотками.

Доводи відповідача про те, що розрахунок заборгованості є лише одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, суд відхиляє, оскільки суд самостійно перевірив правильність складеного позивачем розрахунку та встановив, що він відповідає умовами договору (сума кредиту, процентна ставка, строк кредитування), узгоджується з графіком платежів, а тому є належним, допустимим та достовірним доказом розміру заборгованості відповідача.

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, відповідач розміру заборгованості за кредитним договором не спростував, свого контррозрахунку заборгованості не надав, як і не надав доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 наголосила на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.

Верховний Суд у справі № 917/1307/18 зазначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню. Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Доводи відповідача про відсутність первинного документу відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» ґрунтуються на концепції негативного доказу, оскільки стверджуючи про цю обставину, відповідач не надав суду банківських виписок на підтвердження того, що платіжна картка № НОМЕР_4 не належить йому та/або що на цю картку 17-18 грудня 2023 року не були зараховані кредитні кошти у розмірі 5000 грн. Крім того, відповідач під час розгляду справи не заперечував факту надання йому кредитних коштів відповідно до договору від 17.12.2023, не оспорював укладення цього договору.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З дослідженого в судовому засіданні договору факторингу з додатками встановлено, що ТОВ «Аванс Кредит» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 27445-12/2023 на суму 20000,00 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 15000,00 грн заборгованість за відсотками.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Доводи відповідача про відсутність оплати за договором суд відхиляє з тих підстав, що за змістом п. 1.2 Договору факторингу підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості.

Отже підписанням Акту від 29.04.2024 сторони договору факторингу підтвердили перехід права вимоги, а наявність у позивача кредитної справи відповідача підтверджує фактичне виконання сторонами договору факторингу своїх зобов`язань за цим договором.

Прихована у тексті договору факторингу та додатках до нього інформація (ціна продажу, кількість прав вимоги тощо), яка містить комерційну таємницю, та не входить до предмету доказування у цій справі, не свідчить про недостовірність, неналежність чи недопустимість наданих позивачем доказів.

Обставини, які би свідчили нікчемність вказаного договору не встановлено. Доказів того, що вказаний договір факторингу повністю або частково був визнаний судом недійсним матеріали справи не містять. Отже, вказаний договір є правомірними відповідно до ст. 204 ЦК України та обов`язковими для виконання.

Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем повідомлення про відступлення права вимоги, проте неотримання боржником повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не звільняє його від обов`язку погашення заборгованості, а лише наділяє його право на погашення заборгованості первісному кредитору, у зв`язку з чим новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, оскільки у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, за умови, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким боржник не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості за кредитним договором ані первісному кредитору, ані наступним кредитором, тому відповідач зобов`язаний сплатити ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за кредитним договором № 27445-12/2023 у повному обсязі, а саме 20000,00 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 15000,00 грн заборгованість за відсотками.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, чим порушив цивільні права та законні інтереси позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для судового захисту цих прав та інтересів позивача в обраний ним спосіб, у зв`язку з чим задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 27445-12/2023 у розмірі 20000,00 грн.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (адреса: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 27445-12/2023 від 17 грудня 2023 року у розмірі 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (адреса: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 35625014) судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 31 жовтня 2025 року.

Суддя І.П. Латка