Рішення № 131416261, 28.10.2025, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/1562/25

2/301/893/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" жовтня 2025 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої суддіДаруди І.А.,

при секретарі судових засіданьСатін Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до Іршавського районного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 472830875 від 21.10.2023 у розмірі 50 463,21 грн.- (п`ятдесят тисяч чотириста шістдесят три гривні, двадцять одна копійка) та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні, сорок копійок) та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень).

Свої вимоги обгрунтовує тим, що 21.10.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі Первісний кредитор, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») та ОСОБА_1 (далі Відповідач) було укладено кредитний договір № 472830875 (далі - Кредитний договір) на суму 9 900,00 грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора RZAR-4339.

Перед укладенням Кредитного договору Відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет: перейшов на офіційний сайт Первісного кредитора - www.moneyveo.ua, зареєструвався на даному сайті, створивши Особистий кабінет Позичальника, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора заповнив та подав Заявку на отримання грошових коштів в кредит (далі - Заявка), в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання ; пройшов належну перевірку (верифікацію), ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику (далі Правила), які є невід`ємною частиною Кредитного договору; отримав на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання Кредитного договору; надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) Первісного кредитора щодо укладання Кредитного договору.

Отже, саме Відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений.

Також, 28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 267 від 16.01.2024, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані Відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб) .

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно Договору факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 267 від 16.01.2024 до Договору факторингу 1 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги (Додаток 14).

31.07.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено Договір факторингу № 31/0724-01 (далі Договір факторингу 2).

Розділом 2 Договору факторингу 2 визначено, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав 6 вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу 2 під правом вимоги розуміється всі права ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом. 1.5 Договору факторингу 2 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору. Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу 2 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги№ 1 від 31.07.2024 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані Відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб) (Додаток № 16).

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зі сторони ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» згідно Договору факторингу 2 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 1 від 31.07.2024 до Договору факторингу 2 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається Платіжна інструкція (Додаток 17).

29.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е (далі Договір факторингу 3) відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором . Відповідно до п.1.2. Договору факторингу 3 перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 29.05.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 50 463,21 грн.

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 29.05.2025 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3.

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Позивача згідно Договору факторингу 3 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 29.05.2025 до Договору факторингу 3 (до якого входило також відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається Платіжна інструкція .

ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором.

Станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договорам.

Згідно з умовами Кредитного договору Відповідач зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором. Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

На підставі чого, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № № 472830875 від 21.10.2023.

20 червня 2025 року ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області було відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

11 липня 2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог позивача посилаючись на наступне.

Згідно тверджень відповідача, на підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перехід до позивача прав вимог у сумі, яка вказана в додатках до договору факторингу, оскільки правова природа договору відступлення права вимоги полягає в заміні первісного кредитора новим у межах існуючого зобов`язання. Таким чином, відступлення права вимоги може стосуватися лише дійсних прав, що існують на момент їх передачі.

Позивач не надав належних доказів переходу права вимоги до нього за кредитними договорами, зокрема: Реєстри прав вимоги (витяги з них) не містить достатніх даних, що підтверджують обсяг та зміст переданих прав, зокрема інформації про залишок заборгованості, підстави її нарахування, дату на яку розраховано розмір заборгованості та відомостей про передачу кредитної справи; Витяг із реєстру (сторінка з даними про відповідача) не має підписів та печаток, що робить його неналежним доказом згідно зі ст. 76 ЦПК України, оскільки неможливо встановити, чи дійсно дана сторінка є частиною реєстру; Позивач не надав доказів сплати за договорами факторингу, що є обов`язковим для підтвердження реального переходу прав. Позивачем не надано та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підтвердження сплати позивачем як новим кредитором коштів первісному кредитору за передачу права грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок первісного кредитора, саме за кредитну заборгованість відповідача.

Отже, відсутність доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісним кредиторам та інших належних доказів, позбавляє відповідача та суд можливості встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі, а саме що позивач дійсно набув права вимоги за кредитними договорами в зазначеній позивачем сумі.

Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення договору відступлення прав вимоги, тобто станом на 28.11.2018 року не були погоджені усі його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора та не могли бути охоплені зобов`язання відповідача, які виникли після укладення кредитного договору, тобто з 21.10.2023 року. З вищенаведеного слідує, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 року, боргові зобов`язання відповідача за кредитним договором від 21.10.2023 року ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення договору відступлення права вимоги № 28/1118-01.

Також, відповідач ОСОБА_1 звернув увагу суду на те, що позивач стверджує, що Кредитний договір було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на мобільний номер телефону відповідача, з чим він не погоджується.

Так, на підтвердження укладення спірного кредитного договору позивачем надається його паперова копія. При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи Кредитний договір(у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він підписувався електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. На підставі чого, відповідач ОСОБА_1 стверджує, що він не укладав кредитний договір в редакції, що була долучена позивачем до справи.

Щодо строку кредитування та нарахованих відсотків, відповідач зазначив, що відповідно до договору від 21.10.2023 №4728308753 з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», кредит надається в сумі 9900,00 грн. (п. 2.3. Договору) строком на 26 днів, тобто до 16.11.2023 (п. 3.1., 7.1. Договору), процентна ставка 0,69% на день (п. 8.3.1. Договору). При цьому жодних посилань на докази того, що відповідач як позичальник вчинив певні дії, які б об`єктивно свідчили б про його волю і бажання здійснити пролонгацію кредиту (підписана додаткова угода, звернення про пролонгацію тощо), разом з позовом не надано.

На думку ОСОБА_1 право кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору - 02.10.2023 р. Тому починаючи з цієх дати, нарахування процентів первісним кредитором вже не відповідало вимогам закону та договору. Відтак, і наступний кредитор (позивач), який набув права вимоги за договорами, не отримав право на стягнення з позичальника безпідставно нарахованих процентів. Таким чином, наголошую, що первісний кредитор міг нарахувати максимально: по договору від 21.10.2023 №4728308753 з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» - 1776,06 грн. (=9900*0,69%*26 днів). Отже, є безпідставними заявлені позивачем вимоги про стягнення з мене заявлених процентів за договором від 21.10.2023 №4728308753 з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», оскільки в межах строку кредитування 30 к.д. первісний кредитор не міг нарахувати більше 1776,06 грн. процентів, а нарахування процентів поза межами встановленого строку кредитування законодавством не передбачено.

Також, відповідач відмітив, що розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу.

Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами банку (фінансової установи) та не містять відомостей, що дозволили перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем. Крім того, відповідач звернув увагу на те, що на підтвердження перерахування йому коштів позики позивач зазначає, що таке перерахування підтверджується платіжним дорученням за підписом позивача, відповідно до якої нібито, як зазначає позивач, йому було перераховано тіло кредиту. Втім, зазначений файл не може бути належним підтвердженням здійснення переказу, оскільки повністю перебуває в залежності від сторони позивача. Фактично позивач міг скласти доручення будь-якого змісту, що нівелює значення такого документа. Також не відомо, кому належить карткові рахунки, на які переказано дані кошти, оскільки цей лист-доручення не містить ідентифікуючих даних про нього (із фрагментів номеру карти, що відображені в повідомленні, неможливо встановити належність карти (рахунку) саме мені). У наданих позивачем сторінках кредитного договору відсутні будь-які відомості про те, що кредитні кошти будуть перераховуватися іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором, а не позикодавцем. І в самому листі цього посередника або призначенні платежу не зазначено посилання на номер і дату кредитного договору. Також до позову не додано цей договір, який би підтверджував повноваження та умови посередника здійснення фінансових операцій на замовлення платника - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а також з цієї довідки не вбачається, що перерахування на карту відбулося саме на виконання договору 21.10.2023 №472830875. Відтак, цей документ не є первинним або розрахунковим документом, що підтверджує переказ коштів, а тому є неналежним та недопустимим доказом. Отже, матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування суми позики (квитанція, чек, інший документ банківської установи).

