Рішення № 13138683, 24.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/37124.12.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В. при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши матеріали

за позовом Міністерства транспорту та зв‘язку України

до

треті особиГоловне управління комунальної власності в м. Києві

1) Державне територіально –галузеве об‘єднання "Півленно –Західна залізниця"

2) Київська міська рада

3) Інспекція державного архітектурно –будівельного контролю

пропро визнання права власності.

Представники сторін: в ід позивача Бортник О.М. –представник; від відповідача

від третіх осіб:Пірогова О. Б. –представник;

1) Марциненко В.М. –представник;

2) Кас»яненко А.М.- дов. № 225-КР-1066 від 19.10.10р.

3) не з‘явились

Відповідно до ст. 77 ГПК України

в судовому засіданні 06.12.2010

оголошено перерву до 24.12.2010

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні Міністерства транспорту та зв'язку України до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на майновий комплекс Дарницької дистанції електропостачання, що знаходиться в господарському віданні Державного територіально –галузевого об‘єднання "Півленно –Західна залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033) та розташований за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 39, а саме будівля трансформаторної підстанції 3805 (ТП-3805), літера "А" за Технічним паспортом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказане нерухоме майно є державним та знаходиться у господарському віданні, правомірному та добросовісному володінні Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-західна залізниця" та обліковується на балансі відокремленого підрозділу –Дарницької дистанції електропостачання. З моменту побудови спірного майна воно експлуатується виключно Залізницею. Проте, в оформленні права власності на вказане майно відповідачем було відмовлено.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що при зверненні до Головного управління комунальної власності міста Києва не було дотримано всіх вимог Положення про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 №1820, а тому у відповідача не було підстав для оформлення права власності та видачі свідоцтва.

Третя особа-1 позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Третя особа -2 та третя особа-3 письмових пояснень по суту спору не надали.

Учасники процесу клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані учасниками процесу документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

Згідно зі ст. ст. 2, 318 Цивільного кодексу України держава визнана одним із суб'єктів права власності в Україні.

У відповідності до ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно зі ст. 116 Конституції України до функцій Кабінету Міністрів України, зокрема, віднесено управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Правові основи управління об'єктами державної власності визначені в Законі України "Про управління об'єктами державної власності".

У відповідності до ст. 1 вказаного Закону управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Стаття 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначає, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Стаття 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" до компетенції уповноважених органів управління (міністерств) відносить, зокрема, прийняття рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності; затвердження статутів підприємств; здійснення контролю за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами державного майна.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про транспорт" державне управління в галузі транспорту здійснюють Міністерство транспорту України, місцеві Ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 № 789 затверджене Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України, відповідно до якого міністерство є головним (провідним) органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі залізничного транспорту (п. 1) та здійснює державне управління в галузі транспорту (п.п.1 п. 4). Підпунктом 29 пункту 4 зазначеного Положення встановлено, що міністерство виконує відповідно до законодавства України функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Згідно із ч. 2 ст. 73 Господарського кодексу України орган державної влади, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, є представником власника (тобто держави) і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Статутом ДТГО "Південно-Західна залізниця" (далі - залізниця), визначено, що залізниця - це створене згідно з статтями 1, 4 Закону України "Про залізничний транспорт" та статутне територіально-галузеве об’єднання, засноване на державній власності, яке належить до сфери управління Міністерства транспорту України та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України.

Майно Залізниці є державною власністю і закріплене за нею на праві господарського відання. Залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд за погодженням з органом управління майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству (п. 4.2 Статуту)

Відповідно до п. 4.3 Статуту джерелами формування майна залізниці є майно, в т.ч. нерухоме, передане залізниці.

Згідно з п. 4.1. Статуту Майно Залізниці становлять необоротні та оборотні активи, а також цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі залізниці.

Згідно із Статутом залізниці до її складу входять дирекції залізничних перевезень, галузеві служби, інші відособлені структурні підрозділи.

Відповідно до Довідки № 171468 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до складу залізниці входить відокремлений підрозділ –Дарницька дистанція електропостачання (далі - Дистанція). Відповідно до Положення про відокремлений підрозділ дистанцію, дистанція є відокремленим підрозділом без права юридичної особи Державного територіально –галузевого об’єднання "Південно –Західна Залізниця", майно підрозділу є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Згідно технічного паспорту на нежитловий будинок (приміщення), виданого Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", довідки про балансову належність, інвентарної картки обліку основних засобів, будівля трансформаторної підстанції площею 55,2 кв.м. за Технічним паспортом, по вул. Зрошувальна, 39 "літ А", в м. Києві обліковується на балансі відокремленого підрозділу Дарницька дистанція електропостачання.

