Рішення № 131398067, 21.10.2025, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 511/2113/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

судді Козирського Є.С.,

секретаря Лепешенкової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще.Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Обслуговуючий кооператив «Радуга-3» про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Обслуговуючий кооператив «Радуга-3» про визнання права особистої приватної власності на майнові права на квартиру,-

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2024 року до Овідіопольського районного суду Одеської області за підсудністю надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особаОбслуговуючий кооператив «Радуга-3» про поділ спільного майна, в якій позивач просить суд визнати за позивачкою та відповідачем у порядку поділу майна подружжя за кожним 1/2 частку майнових прав на об`єкт нерухомості, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , проектною площею 52,8 м2 та стягнути з відповідача на користь позивачки витрати, пов`язані із сплатою судового збору та отримання правничої допомоги.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що вони з відповідачем перебували у шлюбі з 20 липня 2018 року. Під час шлюбу 06 грудня 2019 року за спільні кошти позивача та відповідача, спільними зусиллями було придбано майнові права на квартиру в АДРЕСА_1 . Майнові права на квартиру набуто сторонами на підставі укладеного Договору асоційованого членства №РТ490Б від 06 грудня 2019 року (надалі - Договір), укладеного між Обслуговуючий кооператив «Радуга-3» та оформленого на ім`я відповідача. Позивачем і Відповідачем спільними зусиллями, протягом 2 років здійснювались виплати за спірну квартиру, в порядку і на умовах укладеного договору.

Після повної сплати внесків за майнові права на об`єкт нерухомості (квартиру) в грудні 2021 року обслуговуючий кооператив «Радуга-3» передав пакет документів, що підтверджував введення будинку в експлуатацію та надавало можливість для реєстрації права власності на квартиру. Проте відповідач не реєструє право власності на об`єкт нерухомості, маючи на меті розлучитись та переоформити майнові права на спірну спільну квартиру на третіх осіб. Всі документи надані кооперативом (забудовником) знаходяться у відповідача, який за кордоном. Позивач неодноразово намагався їх отримати у відповідача та третьої особи, проте вимоги і адвокатський запит представника позивача були ними проігноровані. Спільно нажите майно ділити в добровільному порядку відповідач не бажає, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду та вважає, що майнові права на нерухоме майно квартиру набуто під час шлюбу, а тому воно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу.

02 липня 2024 року ухвалою суду прийнято дорозгляду позовну заяву тавідкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на30липня 2024року на13:30год.у залі судового засідання в приміщенні суду.

Разом із позовом, позивач просив суд витребувати в Обслуговуючого кооперативу «Радуга-3» письмові докази по справі, у зв`язку з неможливості самостійно надати докази та обґрунтовуючи, що дані докази містять дані, необхідні для всебічного та повного розгляду справи.

02.07.2024 року суд задовольнив клопотання представника позивача щодо витребування для приєднання до матеріалів справи в Обслуговуючого кооперативу «Радуга-3» наступну інформацію та письмові докази: інформацію про те, хто є власником майнових прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , проектною площею 52,8 кв.м.; належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру (Договір асоційованого членства в ОК «Радуга-3»), укладеним між ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом «Радуга-3» на об`єкт нерухомості квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , проектною площею 52,8кв.м. та невід`ємні додатки до Договору; належним чином засвідчену копію довідки про повну виплату паю (внесків) та платіжні доручення про сплату внесків до Договору асоційованого членства в ОК «Радуга-3» від платника ОСОБА_2 ; копію Свідоцтва про асоційоване членство в ОК «Радуга-3» громадянина ОСОБА_2 ; інформацію про те, чи закінчено будівництво багатоквартирного житлового будинку, що по адресі: АДРЕСА_2 та чи введено його в експлуатацію; належним чином засвідчену копію дозвільного документа, що підтверджує введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту (багатоквартирного) житлового будинку, що по адресі: АДРЕСА_2 ; інформацію про те, чи проведено технічну інвентаризацію об`єкту нерухомого майна: квартири АДРЕСА_3 . Якщо так, то надати належним чином засвідчену копію технічного паспорту на вказану квартиру.

В ході розгляду справи відповідач ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , третя особа Обслуговуючий кооператив «Радуга-3» про визнання права особистої приватної власності на майнові права на квартиру, в якій просить суд визнати за ОСОБА_2 майнові права на квартиру АДРЕСА_3 , проектною площею 46,74 кв.м. об`єктом особистої приватної власності.

У зв`язку із чим, ухвалою суду від 05.09.2024 року об`єднано в одне провадження вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,третя особа Обслуговуючийкооператив «Радуга-3»про визнанняправа особистоїприватної власностіна майновіправа наквартируз первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Обслуговуючий кооператив «Радуга-3» про поділ спільного майна, по цивільній справі №511/2113/24.

Позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) обґрунтовує свої позовні вимоги у зустрічному позові тим, що спірна квартира була придбана ним на кошти, отримані у дар від батьків та на підтвердження надає розписку про отримання у дар 30 тис. доларів США від 11.04.2019 року. Ці кошти були подарено йому на придбання квартири, що є предметом особистої приватної власності. Враховуючи, що договір асоційованого членства в обслуговуючому кооперативі «Радуга-3» № РТ490Б від 06 грудня 2019 року за яким було здійснено придбання майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 , був укладений за час перебування у зареєстрованому шлюбу із ОСОБА_1 , але за рахунок коштів, які отримані у дар від матері, вважає, що йому, відповідачу за первісним позовом ОСОБА_2 на момент розгляду справи, як інвестору, належать майнові права на цей об`єкт нерухомого майна, які у свою чергу є об`єктом особистої приватної власності одного з подружжя.

16.09.2024 року представником ОСОБА_1 надано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому не погоджується та повністю заперечує зустрічні позовні вимоги, вважає доводи позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) такими, що не підтверджуються належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами. У зв`язку з чим просить Суд відмовити в задоволенні позовних вимог зустрічної позовної заяви в повному обсязі. Зазначає у відзиві, що наданий доказ разом із зустрічною позовною заявою, а саме розписка не може бути належним та допустимим доказом і треба оцінювати її критично, оскільки взагалі не містить всіх істотних умов, отримана ця розписка матір`ю нібито від сина і передача коштів між близькими родичами в дар по розписці викликає сумніви в достовірності такого доказу. Це близькі родичі, які зацікавлені щодо вирішення даного спору на користь сина. Про цю розписку на нібито отримані кошти в такій сумі в іноземній валюті відповідачу за зустрічним позовом стало відомо лише з зустрічної позовної заяви. Вважає, що дана розписка з`явилася після пред`явлення нею первинної позовної заяви про поділ спільного майна та не може бути належним доказом. Матір Позивача, як близький родич є особою безпосередньо зацікавленою у результатах розгляду справи. Тому надані розписки не можуть бути належними доказами і підтверджувати обставини на які посилається у зустрічному позові Позивач. А Договір купівлі-продажу житлового будинку від 18.10.2017 року, де продавцем є громадянка ОСОБА_3 не підтверджує причинно-наслідковий зв`язок щодо правочину придбання спільної квартири.

03.10.2024 року ухвалою суду було задоволено заяву представника відповідача за первісним позовом, яка також є представником позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 -адвоката Сидорук Д.С. про виклик та допит свідків.

03.10.2024 року ухвалою суду було задоволено клопотання представника позивача за зустрічним позовом адвоката Сидорук Д.С. про забезпечення доказів шляхом витребування доказів з ГУ ДФС в Одеській області про отримання відомостей щодо отриманого прибутку протягом 2018-2024 року ОСОБА_1 . Витребувати з Балтського ВДВС ПМУЮ (м. Одеса) завірені копії з виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №493/128/14-ц виданий на підставі рішення Балтського районного суду Одеської області від 24.01.2014 року, де містяться відомості про наявність боргу по сплаті аліментів ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 .