Також, на думку відповідача обсяг виконаних робіт адвокатом не співмірний фактичним витратам, необхідним для розгляду даної справи, оскільки всі документи адвоката по цій справі мають шаблонний (типовий) характер, заповнення яких не вимагає ні значних трудовитрат, ні часу, ні інтелектуального навантаження з боку адвоката. Відтак, вказана вартість послуг адвоката 7000,00 грн., на думку відповідача, не співмірна із необхідним часом, які міг витратив би адвокат на виконання відповідних робіт (надання послуг) у спірних правовідносинах, та є явно завищеною. Правові підстави для стягнення з нього 7000,00 грн. витрат на професійну (правничу) допомогу на користь позивача відсутні, а тому в задоволенні заяви представника про стягнення таких витрат варто відмовити.

01 серпня 2025 року від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, згідно яких представник просив суд врахувати додаткові пояснення по справі та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розгляд справи проведено у відсутності представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю ТзОВ «ФК «ЕЙС», оскільки представник останнього, разом з заявленими вимогами, що викладені в даній позовній заяві, просив проводити судові засідання по даній справі за його відсутності. (том 1, а.с. 15)

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений, про дату, час і місце розгляду справи, шляхом надсилання судових повісток про виклик до суду, що підтверджується трекінгом про вручення поштового відправлення, за № 0610263443597 (том 1 а.с. 227) та довідками про доставку електронного документу від 16.07.2025, 12.08.2025 та 17.10.2025 (том 2 а.с. 1 , 54, 57). Заяв про відкладення судового засідання по справі від відповідача не надходило.

Суд ухвалив, провести розгляд справи на підставі ст.223ЦПК України у відсутності позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

В судовомузасіданні буловстановлено,що 21.10.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі Первісний кредитор, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») та ОСОБА_1 (далі Відповідач) було укладено кредитний договір № 472830875 (далі - Кредитний договір) на суму 9 900,00 грн.( том. 1 а.с. 178-195)

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора RZAR-4339 (том 1, а.с. 196). Перед укладенням Кредитного договору Відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет: перейшов на офіційний сайт Первісного кредитора - www.moneyveo.ua, зареєструвався на даному сайті, створивши Особистий кабінет Позичальника, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора заповнив та подав Заявку на отримання грошових коштів в кредит (далі - Заявка), в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання ; пройшов належну перевірку (верифікацію), ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику (далі Правила), які є невід`ємною частиною Кредитного договору; отримав на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання Кредитного договору; надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) Первісного кредитора щодо укладання Кредитного договору.

Отже, судом встановлено, що відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Доводи відповідача, про відсутність у відповідача підтверджень, що договір був укладений саме ним, суд до уваги не бере, оскільки такі повністю спростовуються вищенаведеними доказами.

Також, суд встановив, що на виконання умов Кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував Відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 9 900,00 грн 21.10.2023 на банківську карту № 5375-41XX-XXXX-1341 відповідача, яку Відповідач вказав у Заявці при укладенні Кредитного договору.(том 1 а.с. 103)

Вищевказаний факт виконання своїх зобов`язань за договором первісним кредитором, також стверджується відповіддю банка емітента АТ «Універсал Банк», про рух коштів по картці НОМЕР_1 , що була надана на виконання ухвали Іршавського районного суду Закарпатської області.(а.с. 48-52) На підставі чого, доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування суми позики повністю спростовуються вищенаведеними доказами.

Виходячи з вищевказаного, суд встановив, що первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.

Всупереч умов договору відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував.

Також, суд встановив, що звертаючись до суду з позовом ТОВ «ФК «Ейс» як новий кредитор, до якого перейшли права вимоги за укладеним з ОСОБА_1 кредитним договором від 21.10.2023, просить про стягнення з позичальника суми неповернутої заборгованості в розмірі 9900,00 грн.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_1 вважає позовні вимоги недоведеними в повному обсязі через відсутність доказів переходу права вимоги за цим договором до позивача.

