Рішення № 13138639, 23.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/33623.12.10 За позовом          Відкритого акціонерного товариства «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч»

До           Дочірнього підприємства «Зелений хрест»приватної компанії «Парчхілл

Івестментс Бі Ві»

Про                     стягнення 32068,05 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Іванченко О.І. –б/н від 03.07.2009

Від відповідача не з’явився

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.12.2010 було оголошено перерву до 23.12.2010.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» про стягнення з Дочірнього підприємства «Зелений хрест»приватної компанії «Парчхілл Івестментс Бі Ві»заборгованості в розмірі 32068,05 грн., з них 28672,47 грн. основного боргу по орендній платі, 2172,48 грн. пені, 351,21 грн. 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов’язання та 871,89 грн. боргу за спожиту електроенергію, в зв‘язку з неналежним виконанням взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди № 2-ЗХО від 01.04.2008.

Відповідач в судове засідання 23.12.2010 не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 12.11.2010 та ухвалах від 25.11.2010, від 07.12.2010 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвала суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.11.2010: м. Київ, пр.-т Оболонський, 40, кв. 114 та за адресою об‘єкта : Київська обл., м. Бориспіль, вул. Завокзальна,5.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.12.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством Бориспільського підприємства «Сортнасіннєовоч»(орендодавець) та Дочірнім підприємством «Зелений хрест»приватної компанії «Парчхілл Івестментс Бі Ві»(орендар) було укладено договір оренди № 2-ЗХО (далі - договір).

Відповідно з п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування приміщення загальною площею 915,4 кв. м., що знаходиться за адресою : Київська область, м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 5 і є частиною головного корпусу № 1 орендодавця.

Об‘єкт оренди був переданий орендодавцем орендарю, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі приміщень від 01.04.2008.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період з травня по серпень 2010 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 28672,47 грн. та за неналежне виконання зобов‘язань нараховані пеня в розмірі 2172,48 грн. та 3% річних в розмірі 351,21 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що орендар одержує в користування приміщення на весь строк оренди, який починається з дати, наступної за днем підписання сторонами акту приймання-передачі і закінчується через 35 місяців, тобто до 02.03.2011.

31.08.2010 сторонами укладено додаткову угоду № 2 відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання договору з дати укладення цієї угоди.

Також сторонами 31.08.2010 складено акт приймання-передачі, відповідно до якого відповідач повернув, а позивач прийняв об‘єкт оренди.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до п. 6.1 договору орендна плата за перший місяць (квітень 2008 року) оренди без податку на додану вартість становить 5108 грн.

Проте в матеріалах справи наявні складені, підписані та скріплені печатками обох сторін акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), з яких вбачається, що позивачем відповідачу в травні місяці 2010 року були надані послуги оренди на загальну суму з ПДВ 7357,46 грн. (акт №ОУ-0000114 від 26.05.2010); в червні місяці 2010 року були надані послуги оренди на загальну суму з ПДВ 7357,46 грн. (акт № ОУ-0000146 від 30.06.2010); в червні 2010 року були надані послуги оренди на загальну суму з ПДВ 7357,46 грн. (акт № ОУ-0000173 від 30.07.2010) та в серпні 2010 року були надані послуги оренди разом з ПДВ в розмірі 7357,46 грн., що разом складає 29429,84 грн.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 6.3. договору орендна плата сплачується орендарем в безготівковому порядку в гривнях на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі виставлених орендодавцем рахунків протягом 10 (десяти) днів.

Як свідчать матеріали справи позивачем відповідачу були виставлені наступні рахунки-фактури 26.05.2010 рахунок № СФ-0000135 про сплату орендної плати за травень 2010 року в сумі 7357,46 грн., 11.06.2010 рахунок № СФ-0000159 про сплату орендної плати за червень 2010 року в сумі 7 357,46 грн., 13.07.2010 рахунок № СФ-0000187 про сплату орендної плати за липень 2010 року в сумі 7357,46 грн. та 12.08.2010 рахунок № СФ-0000210 про сплату орендної плати за серпень 2010 року в сумі 7257,46 грн.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що орендар сплачує всі належні платежі за використані в приміщеннях послуги промислового та комунального характеру з дати їх фактичного одержання до моменту повернення приміщень по акту прийому-передачі.

Сторонами підписано та скріплено печатками акт № ОУ-0000183 від 13.08.2010 про те, що відповідачем було отримано послуги електроенергії (споживання) за період з грудня 2009 року по березень 2010 року на загальну суму 871,89 грн. з ПДВ, з них за грудень 2009 року в розмірі 317,79 грн. без ПДВ, за січень 2010 року в розмірі 44,78 грн. без ПДВ, за лютий 2010 року в розмірі 238,56 грн. без ПДВ та березень 2010 року в розмірі 125,44 грн. без ПДВ.

Згідно п. 8.1. договору орендар зобов‘язався вносити орендну плату в строки і способами, передбаченими даним договором.

