Ухвала суду № 13138837, 15.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

"15" листопада 2010 р. Справа № Б8/135-10

Господарський суд Київської області в особі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Балик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за заявою Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України», ідентифікаційний код 30518866, місцезнаходження: 03038, м. Київ-38, вул. Ямська, буд. 32,

до боржника відкритого акціонерного товариства «Унавське», ідентифікаційний код 00448746, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Фомічова, буд. 1-А,

про порушення справи про банкрутство,

за участю представників учасників судового провадження:

від заявника / кредитора: начальника відділу Черкун Світлани Григорівни, яка діє на підставі довіреності № 21 від 12 липня 2010 року;

від боржника: Бородая Миколи Сергійовича, який діє на підставі довіреності № 23 від 05 травня 2010 року,

ВСТАНОВИВ:

до господарського суду Київської області 11 жовтня 2010 року звернулось Державне підприємство «Державний резервний насіннєвий фонд України»(ідентифікаційний код 30518866, місцезнаходження: 03038, м. Київ-38, вул. Ямська, буд. 32) (надалі за текстом «Кредитор»/«Заявник»), із заявою №138-10/5-16/20 від 04 жовтня 2010 року про порушення провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Унавське»з підстав, передбачених ст. ст. 6, 7, 11, 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та з підстав, передбачених ст. 1 Господарського-процесуального кодексу України, п. 4 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ст. 210 Господарського кодексу України.

14 жовтня 2010 року Ухвалою господарського суду Київської області порушено провадження у справі №Б8/135-10 та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні на 01 листопада 2010 року.

Кредитор стверджує, що його безспірні вимоги в сумі 398998,80 грн. (триста девяносто вісім тисяч девятсот девяносто вісім гривень 80 коп.) до Боржника сукупно перевищують 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені Боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Ухвалою про порушення цієї справи суд увів процедуру розпорядження майном Боржника, призначив арбітражного керуючого Борисова О.Ю. розпорядником майна Боржника; ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів; вказаною ухвалою витребувано від Боржника та Кредитора документарні докази по справі, а Боржника також відзив на заяву про порушення справи про банкрутство відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з підтвердженням чи запереченням щодо факту неплатоспроможності та розміру вимог кредитора; загальною сумою заборгованості боржника перед кредиторами, у тому числі по заробітній платі працівникам боржника, а також заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших видах загальнообов'язкового державного соціального страхування по податках і зборах (обов'язкових платежах), з відомостями про наявне у боржника майно, у тому числі і кошти, які знаходяться на його рахунках у банках чи інших фінансово-кредитних установах, поштові адреси банків чи інших фінансово-кредитних установ. Провадження знаходиться на стадії підготовчого засідання.

Доказом належного повідомлення учасників провадження про судове засідання, призначене на 01 листопада 2010 року є відбиток печатки канцелярії Господарського суду Київської області від 26 жовтня 2010 року, вих. № 874; доказом одержання ухвали Кредитором є повідомлення про вручення Кредитору поштового відправлення №01032 2613691 0, вручене 28 жовтня 2010 року.

В судове засідання 01 листопада 2010 року представник Кредитора не зявився, розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 10 листопада 2010 року, сторони зобовязано виконати вимоги ухвали суду від 14 жовтня 2010 року.

Доказом належного повідомлення учасників провадження про судове засідання, призначене на 10 листопада 2010 року є відбиток печатки канцелярії Господарського суду Київської області від 01 листопада 2010 року, вих. № 933; доказом одержання ухвали Боржником є повідомлення про вручення Боржнику поштового відправлення №01032 2613824 6, вручене 05 листопада 2010 року.

В судове засідання 10 листопада 2010 року окрім Кредитора та Боржника зявився представник Фастівської ОДПІ в особі Шевчук С.А., яка діяла на підставі довіреності №2871/8/10-032 від 07 жовтня 2010 року, та підтвердила наявність заборгованості Божника перед Фастівською ОДПІ, підтримала в судовому засіданні заяву Кредитора про банкрутство Боржника.

В судовому засіданні сторони частково надали документи витребувані судом. Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про необхідність витребування у Боржника у повному обсязі статистичну звітність Боржника, список наявних кредиторів та дебіторів останнього, в звязку з чим, розгляд справи відкладено на 15 листопада 2010 року.

В судовому засіданні 15 листопада 2010 року присутні представники Кредитора, Боржника. Учасниками провадження надано докази по справі. Водночас, Боржником не надано на виконання ухвали суду від 14 жовтня 2010 року дані про всі наявні рахунки в банківських установах та відомості про місцезнаходження коштів на рахунках у банках, про місцезнаходження банків, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування боржника; довідки з банків про обороти коштів по всім рахункам по місяцях за останні 12 місяців на дату винесення зазначеної ухвали; не проведено аудит за останні 12 календарних місяців господарської діяльності Боржника та не надано суду аудиторського висновку.

Відповідно до п.п. 1-3, ч. 6 п. 3 ст. 40 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", регулярною інформацією про емітента є річна та квартальна звітна інформація про результати фінансово-господарської діяльності емітента, яка подається Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (в тому числі в електронному вигляді). Звітним періодом для складання річної інформації про емітента є календарний рік. Перший звітний період емітента може бути меншим, ніж 12 місяців, та обчислюється: для акціонерних товариств - з дня державної реєстрації товариства до 31 грудня звітного року включно; Річна інформація про емітента повинна містити такі відомості: аудиторський висновок. Відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 2 вказаного Закону, емітентом є юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками. Виходячи з організаційно-правової форми Боржника, який є емітентом акцій, на нього поширю дію Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок". Відповідно, Боржник згідно ч. 6 п. 3 ст. 40 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", як емітент цінних паперів, що підтверджено реєстраційними документами Боржника (Розділ 4 статуту Боржника, зареєстрованого державним реєстратором Фастівської районної державної адміністрації Київської області 02 вересня 2008 року, Протокол № 8 Загальних Зборів акціонерів ВАТ «Унавське»від 03 грудня 2007 року, Звіт про фінансові результати (форма № 2) за 01.01.2009 року розділ 3), зобовязаний мати аудиторський висновок за минулий звітний період ( 2009 рік), копію якого Боржником суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 п. 10 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відсутність аудиторського висновку не зупиняє провадження у справі про банкрутство та не є підставою для припинення провадження у справі.

