Рішення № 13137709, 24.12.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

24 грудня 2010 р. Справа 12/179-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГласПродукт", смт Рокитне, Рівненська область

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко-Стандарт", м.Вінниця

про стягнення 35 835,41 грн. заборгованості

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л. С.

Представники

позивача: Кибукевич В.В. - представник, довіреність № 12/05-10/1 від 12.05.2010 року, паспорт НОМЕР_1, виданий 26.02.1996 року (присутній в судовому засіданні 16.12.2010 року).

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області 24.11.2010 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ГласПродукт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко-Стандарт" про стягнення 35835,41 грн., з яких 32713,52 грн. боргу, 1308,54 грн. інфляційних втрат, 1334,75 грн. пені та 478,60 грн. 3 % річних згідно договору № 28/07-09 від 28.07.2009 року.

Ухвалою від 26.11.2010 року суддею Кожухар М. С. порушено провадження у справі № 12/179-10 та призначено до розгляду на 16.12.2010 року.

Враховуючи, що Постановою Верховної Ради України від 02.12.2010 року суддю господарського суду Вінницької області Кожухар М. С. обрано на посаду судді Вінницького апеляційного адміністративного суду, відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду Вінницької області від 08.12.2010 року справу № 12/179-10 передано для подальшого розгляду судді Банасько О.О..

Ухвалою від 09.12.2010 року справу прийнято до провадження судді Банасько О.О та призначено до розгляду на 16.12.2010 року.

Відповідач в судове засідання 16.12.2010 року не з'явився, документів витребуваних ухвалою від 09.12.2010 року не надав, причин неявки та неподання документів не повідомив, при тому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином - ухвалою від 09.12.2010 року, яка надсилалась рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Як встановлено судом конверт з ухвалою суду від 09.12.2010 року, який надсилався відповідачу на момент проведення судового засідання до суду не повернувся.

Стосовно неявки в судове засідання відповідача суд зауважує, що в позовній заяві та доданих до неї документах зазначено поштову адресу відповідача - вул. Космонавтів, 67/81, м.Вінниця за якою і надсилалась ухвала у справі.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 7598270 станом на 19.11.2010 року місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко-Стандарт" значиться: вул. Космонавтів, 67/81, м. Вінниця, 21027, яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій було направлено ухвалу від 09.12.2010 року.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено безпосередньо на юридичну особу.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 09.12.2010 року, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи оголошено перерву до 24.12.2010 року.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

28.07.2009 року між ТОВ "ГласПродукт" (Постачальник) та ТОВ "Алко-Стандарт" (Покупець) укладено договір № 28/07-09, згідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити на умовах даного Договору непродовольчу продукцію - склопляшку згідно специфікації.

Специфікації згідно даного Договору погоджуються Сторонами в усній формі та фіксуються у видаткових накладних Постачальника на відповідні партії Товару (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору сторони погоджують ціну товару у розрахунку за одну одиницю кількості. Сторони погоджують, що ціна товару у розрахунку на одну одиницю кількості становить 0,82 грн..

Покупець розраховується за товар шляхом перерахування 100% вартості товару на поточний рахунок Постачальника. Оплата кожної окремої партії товару здійснюється Покупцем в повному обсязі. При цьому перші 50% вартості кожної партії пляшки оплачуються на умовах попередньої оплати згідно виставленого рахунку від Покупця. Другі 50% вартості кожної партії Покупець сплачує у строк, що не перевищує 30 календарних днів з дати поставки (п. 5.4. Договору).

За твердженням позивача на підставі вказаного вище Договору ним було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 34713,52 грн., вартість якого не було оплачено в повному обсязі відповідачем - проведено оплату лише на 2000,00 грн..

В підтвердження факту поставки та оплати суду надано видаткову накладну від 04.08.2009 року № РН-0000015, довідку від 19.11.2010 року № 01-066/10, виписку банківської установи тощо.

Таким чином сума заборгованості становить 32713,52 грн. (34713,52-2000,00).

Слід вказати, що із наданих суду первинних документів вбачається, що передача Товару Покупцю відбувалась на підставі Договору виходячи із наявності посилань на останній у видатковій накладній тощо.

Також судом встановлено, що позивачем заявлено до відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість в сумі 32713,52 грн. (від 13.05.2010 року № 13/05-10/2) факт надіслання якої підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 397156 та фіскальним чеком № 6394 від 19.05.2010 року.

У відповіді на претензію відповідач не заперечує щодо наявності заборгованості, але посилаючись на скрутний фінансовий стан просить надати строк для погашення заборгованості до 01.09.2010 року.

Непроведення відповідачем розрахунків за отриманий Товар спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору від 28.07.2009 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, в п.5.4 Договору сторони погодили, що оплата Товару повинна відбутись в строк, що не перевищує 30 календарних днів з дати поставки.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 32713,52 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 1334,75 грн. пені, 1308,54 грн. інфляційних втрат та 478,60 грн. 3 % річних обраховані за період з 26.05.2010 року по 19.11.2010 року за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п.8.1 Договору сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань згідно п.6.1 даного Договору Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству.

Провівши перевірку правильності наданих позивачем розрахунків судом виявлено помилки, які полягають в наступному.

Так, позивач розраховуючи пеню взяв для розрахунку загальну суму заборгованості, яка утворилась за період дії договору від 28.07.2009 року та проведення оплати відповідачем. При цьому періодом за який проводилось нарахування пені позивач визначив з 26.05.2010 року по 19.11.2010 року.

Однак вказаний розрахунок пені є невірним і суперечить чинному законодавству виходячи з наступного.

Так, згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Із змісту договору в останньому не обумовлено продовження періоду нарахування штрафних санкцій.

Як вже наголошувалось вище, сторони у Договорі встановили, що проведення оплати повинно здійснюватись відповідачем не пізніше 30 календарних днів з дати поставки, тобто не пізніше 04.09.2009 року.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про необхідність відмови в позові в частині стягнення пені оскільки остання заявлена за період, який виходить за межі шестимісячного строку встановленого ч.6 ст.232 ГК України.

Суд зауважує, що відмова в стягненні пені заявленої за період з 26.05.2010 року по 19.11.2010 року не позбавляє права позивача звернутись з аналогічними позовними вимогами (стягнення пені) привівши у відповідність період нарахування пені до вимог ч.6 ст.232 ГК України.

Перевіркою розрахунку 3 % річних судом не виявлено помилок.

В розрахунку інфляційних втрат позивач вказав період з 26.05.2010 року по 19.11.2010 року (кількість днів прострочення - 178). Однак проведений судом перерахунок інфляційних втрат за вказаний період привів до отримання інфляційних втрат в розмірі 1406,68 грн., що є більшим ніж заявив до стягнення позивач, в зв'язку з чим суд задовольняє вказану вимогу в межах позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо відмови в стягненні пені.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

24.12.2010 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко-Стандарт", вул. Космонавтів, 67/81, м.Вінниця, 21000 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 34700886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГласПродукт" вул.Жовтнева, 1, смт Рокитне, Рівненська область, 34200 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 35846195) - 32713 грн. 52 коп. боргу, 1308 грн. 54 коп. - інфляційних втрат, 478 грн. 60 коп. - 3 % річних, 345 грн. 01 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 227 грн. 21 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В стягненні 1 334 грн. 75 коп. пені відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 28 грудня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - вул.Жовтнева, 1, смт Рокитне, Рівненська область, 34200

3 - відповідачу - вул. Космонавтів, 67/81, м.Вінниця, 21000