Суд не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Як вже було встановлено, 21.10.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі Первісний кредитор, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») та ОСОБА_1 (далі Відповідач) було укладено кредитний договір № 472830875 (далі - Кредитний договір) на суму 9 900,00 грн.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали договір факторингу №28/1118-01(том 1 а.с. 66-72), строк дії якого додатковими угодами був продовжений до 31 грудня 2020 року (том 1 а.с. 77)

31 грудня 2020 року між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою сторони продовжили строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції.(а.с. 78-84)

31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року.(а.с. 88)

31 грудня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року.(а.с. 89)

31 грудня 2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.(а.с. 90)

Предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3. договору право вимоги означає всі права Клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.2. визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до Договору, а самереєстрах прав вимоги.

Пунктом 4.1.встановлено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку цього Договору.

Згідно із підпунктом 5.3.3 договору факторингу Фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №267 від 16 січня2024 рокуТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступилоТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до ОСОБА_1

31 липня 2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено Договір факторингу № 31/0724-01 (том. 1 а.с. 50-56)

Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому у відповідному додатку до договору (п.4.1).

Відповідно до підпункту 5.3.3 договору факторингу Фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

29.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е (далі Договір факторингу 3), за яким останній отримав право вимоги до відповідача.(том 1 а.с. 36-42)

Відповідно доРеєстру праввимоги відТОВ «ФК«ОНЛАЙН ФІНАНС»до Позивачаперейшло правовимоги доВідповідача назагальну суму50463,21грн. (а.с. 47-49)

Враховуючи наведене та зміст долучених позивачем договорів факторингу, реєстрів прав вимоги, реєстру боржників, акту прийому-передачі реєстру боржників, суд приходить до висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів, що набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 472830875 від 21 жовтня 2023 року.

При цьому доводи відповідача про недоведеність цього факту суд до уваги не бере, оскільки такі суперечать наявним у справі доказам.

ТОВ «ФК «Ейс» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 з моменту підписання відповідного реєстру боржників до договору факторингу № 29/05/25-Е та акту прийому-передачі реєстру боржників.

З чого суд приходить до висновку, що позивач як кредитор у зобов`язанні має право на задоволення вимог до боржника ОСОБА_1 .

Враховуючи вищезазначене, суд вважає твердження позивача про непогашену заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 472830875 від 21 жовтня 2023 року,підставними.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позичальник ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та відсотків за користування ним не виконував, в зв`язку з чим виникла заборгованість.

Згідно з долученою позивачем випискою з особового рахунку позичальника (том 1 а.с. 16) загальний розмір заборгованості становить 50463,21 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 9899,12 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 40564,09 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 вказаного закону).

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частинами 1 та 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Оскільки позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» надано достатні та належні докази на підтвердження істотного порушення відповідачем ОСОБА_1 умов договору та існування заборгованості, зазначеної в позовній заяві, а також враховуючи позицію відповідача, який доказів щодо часткового чи повного погашення заборгованості за кредитним договором суду не надав, не спростував документально нарахований позивачем розмір заборгованості, з урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, та з огляду на факт невиконання відповідачем умов кредитного договору, суд приходить до висновку, що вимоги викладені в позовній заяві в частині стягнення заборгованості за кредитним договором такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, то суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до п. 35 постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до положень ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи позивачем було заявлено вимогу, про стягнення судових витрат на його користь за витрати, які ТОВ «ФК «ЕЙС» понесло за надання професійної правничої допомоги. На підтвердження заявленої вимоги позивачем було надано: договір про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025, додаткову угоду №25770739639 від 30.05.2025 до Договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 30.05.2025, протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025, акт прийому-передачі наданих послуг за договором №29/05/25-01 від 05.06.2025.

У справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Дослідивши надані докази, суд прийшов до переконання, позивачем були дійсно понесені, зазначені судові витрати за надання професійної правничої допомоги. Відтак, суд дійшов до висновку, що вимога про стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422, 40 грн., у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст. ст. 207, 509, 526, 549, 551, 625, 626-629, 633-634, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.81,89,141,263-265,280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд

Р І Ш И В:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956 заборгованість за Кредитним договором № 472830875 від 21.10.2023 у розмірі 50 463,21 грн. (п`ятдесят тисяч чотириста шістдесят три гривні, двадцять одна копійка).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні, сорок копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 31.10.2025 року.

Суддя: І.А. Даруда