Відповідно до наявних в матеріалах справи податкових розрахунків, дистанція сплачує податок за землю, на якій розташовано спірне нерухоме майно.

Третя особа-1 звернулась до відповідача з заявою щодо оформлення права власності на спірне майно. Листом від 29.05.2009 № 042/13/1-4627 на вказану заяву Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вказало на відсутність повного пакету документів, оформленого відповідно до вимог п.15 Положення, необхідного для здійснення оформлення права власності на об’єкти нерухомості з видачею свідоцтва про право власності. В листі відповідачем зазначено, що матеріали технічної інвентаризації будівлі, виготовлені БТІ, містять примітку щодо неподання акта про прийняття в експлуатацію, розпорядження про присвоєння поштової адреси та дозволу на будівництво, у зв’язку з чим до Головного управління необхідно надати документи, передбачені пунктом 11.1. Положення. Крім того, як зазначено в листі відповідача, третьою особою не надано наказу органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном про закріплення об’єкта на праві господарського відання та дозвіл Міністерства транспорту та зв’язку України на оформлення права власності із зазначенням причин оформлення, передбачених законодавством.

Факт відсутності у позивача документів, про які зазначив відповідач у вищевказаному листі, та які необхідні відповідно до Положення про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна для реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, позивачем та третьою особою-1 визнається.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна.

Слід зазначити, що позивачем позову про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником (суб'єктом права повного господарського відання або права оперативного управління) певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб. Відповідачем даного позову може бути будь-яка особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Як свідчать матеріали справи, що відповідач не порушує прав позивача та третіх осіб на спірне майно, оскільки у нього відсутні будь-які власні претензії на предмет спору. Правомірність набуття позивачем спірного майна Головним управлінням комунальної власності м. Києва не заперечується. Положенням про Головне управління комунальної власності міста Києва не передбачено повноважень відповідача щодо визнання чи невизнання права власності на нежитлові приміщення за будь-якими юридичними чи фізичними особами.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення його прав з боку відповідача, оскільки відмова відповідача здійснити оформлення права власності, викладена у листі 042/13/1-4627 від 29.05.2009, не свідчить про невизнання відповідачем права власності позивача на зазначене в позовній заяві майно.

Оскільки порушення відповідачем прав позивача не знайшло свого підтвердження, підстави для задоволення позову відсутні.

Суд також враховує наступне.

Частиною 1 ст. 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 Цивільного кодексу України).

Відносини, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та право чинів щодо нерухомості регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Згідно до п.п. 10 п. "б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об’єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Делеговані повноваження - повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад (ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з ч. 8 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина.

Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 Положення про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 № 1820 (в редакції, яка діяла на час звернення з заявою про оформлення права державної власності) (далі - Положення), Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності на об'єкти не житлового фонду усіх форм власності (крім не житлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У вказаному Положенні зазначено переліки документів, на підставі яких здійснюється оформлення права власності та видача свідоцтв про право власності на об’єкти нерухомого майна.

Згідно ч. 2 п. 9 Положення, в разі необхідності орган, який здійснює оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності, може запросити у замовника додаткові документи щодо об'єкта нерухомого майна, або його власника крім тих, що передбачені цим Положенням.

Згідно з п.п. 2 п. 6 Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 № 584/744, одним з основних завдань Головного управління є здійснення в межах своїх повноважень функцій щодо управління майном комунальної власності територіальної громади м. Києва та державним майном, що передане до сфери управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює у встановленому порядку оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення), з видачею свідоцтв про право власності (п.п. 28 п. 7 Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва).

Головне управління комунальної власності міста Києва розглядало наданий третьою особою пакет документів, керуючись саме п. 10 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Положенням про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 № 1820, отже, діяло в даних правовідносинах як орган державної реєстрації прав.

Дії та бездіяльність державного реєстратора прав можуть бути оскаржені до керівництва органів державної реєстрації прав та (або) в судовому порядку (ст. 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень"), отже позивач не позбавлений прав оскаржити відому відповідача у видачі правовстановлюючого документа на спірне майно у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відмовою в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В. Джарти