Рішення № 131393240, 29.10.2025, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/1976/25

Провадження № 2/601/647/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2025 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого Мочальської В.М.,

з участю секретаря судового засідання Домінської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди,-

УСТАНОВИВ:

Описова частина.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернувся в суд з вищевказаним позовом, який змінив, та просить стягнути в його користь 1000 гривень моральної шкоди, заподіяної незаконним застосуванням відповідачем щодо нього превентивного заходу у вигляді зупинення транспортного засобу та судові витрати.

В обґрунтуванняпозовних вимогвказав,що 30листопада 2023 року о 11:50:30 годині патрульний поліцейський УПП в Тернопільській області лейтенант поліції Гавриленко І.Ю., знаходячись на службі при виконанні своїх службових обов`язків, повністю ігноруючи вимоги, передбачені Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію», Дисциплінарним Статутом Національної поліції, Правилами етичної поведінки поліцейських, в порушення загальноприйнятих норм моралі та поведінки, маючи умисел на свідоме порушення його прав, на ділянці автодороги в районі вул. С.Петлюри, 24 у м. Кременці Тернопільської області, діючи умисно, з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, протиправно, з метою отримання доступу до його персональних даних, які містяться в документах у вигляді посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, в порушення обов`язків поліцейського, передбачених статтею 29, статтею 30, частиною 2 статті 31, пунктом частини першої статті 35, частиною 3 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», застосував стосовно нього поліцейський превентивний захід у вигляді зупинення транспортного засобу, а саме автомобіля «Шевроле Нива», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під його керуванням та в період часу з 11:50:30 год. по 12:34:05 позбавив його гарантованого права свободи пересування, чим порушив вимоги статті 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожний хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування та статті 33 Конституції України, згідно якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В подальшому працівник поліції розпочав стосовно нього процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, виніс постанову серії БАД №722663 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.1 ст. 126 КУпАП, яка рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 лютого січня 2024 року скасована, а провадження по справі закрито.

Вказував, що непропорційне і невиправдане втручання в охоронювані законом права позивача на свободу та особисту недоторканність, свободу пересування, свободу від свавільного втручання в права людини органів державної влади завдали йому моральних страждань.

Діями і рішеннями патрульного поліцейського ОСОБА_2 йому завдано моральної шкоди яка полягає: у інтенсивних негативних почуттях обурення через безпідставність зупинки під час руху на автомобілі, безпідставність вимагання документів, безпідставність звинувачень; у жорстокому поводженні, яке викликало душевні травми та породило страх, сумніви, недовіру; у приниженні людської гідності; у нелюдському поводженні, яке навмисно спричинило серйозні моральні та фізичні страждання і не може бути виправданим у даній ситуації; у розчаруваннях через усвідомлення того, що він фактично позбавлений на певний проміжок часу волі та зможе залишити місце зупинки тільки тоді, коли поліцейський це дозволить; у відчуттях страху через погрози поліцейського застосувати доставлення у відділ поліції та застосуванні безпідставних фільтраційних заходів, у фізичному переслідуванні та вибиванні з рук мобільного телефону, у психологічному тривалому знущанні та тиску; у колективному приниженні з боку поліцейських, відсутності можливості запобігти незаконному позбавленню свободи пересування, у відсутності можливості уникнути протиправних дій, у відсутності можливості отримати від держави захист від свавільної поведінки поліцейських. У відсутності реагування правоохоронного органу на звернення щодо незаконних дій поліції, у повній правовій беззахисності та безправності; у відчуттях несправедливості через усвідомлення повної безкарності працівників поліції; у необхідності витрачати значні зусилля, час та матеріальні ресурси своєї родини для відновлення попереднього стану, докладати додаткових зусиль для відновлення своїх порушених прав; у почуттях глибокої образи через знищення поліцейським авторитету органів державної влади; у відчуттях тривалої та постійної тривоги, хвилювання, безсоння, роздратування, особливо з огляду на те, що є інвалідом 11 групи та йому протипоказані психоемоційні навантаження після видалення пухлини щитовидної залози; у душевних стражданнях та приниженнях. Яких зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо себе змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність та інші негативні переживання; у стражданнях, заподіяних йому внаслідок фізичного та психічного впливу (тиску), що призвело до позбавлення можливості реалізації ним звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми; у приниженні честі та гідності, зниження престижу та репутації; у втратах немайнового характеру внаслідок моральних страждань та інших негативних явищ, заподіяних незаконними діями представника держави; у брутальному приниженні поліцейським перед собою та колегами й примушуванні вчиняти проти власної волі дії, вчинити які він вимагає усвідомлюючи їх явно злочинних характер; у позбавленні свободи від жорстокого й такого, що принижує людську гідність поводження; у непропорційному і невиправданому втручанні в охоронювані законом права на свободу та особисту недоторканість, свободу пересування, свободу від свавільного втручання в права людини органів державної влади.

