Ухвала суду № 131414153, 30.10.2025, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер 333/10279/25

Провадження №1-кс/333/3410/25

УХВАЛА

Іменем України

30 жовтня 2025 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 за участю секретарки судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62025170040013489, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.08.2025 року, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Запоріжжі, громадянина України, розлученого, перебував на військовій службі за контрактом на посаді стрільця 2 стрілецького спеціалізованого відділення 1 стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти («Шквал») військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1) 07.12.2005 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.122 КК України до 1 року позбавлення волі з випробуванням строком 1 рік;

2) 20.12.2006 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.186 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі. 17.06.2008 року звільнений умовно-достроково, невідбутий термін покарання 1 рік 11 місяців 9 днів;

3) 13.04.2010 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.185 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

4) 25.05.2011 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.ч. 2,3 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі. 12.10.2012 року звільнився по відбуттю терміну покарання;

5) 13.06.2014 року Пологівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.307 КК України до 5 років позбавлення волі, з випробуванням строком 3 роки;

6) 24.06.2016 року Пологівським районним судом Запорізької області за ч.1 ст.124 КК України до 2 років обмеження волі. З урахуванням вимог ч.1 ст.71, ч.2 ст.72 КК України остаточно призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. 23.04.2021 року звільнився по відбуттю строку покарання;

7) 10.03.2023 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.309 КК України до 4 місяців арешту;

8) 10.01.2024 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.3 ст.190 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі. Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.03.2025 року звільнений від відбування остаточного покарання, визначеного вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.01.2024 року на невідбутий термін строком 2 роки 6 місяців тринадцять днів для проходження військової служби, та додані до нього матеріали,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

28.10.2025 прокурор начальник Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 звернувся до суду із даним клопотанням.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.03.2025 звільнений від відбування остаточного покарання у виді позбавлення волі, визначеного вироком Комунарським районним судом м. Запоріжжя від 01.01.2024 року за ч.З ст.190 КК України, на невідбутий строк два роки, шість місяців, тринадцять днів, для проходження військової служби за контрактом. Цією ж ухвалою суд)' засудженому ОСОБА_4 встановлено адміністративний нагляд терміном на 12 місяців з встановленням обмежень, а саме: заборона перебування поза межами місця дислокації військової частини, з якою укладено контракт та місця перебування, визначеного безпосереднім командиром від військової служби, самовільно залишив місце служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця несення служби не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби до 19 червня 2025 року, а саме до моменту доставлення військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 до військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином, ОСОБА_4 , за викладених вище обставин, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю попал три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення (злочину), за який Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на сірок віл п`яти до десяти років.

Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КІІК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 може: переховуватись від суду; незаконно виливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме за вчинення злочину за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 5 ст. 407 КК України, який згідно ст. 12 КК України, віднесений до категорії тяжких злочинів, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. Розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність послідуючого покарання, обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду. Про вказані наміри ОСОБА_4 вже свідчить його поведінка, оскільки достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин, а саме нез`явлення на службу з відпустки, з метою ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, яке по своїй суті являється переховуванням від військового командування та правоохоронних органів.

Існування вказаного ризику підтверджується і тим, що обвинувачений є військовослужбовцем Збройних Сил України, і у разі не застосування запобіжного заходу пов`язаного з позбавленням волі мас повернутися до місця служби, де в разі наявного бойового розпорядження може бути відряджений до зони бойових дій де с можливість здійснити спробу залишити підконтрольну ЗСУ територію України під час безпосереднього виконання своїх обов`язків військової служби з метою уникнення настання кримінальної відповідальності та його ув`язнення на підставі вироку суду.

Зазначене вище в сукупності підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик, передбачений п. З ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим. то на данин час, допитати всіх свідків не виявилося можливим, однак, судовий розгляд кримінального провадження триває, а відтак ОСОБА_4 у випадку обрання відносно нього запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, може здійснювати тиск на свідків, шо суттєво вилине на можливість уникнення кримінальної відповідальності та сприятиме перешкоджанню встановленню істини у справі.

Крім того. необхідно взяти до уваги, що обвинувачений є військовослужбовцем зв`язку із покладеними на нього обов`язками військової служби мас доступ до зброї, що може призвести до її використання для впливу на свідків шляхом залякування та погрозою застосування насильства.

Зазначене вшиє в сукупності підтверджує наявність ризику, передбаченого п. З ч. І ст. 177 КПК України.

Крім того. ОСОБА_4 являється військовослужбовцем та з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватися від суду, у зв`язку з чим може повторно покинути місце служби, чим фактично вчинить нове кримінальне правопорушення. передбачене ст.ст. 407-409 КК України.

Тобто, вказане свідчить про наявність ризику, передбаченою п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, варто зазначити, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії. однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зазначені обставини на даний час продовжуються існувати та свідчать про необхідність ізоляції ОСОБА_4 задля нівелювання ризиків можливості переховуватися від суду, впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом котрий зможе гаранту вати належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 є саме тримання під вартою.

Застосувати більш м`які запобіжні заходи до ОСОБА_4 не можливо, оскільки, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 407 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Водночас, відповідно до абзацу 8 частини 4 статті 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленій ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, мас право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтею 407 Кримінального кодексу України.

Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом продовження тримання під вартою ОСОБА_4 .

Згідно до вимог ч. 6 ст. 199 КК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строк) дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Враховуючи, що строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання піл вартою до ОСОБА_4 закінчується

31.10.2025 однак суддею Білопільського районного суду Сумської області призначено підготовче судове засідання у судовій справі №573/2116/25 на 04.11.2025 у зв`язку з чим на даний час виникла необхідність у проводженні строку дії запобіжного заходу відповідно до вимог ч. 6 ст. 199 КК України.

В судовому засіданні, прокурор у повному обсязі підтримав клопотання та послався на обставини, які у ньому були викладені та стверджував, що вжиття більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти продовження запобіжного заходу тримання під вартою. Просили застосувати більш м`який запобіжний захід.

Вислухавши доводи та пояснення прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом було встановлено, що 01.08.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення за ч.4 ст. 405 КК України (кримінальне провадження №62025170040013489).

Клопотання слідчого, погодженого із прокурором оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та іншими матеріалами.

Слідчим суддею Комунарського районного суду м. Запоріжжя відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 31.10.2025 (включно).

Щодообґрунтованої підозрислідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

В цьому кримінальному провадженні йдеться про причетність ОСОБА_4 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України.

Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: протоколами допиту свідків військовослужбовців військової частини; матеріалами службового розслідування; іншими матеріалами кримінального провадження.

Разом з тим, необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію не винуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вирішуючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує: що ОСОБА_4 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і наступного покарання у вигляді від 7 до 12 років позбавлення волі, може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.

Отже існує ризик того, що ОСОБА_4 у разі не продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію не винуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Слідчий суддя вважає, що з моменту взяття підозрюваного ОСОБА_4 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку підозрюваного може забезпечити і більш м`який запобіжний захід.

Слідчий суддя вважає, що наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.

Так, ризиками, які дають підстави суду продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід вважати: те, що підозрюваний може переховуватись від слідчого та суду, оскільки, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, а відтак може уникати кримінального переслідування; впливати на свідків, місце проживання яких йому відоме, чи продовжити злочинну діяльність.

Крім цього слідчий суддя продовжує обов`язки покладені на ОСОБА_4 , відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК, у разі внесення застави підозрюваним або заставодавцем, а саме:

1) не відлучатися за межі м. Запоріжжя, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.

3) прибувати до слідчого, прокурора, судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, один раз на тиждень у час, визначений вказаною посадовою особою.

Згідно ч.8 ст. 182 КПК України у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз`яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув`язнення.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 3, 176, 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 28.12.2025, включно.

Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4» МЮУ.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 одночасно з обранням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі шістдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 181680 (сто вісімдесят одну тисячу шістсот вісімдесят) грн.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена у будь-який момент в строк до 28.12.2025 (включно), як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою заставодавцем на відповідний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, Банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ, код банку отримувача МФО 820172, рахунок отримувача (IBAN) UA928201720355289002015001205, Призначення платежу: вид платежу (застава, вартість частки майна тощо); П.І.Б. особи, за яку вноситься застава; номер справи (провадження); суд, в якому розглядається справа.

Підозрюваний звільняєтьсяз-підварти післявнесення застави. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до28.12.2025,обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) не відлучатися за межі м. Запоріжжя, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.

3) прибувати до слідчого, прокурора, судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, один раз на тиждень у час, визначений вказаною посадовою особою.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.

Слідчий суддя Комунарського

районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1