Всупереч вищеназваних договірних зобов’язань відповідач не виконав своїх обов’язків щодо внесення плати за оренду нежитлового приміщення по договору за період з травня по серпень 2010 року та послуг з електроенергії у період з грудня 2009 року по березень 2010 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка неоспорена відповідачем, і становить 28672,47 грн. та відповідно 871,89 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 28672,47 грн. та боргу за електроенергію в сумі 871,89 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги оренди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.1.1. договору передбачено, що якщо орендна плата своєчасно не здійснена орендар зобов‘язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення із суми нездійсненої орендної плати від дати, коли платіж повинен бути здійснений до дати платежу, але не більше 10% від суми заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати орендної плати, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, має бути обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов пункту 3.6. договору, відповідач зобов‘язаний був вносити платежі протягом 10 днів з моменту отримання рахунку-фактури, то момент прострочення виконання зобов‘язання слід встановлювати щодо кожного місяця, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг оренди окремо.

Так, з урахуванням дат отримання рахунків-фактур, орендну плату за травень 2010 року відповідач мав сплатити до 05.06.2010, орендну плату за червень 2010 року –до 21.06.2010, орендну плату за липень 2010 року –до 23.07.2010, орендну плату за серпень –до 22.08.2010 та відповідно з цих дат починається строк обчислення нарахування пені.

Тоді як позивач нараховує пеню наступним чином: на борг по орендній платі за травень 2010 року з 11.05.2010 по 10.06.2010, на борг по орендній платі за червень 2010 року з 11.06.2010 по 10.07.2010, на борг по орендній платі за липень 2010 року з 11.07.2010 по 10.08.2010 та на борг по орендній платі за серпень 2010 року з 11.08.2010 по 10.09.2010, з якими суд частково не погоджується, оскільки пеня нарахована за періоди коли ще не наступило прострочення оплати. Позивач невірно трактує умови договору та вважає, що оплата орендної плати має бути здійснена до 10 числа кожного місяця за поточний місяць.

За наступними розрахунками суду з моменту настання строку оплати по день визначений позивачем розмір пені становить:

6600,09 грн. х 6 днів прострочення (з 05.06.2010 по 10.06.2010) х 24%(12%+12%НБУ) : 365 : 100 = 26,03 грн.

7357,46 грн. х 20 днів прострочення (з 21.06.2010 по 10.07.2010) х 22%(11%+11%НБУ) : 365 : 100 = 88,69 грн.

7357,46 грн. х 19 днів прострочення (з 23.07.2010 по 10.08.2010) х 22%(11%+11%НБУ) : 365 : 100 = 84,25 грн.

7357,46 грн. х 20 днів прострочення (з 22.08.2010 по 10.09.2010) х 20,50% (10,25%+10,25%НБУ) : 365 : 100 = 82,64 грн.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.2. договору, розмір якої, за розрахунками суду становить 281,61 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 281,61 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню та відповідно в частині нарахування розміру пені в сумі 1890,87 грн. в позові слід відмовити за безпідставністю нарахування.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, орендодавець на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути 3% річних в сумі 351,21 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що 3% річних мають бути нараховані за час прострочення.

Позивач нараховує 3% наступним чином: на борг по орендній платі за травень 2010 року з 05.05.2010 по 31.08.2010, на борг по орендній платі за червень 2010 року з 01.06.2010 по 31.08.2010, на борг по орендній платі за липень 2010 року з 01.07.2010 по 31.08.2010 та на борг по орендній платі за серпень 2010 року з 01.08.2010 по 31.08.2010, з якими суд частково не погоджується, оскільки 3% нараховані за періоди коли ще не наступило прострочення оплати.

За наступними розрахунками суду з моменту настання строку оплати по день визначений позивачем розмір 3% становить:

6600,09 грн. х 88 днів прострочення (з 05.06.2010 по 31.08.2010) х 3% : 365 = 47,74 грн.

7357,46 грн. х 72 дні прострочення (з 21.06.2010 по 31.08.2010) х 3% : 365 = 43,54 грн.

7357,46 грн. х 42 дні прострочення (з 23.07.2010 по 31.08.2010) х 3% : 365 = 25,40 грн.

7357,46 грн. х 10 днів прострочення (з 22.08.2010 по 31.08.2010) х 3% : 365 = 6,05 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 122,73 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню та відповідно в частині нарахування розміру 3% в сумі 228,48 грн. в позові слід відмовити за безпідставністю нарахування.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Зелений хрест»приватної компанії «Парчхілл Івестментс Бі Ві»(м. Київ, пр.-т Оболонський, 40, кв. 114, код ЄДРПОУ 31119813) на користь Відкритого акціонерного товариства «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» (Київська область, м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 5, код ЄДРПОУ 04685271) 28672 (двадцять вісім тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 47 коп. основного боргу, 281 (двісті вісімдесят одну) грн. 61 коп. пені, 122 (сто двадцять дві) грн. 73 коп. –3% річних, 871 (вісімсот сімдесят одну) грн. 89 коп. боргу за електроенергію, 299 (двісті дев‘яносто дев‘ять) грн. 48 коп. витрат по сплаті державного мита та 220 (двісті двадцять) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяВ.В.Сівакова Рішення підписано 27.12.2010.