03.10.2024 року ухвалою суду було задоволено заяву представника відповідача за первісним позовом, яка також є представником позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 -адвоката Сидорук Д.С. про забезпечення доказів шляхом долучення до матеріалів справи доказів.

03.10.2024 року ухвалою суду було в задоволенні клопотання представника позивача за зустрічним позовом адвоката Сидорук Д.С. про визнання обов`язкової явки відповідача за зустрічним позовом та її допит в якості свідка - відмовлено.

03.10.2024 року винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач за первісним позовом в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Представником було подано до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності та просила розглядати справу за наявними матеріалами справи. Позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити, а в зустрічному позові повністю відмовити.

Відповідач за первісним позовом в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Представником було подано до суду заяву про розгляд справи без її участі та участі ОСОБА_2 за наявними доказами у матеріалах справи.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, надані сторонами, а також покази свідків, приходить до висновку про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову на підставі наступного.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 20 липня 2018 року був зареєстрований шлюб Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1331. Зазначений факт підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 , виданим Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, дата видачі 20.07.2018 року.

На теперішній час шлюб між подружжям розірвано 07 травня 2025 року, що підтверджується рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області у справі №151/31/25 про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Рішення набрало законної сили 06.06.2025 р.

У період перебування у шлюбі сторонами було придбано за договором асоційованого членства №РТ490Б від 06 грудня 2019 року (надалі Договір) об`єкт нерухомості: квартиру в АДРЕСА_1 . Договір укладений між Ослуговуючий кооператив «Радуга-3» (надалі по договору Кооператив), в особі голови Буткевич Геннадія Петровича, що діє на підставі Статуту та громадянином ОСОБА_2 (надалі по договору Асоційований член).

За умовами вказаного Договору Обслуговуючий кооператив «Радуга-3» зобов`язувався організувати будівництво житлового будинку по адресі в АДРЕСА_2 , здати його в експлуатацію, передати у власність квартиру АДРЕСА_4 , обумовлену цим Договором, Асоційованому члену кооперативу, який повністю сплатив пайовий внесок, та в подальшому організувати обслуговування та утримання будинку.

В свою чергу інша сторона Договору (Асоційований член), зобов`язувався у порядку, розмірі та строки, визначені в Договорі, сплатити передбачені договором пайові внески (п.5.4.); та протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту введення Об`єкта в експлуатацію, але не раніше повної оплати вступного внеску і паю, у порядку та строки встановлені договором, прийняти від Кооперативу Об`єкт нерухомості по Акту часткового повернення паю, а також документи, що необхідні Асоційованому члену для реєстрації свого права власності на об`єкт нерухомості (п.5.6, п.8.3 Договору).

За умовами Договору Асоційоваий член, в особі ОСОБА_2 набуває право власності на квартиру АДРЕСА_3 після сплати всіх пайових внесків, що передбачені та встановлені Договором №РТ490Б від 06.12.2019 року.

Пункт 9. договору визначає, що у порядку, розмірі та строки, що передбачені договором, Асоційований член здійснює наступні види платежів: 9.1. пай обов`язковий поворотний внесок, що здійснюється у грошовій формі, а повертається у майновій; 9.2. вступний внесок грошовий неповоротний внесок, який зобов`язана сплатити особа у разі вступу до Кооперативу; 9.3. цільовий внесок грошові, інші майнові та немайнові цінності, які вносяться понад пай для забезпечення статутної діяльності кооперативу.

Пункт 10. Договору визначає, що пай Асоційованого члена формується за рахунок разового внеску або часток продовж визначеного періоду, передбаченого договором.

Загальний розмір грошового зобов`язання асоційованого члена перед кооперативом дорівнює сумі розміру паю, вказаному у підпункті 12.1. пункту 12 договору, цільовому внеску, вказаному у підпункті 5.8. пункту 5 договору, а також вступному внеску, вказаному у підпункті 12.2. пункту 12 цього договору. Усі розрахунки за Договором здійснюються виключно у національній валюті України (пункт 11 Договору).

Розмір паю, порядок і строки його внесення визначаються Договором. Розмір паю залежить від кількості об`єктів нерухомості (житлової та/або нежитлової), площі кожного з них, етажності, комфортності, поправочних коефіцієнтів, які застосовуються будівельною компанією та остаточної загальної приведеної площі, яка фактично побудована (п.12 та п.13 Договору).

У відповідності до п.12.1. договору розміру паю асоційованого члена визначається формулою: РП (це розмір паю, який асоційований член зобов`язаний у повному обсязі сплатити до 06.12.2021 року) х К (це обмінний курс 1,00 долара США на національну валюту України, встановлений НБУ. На день укладення договору курс НБУ складає 23.60 грн.).

На момент підписання договору розмір паю, який асоційований член зобов`язаний сплатити, становить 523955,40 грн. (П`ятсот двадцять три тисячі дев`ятсот п`ятдесят п`ять гривень 40 коп.).

Пункт 12.2.договору передбачає, що особа, яка вступає до кооперативу зобов`язана у строк до 06.12.2019 року у повному обсязі сплатити вступний внесок, розмір якого складає 27576,60 грн. (Двадцять сім тисяч п`ятсот сімдесят шість гривень 60 коп.), що складає 5,26 відсотка від розміру паю, розрахованого на момент підписання договору та вказаному у підпункті 12.1. пункту 12 договору.

Відповідно до п.12.3. договору асоційований член перераховує (вносить) пай на рахунок кооперативу, вказаний у договорі, у наступному порядку з урахуванням змін курсу НБУ:

до 10.12.2019 року асоційований член сплачує частку паю у розмірі, який складає 9348хК (обмінний курс долара США, встановлений НБУ);

до 06.03.2020 року асоційований член сплачує частку паю у розмірі, який складає 1606,68хК;

до 06.06.2020 року асоційований член сплачує частку паю у розмірі, який складає 1606,68хК;

до 06.09.2020 року асоційований член сплачує частку паю у розмірі, який складає 1606,68хК;

до 06.12.2020 року асоційований член сплачує частку паю у розмірі, який складає 1606,68хК;

до 06.03.2021 року асоційований член сплачує частку паю у розмірі, який складає 1606,68хК;

до 06.06.2021 року асоційований член сплачує частку паю у розмірі, який складає 1606,68хК;

до 06.09.2021 року асоційований член сплачує частку паю у розмірі, який складає 1606,68хК;

до 06.12.2021 року асоційований член сплачує частку паю у розмірі, який складає 1606,74хК.

При здійснені оплати Асоційованим членом у платіжному дорученні (квитанції) зазначається призначення платежу: «Оплата частки паю за договором №»номер договору» від «дата договору», прізвище, ім`я по батькові асоційованого члена, курс НБУ».

Відповідно до п.22. договору після введення Об`єкта будівництва в експлуатацію, пай, у повному обсязі сплачений асоційованим членом підлягає поверненню виключно у вигляді окремого індивідуально визначеного майна Об`єкта нерухомості, за виключенням 100 (сто) гривень, які залишаються у пайовому фонді кооперативу.

Об`єкт нерухомості передається асоційованому члену за Актом часткового повернення паю у технічному стані, визначеному п.23 договору.

Кооператив зобов`язався протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту введення в експлуатацію Об`єкта будівництва, але не раніше повної сплати асоційованим членом вступного внеску та паю у порядку та в строки, встановлені договором, передати асоційованому члену об`єкт нерухомості по акту часткового повернення паю, а також документи, що необхідні асоційованому члену для реєстрації свого права власності на Об`єкт нерухомості. Повідомити асоційованого члена про введення Об`єкта будівництва в експлуатацію по телефонним або поштовим реквізитам, вказаних в договорі, протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання кооперативом Сертифікату відповідності закінченого будівництва об`єкта від відповідного органу влади та управління.

Згідно пункту 5 договору асоційований член зобов`язаний по договору здійснити повну оплату внесків і паю, прийняти від кооперативу об`єкт нерухомості по акту та у порядку, визначеному чинним законодавством України, на підставі документів, вказаних в підпункті 5.6. пункту 5 договору, самостійно, власними силами і за власний кошт здійснити оформлення права власності на об`єкт нерухомості та отримати відповідні правовстановлюючі документи.

В судовому засіданні 24.04.25 року було здійснено огляд документів, які знаходяться в оригіналах у Відповідача, проте за клопотанням представника позивача були надані для огляду судом представником відповідача за первісним позовом.

Надані документи представником відповідача за первісним позовом оглянуті судом в судовому засіданні 24.04.2025 р. підтверджують оплату грошового зобов`язання по договору №РТ490Б від 06.12.2019 року поетапно, сплата паю та внесків, здійснювалась не одним платежем, а частинами в період з 06.12.2021 року по 09.06.2021 року, згідно умов та в строки визначені підпунктом 12.3.Договору.

Надані для огляду квитанції 8 (вісім) сторінок підтверджують, що на виконання умов договору, асоційованим членом, в особі ОСОБА_2 здійснювались оплати паю на рахунок кооператива в сумах та в строки, визначені пунктом 12. Договору.

Оплати паю здійснювались у визначені в договорі періоди, через відділення Банку в національній валюті гривні, з призначенням платежу «оплата частки паю за договором №РТ490Б від 06.12.2019 року, платник ОСОБА_2 ».

В судовому засіданні 24.04.2025 року представником відповідача за первісним позовом було надано для огляду наступні документи, які підтверджують повне виконання сторонами договору своїх зобов`язань по договору №РТ490Б від 06.12.2019 року: довідка від 06.12.2019 року ОК «Радуга-3» видана на ім`я ОСОБА_2 про те, що згідно Договору пайового асоційованого членства №РТ490Б від 06.12.2019 року ОСОБА_2 є Асоційованим членом ОК «Радуга-3»; свідоцтво про асоційоване членство в кооперативі; декларація з реєстру будівельної діяльності, що підтверджує введення об`єкту будівництва; акт огляду квартири від 06.09.2021 року, укладений між відповідачем та обслуговуючим кооперативом «Радуга-3», договір постачання води та водокористування від 2021 року.

Станом на 09.06.2021 року повністю було сплачено внески і пай, згідно умов договору. Відповідно до Статуту ОК «Радуга-3», Договору асоційованого членства №РТ490Б від 06.12.2019 року, а також акту повернення частки внеску у пайовий фонд ОК «Радуга-3», асоційований член набув права власності на об`єкт будівництва нерухомість, квартиру АДРЕСА_3 .

Багатоквартирний житловий будинок з паркінгами та торгівельним центром в чотири черги будівництва за адресою АДРЕСА_2 (де знаходиться спірна квартира АДРЕСА_4 ) введений в експлуатацію. Видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 37471912, реєстраційний номер в ЄДЕССБ ІУ123201117709.

Загальний розмір грошового зобов`язання по Договору асоційованого членстві №РТ490Б від 06.12.2019 року сплачено повністю в строки та в порядку, визначеному в договорі. Спору між сторонами договору з питань виконання грошових зобов`язань немає. На підставі цього кооператив 06.09.2021 року по акту огляду квартири, який підписаний асоційованим членом, в особі ОСОБА_2 без зауважень, передав об`єкт нерухомості квартиру АДРЕСА_3 разом з ключами та документами, що необхідні для оформлення та реєстрації права власності на квартиру для отримання правовстановлюючих документів.

Реєстрація права власності на об`єкт нерухомості квартиру АДРЕСА_3 за позивачем і відповідачем не проведено. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.05.2024 року, у відповідності до якої за пошуковим запитом за особою - ОСОБА_2 квартира за вказаною адресою не зареєстрована, за пошуковим записом в реєстрі за адресою об`єкта нерухомості відомості про реєстрацію нерухомого майна з адресою АДРЕСА_1 відсутні.

У квартирі АДРЕСА_3 , проживає позивачка ОСОБА_1 і здійснює утримання спільного майна (сплачує житлово-комунальні послуги і послуги ОСББ за утримання нерухомості, номер особового рахунку НОМЕР_2 ).

Оскільки сторонами було повністю виконано фінансові зобов`язання за договором, подружжя набуло майнові права, тотожні праву власності, які є спільним сумісним майном і підлягають поділу.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) намагався спростувати презумпцію спільності майна подружжя (ст.60 СК України) посиланням на те, що квартира набута ним за кошти, отримані ним у дар від матері.

Суд критично оцінює доводи відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом стосовно того, що спірна квартира була придбана ОСОБА_2 на кошти, отримані ним у дар від своїх батьків, що підтверджується розпискою про отримання у дар 30 тис. доларів США від 11.04.2019 року. А також твердженням відповідача про те, що кошти були йому подарено на придбання спірної квартири, що є предметом особистої приватної власності. Стверджуючи, що матір`ю напередодні продано будинок, що розташовано за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу житлового будинку від 18.10.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Делі Н.Г., зареєстрованого у реєстрі за № 2882, та копією розписки від 18.10.2017 року складеною матір`ю відповідача на користь покупця ОСОБА_5 про отримання нею грошових коштів за продаж вищеозначеного будинку у розмірі 45 тис. доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на день продажу 1:26.48 , 1191600,00 (одному мільйону сто дев`ятсот одній тисячі шестистам) гривням 00 копійкам.

Дані обставини спростовується положеннями Договору та дослідженими доказами, а саме квитанціями, які підтверджують, що оплата паю здійснювалась поетапно, частинами протягом 2 років з 06.12.2019 року по 09.06.2021 року, шляхом внесення платежів через відділення банку в гривнях, в розмірах та порядку встановленому п.12 договору асоційованого членства №РТ490Б.дані обставини спростовують доводи відповідача про разове використання отриманих в дар коштів в сумі 30000 дол.США.

Стосовно наданої Позивачем до матеріалів зустрічного позову розписки від 11.04.2019 року, яка написана самим відповідачем та долучена до матеріалів справи разом із зустрічним позовом. Відповідно до якої Позивач прийняв у дар від своєї матері грошові кошти у розмірі 30000 (тридцять тисяч) дол.США, що еквівалентно за курсом 1:26,83 804942 грн. Кошти отримані на придбання нерухомості та розпискою він підтверджує цей факт.

Дана розписка не може бути належним да допустимим доказом і треба оцінювати її критично, документ складено між близькими родичами (матір`ю і сином), які зацікавлені щодо вирішення даного спору на користь сина. Документ не містить належних ідентифікуючих ознак, не підтверджує спрямованість коштів саме на оплату паю, передача коштів між близькими родичами в дар по розписці викликає сумніви в достовірності такого доказу.

Щодо надання Позивачем разом із зустрічним позовом договору купівлі-продажу житлового будинку від 18.10.2017 року громадянкою ОСОБА_3 (матір`ю позивача за зустрічним позовом) та наданої розписки про отримання нею коштів у валюті від 18.10.2017 р. та тверджень ОСОБА_2 , що саме це підтверджує походження коштів і, що саме з цих грошей мати надала йому в дар для купівлі нерухомості квартири АДРЕСА_4 .

Суд оцінює ці докази критично і вважає, що договір купівлі-продажу житлового будинку від 18.10.2017 року, де продавцем є громадянка ОСОБА_3 не підтверджує причинно-наслідковий зв`язок щодо правочину придбання спільної квартири позивачем і відповідачем 06.12.2019 року, згідно Договору асоційованого членства №РТ490Б.

Надані докази відповідачем не підтверджують факт, що продаж будинку матір`ю Позивача в жовтні 2017 року, який був її особистою власністю, витрачені на придбання спірної квартири сторонами у грудні 2019 року. Матір Позивача, як близький родич є особою безпосередньо зацікавленою у результатах розгляду справи.

Також в розписках наданих разом із зустрічною позовною заявою, відповідач в них зазначає, що кошти матір від власного будинку в 2017 році і він в розписці в 2019 році отримував у доларах США, однак ціна Договору купівлі-продажу житлового будинку від 18.10.2017 року, де продавцем є громадянка ОСОБА_3 вказана у гривні, а саме згідно п. 2, нотаріально посвідченого Договору нотаріусом, зазначено, що «Продаж будинку вчинено за 236894,00 грн., які покупець повністю перерахував продавцю на поточний рахунок № НОМЕР_3 у відділенні ПАТ «ЮНЕКС БАНК», що підтверджується платіжним дорученням №17 від 18.10.2017 року до підписання договору і своїм підписом продавець підтверджує факт повного розрахунку за проданий житловий будинок, а також відсутність будь-яких претензій фінансового характеру щодо розрахунків».

Тому надані розписки не можуть бути належними доказами і підтверджувати обставини на які посилається відповідач за первісним позовом. Наведені відповідачем докази не спростовують презумпцію спільної сумісної власності подружжя. Відповідач не довів належними та допустимими доказами факт придбання майнових прав на квартиру за його особисті приватні кошти.

В судових засіданнях буди допитані свідки, явку яких забезпечив представник відповідача за первісним позовом, адвокат Сидорук Д.С.

Показання свідків ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , узгоджуються між собою лише в частині передачі коштів у 2021 році «на ремонт»; ці показання не доводять джерела походження коштів на придбання майнових прав на квартиру у 2019-2021 роках і не спростовують доказів поетапної оплати паю у гривнях за умовами договору.

Всі свідки в своїх показаннях підтвердили, що їм відомо, що спірна квартиру ОСОБА_2 та ОСОБА_1 брали в розстрочку і платили за неї частинами, що було сплачено у 2019 році перший внесок, а потім платились платежі як кредит, частинами здійснювали оплату.

З урахуванням зацікавленості свідків та їх взаємовідносин із відповідачем, суд надає таким показанням обмежену доказову вагу.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх сукупність (ст.89 ЦПК України).

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно доЦК України(стаття 68 СК України).

Отже, наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Одна із сторін спору може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.

Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.

Отже, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, виходячи із аналізу зазначених норм, суду, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.

Вищевказане положення закону також кореспондується зістаттею 60 СК України.

За змістом частин 1 та 7статті 41 Конституції України, частин 1 та 5статті 319 ЦК Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 372ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумаченняст. 60 СК Українидозволяє зробити висновок, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, яка не потребує доказування та встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує допоки не спростована. Презумпція спільності майна подружжя поширюється, у тому числі й на те майно, яке було нажите у період шлюбу, але оформлене і зареєстроване на ім`я одного з подружжя (постанова ВС у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.07.2022 року у справі №495/6578/17).

Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вищевказана позиція узгоджується із позиціями, висловленими Верховним Судом в постанові від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 та Верховним Судом в постановах від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц, від 07.11.2018 у справі №405/2391/15-ц, від 22.02.2021 у справі № 264/2232/19.

Частиною 1статті 61СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до пунктів 23,24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання; спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом; до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

За змістом ст. 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму; предметом договору купівлі-продажу можуть бутимайнові права; до договору купівлі-продажумайнових правзастосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно,майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Упостанові від 30 січня 2013року №6-168цс12 Верховний Суд Українивизначивмайнове правояк право очікування, яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Визначеннямайнового праваяк права очікування та повноваження власника таких прав також надано у висновках Верховного Суду України, викладених упостановах від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 15 травня 2013 року у справі № 6-36цс13, від 04 вересня 2013 року у справі № 6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 02 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16.

Відповідно до ст. 4і ч. 5 ст.7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а такожмайнові права).

Частиною 1 ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У ч. 2 ст. 331 ЦК України вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).

У ст. 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» вказано, що об`єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машино місце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Упостанові Великої Палати Верховного Суду від 14вересня 2021року у справі№359/5719/17(провадження№ 14-8цс21)вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб; саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування; інвестор після виконання умов інвестування набуваємайнові права(тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 92, 93, 95 постанови).

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав самостійного заробітку; вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, вважається їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, під час шлюбу сторін було набуто таке майно:майнові праваза Договором асоційованого членства в ОК «Радуга-3» від 2020 року, укладеним між ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом «Радуга-3» на об`єкт нерухомості квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , проектною площею 52,8 м2 .

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з ч.1 ст. 71 СК України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом; при цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 1 статті 69СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 статті 70СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшення, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року №11).

Придбавши вказане нерухоме майно під час перебування в шлюбі, сторони набули право спільної сумісної власності на спірне майно відповідно до зазначених положень закону.

Стаття 63 СК України, передбачає, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними.

Відповідно до статті 355ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Право подружжя на розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя передбачені статтею 65 СК України.

Відповідно до частини 2статті 65СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, однак дружина або чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Частиною 4 статті 65СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У відповідності до частини 3 статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та використовуються подружжям спільно на підставі рівних прав на володіння, користування і розпоряджання відповідним майном.

Частина 1 статті 369ЦК України визначає, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно.

Відповідно до частин першої, другої статті 364ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Оскільки майнові права на об`єкт нерухомості набуті подружжям під час шлюбу та не спростована презумпція їх спільності, суд вважає, що об`єкт нерухомості квартира АДРЕСА_3 є об`єктом спільної сумісної власності подружжя сторін, у зв`язку з чим суд доходить висновку про поділ між сторонами та визнання за кожним із подружжя право на 1/2 частку майнових прав на об`єкт нерухомості.

Оскільки кожна із сторін відповідно до ст. ст.370, 372ЦК Українимає право на 1/2 частину від спільного майна, а реєстрація права власності лише за ОСОБА_2 порушує законні права та інтереси ОСОБА_1 як співвласника такого майна. Підстави для відступу від рівності часток у спірному майні подружжя у даній справі відсутні.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе і доцільне здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя, визнавши у порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 право на 1/2 частку майнових прав на об`єкт нерухомості, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , проектною площею 52,8 кв.м. У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 право на 1/2 частку майнових прав на об`єкт нерухомості, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , проектною площею 52,8 кв.м.

При проведенні такого поділу майна судом дотримано вимоги ст.70СК України щодо рівності часток подружжя при поділі майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про повне задоволення позовних вимог первісного позову.

Щодо зустрічних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним майнові права на квартиру АДРЕСА_3 , проектною площею 46,74 кв.м. об`єктом особистої приватної власності, суд вважає, що зустрічним позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту придбання майнових прав на квартиру за його особисті приватні кошти, як не надано відповідних доказів на спростування презумпції спільності майна подружжя, тому задоволенню такі вимоги не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору із застосуванням понижуючого коефіцієнта в сумі 1211,20 грн., які відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст.137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Так, у матеріалах справи міститься: копія договору про надання правничої допомоги від 24.04.2024 року № 24/04, додаток до договору про надання правничої допомоги від 24.04.2024 року № 24/04 про встановлення розміру та порядку оплати за надані послуги, рахунок №24/04 та платіжна квитанція від 29.04.2024 на суму 8000,00грн, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у рішенні в справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого представником часу, відсутністю клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 8000,00 грн. правової допомоги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.57,60, 61, 69, 70, 71, СК України,ст.ст. 355, 364-365, 368-369, 372 ЦК України, ст.ст.12, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Обслуговуючий кооператив «Радуга-3» про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 право на 1/2 частку майнових прав на об`єкт нерухомості, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , проектною площею 52,8 кв.м.

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 право на 1/2 частку майнових прав на об`єкт нерухомості, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , проектною площею 52,8 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 гривень.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Обслуговуючий кооператив «Радуга-3» про визнання права особистої приватної власності на майнові права на квартиру відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 30.10.2025 року.

Суддя: Є. С. Козирський