Боржником надано Відзив на заяву про порушення провадження у справі про банкрутство №Б/135-10 від 10 листопада 2010 року, в якому Боржник заперечує проти вимог заявника просить припинити провадження у справі №Б8/135-10 з низки підстав. Детально дослідивши відзив, доводи та заперечення Боржника суд дійшов наступних висновків.

1)Боржник вказує на те, що ним на виконання рішення господарського суду від 13 серпня 2009 року №10/120-08 було сплачено Кредитору 20 жовтня 2010 року 50000,00 грн., а 09 листопада 2010 року 79000,00 грн., таким чином, з позиції Боржника, на момент проведення підготовчого засідання загальна сума заборгованості Боржника перед Кредитором становить 269290,80 грн., що є меншим 300 мінімальних розмірів заробітної плати, в звязку з чим, Боржник просить припинити провадження по справі.

Досліджуючи вказану вимогу Боржника, суд дійшов висновку, що вказані дії Боржника не є підставою для припинення справи про банкрутство, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 4 п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено Законом.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», у заявах кредиторів про порушення справи про банкрутство за вимогами, що випливають з цивільних зобов'язань, розмір цих вимог має бути визначено виключно у грошовій формі. Кредитори, вимоги яких випливають з інших, крім грошових, цивільних зобов'язань, можуть подавати ці заяви лише у випадках, коли їх вимоги визначені у грошовому зобов'язанні на підставі отриманих кредиторами виконавчих документів чи внаслідок зміни способу виконання за цими документами на підставі статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", а також статті 121 ГПК чи статті 373 Цивільного процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що відповідно до Ухвали господарського суду Київської області від 13 серпня 2009 року по справі № 10/120-08, суд виносячи вказану ухвалу діяв на підставі ст. 121 Господарського кодексу України (с. 2-3 ухвали), - «Відстрочка або розстрочка виконання рішення, зміна способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови».

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: судові накази.

Статтєю 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, визначено, що безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Судом встановлено, що 20 січня 2010 року господарським судом Київської області на виконання ухвали господарського суду Київської області від 13 серпня 2009 року, яка набрала законної сили 18 листопада 2009 року, видано Наказ про примусове виконання ухвали по справі № 10/120-08, яким наказано стягнути з Боржника на користь Кредитора вартість насіння озимої пшениці першої репродукції врожаю 2007 року сорту Подолянка у кількості 180 т. по ціні 1108,33 грн./т. з урахуванням ПДВ, та насіння озимої пшениці репродукції врожаю 2007 року сорту Київська-8 у кількості 180 т. по ціні 1108,33 грн./т. з урахуванням ПДВ, що складає 398998,80 грн.

На підставі наявності виданого даного судового наказу, заявлені вимоги Кредитора у сумі 398 998,80 грн. та на підставі ухвали господарського суду Київської області від 13 серпня 2009 року по справі 10/120-08 (суддя Привалов А.І.) визнані судом безспірними.

Відповідно до п. 70 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), їх безспірність. Часткове задоволення боржником грошових вимог ініціюючого кредитора вже після порушення провадження у справі про банкрутство не є законною підставою для припинення провадження у справі. Такі дії боржника порушують правила мораторію. Дана справа про банкрутство Боржника була порушена 14 жовтня 2010 року, а кошти на сплату яких посилається Боржник були перераховані Боржником: 20 жовтня 2010 року - 50 000,00 грн. (що підтверджено квитанцією № 161/з18 від 20 жовтня 2010 року), 09 листопада 2010 року - 79 000,00 грн. (що підтверджено Боржником випискою від 09 листопада 2010 року Центрального РУ ОАО «Банка «Фінанси і кредит»/Прибуткова-видатна каса №6/1). Таким чином, згідно поданих документів, перерахування Боржником коштів у загальній сумі 129000,00 грн. відбулось датою після порушення справи про банкрутство № Б8/135-10, в той час як станом на 20 жовтня 2010 року та на 09 листопада 2010 року на підставі п. 12 резулятивної частин Ухвали господарського суду Київської області про порушення справи про банкрутство №Б8/135-10 від 14 жовтня 2010 року було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 4 п. 8.2. Рекомендацій Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у випадку встановлення судом факту задоволення боржником вимог ініціюючого кредитора (кредиторів) всупереч дії мораторію суд не повинен припиняти провадження у справі про банкрутство з огляду на те, що такий факт є результатом протиправної поведінки боржника.

Так, ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначено, що мораторієм на задоволення вимог кредиторів є зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно п. 40 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», дія мораторію поширюється на задоволення вимог кредиторів, які подали заяви згідно зі статтею 14 Закону, і на вимоги кредиторів, що не подавали таких заяв, включаючи кредиторів, котрими в установленому порядку пред'явлені до виконання виконавчі документи.

Керуючись положеннями п. 70 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство»та ч. 4 п. 8.2. Рекомендацій Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд встановив, що факт перерахування Боржником частини заборгованості Кредитору після порушення справи про банкрутство №Б8/135-10 та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, не є підставою для припинення справи про банкрутство № Б8/135-10, з причин, що такий факт є результатом протиправної поведінки Боржника, де зазначені дії Боржника порушують правила мораторію.

Крім того, статтею 40 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у п. 1 визначено виключений перелік підстав припинення провадження у справі про банкрутство, серед яких відсутня підстава припинення провадження у справі про банкрутство як часткове погашення заборгованості Боржника перед Кредитором. Підпунктом 7 п. 1 ст. 40 вказаного Закону, однією з підстав припинення провадження у справі про банкрутство названо виконання боржником усіх зобовязань перед Кредиторами. Боржником не надано суду, а Кредитором не визнано факту виконання Боржником всіх зобовязань перед Кредитором, в звязку з чим, вищерозглянуті вимоги Боржника не підлягають задоволенню.

