Рішення № 131400381, 29.10.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/20723/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2025 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (далі ГУ ДМС України у Львівській області, відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про заборону в`їзду в Україну від 09 серпня 2022 року, яким заборонено громадянинові Азербайджану ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в`їзд в Україну строком на 5 років, до 09.08.2027;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про заборону в`їзду в Україну від 15 листопада 2022 року № 735, яким заборонено громадянинові Азербайджану ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в`їзд в Україну строком на 3 роки, до 15.11.2025.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачем без з`ясування всіх обставин справи винесено оскаржувані рішення, які порушують права позивача. Тому, з метою захисту своїх прав позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 14.10.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ДМС України у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень було залишено без руху.

24.10.2024 до суду надійшло клопотання позивача про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 78877) в частині сплати судового збору.

Ухвалою від 28.10.2024 суддя відкрила спрощене позовне провадження у справі і вирішила розглядати таку без виклику сторін.

11.11.2024 за вх. № 83288 відповідач подав суду клопотання про залишення позову без розгляду.

11.11.2024 від відповідача за вх. №83303 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача позовну вимоги заперечує, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Пояснив, що позивач порушив правила перебування іноземців на території України, а саме ухилявся від виїзду з України, перебуваюч на території України нелегально, тобто проживання без документів на право проживання в Україні. У зв`язку із чим, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02.06.2022 у справі №461/2688/22 громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано з метою ідентифікації з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, як такого, що незаконно перебуває в Україні, для подальшого забезпечення видворення за межі території України, але на строк не більше шести місяців. Крім цього, зазначив, що на позивача накладено адміністратвине стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн, однак квитанцію про сплату штрафу позивач у встановлений строк до міграційної служби не надав. Просить суд відмовити у задоволенні позвову.

Ухвалою суду від 12.12.24 клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду задоволено. Залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ДМС України у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.25 було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

27.03.2025 адміністративна справа № 380/20723/24 надійшла до Львівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 31.03.2025 суддя прийняла до провадження адміністративну справу №380/20723/24 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДМС України у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Республіки Азербайджан, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта.

Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.10.2023 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено в перетині державного кордону України (Міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Мамалига») із зазначенням причини: «Спрацювання бази даних 1.1., індекс «Д» заборона в`їзду в Україну».

Листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19-8034/18/24 від 02.02.2024 повідомлено, що стосовно ОСОБА_1 Державною прикордонною службою України виконуються доручення ГУ ДМС України у Львівській області: від 10.08.2022 №4601.4.2-7362/46.2-22 щодо заборони в`їзду в Україну строком до 09.08.2027; та від 15.11.2022 №4601.4,2-10891/46.2-22 щодо заборони в`їзду в Україну строком до 15.11.2025. Водночас повідомлено про неможливість надання копій запитуваних документів, оскільки Головний центр не є їх розпорядником та у зв`язку із неможливістю засвідчення їх встановленим порядком.

Листом Державної міграційної служби України №8.3-1372/2-24 від 09.02.2024 «Про розгляд адвокатського запиту» надано інформацію про те, що ГУ ДМС України у Львівській області двічі приймалося рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: 09.08.2022 прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну відповідно до ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», строком на 5 років. У зв`язку з невиконанням адміністративного стягнення, накладеного 02.06.2022 постановою у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 203 КУпАП, 15.11.2022 прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 13 Закону строком на 3 роки.

Листом відповідача від 16.07.2024 №4601.03-01-9760/46.2-24 повідомлено, що ГУ ДМС України у Львівській області прийнято рішення про заборону в`їзду на територію України громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 3 (три) роки від 09.08.2022 та строком на 5 (п`ять) років від 15.11.2022 та надано копії вказаних рішень.

Відповідно до рішення ГУ ДМС України у Львівській області про заборону в`їзду в Україну №735 від 15.11.2022, яким заборонено громадянинові Азербайджану ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в`їзд в Україну строком на 3 роки, до 15.11.2025, 02.06.2022 був виявлений гр. Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перевищив дозволений термін перебування на території України. 02.06.2022 на громадянина ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. в дохід держави. Станом на теперішній час штраф не сплачено.

Позивач із зазначеними рішеннями не погоджується, оскільки ним був сплачений штраф у сумі 3434,00 грн., що підтверджується дублікатом чека №Т5202987 від 02.05.2024 платіжної інструкції ІСМРМ060309НСМ від 03.06.2022.

Відтак, на думку позивача відповідачем порушено його прав, як іноземця, на перебування на території України, у зв`язку із чим звернувся до суд.

При вирішенні спору, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема матеріалів №5 (В)/2022 заведених ГУ ДМС України у Львівській області відносно гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 о 12.40 год. року згідно протоколу №МЛВ000050 про адміністративне затримання за ч. 2 ст. 263 КУпАП працівником ГУ ДМС України у Львівській області був затриманий громадянин Азербайджану ОСОБА_2 , який порушив правила перебування іноземців на території України, а саме ухилявся від виїзду з України, перебуваючи на території України нелегально.

Постановою ГУ ДМС України у Львівській області від 02.06.2022 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн. за порушення ч. 1 ст. 203 КУпАП.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02.06.2022 у справі №461/2688/22 громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано з метою його ідентифікації з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, як такого, що незаконно перебуває в Україні, для подальшого забезпечення видворення за межі території України, але на строк не більше шести місяців.

09.08.2022 головним спеціалістом відділу міграційного контролю та адміністративного провадження Атаманюк Р. винесено рішення про заборону громадянину ОСОБА_5 , в`їзд в Україну строком на 5 років, до 09.08.2027.

Крім цього, як вбачається із матеріалів №735/2022, заведених ГУ ДМС України у Львівській області відносно гр. ОСОБА_5 , 15.11.2022 провідним спеціалістом відділу міграційного контролю та адміністративного провадження Меретін О. винесено рішення про заборону громадянину Азербайджану ОСОБА_2 , в`їзд в Україну строком на 3 роки, до 15.11.2025.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень від 02.06.2022 та 15.11.2022, ОСОБА_2 перевищив дозволений термін перебування на території України. 02.06.2022 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн. в дохід держави. На момент винесення рішення штраф не оплачений.

Обґрунтовуючи безпідставність прийнятих відповідачем рішень, позивач серед іншого покликається на те, що ним було сплачений штраф у сумі 3434,00 грн., який був на нього накладений 02.06.2022 постановою у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП, на підтвердженого чого надано дублікат чека №Т5202987 від 02.05.2024 платіжної інструкції ІСМРМ060309НСМ від 03.06.2022. Вказаний чек був наданий відповідачу, при цьому, з матеріалів справи цього не вбачається, а також що це зроблено у встановлений законом строк.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлено Законом України від 22.09.2011 № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773-VI).

Так, приписи ч. ч. 1-3 ст. 3 Закону №3773-VІ, які кореспондують з положеннями ст. 26 Конституції України, визначають, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини.

Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №3773-VІ в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України та запобігання іншим протиправним діям, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.

Порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - особи), перебування яких на території України не дозволяється визначений Інструкцією про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 17.12.2013 № 1235, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.01.2014 за № 25/24802 (далі - Інструкція №1235).

За змістом п. 4 Інструкції №1235, рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою: а) підрозділів Робочого апарату Укрбюро Інтерполу - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам у процесі співробітництва з правоохоронними органами інших держав та міжнародних правоохоронних організацій; б) підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності; в) органів досудового розслідування поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення кримінального провадження; г) підрозділів патрульної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час провадження в справах про адміністративні правопорушення, підготовки або здійснення заходів із забезпечення громадського порядку; ґ) органів охорони здоров`я - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; д) за власною ініціативою або за поданням державного, приватного виконавця у разі якщо під час попереднього перебування на території України особа не виконала рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або має інші невиконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну.

Отже, з аналізу наведених нормативно-правових норм вбачається, що у випадку, встановленому ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну, рішення про заборону в`їзду такій особі приймається органами ДМС України за поданням державного, приватного виконавця або за власною ініціативою.

Судом встановлено, що позивачем вчинено адміністративне правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення згідно протоколу про адміністративне правопорушення № ПР МЛВ 001652 від 02.06.2022.

Частиною 1 ст. 203 КУпАП передбачено, що перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні не більш як на 30 днів, а так само недодержання ними встановлених законодавством вимог транзитного проїзду через територію України або вимог декларування чи реєстрації місця проживання (перебування) - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02.06.2022 у справі №461/2688/22 було задоволено позов ГУ ДМС України у Львівській області та затримано з метою ідентифікації громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, як такого, що незаконно перебуває в Україні, для подальшого забезпечення видворення за межі території України, але на строк не більше шести місяців. Рішення суду звернуто до негайного виконання.

Тобто, рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факту порушення позивачем правил перебування іноземців на території України, а саме факт ухилення від виїзду з України, перебування на території України нелегально, тобто проживання без документів на право проживання в Україні.

Частина 6 ст. 78 КАС України встановлює, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В редакції Закону №3773-VI від 14.08.2021, чинної на момент винесення рішення про заборону в`їзду на територію України позивачу, ч. 1 ст. 30 зазначеного Закону, яка також регулює примусове видворення іноземців та осіб без громадянства як і чинна редакція, зазначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави. Позов про примусове видворення не подається стосовно іноземців та осіб без громадянства, підстави для примусового видворення яких виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон під час їх виїзду з України. Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в`їзд в Україну строком на п`ять років. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення та додається до строку заборони в`їзду в Україну, який особа мала до цього.

Рішення ДМС у Львівській області від 09.08.2022 винесене на підставі ст. 30 Закону №3773-VI, оскільки рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02.06.2022 у справі №461/2688/22 позивача було видворено за межі території України, а ст. 30 Закону №3773-VI, яка регулює примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, чітко зазначено, що іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в`їзд в Україну строком на п`ять років.

Що ж стосується доводів позивача про те, що приймаючи рішення про заборону в`їзду в Україну №735 від 15.11.2022, яким заборонено громадянинові Азербайджану ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в`їзд в Україну строком на 3 роки, до 15.11.2025, то суд зазначає, що таке прийняте відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», оскільки позивач під час попереднього перебування на території України не виконав постанову про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому, судом не приймається до уваги покликання позивача про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн. виконана, а штраф сплачений, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 307 КУпАП передбачено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 3001, 3002, 3003 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Так, на підтвердження сплати позивачем штрафу суду надано дублікат чека №Т5202987 від 02.05.2024 платіжної інструкції ІСМРМ060309НСМ від 03.06.2022.

Зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення ПН МЛВ 001647 від 02.06.2022 вбачається, що позивачу роз`яснено, що квитанцію про сплату штрафу з відповідними відмітками банку надати до територіального органу (підрозділу) Державної міграційної служби України. Копію постанови отримав позивач, що стверджується його підписом на постанові.

Суд враховує, що позивачем було сплачено штраф, проте не було дотримано порядку повідомлення відповідача про сплату штрафу у встановлений законом строк.

Доказів скерування чи надання відповідачу квитанції про сплату штрафу позивачем не надано, що слід трактувати як неповне виконання постанови про накладення адміністративного стягнення ПН МЛВ 001647 від 02.06.2022.

Крім того, відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Тобто, за своєю правовою природою штраф, як одне з адміністративних стягнень, є заходом державного примусу, який застосовується до фізичних осіб, які визнані винними у вчиненні правопорушення, державними органами влади.

Звідси, сплата штрафу не нівелює правопорушення вчинене особою. В даному випадку, - факту перевищення ОСОБА_6 дозволеного терміну перебування на території України, що має наслідком відповідно до ст. 30 Закону №3773-VI заборону подальшого в`їзду в Україну строком на п`ять років.

Згідно з абз. 7 ч. 1 ст. 13 Закону №3773-VI в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 13 Закону №3773-VI, за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України. Рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну.

Так, оскільки суд встановив факт невиконання позивачем обов`язку повідомити відповідача про сплату штрафу, суд не вбачає підстав для скасування рішення ГУ ДМС України у Львівській області про заборону в`їзду в Україну від 15.11.2022 № 735, яким заборонено громадянинові Азербайджану ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в`їзд в Україну строком на 3 роки, до 15.11.2025.

Відповідно до п. п. 2, 3, 7, 8 Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 17.12.2013 № 1235 (далі Інструкція №1235), ця Інструкція розроблена відповідно до статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2013 № 280. Рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд зазначає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення КАС України відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень були дотримані в повній мірі. Так, матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДМС України у Львівській області при прийнятті оскаржуваних рішень діяло відповідно до закону та в межах повноважень, а прийняті відповідачем рішення від 09.08.2022 та від 15.11.2022 №735 про заборону в`їзду в Україну громадянину Азербайджану ОСОБА_3 є такими, що відповідають закону, з огляду на що відсутні підстави для визнання його протиправним.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Відтак, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати в цій справі розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 29.10.2025.

Суддя Потабенко В.А.