Постанова № 131334801, 24.10.2025, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/542/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2025 року м. Дубровиця

Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Отупор К.М., за участю: адвоката Вітошка Ю.Г., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця ЗСУ в/ч НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

за частиною 1статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №253780 від 22 лютого 2025 року вбачається, що 22 лютого 2025 року о 12 год.35 хв., в м. Дубровиця по вул. Миру, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "Audi A4", з номерним знаком НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора "Alcotest №6810" та проведення такого огляду у медичному закладі, відмовився.

Захисник Вітошко Ю.Г. у судовому засідання свої письмові пояснення щодо призначення покарання із урахуванням принципу індивідуалізації, які були долучені до матеріалів справи підтримав та просив суд при вирішенні винуватості ОСОБА_1 не позбавляти його права керування транспортним засобом, оскільки наявність права керування транспортними засобами пов`язана з використанням службових обов`язків і його позбавлення призведе до неможливості виконувати обов`язків, ризику для підрозділу та загрози національній безпеці в умовах воєнного стану. Також додав, що ОСОБА_1 щоро розкаюєтсья у вчиненому та запевняє суд, що в майбутньому не допустить повторення такої ситуації.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 Кодексу Українипро адміністративніправопорушення, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Суд, вислухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, приходить таких висновків.

Положеннями пункту 1.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з пунктом 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху України передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частина 1 статті 130 Кодексу Українипро адміністративніправопорушення передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з частиною 4 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до положень пункту 2 розділу І зазначеної Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується такими доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №253780 від 22 лютого 2025 року, відмовою від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, а також оглянутим відеозаписом, що наявний в матеріалах справи.

Виходячи з аналізу вказаної норми Закону, вбачається, що об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить декілька кваліфікуючих ознак, за наявності якої/яких, особі може бути інкриміновано вчинення правопорушення, а саме:

1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;

3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Матеріали справи не містять доказів порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, протокол складений в установленому законом порядку, з дотриманням вимог статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення та положень "Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі" №1395 від 07 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (з внесеними змінами).

Вимогами статті 68 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за адміністративні правопорушення, суд відповідно до сатті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення враховує характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують адміністративну відповідальність.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, суд визнає щире розкаяння винного. Обставин, що обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

Відповідно до статті 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з положеннями статті 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Так, адміністративне стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Проте покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

Відповідно до положення статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно зі статтею 9 Конституції України, а також статті 19 Закону України "Про міжнародні договори" від 22 грудня 1993 року, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа Надточій проти України від 15 травня 2008 року). В рішенні у даній справі ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. У рішенні Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії від 23 жовтня 1995 року Європейський Суд з прав людини вказав, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення кримінального обвинувачення. Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Маліге проти Франції від 23 вересня 1998 року). У рішенні ЄСПЛ по справі Скоппола проти Італії від 17 вересня 2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний і надмірний тягар (рішення у справі Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року).

Частина 2 статті 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Зміст положення частини 2 статті 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м`якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.

Суд враховує, що у Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону, суд бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 21 січня 2011 року у справі "Корнєв та Карпенко проти України" адміністративні правопорушення, закріплені норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, за які передбачена відповідальність у виді позбавлення певних прав, не є незначними, у зв`язку з чим вони відносяться до норм, які регулюються кримінальним законодавством і таким, що вимагає застосування всіх гарантій статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, відповідно до статті 69 Кримінального кодексу України, винній особі може бути призначене покарання більш м`яке, ніж передбачене законом.

Враховуючи, що Кодекс України про адміністративні правопорушення прийнятий Верховною Радою УРСР 07 грудня 1984 року і він не включає поняття призначення стягнення нижче, передбаченого статтею даного Кодексу, то в даному випадку відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вважає за можливе застосувати норми статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і призначити стягнення більш м`яке, ніж передбачене санкцією частини 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не наклавши при цьому на особу додаткове стягнення, передбачене вказаною санкцією статті.

До аналогічних висновків прийшов Харківський апеляційний суд в постанові від 22 січня 2025 року по справі № 643/11374/24.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних сил України, проходить службу у військовій частини НОМЕР_1 . Посада ОСОБА_1 передбачає щоденне виконання бойових завдань, а саме водій перевезення автомобільним транспортом. Водійське посвідчення є обов`язковим та необхідним для виконання цих завдань, і його позбавлення призведе до неможливості виконувати обов`язки, ризику для підрозділу та загрози національній безпеці в умовах воєнного стану. Позбавлення його права керування транспортним засобом суттєво ускладнить виконання службових обов`язків, що свідчить про те, що його службова діяльність пов`язана з необхідністю керування транспортним засобом.

За таких умов, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини та відношення до вчиненого, беручи до уваги відсутність обставин, які обтяжують покарання та наявність обставин, які пом`якшують відповідальність, суд вважає доцільним призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., без позбавлення права керування транспортними засобами.

Суд вважає, що саме таке стягнення буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної статтею 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення мети - виховного впливу, запобігання вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.

Разом із тим, згідно статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись статтями 24, 40-1, 245, 251, 252, 268, 284, 287, 294, 307, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 за частиною 1статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнути доадміністративної відповідальностіта накластина ньогоадміністративне стягненняу виглядіштрафу врозмірі однієїтисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) без позбавленням права керування транспортними засобами.

Реквізити для сплати штрафу:

Отримувач коштів: ГУК у Рівнен.обл./Рівнен.обл./ 21081300;

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494;

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

Рахунок отримувача: UA218999980313020149000017001;

Код класифікації доходів бюджету: 21081300;

Код ЄДРПОУ суду: 26406188;

призначення платежу: 21081300; серія протоколу____; номер протоколу_____; (ПІП повністю).

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 коп.) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України:

отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;

код за ЄДРПОУ: 37993783;

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001;

код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, її захисником до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постановине пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 34000 грн. (тридцять чотири тисячі гривень).

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор