Рішення № 13138157, 26.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/45926.11.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть –Укрнєфтєпродукт»в особі Полтавської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть –Укрнєфтєпродукт»

ДоДочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної Акціонерної компанії «Нафтогаз України»

Простягнення 8968,55 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Антоненко В.О. –дов. № 19/04-1161 від 30.12.2008 року;

від відповідача: Купрієнко Б.В. –дов. № 2-6д від 21.12.2009 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть –Укрнєфтєпродукт»в особі Полтавської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть –Укрнєфтєпродукт»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної Акціонерної компанії «Нафтогаз України»про стягнення 6601,50 грн. –основного боргу, 1558,32 грн. –пені, 613,94 грн. –інфляційних втрат та 194,79 грн. –3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати пов’язані з розглядом даної справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо поставки оплачених нафтопродуктів за Договором поставки нафтопродуктів № 221/76-09 від 30.06.2009 року.

Ухвалою від 04.10.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 01.11.2010 року.

В судовому засіданні 01.11.2010 року представник позивача подав документи на вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.11.2010 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні 01.11.2010 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 26.11.2010 року.

В судовому засіданні 26.11.2010 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.11.2010 року подав письмові пояснення по справі, відповідно до яких просив суд відмовити позивачу в частині стягнення пені, так як остання не передбачена умовами Договору та надав усні пояснення по суті спору.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.11.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

30 червня 2009 року між Дочірньою компанією «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», іменоване надалі «Постачальник»(відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть –Укрнєфтєпродукт»в особі Полтавської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть –Укрнєфтєпродукт», іменоване надалі «Покупець»(позивач) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 221/76-09 (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого предметом цього Договору є поставки бензину А-76 (далі –нафтопродукти).

Відповідно до пункту 1.2 Договору постачальник зобов’язується поставити покупцю в 2009 році, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити на умовах даного Договору нафтопродукти.

Згідно з пунктом 3.2 Договору покупець самостійно та за власні кошти забезпечує транспортування нафтопродуктів від місця приймання –передачі, зазначеного в п. 3.1 даного Договору, до місця призначення.

Пунктом 3.3 Договору сторони узгодили, що покупець зобов’язаний надавати відвантажувальні реквізити згідно укладених договорів на транспортування нафтопродуктів до 14:00 години дня напередодні дня відвантаження.

Відповідно до пункту 4.1 Договору ціна за одну тону нафтопродуктів, що постачається в кожному конкретному місяці поставки визначається в Доповненні до даного Договору, що підписне повноважними представниками сторін та є невід’ємною частиною даного Договору. На момент відвантаження нафтопродуктів ціна може змінюватися згідно п. 4.4 даного Договору.

Пунктом 5.5 Договору сторони передбачали, що у разі перерахування покупцем попередньої оплати в сумі, що перевищує вартість нафтопродуктів, зазначену в Доповненні до Договору на даний місяць поставки, що будуть відвантаженні протягом терміну дії даного Договору.

Відповідно до пункту 6.4 Договору постачальник звільняється від відповідальності за недопоставку нафтопродуктів у випадку невиконання покупцем п. 3.2 та 3.3 даного Договору, а також в інших випадках передбачених Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 лютого 2009 року між Дочірньою компанією «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», іменоване надалі «Постачальник»(відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть –Укрнєфтєпродукт»в особі Полтавської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть –Укрнєфтєпродукт», іменоване надалі «Покупець»(позивач) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 125/76-09, згідно з яким позивач здійснив передплату, а відповідач в повному обсязі та у встановлені строки обумовлені зобов’язання не виконав.

У зв’язку з чим 22.07.2009 року між сторонами було укладено Доповнення до Договору № 125/76-09 від 17.02.2009 року про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням (НОВАЦІЯ), пунктом 6 якого сторони домовились, що сума 75252,00 грн. в т. ч. ПДВ 12542,00 грн., яка була перерахована стороною -2 по Договору № 125/76-09 від 17.02.2009 року переводиться як попередня оплата по Договору № 221/76-09 від 30.06.2009 року, на доказ чого надано акт звірки взаєморозрахунків від 31.07.2009 року.