2)У відзиві Боржник просить припинити провадження у справі з причин, що він заперечує факт своєї неплатоспроможності, вказуючи, що на дату складання відзиву, - 10 листопада 2010 року він вважає себе платоспроможним, на підтвердження чого вказує, що Боржник має постійний прибуток від здавання в оренду власних основних засобів в розмірі 50000,00 грн. щомісяця; Боржник виставив на продаж склад (копія обяви в інтернет виданні (ov/prodam_sklad_v_fastove_P_20549929.html?nrk=UAKIEV&search_terms=%DO%A4%DO5%BO%D1%81%D1%82%DO%BE%DO5B2) додається) та вже домовився з покупцем щодо його продажі за ціною 280000 грн.; Боржник на підтвердження платоспроможності також надав суду відомості про наявне у нього майна: рухоме майно у вигляді 7 тон насіння соняшника, приготовлене для реалізації за середньою ринковою ціною 4130 грн. за тону, що становить 60700 грн. за все наявне у Боржника насіння, рухоме майно у вигляді 27 тон насіння пшениці другого класу, приготовлене для реалізації за середньою ринковою ціною 1800 грн. за тону, що становить 45000 грн. за все наявне у Боржника насіння пшениці (довідки додаються); нерухоме майно (склади, сховища, корівники, контори тощо), загальною площею більше 20000 м. кв. та приблизно вартістю 7-8 млн. грн.

Досліджуючи дане прохання припинити провадження по справі № Б8/135-10 з викладених підстав, суд дійшов висновку про те, що перелічена інформація не є підставою для припинення справи про банкрутство № Б8/135-10 на підставі наступного:

Відповідно до преамбули Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1 п 70 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), їх безспірність.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” безпосередньо визначено ознаки та поняття терміну «неплатоспроможність», згідно якого для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: неплатоспроможністю є неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 092492 серії А01 Боржник є відкритим акціонерним товариством, зареєстрованим 15 жовтня 1996 року Фастівською районною державною адміністрацією Київської області; відповідно до Довідки серії АБ №144407 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності Боржника за КВЕД є 01.11.0., - вирощування зернових та технічних культур, надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту (01.41.0), виробництво мяса (15.11.0.), Боржник є платником податків згідно Довідки № 245 від 29 квітня 2009 року; відповідно до п. 3.1. Статуту Боржника, зареєстрованого Фастівською державною адміністрацією київської області 02 вересня 2008 року, Боржник має на меті організацію виробничо-господарської діяльності … визначає цілі…, які б в повному обсязі забезпечували безперервність підприємницької діяльності і отримання постійного прибутку. Виходячи з наведеного, Боржник є субєктом підприємницької діяльності. Боржник зареєстрований в Єдиному державному реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджено Витягом в цього реєстру № 323901 від 08 жовтня 2010 року.

Відповідно до п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», терміном, з якого має обчислюватися мінімальний тримісячний строк прострочення боржником виконання свого зобов'язання, є момент у часі, з настанням якого це зобов'язання мало бути виконано боржником згідно з вказівками закону або договору.

Відповідно до Постанови про відкриття виконавчого провадження Відділу державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції ВП №17806610 від 04 березня 2010 року, постановлено у п. 2 постанови Боржнику, - відкритому акціонерному товариству «Унавське», добровільно виконати: сплатити борг (398998,80 грн.) в строк до 11 березня 2010 року. Відповідно до матеріалів справи, заяви Кредитора, відзиву Боржника, у вказаний виконавчою службою термін у добровільному поряду, а ні після сплину трьохмісячного терміну після закінчення строку для добровільної сплати заборгованості (11 червня 2010 року), а ні на дату подачі Кредитором заяви про порушення справи про банкрутство, Боржником не було сплачено Кредитору борг у сумі 398 998,80 грн.

Встановлений законом трьохмісячний строк прострочення боржником виконання свого зобов'язання сплив на дату подання заяви Кредитора про визнання Боржника банкрутом.

Відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 13 серпня 2009 року по справі 10/120-08 (суддя Привалов А.І.), наказу господарського суду Київської області від 20 січня 2010 року по справі № 10/120-08 про примусове виконання ухвали, зобовязання Боржника перед Кредитором є грошовим і виражено у гривнях, - національній валюті України; зобовязання полягає у стягненні грошових коштів, а не витребуванні майна, де за вказаною ознакою відповідно до ч. 1 абз. 2 п.п. 4.2. Рекомендацій Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, такі досліджувані вимоги віднесені до грошових.

На підставі вищенаведених досліджених ознак, суд дійшов висновку про те, що відповідно до норми абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яким визначено неплатоспроможності для цілей вказаного закону, Боржник на момент подачі Кредитором Заяви про визнання банкротом та на момент винесення даної ухвали є неплатоспроможним, відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Крім того, відповідно до ч. 2 п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», відповідно до визначення терміна "неплатоспроможність", що міститься в абзаці другому статті 1 Закону, для порушення справи про банкрутство боржника не вимагається встановлення даних про перевищення сумарного розміру його заборгованості над вартістю всіх майнових активів боржника за даними бухгалтерського обліку чи фінансової звітності.

Поряд з цим, статтею 40 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у п. 1 визначено виключений перелік підстав припинення провадження у справі про банкрутство, серед яких відсутня підстава припинення провадження у справі про банкрутство, - на яку посилається Боржник (встановлення наявності майна Боржника), в звязку з чим, обставини на які посилається Боржник не є підставою припинення провадження у справі про банкрутство.

Поряд з цим, господарським судом Київської області Ухвалою від 14 жовтня 2010 року по справі № Б8/135-10 у п. 5 Резулятивної частини ухвали встановлено заборону службовим особам боржника та уповноваженим ними особами укладати без згоди розпорядника майна угоди, якими передбачається відчуження (продаж, передача в оренду, довірче управління чи у інший спосіб) активів боржника (рухомого чи нерухомого майна). Жодних доказів зазначеного погодження реалізації майна Боржника суду не надано.

3)Відповідно до Відзиву Боржника, між Кредитором та Боржником було складено, погоджено та підписано графік погашення існуючої заборгованості, умови якого, як підкреслює Боржник, сумлінно і вчасно виконуються з боку Боржника, що повністю влаштовує Кредитора, який з позиції Боржника, не заперечує факт виконання.

Детально досліджуючи даний довід Боржника на підставі матеріалів справи, суд дійшов наступних висновків.

В матеріалах справи наявний лист від 27 жовтня 2010 року, в якому повідомлено, що ДП «Держнасіннєвий фонд»не заперечує проти вище вказаного графіку», досліджуючи зазначений лист встановлено, що лист адресовано Начальнику ВДВС Фастівського МРУЮ від представника ДП «Держрезервний фонд»Драгомицької Т.П., а не Боржнику; по-друге, лист виконано не на фірмовому/номерному бланку, без вихідного номеру, підпис представника не скріплено печаткою, не додано документу, що підтверджує повноваження Драгомицької Т.П. як представника Кредитора, її прав на прийняття такого роду рішень.

В судовому засіданні 10 листопада 2010 року, представник Кредитора за довіреністю не підтвердив встановлення домовленостей та їх закріплення між Боржником та Кредитором щодо розстрочення заборгованості Боржника перед Кредитором та наполягав на раніш заявлених вимогах про визнання Боржника Банкротом. Поряд з цим, станом на 27 жовтня 2010 року справа про банкрутство № Б8/135-10 вже була порушена 14 жовтня 2010 року та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, в звязку з чим, графік погашення заборгованості Боржника перед Кредитором на який посилається Боржник, - до 15 листопада 2010 року 40000,00 грн.; до 05 грудня 2010 року 110000,00 грн.; до 25 грудня 2010 року 198000,00 грн. є протиправним, таким, що порушує правила введеного у справі мораторію на задоволення вимог кредиторів, можуть порушувати права інших кредиторів Боржника. Так, відповідно до ч. 2 п. 70 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», часткове задоволення боржником грошових вимог ініціюючого кредитора вже після порушення провадження у справі про банкрутство не є законною підставою для припинення провадження у справі. Такі дії боржника порушують правила мораторію. Відповідно до п.п. 1.2., ч. 4 п. 8.2. Рекомендацій Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у випадку встановлення судом факту задоволення боржником вимог ініціюючого кредитора (кредиторів) всупереч дії мораторію суд не повинен припиняти провадження у справі про банкрутство з огляду на те, що такий факт є результатом протиправної поведінки боржника та порушує норму Згідно ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Статтею 40 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у п. 1 визначено виключений перелік підстав припинення провадження у справі про банкрутство, серед яких відсутня підстава припинення провадження у справі про банкрутство, - встановлення домовленостей між Кредитором та Боржником щодо часткового (як передбачено в графіком погашення заборгованості, на який посилається Боржник у відзиві та доданих документах) погашення заборгованості, в звязку з чим, обставини на які посилається Боржник не є підставою припинення провадження у справі про банкрутство.

4)Відповідно до Відзиву Боржника, Боржник звертає увагу на місце Боржника в соціальній інфраструктурі м. Фастів, в соціальному житті мешканців міста, мешканців мікрорайону «Унавське», зокрема наголошує на таких фактах, що за кошти Боржника зроблено свердловину з питною водою, яка за рахунок підприємства здійснює водопостачання та забезпечує водою міських мешканців, за рахунок підприємства здійснюється постійна допомога міліції паливно-мастильними матеріалами, взимку технікою підприємства здійснюється очистка доріг міста від снігу, в літній період оказується допомога в організації дитячих таборів та інше; підприємство-Боржник забезпечує роботою мешканців міста, виплачує одну з вищих в районі плату за оренду земельних паїв, за власний рахунок постійно оказує допомогу колишнім працівникам підприємства в грошовій формі та продуктивними наборами; наголошено на своєчасності та справності сплати боржником податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 34, Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Досліджуючи факти на які посилається Боржник, в тому числі перелічені, суд встановив, що Боржником не надано підтверджуючих дані факти належних доказів, в тому числі, фінансово-господарські документи, списки видачі грошових коштів, проднаборів колишнім працівникам, допомоги органам влади, забезпечення водою, організації дитячих таборів тощо; водночас, в разі відповідності перелічених фактів дійсності, Боржником навмисно маючи кошти навмисно порушував фінансово-господарську дисципліну, зобовязання перед кредитором, не сплачуючи з 20 січня 2010 року безспірну заборгованість Кредитору, маючи кошти. Поряд з цим, відповідно до матеріалів справи, судом встановлено невідповідність певних викладених фактів дійсності. Зокрема, відповідно до Постанови Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року по справі № 2-а-4212/10/1070 (Суддя Леонтович А.М.), виявивши порушення інтересів держави, Фастівський міжрайонний прокурор звернувся до Боржника в інтересах держави про стягнення з Боржника заборгованості, яку представник Боржника визнав в сумі 20 111,15 грн., за наслідком чого, зазначеною Постановою стягнуто з Боржника податкову заборгованість в сумі 20 111,15 грн. (доказів сплати даного податкового боргу Боржником суду не надано).

Крім того, відносно факту наявності коштів у Боржника, судом встановлено, що відповідно до листа №17370/03-22/3 від 27 жовтня 2010 року Відділу державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції начальника відділу Павлюка П.М. станом на 19 серпня 2009 року залишок на рахунку Боржника в АБ «Синтез»становить 0,00 грн.; станом на 20 серпня 2009 року залишок на рахунку Боржника в Залізничній філії ВАТ КБ «Хрещатик»становить 0,00 грн.; станом на 20 серпня 2009 року залишок на рахунку Боржника в ВАТ «Мегабанк»становить 0,00 грн.; станом на 25 серпня 2009 року залишок на рахунку Боржника в Фастівському відділенні №2877 ВАТ «Державний ощадний банк України»становить 0,00 грн., 41,75 грн., та 12,76 грн.; станом на 25 серпня 2009 року залишок на рахунку Боржника в КРД ВАТ «Райффайзенбанк «Аваль»недостатній для виконання постанови про відкриття виконавчого провадження. Інших відомостей щодо наявності коштів на рахунках Боржника, наявності інших відкритих рахунків у Боржника станом на поточну дату, оборотів по рахункам Боржника Боржником не надано.

Крім того, відповідно до ст. 42 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, для цілей цього Закону містоутворюючими підприємствами визнаються юридичні особи, кількість працівників яких з урахуванням членів їх сімей складає не менше половини чисельності населення адміністративно-територіальної одиниці, у якій розташована така юридична особа. Положення цієї статті застосовуються також до підприємств, кількість працівників яких перевищує п'ять тисяч осіб. Боржником не надано суду доказів належності Боржника до категорії місто утворюючих підприємств.

Статтею 40 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у п. 1 визначено виключений перелік підстав припинення провадження у справі про банкрутство, серед яких відсутня підстава припинення провадження у справі про банкрутство, як істотне соціальне значення Боржника (яка не доведена Боржником), в звязку з чим, доводи Боржника не є підставою припинення провадження у справі про банкрутство, як і посилання на накладення арешту на вексель, що належить Боржнику строк сплати по якому не настав. Датою погашення векселя є 18 січня 2011 року.

Відповідно до листа №17370/03-22/3 від 27 жовтня 2010 року Відділу державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції начальника відділу Павлюка П.М., контори А та А1 зареєстровані за Боржником знаходяться в заставі Ощадбанку № 2877; Боржник придбав в ТВ «Центропром Комплекс»цінні папери, а саме векселі на суму 15000000,00 грн.; Висновок оцінювача про вартість обєкта оцінки (будівлі контори А, А1) на дату оцінки 14 травня 2010 року.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 п. 67 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, судам слід враховувати, що термін з дати порушення провадження у справі до дати проведення підготовчого засідання не може перевищувати тридцяти днів, що обумовлює необхідність проведення підготовчого засідання у справі на підставі наявних матеріалів у справі.

Відповідно до п. 70 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), їх безспірність.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Заслухавши представників провадження, дослідивши детально матеріали справи, суд вважає встановленими ознаки безспірності вимог кредитора, розміру вимог кредитора, неплатоспроможності Боржника з наступних підстав.

Факт безспірності вимог кредитора у сумі 398 998,80 грн. вже встановлено вище судом, в зязку з чим, суд налогошує лише на наступному. Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: судові накази.

Згідно ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Факт безспірності вимог Кредитора підтверджено наступними доказами: відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 13 серпня 2009 року по справі 10/120-08 (суддя Привалов А.І.), суд ухвалив стягнути з Боржника на користь Кредитора вартість насіння озимої пшениці першої репродукції врожаю 2007 року сорту Подолянка у кількості 180 т. по ціні 1108,33 грн./т. з урахуванням ПДВ, та насіння озимої пшениці репродукції врожаю 2007 року сорту Київська-8 у кількості 180 т. по ціні 1108,33 грн./т. з урахуванням ПДВ, що складає 398 998,80 грн.

20 січня 2010 року господарським судом Київської області на виконання ухвали господарського суду Київської області від 13 серпня 2009 року яка набрала законної сили 18 листопада 2009 року видано Наказ про примусове виконання ухвали по справі № 10/120-08, яким наказано стягнути з Боржника на користь Кредитора вартість насіння озимої пшениці першої репродукції врожаю 2007 року сорту Подолянка у кількості 180 т. по ціні 1108,33 грн./т. з урахуванням ПДВ, та насіння озимої пшениці репродукції врожаю 2007 року сорту Київська-8 у кількості 180 т. по ціні 1108,33 грн./т. з урахуванням ПДВ, що складає 398 998,80 грн. Суду не надано доказів фактичного стягнення вказаної заборгованості на користь Кредитора, - погашення вимог Кредитора.

На підставі наведеного, судового наказу по справі № 10/120-08 від 20 січня 2010 року господарського суду Київської області, Ухвали господарського суду Київської області від 13 серпня 2009 року по справі № 10/120-08 від 13 серпня 2010 року (суддя Привалов А.І.), заявлені вимоги Кредитора у сумі 398 998,80 грн. визнаються судом безспірними.

Відповідно до ч. 1 п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», терміном, з якого має обчислюватися мінімальний тримісячний строк прострочення боржником виконання свого зобов'язання, є момент у часі, з настанням якого це зобов'язання мало бути виконано боржником згідно з вказівками закону або договору.

Як зазначено вище, згідно Постанови про відкриття виконавчого провадження Відділу державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції ВП №17806610 від 04 березня 2010 року, постановлено у п. 2 постанови Боржнику, - відкритому акціонерному товариству «Унавське», добровільно виконати: сплатити борг (398 998,80 грн.) в строк до 11 березня 2010 року. Відповідно матеріалів справи, заяви Кредитора, відзиву Боржника, пояснення сторін, у вказаний виконавчою службою строк у добровільному поряду, а ні після сплину трьохмісячного терміну після закінчення строку для добровільної сплати заборгованості (11 червня 2010 року) Боржник не сплатив Кредитору борг у сумі 398 998,80 грн., що на день звернення Кредитора з заявою становить понад три місяці.

Дослідивши всебічно обставини справи, досліджуючи питання розміру безспірних вимог Кредитора, суд дійшов наступних висновків: відповідно до вищезазначених - ухвали господарського суду Київської області від 13 серпня 2009 року по справі 10/120-08 та Наказу господарського суду Київської області про примусове виконання ухвали по справі № 10/120-08, загальний розмір безспірних вимог кредитора становить 398 998,80 грн. Відповідно до Відзиву Боржника на заяву про порушення провадження у справі про банкрутство №Б/135-10 від 10 листопада 2010 року - після порушення справи про банкрутство № Б8/135-10 ухвалою господарського суду Київської області від 14 жовтня 2010 року Боржник перерахував Кредитору 20 жовтня 2010 року - 50 000,00 грн. (що підтверджено квитанцією № 161/з18 від 20 жовтня 2010 року), 09 листопада 2010 року перерахував 79 000,00 грн. (що підтверджено випискою від 09 листопада 2010 року Центрального РУ ОАО «Банка «Фінанси і кредит»/Прибуткова-видатна каса №6/1). Доказів одержання Кредитором від Боржника суми у розмірі 129000,00 грн., на перерахування яких посилається Боржник суду не надано.

14 жовтня 2010 року ухвалою господарського суду Київської області від 14 жовтня 2010 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Статтею 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів визначено як зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч. 4 п. 8.2. Рекомендацій Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у випадку встановлення судом факту задоволення боржником вимог ініціюючого кредитора (кредиторів) всупереч дії мораторію суд не повинен припиняти провадження у справі про банкрутство з огляду на те, що такий факт є результатом протиправної поведінки боржника.

