Рішення № 131347027, 29.10.2025, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6008/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2025 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючої судді Палюх Н.М., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором від 19.04.2024 у розмірі 70435,00 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 7300,00 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором у розмірі 39957,5 грн та суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» у розмірі 23177,5 грн, а також судові витрати. Свої вимоги мотивує тим, що19.04.2024 ТОВ «ЛІНУЕРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір №4574000 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до умов договору, сума кредиту складає 2300,00 грн, строк кредиту 348 днів з 19.04.2024 по 02.04.2025, періодичність зі сплати процентів кожні 29 днів. На пільговий строк 29 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,5 % у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов, у результаті чого застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2,5% у день. ТОВ «ЛІНУЕРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит у сумі 2300,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку НОМЕР_1 . В подальшому позичальником підписано додатковий договір, відповідно до якого кошти у розмірі 5000,00 грн були надіслані платіжною системою на карту споживача. 25.11.2024 між ТОВ «ЛІНУЕРА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські фінансовіоперації» було укладено Договір факторингу №25/11/24, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНУЕРАУКРАЇНА» відступило ТОВ «Українські фінансові операції» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за Договором №4574000. У зв`язку з наведеним просить позов задовольнити.

07 серпня 2025 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова вказана справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відповідачу було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.

Відповідач по справі належним чином повідомлявся судом про розгляд даного провадження у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції суду. Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.

Згідно з вимогами частини 13статті 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до частини 8статті 279 ЦПК Українипри розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннямистатті 174 ЦПК Українизакріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі частини 8статті 178 ЦПК Українивирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вимоги статей 279,280 ЦПК України, суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 19.04.2024 між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений Договір №4574000 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в розмірі 2300,00 грн строком на 348 днів, періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 29 днів, із стандартною процентною ставкою 2,50% в день /а.с.32-41/.

Пунктом 1.4.1. договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,50 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.

Пунктом 1.4.2. договору передбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,50 % в день та застосовується на наступних умовах. Якщо Клієнт до 17.05.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Кредитний договір з Клієнтом (споживачем) укладається в електронній формі за допомогою ITC Товариства, доступ до якої забезпечується через Вебсайт або Мобільний застосунок «Credit7».

Підпунктом 9.9 договору відповідач ОСОБА_1 погодив своїм підписом, що ознайомився з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна» актуальна на дату укладання Договору редакція яких розміщена на Вебсайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Відповідно до пункту 9.7 договору цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет Клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/ зазначений в цьому договорі. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

Згідно з пунктом 9.3 договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами з урахуванням особливості його підписання відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та нормативних актів Національного банку України. Договір укладений строком на 365 днів, але у будь-якому випадку Договір припиняється не раніше дати повного повернення/сплати клієнтом суми кредиту, процентів за користування кредитом та неустойки, у разі наявності штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання, або в дату дострокового повного повернення/сплати клієнтом суми кредиту, процентів за користування кредитом.

Відповідно до реквізитів договору від 19.04.2024, укладеного між сторонами, ОСОБА_1 підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «14390».

Таким чином, суд приходить до висновку, що між ТзОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.

Окрім цього, 21.04.2024 ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений Додатковий договір Договору №4574000 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.04.205 /а.с.26-27/, згідно з яким сума кредиту, яка надається за додатковим договором становить 5000,00 грн, сума кредиту (загальний розмір) складає 7300,00 грн, при цьому строк кредитування та періодичність сплати процентів залишаються незмінними.

ТзОВ «Лінеура Україна» виконало свої зобов`язання перед ОСОБА_1 , перерахувавши йому 2300,00 грн та 5000,00 грн кредитних коштів на банківську картку, яку останній вказав під час укладання договору. Факт отримання відповідачем кредитних коштів також підтверджується довідками платіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих.№1-1912 від 19.12.2024, відповідно до яких останнім було здійснено перерахування коштів 19.04.2024 23:40:10 на суму 2300,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 377255698, призначення платежу: Зарахування 2300 грн на карту /а.с.20/ та 21.04.2024 15:27:18 на суму 5000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 378003424, призначення платежу: Зарахування 5000 грн на карту /а.с.19/.

