Рішення № 131408460, 30.10.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17072/25

Провадження № 2/752/8586/25

РІШЕННЯ

Іменем України

30 жовтня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, у якому просить суд розірвати укладений між сторонами шлюб та стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі розмірі 10 000 грн, щомісячно.

Вимоги позовної заяви обґрунтовано тим, що 02 вересня 2014 року між позивачкою та відповідачем у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у місті Києві зареєстровано шлюб, актовий запис 1996. Від шлюбу подружжя має доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що підставою для розірвання шлюбу є відсутність спільних інтересів та взаєморозуміння, різні погляди на життя., втрата почуття любові та поваги один до одного. Подружжя разом не проживає, спільного господарства не ведуть, фактично шлюбні відносини припинено з вересня 2024 року.

Вважає, що подальше спільне життя, збереження шлюбу чи примирення неможливі.

Також зазначає, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання їхньої спільної доньки у достатньому розмірі. Вказує, що відповідач працює в ТОВ "Браво Спецодяг" на посаді керівника відділу з продажу, тому достатній розмір аліментів, з урахуванням усіх потреб дитини становить 10 000 грн. Інших осіб відповідач на утриманні не має, є працездатним, отримує дохід, має нерухоме майно, які здає в оренду, відтак вважає, що він має можливість сплачувати аліменти у такому розмірі.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09 червня 2025 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Витребувано у ТОВ "Браво Спецодяг" довідку про доходи ОСОБА_2 з 01 червня 2024 року по липень 2025 року.

Вказаною ухвалою сторонам встановлено строки для подання відповідних заяв по суті.

Відповідачу за адресою його реєстрації направлялась копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви разом з копіями доданих документів, поштове відправлення повернулось до суду без вручення, з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду вважається днем вручення судової повістки.

Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи, тому справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 1 Сімейного Кодексу України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.

Відповідно до положень ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За змістом положень частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).

За правилом частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 02 вересня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у місті Києві між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, актовий запис 1996. Прізвище дружини після укладення шлюбу - « ОСОБА_5 ».

Від даного шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, наполягає на розірванні шлюбу, а тому, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України), відмова у розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Відповідно до ст. 111 Сімейного кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Як роз`яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Позивач не виявила бажання примиритись.

Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

З`ясувавши фактичні взаємини подружжя, враховуючи небажання позивачки перебувати в шлюбі з відповідачем, суд вважає, що за таких обставин збереження шлюбу суперечитиме її інтересам.

Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, оскільки шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 .

Відповідач ОСОБА_2 працює на посаді менеджера в ТОВ "Браво Спецодяг" та його дохід, відповідно до наданої довідки на вимогу суду, за період з 01 червня 2024 року по 31 серпня 2025 року до відрахування податків становить 160 874,93 грн.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Суд відзначає, що відповідач має конституційний обов`язок утримувати свою неповнолітню дитину до досягнення нею повноліття.

При визначенні розміру аліментів судом враховується, що відповідач є працездатною особою, відомості про хвороби відповідача, наявність у нього на утриманні інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб відсутні.

Виходячи з визначеного законодавством обов`язку батьків щодо утримання неповнолітніх дітей, суд вважає можливим визначити аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 4 000,00 грн. щомісячно.

На думку суду, вказаний розмір аліментів є співмірним із тими відомостями та доказами, які були надані суду.

При визначенні розміру аліментів, суд виходить також із засад розумності та справедливості, вимог забезпечення належного матеріального утримання дитини та її гармонійного розвитку.

Зважаючи на рівність обов`язку батьків по утриманню дитини, виходячи із принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини, на користь якої стягуються аліменти, суд вважає, що визначений розмір аліментів, є помірним для відповідача з урахуванням обставин встановлених судом.

Вирішуючи питання, щодо дати початку стягнення аліментів, суд відзначає, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а тому аліменти мають бути стягнуті, починаючи з 07.07.2025.

Враховуючи викладене, суд вважає позов в частині стягнення аліментів підлягає задоволенню частково.

Згідно ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах стягнення суми платежу за один місяць.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у розмірі 423,92 грн, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211, 20 грн за пред`явлення позову про розірвання шлюбу.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 24, 55, 56, 110, 112, 113,191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 265,430 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, - задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 02 вересня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис №1996, - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 коп., щомісячно, починаючи стягнення з 07 липня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 423 (чотириста двадцять три) гривні 92 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211(одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Допустити негайне виконання рішення щодо стягнення аліментів у межах сплати платежу за один місяць.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складений 30 жовтня 2025 року.

Суддя А.В. Слободянюк