Відповідно до п. 70 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), їх безспірність. Часткове задоволення боржником грошових вимог ініціюючого кредитора вже після порушення провадження у справі про банкрутство не є законною підставою для припинення провадження у справі. Такі дії боржника порушують правила мораторію.

Згідно п. 40 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», дія мораторію поширюється на задоволення вимог кредиторів, які подали заяви згідно зі статтею 14 Закону, і на вимоги кредиторів, що не подавали таких заяв, включаючи кредиторів, котрими в установленому порядку пред'явлені до виконання виконавчі документи.

На підставі матеріалів справи судом встановлено наявність інших кредиторів (кредиторської заборгованості) Боржника у справі, зокрема, Фастівської ОДПІ згідно Постанови Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року по справі № 2-а-4212/10/1070 (Суддя Леонтович А.М.), Управління Пенсійного фонду України у Фастівському районі Київської області та інших кредиторів (що підтверджено довідкою Боржника «Кредиторська заборгованість по ВАТ «Унавське»станом на 10 листопада 2010 року).

Відповідно до п.п. 1.2. Рекомендацій Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, господарські суди мають враховувати, що встановлення в Законі особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (оскільки статтею 12 Закону передбачено введення мораторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з порушенням провадження у справі), а спрямоване на забезпечення визначеності об'єму його майна протягом усієї процедури банкрутства, створення необхідних умов як для подолання неплатоспроможності боржника, так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що проявляється у забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, реалізації їх прав і законних інтересів, забезпеченні конституційного принципу рівності усіх перед законом, у тому числі й в умовах, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення усіх вимог кредиторів. За таких умов у справі про банкрутство вирішується завдання справедливого і пропорційного розподілу серед кредиторів майнової (конкурсної) маси боржника. Отже, господарські суди не повинні допускати під час провадження у справі про банкрутство індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника, яке входить до конкурсної маси, як такого, що порушує права і законні інтереси інших кредиторів та учасників провадження у справі про банкрутство і суперечить встановленому законом спеціальному регулюванню. Виключення з цього правила можуть бути встановлені лише самим Законом, зокрема, у разі задоволення вимог поточних кредиторів, вимог щодо оплати (стягнення) заробітної плати та інших вимог, на які не розповсюджується дія мораторію.

На підставі та керуючись вищенаведеним, суд дійшов висновку про те, що кошти перераховані Боржником Кредитору 20 жовтня 2010 року, 09 листопада 2010 року з метою погашення заборгованості Боржника перед Кредитором перераховувались після порушення справи про банкрутство №Б8/135-10 з порушенням п. 12 резулятивної частини Ухвали господарського суду Київської області від 14 жовтня 2010 року по справі № Б8/135-10, ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, - чим Боржник порушив правила мораторію на задоволення вимог кредиторів Боржника. На виконання вимог п.п. 1.2. Рекомендацій Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, згідно якого господарські суди не повинні допускати під час провадження у справі про банкрутство індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника, яке входить до конкурсної маси, як такого, що порушує права і законні інтереси інших кредиторів та учасників провадження у справі про банкрутство і суперечить встановленому законом спеціальному регулюванню, суд дійшов висновку про те, що сплачені кошти не можуть бути зараховані до частини погашених вимог Кредитора, а повинні бути враховані учасниками провадження, комітетом кредиторів, в разі наявності в подальшому такого при подальшому провадженні по справі. Доказів іншого часткового погашення вимог Кредитора Боржником чи за рахунок боржника Кредитором та Боржником надано не було. В звязку та на підставі наведеного, суд визнає безспірні вимоги Кредитора у сумі 398 998,80 грн. Перераховані Боржником Кредитору грошові кошти 20 жовтня 2010 року, 09 листопада 2010 року з порушенням п. 12 резулятивної частини Ухвали господарського суду Київської області від 14 жовтня 2010 року по справі № Б8/135-10, ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що встановлено судом, суд зобовязує учасників провадження врахувати в подальшому провадженні по справі з дотриманням вимог чинного законодавства, втому числі Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та прав кожного з кредиторів Боржника та Боржника.

Детально дослідивши матеріали справи, пояснення учасників провадження щодо неплатоспроможності Боржника, судом вже встановлено вище неплатоспроможність Боржника, в звязку з чим, суд наголошує на наступному:

Як було зазначено, абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначено ознаки та поняття терміну «неплатоспроможність», згідно якого для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: неплатоспроможність є неспроможністю суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Вище судом встановлено, що Боржник є субєктом підприємницької діяльності. Боржник зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців сері НОМЕР_1 від 08 листопада 2010 року. Державну реєстрацію проведено 15 жовтня 1996 року Фастівською районною державною адміністрацією Київської області.

Відповідно до п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», терміном, з якого має обчислюватися мінімальний тримісячний строк прострочення боржником виконання свого зобов'язання, є момент у часі, з настанням якого це зобов'язання мало бути виконано боржником згідно з вказівками закону або договору.

Відповідно до Постанови про відкриття виконавчого провадження Відділу державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції ВП №17806610 від 04 березня 2010 року, постановлено у п. 2 постанови Боржнику, - відкритому акціонерному товариству «Унавське», добровільно виконати: сплатити борг (398 998,80 грн.) в строк до 11 березня 2010 року. Відповідно матеріалів справи, заяви Кредитора, пояснень Боржника та Кредитора, відзиву Боржника, у вказаний виконавчою службою строк у добровільному порядку, а ні після сплину трьохмісячного терміну після закінчення строку для добровільної сплати заборгованості (11 червня 2010 року), а ні на дату подачі заяви Кредитора про порушення справи про банкрутство Боржника (11 жовтня 2010 року), Боржником не сплачено Кредитору борг у сумі 398 998,80 грн.

Судом також встановлено, що зобовязання Боржника згідно ухвали господарського суду Київської області від 13 серпня 2009 року по справі 10/120-08 (суддя Привалов А.І.), є грошовим.

На підставі вищенаведених досліджених ознак неплаоспроможності, суд дійшов висновку про те, що відповідно до норми абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яке надає визнання неплатоспроможності для цілей вказаного закону, Боржник є неплатоспроможним, відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” на дату подачі заяви Кредитора про порушення справи про банкрутство Боржника.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Як встановлено судом вимоги Кредитора визнані судом у сумі 398 998,80 грн.

Станом на дату звернення до суду мінімальна заробітна плата в Україні відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»2154-VIвід 27 квітня 2010 року, та ст. 2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20.10.2009 р. № 1646-VI становить з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2010 888,00 грн. гривень.

Таким чином, зобовязання Боржника в сумі 398 998,80 грн. перевищує суму в триста мінімальних заробітних плат (що дорівнює 266 400,00 грн.).

Крім того, дослідивши реєстраційні, фінансово-господарські документи Боржника судом встановлено, що Боржник належить до окремої категорії субєктів підприємницької діяльності, щодо яких відносини повязані з банкрутством регулюються Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з урахуванням особливостей передбачених ст. 44 цього Закону, як сільськогосподарського підприємства, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 44 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, для цілей цього Закону під сільськогосподарськими підприємствами розуміються юридичні особи, основним видом діяльності яких є вирощування (виробництво, виробництво та переробка) сільськогосподарської продукції, виручка яких від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) ними сільськогосподарської продукції складає не менше п'ятдесяти відсотків загальної суми виручки.

Відповідно до Повідомлення про взяття на облік № 18 Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Відділення виконавчої дирекції у Фастівському, основним видом діяльності Боржника станом на 20 червня 2008 року було змішане сільське господарство (КВЕД 01.30.0). Відповідно до Довідки АБ №144407 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, основним видом діяльності Боржника є вирощування зернових та технічних культур (КВЕД 01.11.0). Відповідно до Витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців НОМЕР_1, виданий 08 листопада 2010 року, до основних видів діяльності Боржника належить вирощування зернових та технічних культур (КВЕД 01.11.0). Згідно ч. 1 абз. 1 п.п. 3.3. Статуту Боржника, зареєстрованого 02 вересня 2008 року державним реєстратором Фастівської районної державної адміністрації Київської області, предметом діяльності боржника є: виробництво і переробка продукції тваринництва та рослинництва. Досліджуючи наявну в матеріалах справи звітність Боржника, встановлено, що відповідно до Звіту про фінансові результати за 2009 рік (форма 2) Боржника, чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (рядок 035) становить за звітний період 1463,0 тис. грн. Відповідно до форми № 21-заг. (річна) «Реалізація сільськогосподарської продукції»за 2009 рік Боржника, Боржником за 2009 рік всього реалізовано зернових та зернобобових культур 11652 центнерів вартістю 928357,00 грн. Відповідно до Форми 50-сг (річна) «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств»за 2009 рік Боржника, Розділу 1 «Виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції і послуг, Боржником вироблено продукції рослинництва (зернові та зернобобові, (озима пшениця, яра пшениця, жито), соняшник) всього собівартістю 990,0 тис. грн., чистий дохід при реалізації продукції (в тому числі виробленої в попередні періоди) становить 1325,0 тис. грн.

Виходячи з даних показників, враховуючи те, що Боржник є юридичною особою, основним видом діяльності якої є вирощування зернових та технічних культур, виручка Боржника за 2009 рік від реалізації вирощеної ним сільськогосподарської продукції складає більше п'ятдесяти відсотків загальної суми виручки за 2009 рік, та виходячи з п. 1 ст. 44 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Боржник є сільськогосподарським підприємством.

Відповідно до п. 5 ст. 44 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, при введенні процедури розпорядження майном боржника аналіз фінансового становища сільськогосподарського підприємства повинен здійснюватися з урахуванням сезонності сільськогосподарського виробництва та його залежності від природно-кліматичних умов, а також можливості задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані сільськогосподарським підприємством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.

Відповідно до Розділу 5 Балансу Боржника, станом на 01 січня 2010 року (Форма 1), доходи майбутніх періодів Боржника (рядок 630) без показників.

Крім того, дослідивши подані Боржником фінансово господарські документи, пояснення учасників провадження, Боржника, судом встановлено наступне:

Відповідно до даних Звіту про фінансові результати на 2009 рік, рядок 195, збиток Боржника за 2009 рік складає 333,00 тис. грн.

Відповідно до даних Балансу Боржника (форма 1) станом на 01 липня 2010 року, залишкова вартість основних засобів Боржника становить 1175,0 тис. грн.; відповідно до Звіту про фінансові результати за ІІ квартал 2010 року (Форма № 2) збиток від звичайної діяльності Боржника (рядок 195) становить 150,00 тис. грн.; відповідно до пасиву вказаного балансу поточні зобовязання Боржника станом на 01 липня 2010 року становлять на кінець звінього періоду: кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (рядок 530) становить 774,0 тис. грн..; поточні зобовязання за розрахунками з бюджетом становлять 175,0 тис. грн. (рядок 550), з страхування, - 10,0 тис. грн. (рядок 570), з оплати праці, - 11,00 тис. грн. (рядок 580); дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги становить: 30,0 тис. грн., за розрахунками з бюджетом: 2,0 тис. грн.., інша поточна дебіторська заборгованість 13,0 тис. грн., грошові кошти в національній валюті 3,00 тис. грн.). Згідно Розділу 5 Балансу, в рядку 630 доходи майбутніх періодів показники відсутні.

Відповідно до Постанови Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року по справі № 2-а-4212/10/1070 (Суддя Леонтович А.М.), виявивши порушення інтересів держави, Фастівський міжрайонний прокурор звернувся до Боржника в інтересах держави про стягнення з Боржника заборгованості, яку представник Боржника визнав в сумі 20 111,15 грн., за наслідком чого, зазначеною Постановою стягнуто з Боржника податкову заборгованість в сумі 20 111,15 грн. Доказів сплати даного податкового боргу Боржником суду не надано.

Відповідно до довідок Боржника про дебіторську та кредиторську заборгованість станом на 10 листопада 2010 року, за даними Боржника загальна сума дебіторської заборгованості становить: 15076221,00 грн., з них 15000000,00 грн. по векселям, дата погашення 2011-2012 р. Загальна сума кредиторської заборгованості Боржника становить 575443,15 грн.

Відповідно до п.п 8.3. Рекомендацій Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, за відсутності підстав для припинення провадження у справі про банкрутство в підготовчому засіданні господарський суд ухвалою зобов'язує заявника подати за його рахунок до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України (відповідно газети "Голос України" або "Урядовий кур'єр") оголошення про порушення справи про банкрутство.

Дослідивши детально та всебічно матеріали справи, суд встановив, що підстави для припинення провадження у справі про банкрутство встановлені ст. 40 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відсутні.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до листа №17370/03-22/3 від 27 жовтня 2010 року Відділу державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції начальника відділу Павлюка П.М., згідно листа Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, станом на 30 червня 2009 року серед власників, які володіють 10 і більше % пакетів емітентів відсутнє. Боржником не надано суду документи щодо уповноваження від акціонерів чи працівників Боржника особи, представляти їх інтереси при проведенні процедур банкрутства з правом дорадчого голосу відповідно до положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Таким чином, керуючись положеннями ст. ст. 1, 6, 7, 11, 40, 42, 44 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", ч. 1 ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»2154-VIвід 27 квітня 2010 року, та ст. 2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20.10.2009 р. № 1646-VI, п.п. 14. 15, 26, 27, 31, 40, 70, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», п. 1.2., ч. 1 абз. 2 п.п. 4.2., ч. 4 п. 8.2., 8.3. Рекомендацій Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ч. 2 ст. 82, 75 Господарського процесуального кодексу України, суд визнає безспірні вимоги Кредитора, - Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України»(ідентифікаційний код 30518866) в загальній сумі 398 998,80 грн. (триста девяносто вісім тисяч девятсот девяносто вісім гривень 80 коп.) основного боргу, які не були задоволені Боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку та перевищують розмір трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

За таких обставин, суд вважає встановленими ознаки неплатоспроможності боржника, перераховані фактичні обставини вказують на нездатність Боржника своєчасно задовольнити вимоги Кредитора, дають підстави для подальшого провадження у справі з переходом до слідуючих судових стадій з метою сприяти відновлення платоспроможності боржника в порядку, встановленому Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до ч. 11 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” за результатами розгляду заяви Кредитора та відзиву Боржника у підготовчому засіданні виноситься ухвала.

Враховуючи викладене, керуючись вищенаведеними нормами законодавства, а також ст. ст. 2, 3-1, 11, 12, 13, 40, 44 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 34, 75, 82, 86 Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року № 15, Рекомендації Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати безспірні грошові вимоги Кредитора - Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України»(ідентифікаційний код 30518866, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського буд. 1 / адреса згідно заяви про порушення провадження у справі про банкрутство №138-10/5-16/20 від 04 жовтня 2010 року: 03038, м. Київ-38, вул. Ямська буд. 32) в сумі 398 998,80 грн. (триста девяносто вісім тисяч девятсот девяносто вісім гривень 80 коп.) основного боргу, який подав заяву про порушення справи про банкрутство;

2. Перераховані Боржником Кредитору грошові кошти на виконання рішення господарського суду Київської області від 13 серпня 2009 року по справі 10/120-08 20 жовтня 2010 року, 09 листопада 2010 року з порушенням п. 12 резулятивної частини Ухвали господарського суду Київської області від 14 жовтня 2010 року по справі № Б8/135-10, ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” учасникам провадження врахувати в подальшому провадженні по справі № Б8/135-10 з дотриманням вимог чинного законодавства, в тому числі Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, прав кожного з кредиторів Боржника та Боржника.

3. Зобовязати Кредитора Державне підприємство «Державний резервний насіннєвий фонд України»(ідентифікаційний код 30518866) у десятиденний строк за свій рахунок подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України «Голос України»чи Кабінету Міністрів України «Урядовий курєр»оголошення про порушення судом справи про банкрутство боржника, про що надати суду відповідні докази. Примірник газети після публікації подати до господарському суду.

Газетне оголошення має містити повне наіменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна.

4. Розпоряднику майна разом з посадовими особами боржника розглянути заяви кредиторів про грошові вимоги та повідомити їх про дату попереднього засідання суду; до 21.01.2011 року подати до суду попередній реєстр грошових вимог кредиторів; прийняти заходи щодо виконання розпорядником майна передбачених Законом його обовязків; провести аналіз фінансового стану Боржника, зясувати позиції власника майна Боржника щодо його участі у відновленні платоспроможності боржника; надати господарському суду звіт про свою діяльність, відомості про господарське, фінансово-економічне становище боржника з урахуванням особливостей, передбачених ст. 44 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також документи що їх підтверджують; разом з керівником Боржника зясувати позиції (плани) власника майна Боржника щодо його участі у відновленні платоспроможності Боржника; повідомити письмово господарський суд про наслідки розгляду конкурсних вимог кредиторів, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство з зазначенням, які з них визнані боржником повністю чи частково, які з них відхилені з обгрунтуванням підстав їх відхилення, які з вимог забезпечені заставою, надати інші дані щодо розгляду заяв кредиторів.

5. До 22.02.2011 року провести перші загальні збори кредиторів, обрати комітет кредиторів та до 24.02.2011 року подати клопотання щодо подальших процедур у справі;

6. Призначити справу до розгляду в попередньому засіданні на 11.02.2011 року на 09 год. 20 хв. в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. С.Петлюри (Комінтерну), 16, каб. 201).

7. Призначити на 29.04.2011 року засідання, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство.

8. Визнати обовязковою участь в засідання представників кредиторів, в тому числі тих, щодо вимог яких боржником будуть заявлені заперечення, а також боржника та розпорядника майна.

9. Попередити сторони про матеріальну відповідальність за неявку в судове засідання та невиконання вимог суду. Зокрема, попередити учасників провадження про те, що відповідно до п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, приймаючи рішення, має право: стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

10. Примірник ухвали надіслати: Кредитору (1) 01033, м. Київ, вул. Саксаганського буд. 1; 2) 03038, м. Київ-38, вул. Ямська буд. 32), Боржнику (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Фомічова, буд. 1-А), арбітражному керуючому розпоряднику майна Борисову О.Ю. (АДРЕСА_1), державному реєстратору за місцем знаходження Боржника, Київському управлінню з питань банкрутства (місто Київ та Київська область); Фастівській ОДПІ (08500, Київська обл., м. Фастів вул. Кірова, 28), Управлінню Пенсійного фонду України у Фастівському районі Київської області (08500, м.Фастів, вул. Горького, 10),

СуддяСкутельник П.Ф.