Рішення № 131350389, 29.10.2025, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/5080/25

Провадження № 2/639/1778/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2025 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Борисенка О.О.,

секретаря судового засідання Пивоварової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/5080/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до Новобаварського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором № 102987272 від 04.10.2021 у розмірі 78246,23 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Матеріали позовної заяви сформовані в системі «Електронний суд» та підписані представником позивача адвокатом Усенком Михайлом Ігоровичем, який діє на підставі ордеру (а.с.41).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 04.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладений договір про споживчий кредит № 102987272, відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти у розмірі 20000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені договором. 27.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №79-МЛ/Т, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № 102987272 від 04.10.2021 перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору утворилась заборгованість у розмірі 78246,23 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 18430,00 грн, заборгованість за процентами - 58716,23 грн, заборгованість за комісією - 1100,00 грн.

18.07.2025 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання; за клопотанням представника позивача витребувано від АТ «Універсал Банк» інформацію про те, чи належить банківська карта з прихованим номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; чи була успішною транзакція від 04.10.2021 на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 20000,00 грн з призначенням платежу «Кошти згідно договору № 102987272, якщо так: чи були зараховані кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ; чи проводилась верифікація особи власника банківської картки № НОМЕР_1 (а.с.54-55).

18.08.2025 суд постановив ухвалу про відкладення судового розгляду справи (а.с.66).

02.10.2025 суд постановив ухвалу про відкладення судового розгляду справи, оскільки встановлений ухвалою суду від 18.07.2025 відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі на подання відзиву на позовну заяву станом на 02.10.2025 не сплив (а.с.79).

29.10.2025 суд долучив до матеріалів справи витребувану від АТ «Універсал Банк» інформацію, що надійшла до суду 07.08.2025; та відзив відповідача на позовну заяву, що надійшов до суду 14.10.2025 (а.с.63, 88-91).

У відзиві на позовну заяву відповідач просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування заперечень проти позовних вимог зазначила, що на підставі укладеного між нею та ТОВ «Мілоан» договору про споживчий кредит № 102987272 від 04.10.2021, їй надані гроші у розмірі 20000,00 грн строком на 29 днів. Водночас, нарахування процентів відбувалося до 11.01.2022, тобто поза межами строку дії договору про надання грошових коштів. З наявних у справі матеріалів неможливо встановити формування заборгованості та її складові, суми погашеного тіла кредиту та відсотків; будь-які розрахунки заборгованості та документи первинного бухгалтерського обліку в матеріалах справи відсутні. З електронними заявами та згодами на продовження кредиту вона до первісного позичальника не зверталась та додаткових угод з цього приводу не укладала. На думку відповідача, позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не довів розмір заборгованості у заявленому у позовній заяві розмірі, нарахування відсотків поза межами дії укладеного договору суперечить вимогам закону. Також відповідач не згодна з нарахуванням їй комісії по кредиту, оскільки такі умови договору є несправедливими та положення п.1.2 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісію є нікчемними відповідно до ч.1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Крім того, первісним кредитором був ТОВ «Мілоан», та відповідач не була повідомлена про зміну кредитора за кредитним договором. Позовна заява подана до суду 15.07.2025, а договір про відступлення права вимоги укладений 27.01.2022, та відповідач вважає, що встановлений ст. 257 ЦК України трирічний строк загальної позовної давності сплив 27.01.2025, у зв`язку з чим відповідач заявляє про застосування строку позовної давності.

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» адвокат Усенко М.І. у позовній заяві просив розглянути справу без участі представника позивача, та подав до суду клопотання, в якому просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача (а.с.83).

Належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання повторно не з`явилася, в порушення ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Оскільки сторони виклали свою позицію щодо спірних правовідносин у заявах по суті - позовній заяві та відзиві на позовну заяву, суд доходить висновку, що неявка сторін (їх представників) не є перешкодою для розгляду справи по суті.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд не здійснював.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що на підтвердження укладання договору про споживчий кредит № 102987272 від 04.10.2021 позивач надав суду копію цього договору, за умовами якого ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені договором (п.1.1). Сума кредиту становить 20000,00 грн (п.1.2), кредит надається загальним строком на 29 днів з 04.10.2021 (п.1.3). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 02.11.2021 (п.1.4). Комісія за надання кредиту 1100,00 грн, яка нараховується за ставкою 5,50% від суми кредиту одноразово (п.1.5.1). Проценти за користування кредитом 3654,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,63% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6). Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п.2.1). Пунктом 2.3 договору передбачена пролонгація строку кредитування, як за ініціативою позичальника (на пільгових умовах) так і пролонгація на стандартних (базових) умовах. Так, позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику, для чого позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту: строк продовження 3 дні - 3% від поточного залишку кредиту; строк продовження 7 днів - 5% від поточного залишку кредиту; строк продовження 15 днів - 10% від поточного залишку кредиту. Позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п.1.6 договору. Розділ 2.3 договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної (их) обставин (и) щодо якої (их) невідомо настане вона (и) чи ні, відповідно до ст. 212 ЦК України, і яка (і) полягає (ють) у: а) здійсненні платежу (ів) позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п.2.3.1.1. договору та розділу 6 Правил; б) продовженні користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п.1.3, п.2.3.1.1., п.2.3.1.2 договору. Після настання у зазначених підпунктах обставин, умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п.1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п.1.4, змінюються пропорційно строку пролонгації (а.с.16-22).

Відповідно до графіку платежів за договором про споживчий кредит 102987272 від 04.10.2021 (Додаток № 1 до договору про споживчий кредит № 102987272 від 04.10.2021) платіж повернення кредиту та сплати комісії і процентів мав бути внесений відповідачем 02.11.2021 року, що також підтверджується копією кредитного договору.

З довідки про ідентифікацію суд вбачає, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір №102987272 від 04.10.2021, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор U21317 відправлений позичальнику 04.10.2021 року о 22:23 46 год на номер телефону НОМЕР_2 (а.с.23).

На підтвердження перерахування ТОВ «Мілоан» кредитних коштів, відповідно до договору № 102987272 у розмірі 20000,00, суду надана копія платіжного доручення № 3333896 від 04.10.2021, підписаного представником ТОВ «Мілоан» та скріплене його печаткою, в якому зазначено отримувач ОСОБА_1 , номер картки НОМЕР_1 та призначення платежу: кошти згідно договору 102987272 (а.с.24).

Згідно з витребуваною судом інформацією, на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку НОМЕР_3 . 04.10.2021 о 22:23:51 на платіжну картку дійсно надійшов платіж у розмірі 20000,00 грн. Враховуючи, що платіж проведено не по реквізитам, а через платіжну систему, у Банку відсутня інформація щодо відправника, відповідно підтвердити чи спростувати факт того, що платіж проведено із призначенням платежу «Кошти згідно договору № 102987272» Банк не може. Верифікація особи власника банківської картки № НОМЕР_4 проводилася згідно з банківськими процедурами (а.с.63).

Також, суду надано відомість ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за період з 04.10.2021 по 11.01.2022 (а.с.25-26).

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву не заперечила факту укладення між нею та ТОВ «Мілоан» договору про споживчий кредит № 102987272 від 04.10.2021 та отримання нею кредитних коштів у розмірі 20000,00 грн.

За змістом ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідач з викладеними у договорі умовами кредитування погодилася без будь-яких зауважень або застережень, на підтвердження чого проставила свій підпис.

Договір № 102987272 від 04.10.2021 містить інформацію про анкетні дані відповідача, її місце проживання, серію, номер паспорту, податковий номер, адресу місця реєстрації; номер телефону НОМЕР_2 , адресу електронної пошти.

Отже, обставина укладення 04.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» договору про споживчий кредит № 102987272 та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 20000,00 грн доведена, відповідачем не заперечується та підтверджується матеріалами справи.

27.01.2022 між ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладений договір відступлення прав вимоги № 79-МЛ/Т, відповідно до умов якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (а.с.27-31).

27.01.2022 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» склали Акт приймання-передачі Реєстру боржників від 27.01.2022 до договору відступлення прав вимоги № 79-МЛ/Т від 27.01.2022, підписаний сторонами та скріплений їх печатками, відповідно до якого кредитор передав, а новий кредитор прийняв Реєстр боржників кредитора від 27.01.2022 (а.с.33).

