Рішення № 131414512, 30.10.2025, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2/470/318/25

Справа № 470/735/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2025 року с-ще Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Лусти С.А.,

за участю секретаря судового засідання Дячук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Березнегувате в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2025 року позивач звернувся до Березнегуватського районного суду з відповідним позовом до відповідача, через підсистему "Електронний суд ЄСІТС", який підписаний його представником Горною А.І., що діє на підставі довіреності № 2705/25-11 від 27 травня 2025 року.

В позові зазначено, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем 06 серпня 2024 року було укладено кредитний договір (оферти) № 06.08.2024-100000372. Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит, у розмірі 5000,00 грн. на строк 124 дні, до 07 грудня 2024 року, зі сплатою за користування кредитом 1,5% від вартості кредиту за кожен день користування, протягом перших двох чергових періодів, 1% від вартості кредиту за кожен день користування, протягом інших чергових періодів, сплатою комісії за надання кредиту, в розмірі 450,00,00 грн., комісії за обслуговування кредиту, в розмірі 450,00 грн. у кожному з двох чергових періодів та неустойки, в розмірі 50,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання кожного окремого зобов`язання. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит, в свою чергу відповідач зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим, станом на момент пред`явлення позову у нього утворилася заборгованість, в розмірі 16600,00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту, в розмірі 5000,00 грн., заборгованості по процентам, в розмірі 7750,00 грн., заборгованості по комісії, в розмірі 450,00 грн., заборгованості по додатковій комісії, в розмірі 900,00 грн. та заборгованості по неустойці, у розмірі 2500,00 грн. На підставі зазначеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 06.08.2024-100000372 від 06 серпня 2024 року, в розмірі 16600,00 грн. та суму сплаченого судового збору, в розмірі 2422,40 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позові зазначив про слухання справи у його відсутність та підтримання позовних вимог в повному обсязі. Крім того, направив на адресу суду відповідь на відзив, у якій заперечення відповідача стосовно нарахування йому комісії та пені вважав безпідставним, через визначення їх умовами укладеного договору та відповідність вимогам ЗУ «Про споживче кредитування» (а.с.67-70).

Відповідач в судове засідання також не з`явився, вкотре направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи через зайнятість в іншому судовому процесі в якості представника потерпілої юридичної особи, однак доказів тому не надав, а тому суд вважає причину його неявки неповажною та вважає за можливе розглядати справу за його відсутності за наявними матеріалами. До початку розгляду справи по суті відповідач направив до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог позивача, через нарахування ним комісії у порушення ЗУ «Про споживче кредитування» та нарахування неустойки в період воєнного стану в порушення Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (а.с.62-66,83,88).

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

06 серпня 2024 року між позивачем та відповідачем в електронній формі, згідно ЗУ «Про електронну комерцію», було укладено кредитний договір №06.08.2024-100000372, за яким позивач надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти, в розмірі 5000,00 грн. строком на 124 дні, до 07 грудня 2024 року, зі сплатою за користування кредитом 1,5% від вартості кредиту за кожен день користування, протягом перших двох чергових періодів (62 дні), 1% від вартості кредиту за кожен день користування, протягом інших чергових періодів (62 дні), сплатою комісії за надання кредиту, в розмірі 450,00,00 грн., комісії за обслуговування кредиту, в розмірі 450,00 грн. у кожному з двох чергових періодів та неустойки, в розмірі 50,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання кожного окремого зобов`язання. Про вказане свідчить копія заявки до кредитного договору від 06 серпня 2024 року, підписана відповідачем електронним підписом, копія пропозиції про укладення договору (оферта) від 06 серпня 2024 року та копія відповіді позичальника про прийняття пропозиції від 06 червня 2024 року, також підписані відповідачем одноразовим ідентифікатором (а.с.27-39).

Позивач виконав зобов`язання за кредитним договором, перерахувавши відповідачу грошові кошти на картковий рахунок, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 31 липня 2025 року, однак останній не виконаввзятих насебе задоговором зобов`язань,грошові коштита відсоткиза їхкористування неповернув,у зв`язкуз чимв періодз 06серпня 2024року до07грудня 2024року йомунараховано заборгованість,в розмірі16600,00грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 7750,00 грн. заборгованість за відсотками, 450,00 грн. комісія за надання кредиту, 2500,00 неустойка та 900,00 грн. додаткова комісія за обслуговування кредиту (а.с.21,22).

Суму заборгованості перед позивачем відповідач в добровільному порядку не сплачує.

Суд вважає, що між сторонами мають місце цивільно-правові відносини із зобов`язального права по кредитному договору.

Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК Українисправедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За вимогами ч.1ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В матеріалахсправи відсутнідокази належноговиконання відповідачемзобов`язанняпо погашеннюкредитної заборгованості,розрахунок заборгованостіним неспростовано,будь-якихзаперечень стосовнорозміру заборгованостіза тіломкредиту тапроцентами відповідачне висловлював.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач порушив умови кредитного договору та не в повному обсязі розрахувався з позивачем за отримані грошові кошти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, в розмірі 5000,00 грн. та заборгованості за відсотками, в розмірі 7750,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача комісії за надання кредиту, в розмірі 450,00 грн. та додаткової комісії за обслуговування кредиту, в розмірі 900,00 грн., то відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування»загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другоюстатті 8 Закону України «Про споживче кредитування»(у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України«Про споживчекредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас Закон України«Про споживчекредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11Закону України«Про споживчекредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятоюстатті 12 Закону України «Про споживче кредитування»умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно пунктів 11 та 12 Заявки кредитного договору комісія, пов`язана із наданням кредиту, складає 450 грн. та комісія за обслуговування кредитної заборгованості, складає 450 грн. у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів.

Водночас, згідно ч.3 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3ст. 47Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк не уповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, провадження №61-4202сво22, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно.

За такого, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією, пов`язаною з наданням кредиту, в розмірі 450,00 грн. та комісією за обслуговування кредитної заборгованості, в розмірі 900,00 грн., задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки, в розмірі 2500,00 грн., то за вимогами ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Однак, згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, в Україні в зв`язку з російською агресією введено воєнний стан, який продовжено дотепер.

За такого,враховуючи,що відповідачунараховано заборгованістьза неустойкоюв періодз 06серпня 2024до дняпред`явлення позову,тобто вперіод діїв Українівоєнного стану,суд дійшоввисновку провідмову позивачув стягненніз відповідачазаборгованості занеустойкою,в розмірі2500,00грн.

Посилання позивача у відповіді на відзив на ЗУ «Про споживче кредитування», як на підставу для стягнення неустойки, в якому будь-якої заборони на її нарахування не передбачено, судом до уваги не приймаються, оскільки вони вказаних висновків суду не спростовують та не спростовують вимог ЦК України про звільнення позичальника від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Загальний розмірі заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за укладеним 06 серпня 2024 року кредитним договором, складає 12750,00 грн., з яких 5000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 7750,00 грн. заборгованість за відсотками.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд покладає на відповідача обов`язок по відшкодуванню позивачу витрат на оплату судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, в розмірі 1860,58 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , на користь товариства зобмеженою відповідальністю«Споживчий центр»,код ЄДРПОУ37356833, заборгованість за кредитнимдоговором№ 06.08.2024-100000372 від 06 серпня 2024 року, в розмірі 12750,00(дванадцятьтисяч сімсотп`ятдесят)грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 7750,00 грн. заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , на користь товариства зобмеженою відповідальністю«Споживчий центр»,код ЄДРПОУ37356833, витрати по сплаті судового збору, в розмірі 1860,58 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місце знаходження: вул. Саксаганського, 133-А м. Київ, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 30 жовтня 2025 року.

Суддя С. А. Луста