З урахуванням всіх вищенаведених обставин позивач вважає за справедливе заявити вимогу про відшкодування моральної шкоди, яка завдана йому в сумі 1000 гривень, з огляду на характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини особи (поліцейського ОСОБА_2 ), яка завдала йому моральної шкоди, об`єм порушених прав, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, взявши до уваги засади розумності, виваженості і справедливості.

Заяви, клопотання.

23 липня 2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого в провадженні Кременецького районного суду Тернопільської області перебувала справа №601/827/25 за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди. Підстави для стягнення моральної шкоди, які наводив ОСОБА_1 , є аналогічними. За наслідками розгляду справи ухвалено рішення Кременецьким районним судом Тернопільської області 09.06.2025, яким позовні вимоги позивача задоволено частково. Крім того, відповідач не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 та просить відмовити у їх задоволенні через його безпідставність та необґрунтованість, або залишити позов без розгляду.

05 серпня 2025 року позивач подав заяву про зміну підстав позову.

29 серпня 2025 року позивач подав клопотання про зобов`язання відповідача надати відповідь на поставлені у позовній заяві запитання в порядку ст. 93 ЦПК України та клопотання про доручення доказів.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 04.09.2025 клопотання позивача про зобов`язання відповідача надати відповідь на поставлені у позовній заяві запитання в порядку ст. 93 ЦПК України задоволено.

01.10.2025 від відповідача надійшло повідомлення на виконання ухвали суду від 29.08.2025.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі, просить позов задовольнити.

Представник відповідача Лобач М. в судове засідання не з`явилася, у відзиві на позов просить судовий розгляд здійснювати у її відсутності.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Мотивувальна частина рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Із пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 ; виписки від 03.10.2012; довідки №049395 та посвідчення серії НОМЕР_3 слідує, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи довічно та має право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей.

З копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3796 вбачається, що ОСОБА_1 з 09.02.2011 має право на заняття адвокатською діяльністю.

З копії трудової книжки серії НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_1 з 1993 по 2011 працював в органах державної влади та в органах місцевого самоврядування.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 14.02.2024 позов ОСОБА_1 до УПП в Тернопільській області задоволено частково. Постанову серії БАБ № 722663 від 05.12.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП скасовано, а провадження в справі закрито. В решті позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що ОСОБА_1 , всупереч вимогам ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», було зупинено безпідставно.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 14.02.2024 по справі № 601/3572/23 залишено без змін.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені частиною сьомою статті 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності зазавдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

У статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що в наведених у статті цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели допорушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п`ята, шоста статті 4 ЗаконуУкраїни «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Звернувшись з цим позовом до суду, позивач зазначав, щовідповідач 30.11.2023 здійснив незаконний поверхневий огляд автомобіля, чим завдав йому моральної шкоди.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та їїрезультатом - моральною шкодою.

Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чивідповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чибездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов єпідстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд погоджується з доводами представника відповідача, наведеними ним у відзиві, про те що позов ОСОБА_1 є безпідставним, з огляду на наступне.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 09.06.2025 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну (немайнову) шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень. Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди, суд брав до уваги рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 14.02.2024, на яке позивач посилається у даному позові, яким позов ОСОБА_1 до УПП в Тернопільській області було задоволено частково, постанову серії БАБ № 722663 від 05.12.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП скасовано, а провадження в справі закрито.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 09.06.2025, яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 22.09.2025, судом під час визначення розміру моральної шкоди була врахована обставина незаконне застосування до ОСОБА_1 превентивного заходу у вигляді зупинення транспортного засобу.

З огляду на зазначене, суд приходить до переконання про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд не погоджується з позицією представника відповідача, наведеною у відзиві про те, що позов слід залишити без розгляду. Так, звертаючись до суду з даним позовом, як на підставу позову позивач послався на незаконне застосування відповідачем до нього 30.11.2023 превентивного заходу у вигляді зупинення транспортного засобу. Однак, у справі №601/827/25, позивач, звертаючись з позовом про стягнення моральної шкоди, як на підставу позову посилався на незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності.

На підставі наведеного, керуючись статтями2,4,5,10 - 13,76-82,89,258-268,273,352-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсябезпосередньо доТернопільського апеляційногосуду протягомтридцяти днівз дняйого проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Управління патрульноїполіції вТернопільській областіДепартаменту патрульноїполіції, місцезнаходження: вул. Котляревського, 24, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ401086.

Повний текст рішення складено 29 жовтня 2025 року.

Головуючий