Рішення № 13138679, 15.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/39715.12.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л. Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М. - Україна»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «ПАРІГЛАСС»

простягнення 36608,78 грн.

Представники сторін: від позивачаЛевіна Т.М. –представник; від відповідачане з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М. - Україна»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРІГЛАСС»заборгованості на загальну суму 36608,78 грн., у тому числі 25391,08 грн. –основного боргу, пеню у розмірі 8418,32 грн., 3% річних у розмірі 691,92 грн., інфляційні втрати у розмірі 2107,46 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за договором поставки № 196/09 від 22.04.2009 р., оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за поставлені позивачем товари.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.1997 р. № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження організації за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

22.04.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М. - Україна»(надалі - позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Парігласс»(надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 196/09 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник здійснює виробничо-технологічну комплектацію покупця товарами, які входять у складську програму постачальника.

Постачальник зобов’язується поставляти покупцеві товар відповідно до виставленого рахунку й у встановленні даним договором строки, а покупець зобов’язується приймати і оплачувати поставлений товар (п. 1.2. договору).

Сторони погодили у п. 1.3. договору, що оплата рахунку постачальника і/або отримання покупцем товару є узгодженням сторонами асортименту, кількості і ціни товару, що підтверджується платіжним документом покупця і/або товарною накладною.

Відповідно до п. 2.1. договору покупець представляє постачальникові заявку на поставку товару із вказівкою назви організації покупця, контактних телефонів, артикулів, найменування (згідно із прас-листами постачальника) і кількості підлягаючого поставці товару і способу поставки.

Заявка подається покупцем письмово (факсом, електронною поштою, за системою електронної торгівлі і т.п.) і вважається прийнятою до виконання, якщо постачальник виставить рахунок для оплати з резервування товару. Рахунок по прийнятій до виконання заявці виставляється протягом 2-х годин (по факсу по електронній пошті, тощо) після одержання заявки, оформленої згідно з вимогами постачальника (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору поставка товару здійснюється постачальником шляхом передачі товару покупцеві зі складу постачальника і/або шляхом доставки на склад покупця.

Для здійснення доставки товару на склад покупця, покупець зазначає в заявці бажану дату доставки (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 4.4. договору поставка товару покупцеві здійснюється постачальником після надходження на його поточний рахунок грошових коштів за товар, що поставляється. Відвантаження (передача) товару на складі постачальника здійснюється протягом 2-х годин після передачі документів з бухгалтерії на склад.

п. 4.5. договору передбачено, що відвантаження (передача) товару покупцеві здійснюється тільки при пред’явленні ним довіреності.

При відвантаженні (доставці) товару постачальник передає покупцеві наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, податкову накладну (п. 4.6. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору покупець оплачує постачальникові товар за цінами, встановленими у прас-листах в ЄВРО із застосуванням коефіцієнта на знижку згідно з додатком № 1 до даного договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Основою для взаєморозрахунків є ЄВРО. Внутрішній курс ЄВРО постачальник визначає на підставі даних, отриманих постачальником від банку, в якому обслуговується постачальник, на дату, що передує дню виставлення рахунку. Попередня оплата проводиться в гривнях в сумі, еквівалентній ціні товару в ЄВРО по внутрішньому курсу постачальника на день оплати мінус 1 %. Рахунок на оплату товару виставляється в гривнях і підлягає оплаті протягом 3-х банківських днів з моменту його виписки постачальником (п. 5.2. договору).

п. 5.3. договору встановлено, що відвантаження товару по заздалегідь сплаченому рахунку здійснюється тільки після надходження грошових коштів на поточних рахунок постачальника.

09.09.2009 р. між покупцем та постачальником підписано додаток № 2 до договору № 196/09 від 22.04.2009 р. відповідно до п. 1 якого, постачальник надає покупцеві товарний кредит - відстрочку оплати за відвантажений товар на 14 календарних днів у сумі не більше 2400,00 ЄВРО, а покупець зобов’язується вчасно робити оплату.

п. 4 додатку № 2 від 09.09.2009 р. при здійсненні платежу покупець зазначає номер договору і номер оплачуваного рахунку для того, щоб постачальник міг ідентифікувати одержувані платежі. У випадку одержання постачальником від/за покупця платежу без вказівки номера оплачуваного рахунку, постачальник вправі на свій розсуд зарахувати такий платіж у рахунок погашення самої ранньої неоплаченої заборгованості. Покупцеві, що одержав товар на умовах цього додатка, рахунки на попередню оплату згідно п. 5.2. договору поставки не виставляються до повного погашення суми товарного кредиту.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар відповідно до видаткових накладних № 15011 Z-Київ від 03.11.2009 р., № 15715 Z-Київ від 12.11.2009 р., № 15716 Z-Київ від 12.11.2009 р., № 16030 Z-Київ від 17.11.2009 р., № 16031 Z-Київ від 17.11.2009 р., № 16262 Z-Київ від 19.11.2009 р., № 16437 Z-Київ від 20.11.2009 р., № 16438 Z-Київ від 20.11.2009 р., № 16619 Z-Київ від 25.11.2009 р., № 16621 Z-Київ від 25.11.2009 р., № 16620 Z-Київ від 25.11.2009 р., № 16867 Z-Київ від 27.11.2009 р. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей ЯПР № 320785 від 02.11.2009 р., ЯПР № 320790 від 11.11.2009 р., ЯПР № 320791 ВІД 16.11.2009 р., ЯПР № 320799 від 18.11.2009 р., ЯПР № 320805 від 20.11.2009 р., ЯПР № 320807 від 24.11.2009 р., ЯПР № 320811 від 26.11.2009 р.,

