Рішення № 13138477, 29.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/49629.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «БУДМАЙСТЕР»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ПЛЮС»

Простягнення 120196,95 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача:           Дяченко О.М. –дов. № б/н від 31.12.09 р.                               

від відповідача:           не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «БУДМАЙСТЕР»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ПЛЮС» про стягнення 113287,93 грн. основного боргу, 4699,12 грн. пені, 852,26 грн. трьох відсотків річних, 1357,64 грн. інфляційних витрат та судові витрати у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки № 26 від 01.01.10 р. щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 09.10.10 р. було порушено провадження у даній справі № 37/496 та призначено її розгляд на 15.11.10 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Ухвалою суду від 11.10.10 р. було виправлено допущену у вступній частині ухвали від 09.10.10 р. про порушення провадження у справі Господарського суду міста Києва № 37/496 описку та зазначено вірну дату винесення цієї ухвали –«08.10.10 р.».

У судовому засіданні 15.11.10 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 08.10.10 р. надав витребувані документи та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «БУДМАЙСТЕР»у своїй позовній заяві також просило вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача та зупинення видаткових операцій з грошовими коштами, які знаходяться на поточному рахунку відповідача, в межах розміру позовних вимог.

Розглянувши дане клопотання позивача, суд його відхилив, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.06р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач своє клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову не обґрунтував, доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та не визнає необхідним накладати арешт на грошові кошти відповідача та зупиняти видаткові операції з грошовими коштами, які знаходяться на поточному рахунку відповідача.

Представник відповідача у судове засідання 15.11.10 р. не з’явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 22.10.10 р., яке підтверджує отримання 29.10.10 р. відповідачем ухвали про порушення провадження у даній справі від 08.10.10 р.

Враховуючи наведене, у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 08.10.10 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи № 37/496 на 29.11.10 р.; повторно зобов’язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з доданням підтверджуючих документів і доказів його надіслання позивачу.

У судове засідання 29.11.10 р. представники сторін не з’явились, про причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «БУДМАЙСТЕР»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО ПЛЮС»(покупець) був укладений договір поставки № 26 від 01.01.10 р., відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставити товар у кількості та в термін зазначений у замовленні покупця, яке погоджується з постачальником, а покупець зобов’язується сплатити і прийняти товар в асортименті і за цінами зазначеними в специфікаціях. Специфікація та замовлення є невід’ємною частиною даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 3.1. договору поставки № 26 від 01.01.10 р., поставка товару здійснюється на умовах FCA-Франко перевізник: м. Київ, вул. Електриків, 21 (згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс-2000»).

У відповідності до п. 3.6. вищевказаного договору, перехід права власності та ризику випадкового знищення, або ризику пошкодження партії товару від постачальника до покупця, відбувається в момент передачі постачальником партії товару покупцю або перевізнику покупця, після підписання повноважними представниками сторін товарно-транспортних накладних та видаткових накладних.

Згідно з п. 4.1 договору поставки № 26 від 01.01.10 р., загальна ціна договору становить 1500000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 250000,00 грн.; ціна договору може бути змінена за згодою сторін, про що укладається додаткова угода до договору.

Відповідно до п. 4.2. вищевказаного договору, на кожну партію товару видається рахунок для оплати.

Згідно з п. п. 4.3. та 4.4. договору поставки № 26 від 01.01.10 р., ціна на товар зазначається у специфікації, яка погоджується з покупцем; ціна на товар може змінюватися впродовж дії договору, про що сторони оформляють додаткову угоду до цього договору, на підставі якої вносяться зміни до відповідної специфікації; постачальник направляє покупцю нову специфікацію за 30 календарних днів до змін у специфікації, за допомогою факсимільного зв’язку, електронної пошти, або рекомендованим листом; покупець узгоджує нову специфікацію протягом 48 годин з моменту отримання; нова специфікація вважається прийнятою в редакції постачальника якщо протягом 48 годин з моменту її отримання покупець не заявить свої заперечення щодо введення в дію нової специфікації.

У відповідності з п. п. 5.1. та 5.3. вищевказаного договору, розрахунок за кожну партію товару здійснюється згідно виставлених рахунків на умовах 100 % оплати вартості партії товару, протягом 60 днів з моменту надходження товару на склад покупця, або з моменту відвантаження товару перевізнику покупця; розрахунки по кожній партії товару здійснюється шляхом перерахувань коштів на розрахунковий рахунок постачальника окремими платежами-дорученнями за кожен окремий виставлений рахунок-фактуру, обов’язково вказуючи в платіжному дорученні номер договору, номер рахунка-фактури (в разі попередньої сплати за товар), чи видаткової накладної (в разі сплати з відстроченням платежу).

Згідно з п. 6.2. договору поставки № 26 від 01.01.10 р., постачальник надає покупцеві на поставлений товар наступні документи: рахунок, товарно-транспортну накладну, податкову накладну, паспорт на товар.

На виконання вищезазначених умов договору ТОВ «Фабрика дверей «БУДМАЙСТЕР»поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКО ПЛЮС»товар згідно з видатковими накладними № 389 від 01.03.10 р. на суму 20871,45 грн., № 512 від 16.03.10 р. на суму 5101,20 грн., № 525 від 16.03.10 р. на суму 4321,75 грн., № 526 від 16.03.10 р. на суму 14243,20 грн., № 605 від 23.03.10 р. на суму 19848,00 грн., № 890 від 21.04.10 р. на суму 31277,69 грн., № 987 від 26.04.10 р. на суму 33700,92 грн., № 1321 від 24.05.10 р. на суму 22087,00 грн., № 1571 від 07.06.10 р. на суму 5528,90 грн., № 1572 від 07.06.10 р. на суму 769,60 грн. (належним чином засвідчені копії яких залучено до матеріалів справи), а відповідачем поставлений товар був прийнятий, про що свідчать підписи уповноважених осіб та печатки ТОВ «ЕКО ПЛЮС»на зазначених видаткових накладних. Загальна сума поставки склала 157749,71 грн.

