Рішення № 13137746, 24.12.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

24 грудня 2010 р. Справа 7/214-10

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСКОП УКРАЇНА" (м. Київ,

до: Приватне підприємство "Дністер" (Вінницька область, Ямпільський район, с.Цекинівка, 24545, код ЄДРПОУ 03732749)

про стягнення 163051,77 грн. заборгованості

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л. С.

Представники

позивача: Ізмайлов Д.Л. - юрисконсульт, довіреність № 9 від 02.08.2010 року, паспорт НОМЕР_1 виданий 09.01.1997 року (присутній в судовому засіданні 22.12.2010 року).

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області 30.11.2010 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСКОП УКРАЇНА" до Приватного підприємства "Дністер" про стягнення 163 051,77 грн. заборгованості, з яких 145 086,84 грн. основного боргу, 1 176,60 грн. 8% річних, 14 508,68 грн. штрафу та 2 279,65 грн. пені.

Ухвалою від 03.12.2010 року порушено провадження у справі № 7/214-10 та призначено до розгляду на 22.12.2010 року.

Відповідач в судове засідання 22.12.2010 року не з'явився та не повідомив про причини своєї неявки, при тому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 20408892 наявним в матеріалах справи.

Суд зауважує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

22.12.2010 року в судовому засіданні представником позивача подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 2 279,65 грн. за період з 16.10.2010 року по 21.11.2010 року.

Вказана заява прийнята до розгляду як така, що не суперечить ст. 22 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи оголошено перерву до 24.12.2010 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

06.05.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Україна" (Продавець) та Приватним підприємством "Дністер" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 10ЗК033/ВІКМ, згідно п. 1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця належні Продавцю засоби захисту рослин згідно специфікацій. визначених у додатку до Договору, які є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його згідно умов Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору ціни, загальна вартість, найменування Товару визначаються в еквіваленті національної валюти України до долара США та зазначаються у Додатку (ах). В ціну Товару входить вартість тари, упаковки, маркування та доставка Товару згідно умов поставки, вказаних в Договорі.

Згідно п.2.3 Договору Покупець здійснює попередню оплату за Товар у розмірі 30 % вартості кожної окремої партії Товару, зазначеної в Додатку або замовленні Покупця. Решта вартості Товару (вартість Товару зменшена на суму здійсненої попередньої оплати) виплачується Покупцем, згідно наступного графіку: до 15.08.2010 року - 20 % вартості партії Товару отриманої Покупцем; до 15.10.2010 року 50 % вартості партії Товару отриманої Покупцем. Повний розрахунок за Товар здійснюється не пізніше 15.10.2010 року.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка товару може здійснюватись партіями. Замовлення на партію товару Покупцем вважається прийнятим Продавцем при умові здійснення попередньої оплати, якщо така передбачена. Після надходження оплати за товар Покупець зобов'язаний надати довіреність на отримання відповідного товару та протягом 14-ти днів оформити документи на отримання товару.

При дослідженні обставин спору судом встановлено, що згідно видаткових накладних:

- від 21.05.2010 року № УБ-0000414 та довіреності № 11/5 від 20.05.2010 року поставлено товар на суму 59 073,64 грн.;

- від 21.05.2010 року № УБ-0000416 та довіреності № 11/5 від 20.05.2010 року поставлено товар на суму 34 063,92 грн.;

- від 25.05.2010 року № ЧЕР-001258 та довіреності № 11/5 від 20.05.2010 року поставлено товар на суму 50 055,36 грн.;

- від 26.05.2010 року № УБ-0000419 та довіреності № 11/5 від 20.05.2010 року поставлено товар на суму 10 422,00 грн.;

- від 01.06.2010 року № УБ-0000415 та довіреності № 11/5 від 20.05.2010 року поставлено товар на суму 53 652,00 грн..

Всього позивачем відповідачу поставлено товар по Договору на суму 207 266,92 грн..

За отриманий товар Покупцем 21.05.2010 року було сплачено 59 063,48 грн., 26.05.2010року сплачено - 3 126,60 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Таким чином сума заборгованості становить 145 086,84 грн. (207 266,92 - 59 053,48 - 3 126,60).

Слід вказати, що із наданих суду первинних документів вбачається, що передача Товару Покупцю відбувалась на підставі Договору виходячи із наявності посилань на останній у видаткових накладних тощо.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору від 06.05.2010 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 145086,84 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 14508,68 грн. штрафу та 1176,60 грн. 8 % річних за період з 16.10.2010 року по 21.11.2010 року за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п.5.3 Договору сторони погодили, що в разі порушення Покупцем строків попередньої оплати та/або оплати за Товар згідно Договору Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 10 % від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості Товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених Договором.

Згідно п.5.5 Договору Покупець у разі порушення виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 8 процентів річних від простроченої суми.

В п.5.7 Договору зазначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання по цьому Договору не припиняється через шість місяців (або в інший строк) від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Нарахування штрафних санкцій здійснюється до моменту повного погашення заборгованості Покупця перед Продавцем.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення штрафу та 8 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку штрафу та 8 % річних судом не виявлено помилок в зв'язку з чим вказані позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.

Розглянувши заяву позивача про відмову від позову в частині стягнення пені суд дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення пені приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу розяснені процесуальні наслідки його дій.

Приймаючи заяву про відмову від позову в частині стягнення пені суд враховує те, що вона підписана представником позивача Ізмайловим Д.Л. у якого наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається із довіреності № 9 від 02.08.2010 року.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) за винятком згаданих раніше.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення пені.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається. У випадках відмови позивача від заявленого позову до прийняття рішення зі справи або задоволення відповідачем позовних вимог після подання позову внесене з цієї справи державне мито не повертається.

Також судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 1 700,00 грн. державного мита, що підтверджується платіжним дорученням від 22.11.2010 року № 851.

Як вбачається із позовної заяви ціна позову складає 163051,77 грн..

Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту мав би становити 1 630,52 грн..

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для його повернення згідно ст.47 ГПК України та п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито".

22.12.2010 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.82, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Дністер", с.Цекинівка, Ямпільський район, Вінницька область, 24545 (ідентифікаційний код - 03732749) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСКОП УКРАЇНА", бульвар Івана Лепсе, буд.55, м.Київ, 03065 (ідентифікаційний код - 03732749) - 145086 грн. 84 коп. - боргу, 14508 грн. 68 коп. - штрафу, 1176 грн. 60 коп. - 8 % річних, 1607 грн. 72 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 232 грн. 70 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забез6печення судового процесу.

3. Прийняти відмову позивача від позовної вимоги про стягнення пені у сумі - 2279 грн. 65 коп., провадження у справі в цій частині припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 69 грн. 48 коп. Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОСКОП УКРАЇНА", бульвар Івана Лепсе, буд.55, м.Київ, 03065 (ідентифікаційний код - 32154038) сплаченого за платіжним дорученням від 22.11.2010 року № 851 оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 7/214-10 (а.с.7, т.1).

6. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 28 грудня 2010 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу -ТОВ "АГРОСКОП УКРАЇНА" вул.І.Лепсе, буд.55, м.Київ, 03065.

3 - позивачу - вул.Васильківська, 34, м.Київ, 03022.

4 - відповідачу - ПП "Дністер" с.Цекинівка, Ямпільський р-н, Вінницька область, 24545.