Рішення № 13139424, 29.11.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" листопада 2010 р.Справа № 9/73-1691 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське ШБУ-24", вул. Тролейбусна, 4, м. Тернопіль, 46000

про cтягнення заборгованості в сумі 32 239 грн. 64 коп.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - посвідчення водія від 09.11.2007р.

відповідача: не з'явився

Представнику позивача розяснено права та обовязки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 29.11.2010р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення.

Суть справи: Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1 звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Тернопільське ШБУ-24", вул. Тролейбусна, 4, м. Тернопіль про cтягнення заборгованості в сумі 32 239 грн. 64 коп.

Позовні вимоги підтверджуються належним чином завіреними копіями : Договорів про надання послуг по перевезенню вантажів від 01.11.2009р. та від 02.01.2008р., товарно-транспортних накладних (2 шт.), Акту звірки взаємних розрахунків, та іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 18.10.2010р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 01.11.2010 р. Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 15.11.2010р. та на 29.11.2010р. у звязку з неявкою представника відповідача в судові засідання та через неподання сторонами необхідних для розгляду справи документів.

Позивач в судове засідання 29.11.2010р. прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Разом з тим, до початку судового засідання клопотанням від 29.11.2010р. долучив до матеріалів справи копії рахунків та виписок з обслуговуючого банку про здійснення оплат контрагентом ВАТ "Тернопільське ШБУ-24" за період 02.01.2008р. по 15.11.2010р. В судовому засіданні судом оглянуто, представлені позивачем, оригінали зазначених документів.

Представник відповідача в судові засідання не зявився, витребуваних судом документів не представив, хоча про дату, час та місце їх проведення був повідомлений належним чином в порядку ст. ст. 64,77 ГПК України, що підтверджується поштовими повідомленнями з відміткою про вручення ухвал суду.

З наданої позивачем Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо реєстрації Відритого акціонерного товариства "Тернопільське ШБУ-24", вул. Тролейбусна, 4, м. Тернопіль (ідент. код 03450422) із зазначенням місцезнаходження та зареєстрованих відомостей, що стосуються змін місцезнаходження, вбачається, що ВАТ "Тернопільське ШБУ-24" з часу першої реєстрації, проведеної 17.05.2006р. свого найменування та місцезнаходження не змінювало. Таким чином, судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Тернопільське ШБУ-24", вул. Тролейбусна, 4, м. Тернопіль (ідент. код 03450422), станом на час розгляду справи, знаходиться за адресою: вул. Тролейбусна, 4, м. Тернопіль.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи (Інф. листи ВГСУ від 02.06.2006 N 06-10/651 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 930/14197 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 10-07/8 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23)).

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до положень ЦК України, зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обовязків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.

З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2009 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, АДРЕСА_1, як Виконавцем, та Відкритим акціонерним товариством "Тернопільське ШБУ-24", вул. Тролейбусна, 4, м. Тернопіль, як Замовником, був укладений договір про надання послуг по перевезенню вантажів (далі по тексту Договір), згідно якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги по перевезенню вантажів згідно заявки, а відповідач отримати зазначені послуги та сплатити їх вартість згідно товарно-транспортних, підписаних виконробами ШБУ-24 на основі прейскуранту №13-01-02 за 1990 рік з коефіцієнтом збільшення, за погодженим тарифом 135 грн. за машино-годину з вартістю палива (п.3.1 Договору).

Проте, до укладення зазначеного договору, 02 січня 2008 року між тими ж сторонами укладений договір про надання послуг по перевезенню вантажів (далі по тексту Договір), згідно якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги по перевезенню вантажів згідно заявки, а відповідач отримати зазначені послуги та сплатити їх вартість згідно товарно-транспортних, підписаних виконробами ШБУ-24 на основі прейскуранту №13-01-02 за 1990 рік з коефіцієнтом збільшення 7,0 без ПДВ.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі виникли зобов'язання за договором про надання послуг згідно якого, в силу ст.ст. 901, 903 ЦК України одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За правилами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи, а саме представленими позивачем товарно-транспортними накладними підтверджено, що з 13 листопада по 03 грудня 2009 року та з 06 по 10 грудня 2009 року Автомобілем МАЗ НОМЕР_2 водієм ОСОБА_1 на замовлення ШБУ- 24 відпрацьовано на перевезені щебеня всього 25 днів (200 годин), при цьому, перевезено щебеня в кількості 1600т. За умовами договору Виконавець своєчасно доставляє вантаж, відповідає за збереження вантажу під час перевезень. Слід зазначити, що зауважень з боку Замовника з приводу зазначеного пункту Договору на адресу Виконавця не поступало. Разом з тим, як зазначає підприємець ОСОБА_3 в позовній заяві від 27.09.2010р., незважаючи на добросовісне виконання ним умов Договору, відповідач наданих послуг не оплачує, пояснюючи це важким матеріальним становищем та відсутністю коштів на рахунках.

За умовами договорів (п.3.1) оплата виконаних робіт за перевезення вантажів проводиться згідно товарно-транспортних накладних, підписаних виконробами ШБУ-24.