Як вбачається із пояснень позивача, відповідач свій обов‘язок щодо оплати вартості товару виконав частково, станом на момент вирішення спору судом, має заборгованість на загальну суму 25391,08 грн.

Відповідач вартість поставленого товару у повному обсязі у строки передбачені договором не оплатив. Відповідачем жодних доказів в підтвердження здійснення ним оплати вартості отриманого товару згідно вказаних видаткових накладних, не надано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень договору строк оплати по вказаним накладним, станом на момент вирішення спору судом, є таким, що настав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 25391,08 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2441,34 грн., 3% річних у розмірі 472,52 грн., інфляційні втрати у розмірі 3008,96 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Положення зазначеної норми закону встановлюють строк нарахування пені, який обчислюється з дня коли зобов’язання мало бути виконане. Зазначене обумовлено також положеннями ст. 253 Цивільного кодексу України, згідно з якими перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до п. 8. додатку № 2 до договору № 196/09 від 22.04.2009 р. у випадку порушення строку оплати товару, переданого з відстрочкою платежу, покупець зобов’язаний сплатити пеню з розрахунку 0,1 % за кожен календарний день від суми заборгованості.

Проте, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, в зв’язку з чим розрахунок позивача розміру пені судом не приймається.

Відповідно до розрахунку суду за допомогою Інформаційно-аналітичної системи «Ліга-Закон»програми «Калькулятор», розмір пені що підлягає задоволенню складає:

-          за видатковою накладною № 15011 Z-Київ від 03.11.2009 р. складає 199,27 грн. (період нарахування з 18.11.2009 р. по 18.05.2010 р.).

-          за видатковими накладними № 15716 Z-Київ від 12.11.2009 р., № 15715 Z-Київ від 12.11.2009 р., № 15713 Z-Київ від 12.11.2009 р. складає 492,80 грн. (період нарахування з 27.11.2009 р. по 27.05.2010 р.).

-          за видатковими накладними № 16030 Z-Київ від 17.11.2009 р., № 16031 Z-Київ від 17.11.2009 р. складає 396,32 грн. (період нарахування з 01.12.2009 р. по 01.06.2010 р.).

-          за видатковою накладною № 16262 Z-Київ від 19.11.2009 р. складає 474,13 грн. (період нарахування з 01.12.2009 р. по 01.06.2010 р.).

-          за видатковими накладними № 16438 Z-Київ від 20.11.2009 р., № 16437 Z-Київ від 20.11.2009 р. складає 372,13 грн. (період нарахування з 04.12.2009 р. по 04.06.2010 р.).

-          за видатковими накладними № 16621 Z-Київ від 25.11.2009 р., № 16619 Z-Київ від 25.11.2009 р., № 16620 Z-Київ від 25.11.2009 р. складає 198,08 грн. (період нарахування з 09.12.2009 р. по 09.06.2009 р.).

-          за видатковою накладною № 16867 Z-Київ від 27.11.2009 р. складає 472,20 грн. (період нарахування з 11.12.2009 р. по 11.06.2010 р.).

що разом становить 2604, 93 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, позивача, суд визнає його вірним, а тому вимоги позивача про стягнення 3% річних підлягають задоволенню на загальну суму 691,92 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню на суму 2107,46 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРІГЛАСС»(03126, м. Київ, проспект Відрадний, будинок 28 Б, квартира 13, ідентифікаційний код 31604336) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М. - Україна»(03000, м. Київ, вул. Червонопрапорна, будинок 26, ідентифікаційний код 31111213) основної заборгованості у розмірі 25391,08 (двадцять п’ять тисяч триста дев’яносто одна) грн. 08 коп., пеню у розмірі 2604, 93 (дві тисячі шістсот чотири) грн. 93 коп., 3 % річних у розмірі 691,92 (шістсот дев’яносто одна) грн. 92 коп., інфляційних втрат у розмірі 2107,46 (дві тисячі сто сім) грн. 46 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 307,96 (триста сім) грн. 96 грн. та 198,52 (сто дев’яносто вісім) грн. 52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                          В.В. Джарти

Дата підписання 20.12.2010 року