Рішення № 131357909, 20.10.2025, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/2099/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2025 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Котормус Т. І.

секретар судового засідання Карпа Г.М.,

Справа №446/2099/25;

Провадження №2/446/1230/25;

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

представник позивача ОСОБА_2 ;

відповідач Добротвірська селищна рада;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янка-Бузька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Добротвірської селищної ради Шептицького району Львівської області про визнання права власності на самочинне будівництво,

ВСТАНОВИВ:

05.09.2025 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ройко Т.І. через систему "Електронний суд" подала до суду позовну заяву до Добротвірської селищної ради, в якій просить визнати за позивачкою право власності на самочинно збудований гараж загальною площею 19,0 м.кв., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 18.11.1997 позивачці на підставі рішення Добротвірської селищної ради від 25.09.1997 №100 надано земельну ділянку для будівництва і обслуговування індивідуального гаража. Проте, вона здійснила будівництво гаражу без відповідного погодження, не оформила введення в експлуатацію та належним чином затвердженого проекту, а тому таке є самочинним. У зв`язку з таким станом речей вона змушена звернутись до суду для належного оформлення права власності на самочинно збудований гараж.

Ухвалою суду від 08.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 07.10.2024 закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ройко Т.І. в судове засідання не з`явилась, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позов підтримала.

Представник відповідача Добротвірської селищної ради в судове засідання також не з`явився, однак на адресу суду надійшло його клопотання в якому просить суд справу розглядати у його відсутності, проти задоволення позовних вимог за наявності правових підстав не заперечив.

Відтак, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії ЛВ №002071 від 18.11.1997, такий видано ОСОБА_1 та передано у власність земельну ділянку 0,0026 га. для будівництва і обслуговування індивідуального гаража (а.с.8-9).

Згідно витягу з Державного реєстру речових права від 04.08.2025, земельна ділянка площею 0,0026 га. кадастровий номер 4622155300:01:005:0071 належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с.10).

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснила будівництво гаражу загальною площею 19,0 м.кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується технічним паспортом на будівлю від 25.08.2025 (а.с.11-14), ідентифікатором об`єкта будівництва від 26.08.2025 (а.с.15-18), витягом з реєстру будівельної діяльності від 25.08.2025 (а.с.19-24), зведеним актом вартості будинків, господарських будівель та споруд (а.с.25).

При поданні вказаного позову позивач ОСОБА_1 вказує, що збудований нею гараж є самочинним, оскільки вона не ввела його в експлуатацію після завершення будівництва.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 373 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За змістом ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У пункті 4 Постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» вказано, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Тобто, нерухоме майно класифікується як самочинно збудоване за різними критеріями, зокрема за критерієм будівництва без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що нежитлова будівля - гараж, який збудований позивачкою є самочинним саме за ознакою будівництва без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту.

Таке будівництво не є самочинним за критерієм будівництва на земельній ділянці не відведеній для цієї мети, так як матеріалами справи беззаперечно встановлено факт набуття позивачкою у користування земельної ділянки під цим нерухомим майном ще 18.11.1997 з відповідним цільовим призначенням під будівництво індивідуальних гаражів.

Також, на переконання суду, таке будівництво не є самочинним через те, що велося з істотним порушенням будівельних норм і правил, так як відповідно до технічного паспорта на гараж, такий підтверджує, що його будівництво здійснювалось з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, використання земельної ділянки за її цільовим призначенням і не порушує права інших осіб.

Відтак, нерухоме майно, яке є предметом даного спору, є самочинним виключно через те, що будівництво велося без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту.

Оцінюючи можливість визнання за позивачкою права власності на таке самочинне будівництво, суд виходив з того, що за приписами ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

При розгляді даної справи судом не встановлено будь-якого порушення прав та інтересів будь-яких осіб, оскільки позивачка є одноосібною власницею (користувачем) земельної ділянки, а орган місцевого самоврядування, на території якого розміщено таке майно не заперечив щодо задоволення таких вимог позивача.

Відтак, суд не вбачає будь-яких перешкод для реалізації позивачкою права на судовий захист шляхом визнання за нею права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, яке передбачено у ст. 367 ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги позивача є підставними та обґрунтованими, а будь-яких перешкод для їх задоволення судом не встановлено.

Керуючись ст. 258, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Добротвірської селищної ради Шептицького району Львівської області про визнання права власності на самочинне будівництво - задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на самочинно збудований гараж загальною площею 19,0 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікатор об`єкта у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва 01243794650208642025082535000078, на земельній ділянці з кадастровим номером 4622155300:01:005:0071.

Повний текст рішення складено 29 жовтня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Суддя Т.І. Котормус