Як убачається з розрахунку заборгованості за Договором №4574000 про надання коштів від 19.04.2024, складеного ТзОВ «Лінеура Україна», відповідач взятих на себе зобов`язань належним чином не виконує, відсотки за користуванням кредиту не сплачує. В зв`язку із чим станом на 25.11.2024 заборгованість відповідача складає 50907,5 грн, а саме: 7300,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 39957,5 грн заборгованість за відсотками, 3650,00 грн штрафні санкції /а.с.21-25/.

25.11.2024 між ТзОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «Українські фінансові операції» укладено Договір факторингу №25/11/2024, відповідно до якого ТзОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТзОВ «Українські фінансові операції» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «Українські фінансові операції» приймає належні ТзОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників /а.с.81-85/.

Згідно з пунктом 1.1. Договору факторингу №25/11/2024, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі. Право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно Додатку№1 та є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з пунктом 1.2. Договору факторингу №25/11/2024, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається у момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку № 2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п.3.3 цього Договору, на рахунок клієнта, після чого фактор став кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників та повна сума ціни продажу, що надійшла на рахунок клієнта - підтверджують факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №25/11/2024 від 25.11.2024, ТзОВ «Українські фінансові операції» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №4574000 в сумі 50907,5 грн /а.с.50-51/.

Відповідно до умов Договору №4574000 строк кредиту складає 348 днів: з 19.04.2024 по 01.04.2025.

Станом на дату укладання Договору факторингу від 25.11.2024 №25/11/2024, строк дії Договору №4574000 від 19.04.2024 не закінчився. Відтак, в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТзОВ «Українські фінансові операції» у період з 26.11.2024 по 01.04.2025 (127 календарних дні) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 23177,5 грн (7300,00 грн * 2.5% = 182,5 грн*127 календарних дні = 23177,5) /а.с.48-49/.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором №4574000 від 19.04.2024 загальною сумою 70435,00 грн, яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту 7300,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором 39957,5 грн, нарахованих процентів ТзОВ «Українські фінансові операції» за 127 календарні дні 23177,5 грн.

Строк надання грошових коштів за договорами наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Згідно частин 1, 3 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

За правилом частини першоїстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно достатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності достатті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другастатті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2статті 639 ЦК Українипередбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першоїстатті 181 ГК Українигосподарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів Україниможе мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію»(далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першоїстатті 3 Законуелектронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьоїстатті 11 Законуелектронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостоюстатті 11 Законувідповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмоїстатті 11 Законуу разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Законувизначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 526 ЦК Українипрезюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті610,611 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено у ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ч. 1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другоюстатті 625 ЦК Українипередбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо вимоги позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за Договором №4574000 від 19.04.2024, суд приходить до наступного висновку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24.12.2023 доповненостаттю 8 Закону України «Про споживче кредитування»пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування»передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинностіЗаконом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 22 квітня 2024 року - денна ставка не більше 1,5%, - з 20 серпня 2024 року - денна ставка не більше 1%.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5розділу І цього Законупоширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що Договір №4574000укладено 19 квітня 2024 року, тобто після набрання чинностіЗакону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тому до договору слід застосувати положення частини 5статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»з урахуванням перехідних та прикінцевих положень.

З вищевказаного розрахунку заборгованості за кредитом убачається, що відповідач не дотримувався, встановленого графіку платежів. Заборгованість відповідачем не погашалась, а тому станом на 01.04.2025 становить 70435,00 грн, яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту 7300,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором 39957,5 грн, нарахованих процентів ТзОВ «Українські фінансові операції» за 127 календарні дні 23177,5 грн.

З огляду на те, що відповідач не дотримувався графіку платежів, у позивача були всі підстави для нарахування відсотків за стандартною ставкою.

Проте, як убачається з розрахунку заборгованості позивач та первісний кредитор з 19.04.2024 по 17.05.2024 нараховували відсотки за процентною ставкою 0,5%, проте з 18.05.2024 почали нараховувати проценти за стандартною ставкою 2,5%, а не за ставкою 1,5% з 22.04.2024 до 19.08.2024 та 1% з 20.08.2024 до 01.04.2025, як це передбачено пунктом 17Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що умови укладеного договору позики в частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами за ставкою 2,5% у період після 17.05.2024 суперечать діючому законодавству, тому в силу вимог частини 5статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»є нікчемним.

Суд розраховує заборгованість по процентам за укладеним між сторонами договором у період з 18.05.2024 по 19.08.2024, виходячи з встановленої пунктом 17Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування»максимальної денної процентної ставки 1,5%, а з 20.08.2024 до 01.04.2025 у розмірі максимальної денної процентної ставки 1%.

Оскільки з 18.05.2024 по 19.08.2024 пройшло 64 дні та у вказаний період проценти мали бути нараховані за ставкою 1,5% від суми заборгованості, що становить 109,5 грн (7300,00 тіло кредиту х1,5%), то за цей час сума нарахованих процентів становить 7008 грн (64 дні х 109,5 грн, а з 20.08.2024 до 01.04.2025 пройшло 225 днів та у вказаний період проценти мали бути нараховані за ставкою 1% від суми заборгованості, що становить 73 грн (7300,00 тіло кредиту х1%), то за цей час сума нарахованих процентів становить 16425 грн (225 днів х 73 грн).

З урахуванням того, що до 18 травня 2024 року проценти нараховувались у відповідності до норм чинного законодавства та станом на 17.05.2024 включно заборгованість за ними становила 1024 грн, а за період з 18.05.2024 по 19.08.2024 підлягає стягненню 7008,00 грн та за період 20.08.2024 до 01.04.2025 підлягає стягненню 16425,00 грн, то за весь строк користування кредитом розмір заборгованості за процентами складає 24457,00 грн (1024,00 грн + 7008,00 грн + 16425,00 грн).

Враховуючи наведене, суд дослідивши докази по справі в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7300,00 грн та заборгованості за процентами у розмірі 24457,00 грн, а всього 31757,00 грн

Згідно з вимогами ст.ст.76,77,79,80 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1-4ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до такого висновку.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19, від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18 (провадження №61-6627св20).

Згідно положень додаткової постанови Верхового Суду від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).

Згідно частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належить надання професійної правничої допомоги.

Згідно з частиною 2 статті 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Встановлено, що правнича допомога надавалась позивачу адвокатом Дідухом Є.О.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано Договір №01/08/2024-А від 01.08.2024, заявку №4574000 на виконання доручення до Договору №01/08/2024-А від 01.08.2024, детальний опис робіт (наданих послуг), акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору №01/08/2024-А від 01.08.2024, рахунок на оплату №4574000-2025 від 20.07.2025.

Суд вважає, що заявлені позивачем витрати на оплату послуг правничої допомоги в розмірі 10000 гривень за участь у даній цивільній справі не можуть вважатись розумними та співмірними зі складністю справи, необхідністю подання позову, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, ціною позову, тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючу категорію справи, обсяг наданих адвокатом послуг, результат розгляду справи в суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, з урахуванням часткового задоволення позову, суд вважає, що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 5000 грн, що відповідає критеріям співмірності, обґрунтованості та пропорційності.

Окрім цього, відповідно до частини 1 та 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Беручи до уваги, що позовні вимоги задоволенні частково, а саме з відповідача підлягає стягненню 31757,00 грн, що складає 45% від суми у розмірі 70435,00 грн, про стягнення якої позивач просив у позові (31757,00 грн х 100% : 70435,00 грн = 45), суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3340,08 грн (5000,00 грн витрати на правову допомогу + 2422,40 грн судовий збір = 7422,40 грн) : 100% х 45%)), в іншій частині витрати слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 141, 263-265, 274-275, 279, 280-284 ЦПК України, на підставі ст. 525, 526, 610, 611, 1048, 1050, 1054 ЦК України,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансовіоперації» заборгованість за договором №4574000 від 19.04.2024 у розмірі 31757 (тридцять одна тисяча сімсот п`ятдесят сім) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансовіоперації» судові витрати у розмірі 3340,08 грн, які складаються з витрат на правову допомогу та судового збору.

В решті вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, ЄДРПОУ: 40966896.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: