Рішення № 131400562, 29.10.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13019/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №155750006131 від 08.04.2025 року про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 до загального страхового стажу, відповідно до ч. 1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", період трудової діяльності в колгоспі з 26.05.1984 року по 28.04.1987 року згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 16.06.1984 року, та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком на підставі ч. 1ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 31.03.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулася до територіального відділення Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак рішенням №155750006131 від 08.04.2025 року винесеним Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області їй було відмовлено у такому призначенні, з посиланням на те, що до загального стажу не враховано період трудової діяльності в колгоспі з 26.05.1984 року по 28.04.1987 року згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 від 16.06.1984 року, оскільки наказ на звільнення від 04.10.1988 року, що не відповідає даті звільнення та запис про звільнення не завірено підписом голови колгоспу. Також вище зазначений період не зараховано згідно уточнюючої довідки від 15.01.2025 року №3 та акту перевірки достовірності документів поданих для оформлення пенсії від 12.03.2025 року №1500-0903-1/2029, оскільки в довідці зазначено ім`я та по батькові не в повному обсязі. Позивач вважає рішення про відмову в призначення їй пенсії протиправним, а тому звернулася до суду з вказаним позовом.

Ухвалою від 01.05.2025 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/13019/25 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.

16.05.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заперечуючи проти позову, відповідач 1 послався на те, що позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою від 31.03.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058 від 09.07.2003 року. За принципом екстериторіальності зазначену заяву було розглянуто Головним управлінням. Відповідно до ст. 26 Закону № 1058 право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають право особи, які станом на 01.01.2025 року мають в наявності 32 роки страхового стажу. Розглянувши надані позивачем документи, Головним управлінням було встановлено, що страховий стаж позивача становить 31 рік 10 місяців 22 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. У зв`язку з відсутністю у позивача 32 років страхового стажу, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 155750006131 від 08.04.2025 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком. При цьому, до страхового стажу не було зараховано період роботи у колгоспі з 26.05.1984 року по 28.04.1987 року у зв`язку з порушенням порядку заповнення трудових книжок колгоспників. Порядок ведення трудових книжок колгоспників було затверджено постановою Ради Міністрів СРСР № 310 від 21.04.1975. Відповідно до п. 6 Порядку № 310 усі записи у трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи у колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою. Всупереч наведеним положенням, у трудовій книжці колгоспника позивача запис про звільнення з 28.04.1987 не засвідчено підписом голови колгоспу та наказ про звільнення не відповідає даті звільнення (наказ датований 04.10.1988 в той час як дата звільнення згідно трудової 28.04.1987). Однак, неналежне оформлення трудової книжки не позбавляє особу права на зарахування періоду виконуваної роботи до страхового стажу. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 було затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків. Відповідно до п. 18 такого Порядку, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Як вбачається з вищенаведених норм, позивач має право підтвердити свій стаж іншими документами, які б свідчили про виконання ним роботи у зазначений період, або показами двох свідків у випадку неможливості отримання таких документів. Проте, жодних документів на підтвердження роботи у спірний період позивачем до Головного управління не було надано, а отже відсутні законні підстави для зарахування періоду з 26.05.1984 року по 28.04.1987 року до страхового стажу позивача.

23.05.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заперечуючи проти позову, відповідач 2 послався на те, що враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та 08.04.2025, винесено рішення №155750006131 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу 32 роки. До страхового стажу не зараховано період трудової діяльності в колгоспі з 26.05.1984 по 28.04.1987 згідно трудової книжки колгоспника від НОМЕР_3 від 16.06.1984, оскільки наказ на звільнення від 04.10.1988 що не відповідає даті звільнення та запис про звільнення не завірено підписом голови колгоспу. Також вище зазначений період не зараховано згідно уточнюючої довідки від 15.01.2025 №3 та акту перевірки достовірності документів поданих для оформлення пенсії від 12.03.2025 №1500-0903-1/2029, оскільки в довідці зазначено ім`я та по батькові не в повному обсязі. Інші документи, передбачені пунктом 3 Порядку №637 відсутні. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності. Таким чином, підтверджений належними документами, страховий стаж становить 31 рік 10 місяців 22 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, тому ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії. Позивач матиме право на пенсійну виплату з 10.01.2028 року, або при набутті необхідного страхового стажу. Щодо зобов`язання призначити пенсію за віком: відповідач наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Процесу призначення, нарахування та виплати пенсії передує процес обрахування уповноваженим органом страхового та пільгового стажу позивача, що в даному випадку належить до виключних повноважень органів Пенсійного фонду України. Вважаємо, що встановлення зобов`язання призначити та виплатити позивачеві пенсію, без перевірки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області дотримання Позивачем (заявником) усіх визначених законом умов, є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 31.03.2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Органом, що приймає рішення за заявою позивача, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, за наслідком розгляду поданої позивачем заяви від 31.03.2025 року, прийнято рішенням від 01.08.2024 року № 156050024124 про відмову в призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

В обґрунтування рішенні зазначено: «Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності в колгоспі з 26.05.1984 по 28.04.1987 згідно трудової книжки колгоспника від НОМЕР_3 , оскільки наказ на звільнення від 04.10.1988 що не відповідає даті звільнення та запис про звільнення не завірено підписом голови колгоспу. Також вище зазначений період не зараховано згідно уточнюючої довідки від 15.01.2025 №3 та акту перевірки достовірності документів поданих для оформлення пенсії від 12.03.2025 №1500-0903-1/2029, оскільки в довідці зазначено ім`я та по батькові не в повному обсязі.».

Не погоджуючись із вказаних рішенням, позивач звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п.а ч.1 ст.3 Закону №1788-ХІІ право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів (далі іменуються - підприємства та організації, якщо не обумовлено інше), - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Порядок прийняття та оформлення документів для призначення пенсії за віком врегульовано "Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Згідно пункту 1.8 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія, днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через веб-портал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача веб-порталу або засобу Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на веб-порталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).

Умови призначення пенсії за віком наведені у статті 26 розділу ІІІ ("Пенсії за віком у солідарній системі") Закону №1058-IV.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (ч. 4 ст. 26 Закону №1058-ІV).

Як установлено судом, по досягненню 60 років, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 31.03.2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Органом, що приймає рішення за заявою позивача, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Згідно позиції Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у позивача відсутній необхідний страховий стаж не менше 32 роки (в наявності страховий стаж 31 рік 10 місяці 17 днів), у зв`язку чим відповідачем 2 прийнято оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії.

З рішення №155750006131 від 08.04.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком вбачається, що до загального страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 26.05.1984 по 28.04.1987 згідно трудової книжки колгоспника від НОМЕР_3 , оскільки наказ на звільнення від 04.10.1988, що не відповідає даті звільнення та запис про звільнення не завірено підписом голови колгоспу. Також відповідачем 2 у рішення вказано вище зазначений період не зараховано згідно уточнюючої довідки від 15.01.2025 №3 та акту перевірки достовірності документів поданих для оформлення пенсії від 12.03.2025 №1500-0903-1/2029, оскільки в довідці зазначено ім`я та по батькові не в повному обсязі.

Перевіряючи правомірність не зарахування означеного періоду до загального страхового стажу позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі №235/805/17, від 06.12.2019 у справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі №500/1561/17, від 05.12.2019 у справі №242/2536/16-а.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 53 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Таким чином, єдиною підставою для не врахування до трудового стажу періоду роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Так, відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого III Всесоюзним з`їздом колгоспників 27.11.1969, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.69, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.75 за № 310 (далі - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Також встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: III "Членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; IV "Відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "Трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Отож, виходячи з наведеного, можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

З трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 вбачається, що вона видана на ім`я ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 , виданого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 16.06.1984 року наявні наступні записи:

- розділі "Членство в колгоспі": 26.05.1984 року прийнята в члени колгоспу ім. Кірова Роздільнянського р-ну Одеської обл., підстава: протокол № 10 від 31.05.1984 року; 24.04.1987 року вибула із членів колгоспу в зв`язку з зміною місця проживання, підстава: наказ № 13 від 04.10.1988 року;

- в розділі "Відомості про роботу": 26.05.1984 року призначена на посаду зоотехніка, підстава: протокол № 10 від 31.05.1984 року; 28.10.1985 року декретна відпустка; 24.04.1987 року звільнена від роботи згідно поданої заяви, підстава: наказ № 13 від 04.10.1988 року;

- розділі "Членство в колгоспі" "Трудова участь у громадському господарстві": за 1984 рік встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 260, виконання річного мінімуму трудової участі - 185, підстава: протокол № 2 від 02.02.1985 року; за 1985 рік встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 260, виконання річного мінімуму трудової участі - 273, підстава: особовий рахунок за 1985 рік; за 1986 встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві та виконання річного мінімуму трудової участі не заповнено, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі: декретна відпустка з 28.10.1985 року по 28.04.1987 року, підстава: наказ № 1 від 30.01.1986 року, наказ № 12 від 30.10.1986 року.

Також позивачем до органів ПФУ було надано архівну довідку № 3 від 15.01.2025 року, яка видана Комунальною установою «Трудовий архів» Роздільнянської міської ради Одеської області, в якій зазначено відомості про заробітну плату позивача в колгоспі ім.. Кірова, зокрема, у спірний період.

Суд зауважує, що періоди вказані в довідці співпадають з періодами зазначеними в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 .

Згідно форми РСправо частина спірного періоду, а саме з 28.10.1985 року по 08.02.1987 року (період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку) та з 09.02.1987 року по 28.04.1987 року, зараховано до страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що записами в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 та відомостями в архівній довідці, підтверджено виконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві за період з 26.05.1984 року по 27.10.1985 року.

Стосовно доводів відповідачів, що запис про звільнення не завірено підписом голови колгоспу, то суд вважає їх неспроможними, оскільки як запис за 24.04.1987 року про вибуття із членів колгоспу в зв`язку з зміною місця проживання в розділі "Членство в колгоспі», так і запис за 24.04.1987 року про звільнення від роботи згідно поданої заяви в розділі "Відомості про роботу", завірені підписом голови колгоспу та печаткою.

Щодо доводів відповідачів про те, що наказ на звільнення від 04.10.1988, що не відповідає даті звільнення, суд зазначає, що пунктом 13 Основних Положень встановлено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до статуту і правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Згідно з пунктом 14 Основних Положень правління колгоспів вживають заходи щодо строгого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, забезпечення кадрів працівників, які ведуть трудові книжки, підготовленими до такої роботи особами, забезпечують належне зберігання архівних документів, які стосуються трудової діяльності колгоспників.

Таким чином, відповідальність за організацію робіт з ведення трудових книжок покладено на голову колгоспу, а не працівника.

Аналогічні вимоги містяться також в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, яка була чинною в спірний період.

Так, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162 (чинної на час внесення спірного запису до трудової книжки) визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.

Згідно з п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Відповідно до п.2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок Про трудові книжки робітників і службовців від 06.09.1973 № 656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналогічні положення містяться в пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 № 301, згідно з якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Суд зауважує, що підставою як для призначення пенсії, так і для її перерахунку, у подальшому є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Щодо посилання відповідача 2 на те, що в архівній довідці зазначено ім`я та по батькові не в повному обсязі, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, а право на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок заповнення документів.

Тобто, формальні неточності в архівній довідці, щодо імені та по батькові позивача, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду щодо обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захисту.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що період трудової діяльності в колгоспі з 26.05.1984 року по 27.10.1985 року згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 , підлягає зарахуванню до її страхового стажу для розрахунку пенсії, оскільки підтверджений належними та достатніми доказами.

З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №155750006131 від 08.04.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним та таким, що належить до скасування.

Суд враховує, що в даному випадку заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, за результатом якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, яке оскаржується в рамках даної справи.

Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області не приймалось рішення по суті заяви позивача про призначення пенсії, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області і саме його рішення оскаржується в судовому порядку, відтак на останнє має бути покладено й обов`язок відновлення порушених прав позивача.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, з метою повного та ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період трудової діяльності в колгоспі з 26.05.1984 року по 27.10.1985 року згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 .

Крім того, суд зауважує, що оскільки призначення розміру пенсії та з урахуванням висновків суду стосовно зарахування конкретного періоду трудової діяльності позивача, зроблених в ході вирішення цієї справи, належить до дискреційних повноважень відповідача 2, суд не вбачає підстав для втручання у дискреційні повноваження відповідача на теперішньому етапі їх реалізації.

В такому випадку належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.03.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача належать до задоволення частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн на підставі квитанції № 0.0.4333610984 від 25.04.2025 року, № 0.0.4333610948 від 25.04.2025 року.

Згідно з ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем при звернення до суду заявлено одну вимогу немайнового характеру та дві похідні вимоги.

Таким чином, за подання даного адміністративного позову сплаті підлягав судовий збір, у розмірі 1211,20 грн (3028,00 грн х 0,4).

Оскільки саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області було відмовлено в призначенні пенсії, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн він підлягає поверненню позивачу у порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №155750006131 від 08.04.2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період трудової діяльності в колгоспі з 26.05.1984 року по 27.10.1985 року згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 .

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.03.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 29.10.2025 року.

Суддя Г. В. Лебедєва