Позивач пояснив суду, що ним належним чином виконані договірні зобов’язання щодо поставки товару, тоді як ТОВ «ЕКО ПЛЮС»зобов’язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково в сумі 44461,78 грн., що підтверджується банківською випискою, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 113287,93 грн.

За таких обставин ТОВ «Фабрика дверей «БУДМАЙСТЕР»звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ПЛЮС»про стягнення 113287,93 грн. основного боргу, 4699,12 грн. пені, 852,26 грн. трьох відсотків річних, 1357,64 грн. інфляційних витрат та судові витрати у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки № 26 від 01.01.10 р. щодо оплати поставленого товару.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач за даний товар розрахунок здійснив не в повному обсязі.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов ТОВ «Фабрика дверей «БУДМАЙСТЕР»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ПЛЮС»основного боргу за договором поставки № 26 від 01.01.2010 р. у розмірі 113287,93 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

ТОВ «Фабрика дверей «БУДМАЙСТЕР»просить суд також стягнути з відповідача 1357,64 грн. інфляційних нарахувань та 852,26 грн. трьох річних процентів, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати за поставлений товар.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця –червня.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов’язані із встановленням рівня інфляції червні 2010 р. та липні 2010 р. на рівні 99,6 % та 99,8 % відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ТОВ «Фабрика дверей «БУДМАЙСТЕР».

У зв’язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого підлягають стягненню з ТОВ «ЕКО ПЛЮС»інфляційні нарахування у розмірі 1109,04 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 248,60 грн. інфляційних нарахувань.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором поставки № 26 від 01.01.10 р. станом на день подачі позову до суду, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 852,26 грн. трьох відсотків річних.

ТОВ «Фабрика дверей «БУДМАЙСТЕР»просить суд стягнути з відповідача 4699,12 грн. пені за порушення договірного зобов’язання щодо оплати отриманого товару за договором поставки № 26 від 01.01.10 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 10.2. договору поставки № 26 від 01.01.10 р., за порушення термінів оплат, покупець несе відповідальність відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на момент прострочення за кожний день прострочення.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню з відповідача за порушення грошового зобов’язання за договором поставки № 26 від 01.01.10 р. відповідно 4699,12 грн. пені.

Враховуючи вищенаведене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «БУДМАЙСТЕР»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ПЛЮС»підлягає задоволенню частково.

Позивач у позові просив стягнути з відповідача 9300,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

У відповідності до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладачів, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія зазначеного Закону України поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наведено в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Пунктом 10 Роз’яснення Вищого господарського суду України №02 5/78 від 04.03.1998 р. зі змінами та доповненнями встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов’язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п’ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, а саме угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В даному випадку позивачем надано суду витяг з договору № 20/08-10-3 про надання правової допомоги від 20.08.10 р., яким визначено, що Адвокатське об’єднання «Міжнародна адвокатська компанія «ПРОТЕКТА»зобов’язалася надати ТОВ «Фабрика дверей «БУДМАЙСТЕР»юридичні послуги, перелічені в розділі 2 цього договору. Позивачем також надано суду копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи – Адвокатського об’єднання «Міжнародна адвокатська компанія «ПРОТЕКТА»; ордер виданий адвокату Дяченко О.М. на ведення господарської справи ТОВ «Фабрика дверей «БУДМАЙСТЕР»по стягненню заборгованості з ТОВ «ЕКО ПЛЮС»в Господарському суді М. Києва; свідоцтво про реєстрацію адвокатського об’єднання № 495 від 03.04.06 р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 391 від 02.12.05 р. Дяченко О.М. та платіжне доручення № 1303 від 03.09.10 р. на суму 8250,00 грн., згідно з яким було проведено ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»оплату за послуги з правової допомоги за договором № 20/08-10-3 від 20.08.10 р.

Слід відзначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Верховний Суд України в постанові від 01.10.2002 у справі № 30/63 чітко зазначив, що в контексті статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Суд звертає увагу на те, що позивач надав докази оплати витрат на послуги адвоката в сумі 8250,00 грн.

Витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на послуги адвоката, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 48, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ПЛЮС»(04074, м. Київ, вул. Шахтарська, 2, код ЄДРПОУ 35900204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «БУДМАЙСТЕР»(51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Терьошкіна, 9, код ЄДРПОУ 33892810) 113 287 (сто тринадцять тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 93 коп. основного боргу, 1 109 (одна тисяча сто дев’ять) грн. 04 коп. інфляційних нарахувань, 852 (вісімсот п’ятдесят дві) грн. 26 коп. трьох процентів річних, 4 699 (чотири тисячі шістсот дев’яносто дев’ять) грн. 13 коп. пені, 8232 (вісім тисяч двісті тридцять дві) грн. 94 коп. витрат на послуги адвоката, 1 199 (одна тисяча сто дев’яносто дев’ять) грн. 48 коп. витрат по сплаті державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 51 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення 248,60 грн. інфляційних нарахувань та 1 067,06 грн. витрат на оплату послуг адвоката відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

           Суддя           Гавриловська І.О.