Як стверджує позивач, він свої зобов'язання за договорами виконав повністю. В підтвердження позовних вимог позивачем представлено товарно-транспортні накладні в кількості 2-х шт., які свідчать про факт надання позивачем послуг, згідно Договору від 01.11.2009р. та на замовлення ШБУ-24, в період з 13.11.2009р. по 03.12.2009р. та з 06.12.2009р. по 10.12.2009р. Крім того, про надання автопослуг відповідачу на суму 27000,00 грн. свідчить копія рахунку №3 від 11.12.2009р. (знаходиться в матеріалах справи).

Проте, відповідачем зазначені послуги не оплачено, що підтверджується і долученою позивачем довідкою №773/89 від 12.07.2010р., виданою відділенням Укрсоцбанк за підписом начальника Воробець Р.С., за період з 01.11.2009р. по 15.11.2010р. (тобто, станом на час розгляду спору), з якої вбачається, що по поточному рахунку №26001000258160 відкритому в ПАТ “Укрсоцбанк”, руху коштів не було.

Разом з тим, будь-яких належних доказів надання послуг відповідачу за договором від 02.01.2008р., позивач суду не надав, посилаючись на їх відсутність.

Таким чином, знаходять свої підтвердження у матеріалах справи доводи позивача стосовно того, що відповідач зобовязання за Договором від 01.11.2009р. виконав не в повному обсязі та його заборгованість перед позивачем, станом на час розгляду спору, складає 27000,00 грн. При цьому, відповідачем доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 526 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обовязок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобовязання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. В свою чергу ч. 7 даної статті закріплено правило про те, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Також, із змісту ч. 2 статті 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд має за необхідне зазначити, що за загальним правилом, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. А зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та враховуючи, що відповідач в судове засідання не зявився, на день розгляду спору не надав суду будь-яких заперечень по суті заявлених позовних вимог, як і не надав суду доказів про погашення заборгованості перед позивачем, а тому, суд вважає позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення 27000 грн. 00 коп. боргу, обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.

В частині стягнення 5239 грн. 64 коп. заборгованості, суд відмовляє в задоволенні з огляду на таке.

Всупереч згаданих приписів закону, положень укладених між сторонами договорів відповідач вчасно не виконав покладених на нього зобовязань щодо оплати вартості, наданих позивачем послуг з перевезення вантажів, оплативши лише (згідно банківських виписок) 74770,25 грн., як зазначено в виписках банку "на виконання рахунку №5", в той час як в ході судового розгляду зясовано, що сума згідно наданих суду рахунків за 2008 рік (№1 від 29.02.2008р. на суму 23097,00 грн., №2 від 23.06.2008р. на суму 29449,00 грн., №3 від 31.07.2008р. на суму 26908,42 грн., №4 від 31.08.2008р. на суму 26570,15 грн., №5 від 30.09.2008р. на суму 21530,00 грн., №6 від 30.09.2008р. 1623,50 грн., №7 від 31.10.2008р. на суму 20325,96 грн., №8 від 28.11.2008р. на суму 10783,04 грн., №9 від 30.12.2008р. на суму 4107,20 грн.) склала 164393,85 грн.

Однак, як стверджує позивач, заборгованість відповідача, станом на час подання позову, становила 32239,64 грн.

Слід зазначити, що з наданих доказів вбачається невідповідність між зазначеними в рахунках сумами та здійсненими платежами (згідно копії банківських виписок), крім того, не вбачається за можливе визначити підставність заявленої до стягнення заборгованості в сумі 5239,64 грн. через відсутність первинних документів (товарно-транспортних накладних), які б містили інформацію про фактично виконані роботи на зазначену суму боргу.

Таким чином, суд надавши оцінку представленим доказам, вважає за доцільне відмовити в задоволенні заявленої до стягнення суми в частині 5239,64 грн. основної заборгованості, оскільки позивачем, зазначена сума, документально не доведена та необґрунтована.

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В свою чергу із змісту, ч. 5. ст. 49 ПІК України суми, які підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову па обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому, згідно зазначених пунктів ст. 49 ГПК України враховуючи часткове задоволення позову, державне мито у розмірі 270,01 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 197,65 грн. в даній справі суд покладає на відповідача у справі. Відповідно, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 38 грн. 35 коп. та державне мито в сумі 52 грн. 39 коп. покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст.ст. 16, 509, 526, 625, 901-903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 81, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське ШБУ-24" вул. Тролейбусна, 4, м. Тернопіль (ідент. код 03450422), р/р 26008301680712 в філії відділення ПІБ м.Тернопіль, МФО 338426, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_1), р/р НОМЕР_3 у філії АКБ "Укрсоцбанк" м.Хмельницький, МФО 315018 27 000 (двадцять сім тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 270 (двісті сімдесят) грн. 01 коп. державного мита та 197 (сто девяносто сім) грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 5239 грн. 64 коп. заборгованості у позові відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня підписання рішення , оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, через місцевий господарський суд.

Суддя

Повне рішення складено та підписано 06.12.2010р.