Постанова № 13139789, 22.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2010                                                                                           № 45/200

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Поляк О.І.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Кисельов В.Ю.

від відповідача - Буртовий М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "К.С.Р."

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.10.2010

у справі № 45/200 ( .....)

за позовом                               Державного підприємства "Укрвакцина"

до                                                   ТОВ "К.С.Р."

про                                                   стягнення 527135,65 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

У серпні 2010 року ДП «Укрвакцина» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «К.С.Р.» про стягнення 527135,65 грн., з яких 526900,00 грн. пені за прострочення поставки обладнання, 1235,65 грн. пені за прострочення введення обладнання в експлуатацію.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.10.2010 року (дата підписання – 25.10.2010 року) у справі № 45/200 (суддя – Балац С.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «К.С.Р.» на користь Державного підприємства «Укрвакцина» 526 900,00 грн. пені за прострочення терміну поставки обладнання. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «К.С.Р.» до Державного бюджету України 5 269,00 грн. державного мита, 235,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При цьому, резолютивна частина рішення не містить вирішення питання щодо іншої частини позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ «К.С.Р.» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва в частині задоволених позовних вимог скасувати і прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції. Зокрема, апелянт зазначає, що свої обов’язки за договором виконав у повному обсязі, поставивши 450 комплектів апаратів штучної вентиляції легень, однак, з незалежних від нього причин, поставка відбулася з незначним зміщенням графіку, що місцевий господарський суд залишив поза увагою, задовольняючи частково позовні вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 року у справі № 45/200 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.12.2010 року.

У судовому засіданні 13.12.2010 року на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 20.12.2010 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2010 року № 01-23/1/12 «Про зміну складу колегії суддів» були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі №45/200 колегії суддів у складі: Поляк О.І. - головуючий суддя, судді Буравльов С.І., Кропивна Л.В.

У судовому засіданні 20.12.2010 року на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 22.12.2010 року.

У судове засідання 22.12.2010 року з’явилися представники сторін.

Представник позивача відзив на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні просив суд оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконання бюджетної програми КПКВ 2301730 «Фінансування невідкладних заходів, спрямованих на запобігання поширення інфекційних захворювань серед населення» 09.11.2009 року між відповідачем (постачальник), Міністерством охорони здоров’я України (замовник) та позивачем, який діє як повірений Міністерства (одержувач), було укладено договір № 1/92 на поставку виробу медичного призначення (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору відповідач зобов’язувався поставити закладам охорони здоров’я виріб медичного призначення, а замовник – перерахувати кошти на рахунок позивача, який має оплатити відповідачеві та прийняти виріб медичного призначення.

Позивач приймає виріб медичного призначення та передає його відповідачеві для подальшої поставки до закладів охорони здоров’я відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України про його розподіл (п. 1.2 договору).

У п. 1.3 договору сторони погодили, що відповідач забезпечує доставку виробу медичного призначення до закладів охорони здоров’я після отримання від позивача письмового повідомлення про розподіл виробу медичного призначення відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України. Відповідач зобов’язувався провести пусконалагоджувальні роботи, введення в експлуатацію виробу медичного призначення та навчання медичного персоналу методам роботи на поставленому виробі медичного призначення.

Згідно п. 4.1 договору строк поставки виробів медичного призначення позивачеві провадиться в два етапи: перший етап – поставка 150 комплексів до 12.11.2009 включно; другий етап – поставка 300 комплексів до 17.11.2009 включно.

Відповідно до графіку поставки обладнання згідно договору, таке обладнання в кількості 450 комплексів має бути поставлено у листопаді 2009 року.

          В силу п. п. 4.2. договору позивач приймає вироби медичного призначення на склад та передає їх відповідачеві для подальшого постачання закладам охорони здоров’я відповідно до розподілу замовника. Відповідач зобов’язаний доставити вироби медичного призначення до закладів охорон здоров’я у строк не більше 30 календарних днів з моменту одержання письмового повідомлення позивача про поставку виробів медичного призначення до закладів охорони здоров’я. Відповідач зобов’язаний провести пусконалагоджувальні роботи, введення в експлуатацію виробів медичного призначення і навчання медичного персоналу методам роботи у строк не більше 30 календарних днів з моменту поставки виробів медичного призначення до закладу охорони здоров’я.

Згідно п. 8.1 договору за кожний день порушення зобов’язань щодо строку поставки виробу медичного призначення (п. 4.1 договору), відповідач сплачує на рахунок позивача пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого виробу медичного призначення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується на рахунок позивача штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до п. 8.2 договору за кожний день невиконання зобов’язань, передбачених п. 4.2 договору, відповідач сплачує на рахунок позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не поставленого та/або не введеного в експлуатацію виробу медичного призначення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач передав позивачеві медичне обладнання в кількості 450 штук, а саме: 100 штук за видатковою накладною від 13.11.2009 № КС-00424, 150 штук за видатковою накладною від 18.11.2009 № КС-00428, 70 штук за видатковою накладною від 30.11.2009 № КС-00437, 40 штук за видатковою накладною від 04.12.2009 № КС-00443, 90 штук за видатковою накладною від 17.12.2009 № КС-00457.