На виконання умов Договору за поставку скрапленого газу відповідачу було перераховано грошові кошти з урахуванням залишку коштів по Договору № 125/76-09 від 17.02.2009 року в сумі 8110252,00 грн., що засвідчується платіжними дорученнями № 51 від 06 липня 2009 року на суму 605000,00 грн., № 56 від 10 липня 2009 року на суму 880000,00 грн., № 58 від 17 липня 2009 року на суму 605000,00 грн., № 58 від 27 липня 2009 року на суму 694000,00 грн., № 3866 від 11 серпня 2009 року на суму 605000,00 грн., № 57 від 18 серпня 2009 року на суму 80000,00 грн., № 4014 від 18 серпня 2009 року на суму 525000,00 грн., № 4410 від 10 вересня 2009 року на суму 224000,00 грн., № 53 від 16 вересня 2009 року на суму 660000,00 грн., № 4480 від 28 вересня 2009 року на суму 660000,00 грн., № 4491 від 06 жовтня 2009 року на суму 560000,00 грн., № 567 від 16 жовтня 2009 року на суму 500000,00 грн., № 59 від 23 жовтня 2009 року на суму 77000,00 грн., № 681 від 23 жовтня 2009 року на суму 438000,00 грн., № 4545 від 23 жовтня 2009 року на суму 90000,00 грн., № 879 від 04 листопада 2009 року на суму 200000,00 грн., № 4562 від 04 листопада 2009 року на суму 405000, 00 грн., № 67 від 20 листопада 2009 року на суму 117000,00 грн., № 4628 від 20 листопада 2009 року на суму 110000,00 грн.

В свою чергу відповідач здійснив часткову поставку товару на суму 8103650,50 грн., що засвідчується актами приймання –передачі від 31 липня 2009 року на суму 2573202,50 грн., від 31 серпня 2009 року на суму 1415595,50 грн., від 30 вересня 2009 року на суму 1198675,50 грн., від 31 жовтня 2009 року на суму 2059431,00 грн., від 30 листопада 2009 року на суму 856746,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1 Договору покупець проводить 100% передплату, шляхом перерахування коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника на підставі даного Договору та Доповненнях до нього, по узгодженню з постачальником.

Згідно з пунктом 5.3 Договору постачальник проводить відвантаження нафтопродуктів в обсягах, оплачених покупцем згідно п. 5.1 даного Договору за цінами, що діють на момент відвантаження.

Таким чином, позивач в порушення п. 5.3 Договору поставку товару в обсязі проведеної передплати не здійснив, отже прострочив.

Крім того, пунктом 10.1 Договору сторони узгодили, що договір діє до 31.08.2009 року, тому і всі зобов’язання відповідно до вищезазначеного Договору, в тому числі і по поставці нафтопродуктів повинні бути виконані до 31.08.2009 року.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач передплату в сумі 6601,50 грн. не повернув, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав. ((8035000,00 грн. + 75252,00 грн.) –8103650,50 грн.).

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми передплати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 6 601,50 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1558,32 грн.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодекс України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Оскільки між сторонами угода щодо неустойки не укладена, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 509 ЦК України, визначає зобов’язання, як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу(ч.2 ст. 509).

Стаття 11 ЦК України, до підстав виникнення зобов’язань відносить окрім договорів та інших правочинів, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти, акти цивільного законодавства.

В силу зазначених вище правових норм, у відповідача виникло грошове зобов’язання, за прострочення якого він зобов’язаний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 613,94 грн., за період з 01.10.2009 року по 31.08.2010 року та 3% річних в сумі 194,79 грн. за період з 01.10.2009 року по 24.09.2010 року.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням строку дії Договору, встановлених вище фактів та періодів визначених позивачем, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій підлягають задоволенню повністю, відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Кудрявська, буд. 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть –Укрнєфтєпродукт»(місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно –Лугова, 9, код ЄДРПОУ 35017133) в особі Полтавської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть –Укрнєфтєпродукт»(місцезнаходження: 36010, м. Полтава, Київський р –н, вул. Половки, буд. 62, код ЄДРПОУ 33060700) 6 601 (шість тисяч шістсот одну) грн. 50 коп. –передплати, 613 (шістсот тринадцять) грн. 94 коп. –інфляційних втрат, 194 (сто дев’яносто чотири) грн. 79 коп. –3% річних, 84 (вісімдесят чотири) грн. 28 коп. - державного мита та 194 (сто дев’яносто чотири) грн. 99 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

23.12.2010 року