27.01.2022 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» сплатило на користь ТОВ «Мілоан» плату згідно з договором відступлення прав вимоги № 79-МЛ/Т від 27.01.2022, що підтверджується копією платіжного доручення (а.с.34).

Згідно з Витягом з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 79-МЛ/Т від 27.01.2022, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 102987272 від 04.10.2021 у розмірі 78246,23 грн, з яких: залишок по тілу кредиту - 18430,00 грн, залишок по відсотках - 58716,23 грн, залишок по комісії - 1100,00 грн (а.с.32).

Відповідно до складеної ТОВ «Мілоан» відомості про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 за період з 04.10.2021 по 11.01.2022, 04.10.2021 - надання кредиту у розмірі 20000,00 грн; 04.10.2021 позичальнику нарахована комісія за оформлення кредиту у розмірі 1100,00 грн (що передбачена умовами договору); з 05.10.2021 по 02.11.2021 нараховані проценти у розмірі по 126,00 грн, згідно з п.1.5.2. договору (0,63% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом). Позичальник, відповідно до п.п.2.2.1, 2.3.1.1 договору, вчиняла дії для продовження строку кредитування та пролонгації кредитного договору, сплачувала комісію за пролонгацію та певну частку тіла кредиту та процентів по кредиту, а саме: 02.11.2021 (сплатила: комісію за пролонгацію у розмірі 1000,00 грн; тіло кредиту у розмірі 1000,00 грн; проценти по кредиту у розмірі 950,00 грн); 09.11.2021 (сплатила: комісію за пролонгацію у розмірі 570,00 грн; тіло кредиту у розмірі 570,00 грн; проценти по кредиту у розмірі 464,00 грн). У період з 03.11.2021 по 09.11.2021 позичальнику нараховувались проценти, згідно з п.п.1.5.2., 3.2.1.1. договору у розмірі по 119,70 грн (0,63% від фактичного залишку кредиту - 19000,00 грн за кожен день строку користування кредитом); у період з 10.11.2021 по 12.11.2021 позичальнику нараховувались проценти, згідно з п.п.1.5.2., 3.2.1.1. договору у розмірі по 116,11 грн (0,63% від фактичного залишку кредиту - 18430,00 грн за кожен день строку користування кредитом); у період з 13.11.2021 по 11.01.2022 позичальнику нараховувались проценти згідно з п.п.1.6, 2.3.1.2 договору у розмірі 921,50 грн (за стандартною (базовою) процентною ставкою 5% від фактичного залишку кредиту -18430,00 грн за кожен день користування кредитом).

Отже, здійснюючи сплату комісії за пролонгацію та певної частки тіла кредиту та процентів по кредиту, відповідач вчиняла дії для продовження строку кредитування та пролонгації кредитного договору, останній раз 09.11.2021, продовживши строк кредитування на три дні по 12.11.2021, та з 13.11.2021 по 11.01.2022 відбулась пролонгація строку кредитування на 60 днів (згідно з п.п.2.3.1.2 договору).

За період кредитування кредитодавцем нараховані проценти у загальному розмірі 60130,23 грн (за 29 днів - 3654,00 грн, за 7 днів - 837,90 грн, за 3 дні - 348,33 грн, за 60 днів - 55290,00 грн), з яких позичальником сплачено 1414,00 грн (950,00+464,00), отже заборгованість за процентами становить 58716,23 грн (60130,23 - 1414,00). З урахуванням сплачених позичальником сум на погашення тіла кредиту у загальному розмірі 1570,00 грн (1000,00 + 570,00), заборгованість по тілу кредиту становить 18430,00 грн (20000,00-11570,00). На погашення комісії за оформлення кредиту у розмірі 1100,00 грн позичальник грошових коштів не сплачувала.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, частинами 1, 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Отже, суд встановив, що договір № 102987272 від 04.10.2021 укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та відповідно до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

У вказаному договорі його сторонами погоджено суму і строк кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, розмір і тип процентної ставки, сплату комісії за надання кредиту (одноразово), порядок та умови надання кредиту, порядок обчислення (нарахування) процентів тощо.

Також, як встановив суд та підтверджується матеріалами справи, проценти за користування кредитними коштами нараховані у межах строку кредитування, з урахуванням пролонгації.

Щодо стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 1100,00 грн суд зазначає таке.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію, у тому числі за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Отже, дії кредитодавця щодо встановлення у кредитному договорі комісії за надання кредиту та вимога про стягнення нарахованої комісії є правомірними.

Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Пунктом 3.2.6 договору № 102987272 від 04.10.2021 передбачено право кредитодавця без згоди позичальника поступитися своїм правом вимоги за цим договором на користь третіх осіб.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.

Доказів про сплату заборгованості за кредитним договором позивачу або первісному кредитору відповідач не надала, а тому, з урахуванням наданих позивачем доказів, суд вважає доведеними посилання позивача на існування заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором у сумі, зазначеної у розрахунку заборгованості.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Щодо застосування строку позовної давності за заявою відповідача суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 257 Цивільного Кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-IX набрав чинності 02.04.2020.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, дію якого неодноразово продовжено, та наразі не скасовано.

За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що були чинними на час звернення позивача з позовом до суду (15.07.2025) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

З огляду на викладене, на час дії встановленого карантину та воєнного стану, строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України, не спливає та на момент звернення позивача з позовом, в разі існування підстав для застосування позовної давності, даний строк має бути застосований лише до 02.04.2017, оскільки Закон №540-IХ від 30.03.2020 набув чинності 02.04.2020.

Отже, у цих спірних правовідносинах позовна давність щодо вимог про стягнення з відповідача кредитної заборгованості, в силу пунктів 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на момент подання позову (15.07.2025) не спливла.

Правова позиція щодо застосування статті 257 ЦК України та пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення позичальником зобов`язання, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У зв`язку з викладеним, враховуючи принцип диспозитивності, суд погоджується зі складеними розрахунками заборгованості та дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1).

Також, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

В обґрунтування понесення та розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн позивач надав копії таких документів: договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет» в особі адвоката, керуючого партнера Усенка Михайла Ігоровича, в якому його сторони визначили вартість наданих послуг правничої допомогу за одну кредитну справу - 8000,00 грн без ПДВ; Акту № 521 наданих послуги від 06.07.2025, укладеного між АО «Апологет» в особі адвоката, керуючого партнера Усенка Михайла Ігоровича та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», згідно з яким виконавцем надано клієнту, а клієнтом прийнято послуги згідно з договором про надання правової (правничої допомоги) №0107 від 01.07.2025 щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 102987272 у сумі 8000,00 грн; детального опису наданих послуг до акту № 521 від 06.07.2025 за договором про надання правової (правничої допомоги) №0107 від 01.07.2025 та Акту № 521 від 06.07.2025 у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 102987272, де боржником є ОСОБА_1 , згідно з яким: усна консультація клієнта 0,30 години; ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 години, погодження правової позиції клієнта - 0,30 години, складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта 3 години 30 хвилин, усього 6 годин 30 хвилин; ордеру на надання правничої допомоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» адвокатом Усенком М.І., виданого АО «Апологет» (а.с.38-41).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявила, проте заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Водночас, оцінивши надані документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат на правничу допомогу, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн не є цілком співмірним з: складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) - 6 годин 30 хвилин, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зокрема, усна консультація та погодження правової позиції по 0,30 години; ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 години, оскільки справа є типовою, нескладною, не містить великого обсягу доказів та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 4000,00 грн.

Суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, та у зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст. 6, 7, 12, 13, 43, 76, 81, 82, 89, 128, 131, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» ( НОМЕР_5 в АТ «Креді Агріколь Банк») заборгованість за договором про споживчий кредит № 102987272 від 04.10.2021 у розмірі 78246 (сімдесят вісім тисяч двісті сорок шість) грн 23 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 18430 грн 00 коп., заборгованості за процентами у розмірі 58716 грн 23 коп., заборгованості за комісією у розмірі 1100 грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» ( НОМЕР_5 в АТ «Креді Агріколь Банк») судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»», код ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 29.10.2025.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Олександр БОРИСЕНКО