Згідно акту від 03.03.2010 року № 2/11, складеного позивачем та відповідачем, останній здійснив пуско-налагоджувальні роботи та ввів обладнання в експлуатацію.

Встановивши вказані обставини справи, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 526 900,00 грн. пені за прострочення терміну поставки обладнання є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір № 1/92 за своєю правовою природою є договором поставки.

Ст. 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов’язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З п. 4.1 договору слідує, що строк поставки виробів медичного призначення позивачеві провадиться в два етапи: перший етап – поставка 150 комплексів до 12.11.2009 включно; другий етап – поставка 300 комплексів до 17.11.2009 включно.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов’язання щодо поставки товару у визначений договором строк не виконав, поставивши 100 одиниць товару 13.11.2009р., 150 одиниць товару - 18.11.2009р., 70 - 30.11.2009р., 40 - 04.12.2009р. та 90 - 17.12.2009р., тобто з порушенням терміну, встановленого в п. 4.1. договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 612 вказаного Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

В силу ч. 6 ст. 232 вказаного Кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як уже зазначалось, згідно п. 8.1 договору за кожний день порушення зобов’язань щодо строку поставки виробу медичного призначення (п. 4.1 договору), відповідач сплачує на рахунок позивача пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого виробу медичного призначення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується на рахунок позивача штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Однак, з уточненого розрахунку пені за прострочення поставки обладнання за договором № 1/92 від 09.11.2009 року, виконаного позивачем (а. с. – 85), вбачається, що останній такий розрахунок здійснив, виходячи з вартості поставленого обладнання.

Разом з цим, нарахування пені, виходячи з вартості поставленого виробу медичного призначення, умовами договору № 1/92 від 09.11.2009 року не передбачено.

Здійснивши розрахунок пені, виходячи з умов договору та відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» щодо обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який вона сплачується, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем правомірно заявлена до стягнення пеня за прострочку поставки медичного обладнання, нарахована за 6 днів з 13.11 по 18.11.2009 року, виходячи з обсягу недопоставленого обладнання в кількості 50 одиниць та за 14 днів з 04.12 по 17.12.2009 року, виходячи з обсягу недопоставленого обладнання в кількості 90 одиниць, загальною сумою 28208,22 грн.

За таких обставин господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення терміну поставки обладнання підлягає задоволенню, однак не врахував, з вартості якого саме обладнання (поставленого чи непоставленого) має розраховуватися розмір вказаної пені та не застосував вимоги ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Крім того, зі змісту мотивувальної частини рішення вбачається, що місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1 235,65 грн. пені за прострочення введення обладнання в експлуатацію.

Колегія суддів погоджується з таким висновком господарського суду міста Києва з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.2. договору відповідач згідно зобов’язувався доставити вироби медичного призначення до закладів охорон здоров’я у строк не більше 30 календарних днів з моменту одержання письмового повідомлення позивача про поставку виробів медичного призначення до закладів охорони здоров’я.

          Разом з цим, докази одержання відповідачем письмового повідомлення позивача про поставку виробів медичного призначення до закладів охорони здоров’я в матеріалах справи відсутні та останнім не надані.

          В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення 1 235,65 грн. пені за прострочення введення обладнання в експлуатацію є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджується, а відтак задоволенню не підлягають.

          Згідно п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

          В силу ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою, зокрема, для скасування рішення місцевого господарського суду.

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення – скасуванню.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «К.С.Р.» задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2010 року у справі № 45/200 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «К.С.Р.» на користь Державного підприємства «Укрвакцина» 28208 (двадцять вісім тисяч двісті вісім) грн. 22 коп. пені за прострочення терміну поставки обладнання залишити без змін.

В іншій частині у позові відмовити.

3. Здійснити новий розподіл судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «К.С.Р.» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 2/37, кв. 4, код 30574505) до Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200; символом звітності 095; № рахунку: 31110095700011; банк: ГУ УДК у м. Києві; отримувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва; МФО: 820019; код ЄДРПОУ 26077968) 282 (двісті вісімдесят дві) грн. 08 коп. державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «К.С.Р.» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 2/37, кв. 4, код 30574505) до Державного бюджету України (№ 31218264700001; Одержувач: УДК у Шевченківському районі; код 24262621; банк одержувача: ГУ ДКУ у м. Києві МФО 820019; код платежу: 22050003) 12 (дванадцять) грн. 63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Державного підприємства «Укрвакцина» (01021, м. Київ, вул. Грушевского, 7, код 21508100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «К.С.Р.» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 2/37, кв. 4, код 30574505) 141 (сто сорок одну) грн. 04 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №45/200 скерувати до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді