Рішення № 131333025, 20.10.2025, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1485/25

2/368/960/25

Рішення

Іменем України

"20" жовтня 2025 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

за участю секретаря Назаренко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» заборгованість за кредитним договором № 443173020 від 10.08.2021 у розмірі 17 555,00 грн., судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн., обґрунтовуючи позов наступним.

10.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 443173020 на суму 5 000,00 грн.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV7G3U9.

Перед укладенням кредитного договору відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет:

- перейшов на офіційний сайт первісного кредитора - www.moneyveo.ua,

- зареєструвався на даному сайті, створивши особистий кабінет позичальника,

- за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора заповнив та подав заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання (додаток № 5).

- пройшов належну перевірку (верифікацію),

- ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику (додаток № 4), які є невід`ємною частиною кредитного договору.

Правила надання грошових коштів у кредит первісного кредитора, перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

- отримав на номер телефону, вказаний у заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання кредитного договору.

- надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) первісного кредитора щодо укладання кредитного Договору (підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором).

Отже, саме відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.

При укладенні кредитного договору:

- відповідач діяв відповідно до алгоритму (порядку) дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора (додаток № 6).

Порядок дій відповідача підтверджується довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора (додаток № 7).

- первісний кредитор діяв відповідно до алгоритму (порядку) дій первісного кредитора (додаток № 8).

Первісний кредитор перед тим як погоджувати заявку, не лише перевірив особисті дані відповідача, а й здійснив перевірку дійсності та аутентифікацію платіжної картки відповідача згідно з стандартами відповідних платіжних систем, тобто перевірив чи дійсно платіжна картка належить відповідачу.

Одночасно з підписанням кредитного договору, первісний кредитор відправив на електронну адресу, вказану відповідачем у заявці, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним у нього примірником електронного кредитного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту.

Кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, у кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постановах: від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61- 7203св20); від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20).

Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Отже, позивачем доведено факт укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем.

Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі:

- 5 000,00 грн. 10.08.2021 на банківську карту № НОМЕР_1 відповідача, яку відповідач вказав у заявці при укладенні кредитного договору.

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням (додаток № 9).

Додатково, на підтвердження даного факту до позовної заяви додаються довідка та письмові пояснення первісного кредитора (додаток №10).

Для підтвердження факту отримання відповідачем грошових коштів (кредиту) позивачем до позовної заяви долучено всі наявні у позивача докази, які були отримані при отриманні права грошової вимоги до відповідача.

З метою отримання додаткових доказів, на підтвердження інформації щодо:

- належності платіжних карток відповідачу;

- факту перерахування грошових коштів первісним кредитором та зарахування їх на картковий рахунок відповідача;

- підтвердження належності номера телефона - відповідачу та ін. Адвокатом Тараненко А.І. на адресу банка-емітента карткового рахунку відповідача подано адвокатський запит (додаток № 11). Відповідь адвокат не отримав.

При недостатності для суду доданих до позовної заяви доказів щодо отримання відповідачем грошових коштів (кредиту), відповідно до ст. 84 ЦПК України, позивач, користуючись своїм правом, заявляє клопотання про витребування первинних бухгалтерських документів оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (додаток №2).

Відповідно до ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третіми особами при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Приписами ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банком, зокрема, за рішенням суду.

28.11.2018 між первісним кредитором та Товариством з обмежено відповідальністю «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01.

У подальшому до договору факторингу 1 укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу 1 (додаток №12).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Пунктом 1.2 Договору факторингу 1 визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу 1 під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта (первісного кредитора) до боржників (відповідача) по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.5 Договору факторингу 1 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.

Згідно з п. 2.1 розділу 2 Договору факторингу 1 клієнт (первісний кредитор) зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав 6 вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.5.3.3 Договору факторингу 1 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що фактор (ТОВ «Таліо плюс») має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

Первісний кредитор та ТОВ «Таліо плюс» на виконання договору факторингу 1 підписали реєстр прав вимоги № 155 від 12.10.2021, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліо плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.

Враховуючи те, що реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, позивачем надано витяг з реєстру прав вимог, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб) (додаток № 13).

Для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) первісного кредитора зі сторони ТОВ «Таліо плюс» згідно договору факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у реєстрі прав вимоги № 155 від 12.10.2021 до договору факторингу 1 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по кредитному договору) до позовної заяви додався акт звірки взаємних розрахунків та протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги (додаток 14).

05.08.2020 між ТОВ «Таліо плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»» укладено договір факторингу № 05/0820-01 (додаток №15).

Розділом 2 Договору факторингу 2 визначено, що ТОВ «Таліо плюс» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліо плюс» за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу 2 під правом вимоги розуміється всі права ТОВ «Таліо плюс» за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом. 1.5 Договору факторингу 2 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу 2 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

ТОВ «Таліо плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу 2 підписали реєстр прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліо плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.

Враховуючи те, що реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, позивачем надано витяг з реєстру прав вимог, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб) (додаток № 16).

Для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «Таліо плюс» зі сторони ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» згідно договору факторингу 2 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у реєстрі прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до договору факторингу 2 до позовної заяви додається платіжна інструкція (додаток 17).

08.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу № 08/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором (додаток № 18).

Відповідно до п.1.2. Договору факторингу 3 перехід від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до реєстру боржників № б/н від 08.07.2025 за договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 17 555,00 грн.

Враховуючи те, що реєстр боржників містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано витяг з реєстру боржників, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб) (додаток № 19).

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у реєстрі боржників № б/н від 08.07.2025 до позивача підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу 3 (додаток №20).

Для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони позивача згідно Договору факторингу 3 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у реєстрі боржників № б/н від 08.07.2025 до Договору факторингу 3 (до якого входило також відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається платіжна інструкція (додаток 21).

Укладання договорів факторингу між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» та між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до виникнення кредитних правовідносин з позичальниками не можуть ставити під сумнів відступлення прав вимоги за такими договорами факторингу новому кредитору, оскільки станом на момент укладення подібних кредитних договорів договори факторингу були чинними.

При цьому, право вимоги по кредитному договору відступлено первісним кредитором на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а в подальшому позивачу на підставі реєстрів прав вимоги, які оформлені належним чином та саме з дати підписання реєстрів прав вимоги, тобто вже після укладення кредитного договору.

При цьому, відповідно до п. 1.3. Договору факторингу 1, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Розділом 4 Договору факторингу 1 регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно п. 4.1. наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку.

Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.

Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Аналогічні умови зазначено і в договорах факторингу, укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Таким чином, договір факторингу 1 та договір факторингу 2 є дійсними, відповідно до законодавства містять істотні умови конкретного змісту щодо відступлення прав вимоги до боржників, що визначаються на момент переходу цих прав в порядку передбаченому договорами факторингу, в тому числі вимог, прав і обов`язків сторін, які виникнуть після укладання цих договорів.

Тобто, сторонами досягнуто згоди щодо предмета договору факторингу. Отже сторони погодили, що:

- за договором факторингу 1 первісний кредитор має право після підписання Договору факторингу 1 передавати (відступати) ТОВ «Таліон Плюс» свої права вимоги до позичальників, а ТОВ «Таліон плюс» зобов`язаний набувати такі права вимоги.

- за договором факторингу 2 ТОВ «Таліон плюс» має право після підписання Договору факторингу 2 передавати (відступати) ТОВ «ФК «Онлан фінанс» свої права вимоги до позичальників, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язаний набувати такі права вимоги.

Таким чином, умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть після дати підписання договорів факторингу. Такі умови договорів факторингу не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки.

Крім того, додатковими угодами до договорів факторингу, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору факторингу передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється саме в момент підписання відповідного реєстру права вимоги, а не з дати укладення договору факторингу.

Витяги з Реєстрів прав вимоги про передачу права вимоги, додаються до позовної заяви, та є належними доказами щодо ланцюга відступлень права вимоги по кредитному договору до позивача.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N2- 383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При укладенні кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У період відступлень права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору між кредиторами, розмір суми боргу за кредитним договором на момент чергового відступлення права вимоги зазначався у реєстрах прав вимог (реєстрі боржників).

Витяги з кожного реєстру прав вимог (реєстру боржників) відповідно до якого відступалося право вимоги по кредитному договору додані до позовної заяви. Розрахунки заборгованості, підготовлені первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором за відповідні періоди перебування прав вимог у первісного кредитора та ТОВ «Таліон Плюс» відповідно наведено у додатках до позовної заяви (Додаток №22, №23).

У наданих розрахунках при відступленні прав вимоги наявне балансове списання грошових коштів від клієнта до фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості відповідачем.

Балансове списання це бухгалтерська операція, яка відображає зняття з балансу фінансової установи активів або зобов`язань, що були раніше враховані в її облікових регістрах. У контексті передачі права вимоги за кредитом, балансове списання означає, що фінансова компанія більше не відображає заборгованість боржника як актив у своєму балансі, оскільки це право було передано іншому суб`єкту (фактору) внаслідок договору факторингу.

Дана процедура передбачена положеннями (стандарт) бухгалтерського обліку, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Національними стандартами бухгалтерського обліку та положеннями НБУ.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договорам.

Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному кредитним договором.

Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено: "Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом."

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "… боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). ч. 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 4.1. невід`ємною частиною цього Договору є правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення Договору.

Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Отже, Правила є у відкритому доступі на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (первісного кредитора) за посиланням: https://moneyveo.ua/confidentiality/creditrules/ та відповідач погодився, що ознайомився з ними (п. 4.1. Договору).

Відповідно до алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням.

Відповідно до п. 1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 616,85 (шістсот шістнадцять цілих вісімдесят п`ять сотих) процентів річних, що становить 1,69 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 5000,00 грн. (сума виданого кредиту)* 30 (строк кредиту)*1,69 (процентна ставка)/100= 2535,00 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 30 днів) 2535,00/30=84,50 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 10.08.2021-09.09.2021 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»).

Згідно з п. 1.12.2., з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 (вісімсот тридцять дев`ять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 5000,00 грн. (сума виданого кредиту)*2,30 (процентна ставка)/100=115,00 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 10.09.2021-12.10.2021 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»).

28.09.2021 позичальник здійснив часткову оплату в розмірі 75,00 грн. та 06.10.2021 в розмірі 155,00 грн.

12.10.2021 відповідно до реєстру № 155 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 право вимоги перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

В свою чергу, ТОВ «Таліон Плюс» продовжили нарахування за процентною ставкою передбачену п. 1.12.2 кредитного договору, за формулою: 5000,00 грн. (сума виданого кредиту)*2,30 (процентна ставка)/100=115,00 грн. .(сума за один день користування кредитом після закінчення дисконтного періоду), що здійснювалось за період 13.10.2021-07.12.2021 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Таліон Плюс»).

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить 17 555,00 грн., яка складається з: 5 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 12 555,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку на період дата переходу права вимоги 08.07.2025 - 31.07.2025.

Витрати на професійну правничу допомогу складаються:

- вивчення матеріалів справи: 2 год. 1000,00 грн.;

- складання позовної заяви: 2 год. 5000,00 грн.;

- підготовка адвокатського запиту: 1 год. 500,00 грн.;

- підготовка клопотань: 1 год. 500,00 грн.

Зазначений попередній розрахунок суми судових витрат, пов`язаних з розглядом справи включає в себе витрати понесені із зверненням позивача за наданням професійної правничої допомоги згідно:

- договору № 09/07/25-01 від 09.07.2025,

- додаткової угоди № 25770533178 від 09.07.2025 до Договору правничої допомоги № 09/07/25-01 від 09.07.2025,

- акту прийому-передачі наданих послуг до Договору надання правничої допомоги згідно договору правничої допомоги (додатки № 25, № 26, № 27, №28, № 29).

Відповідно до ч. 1, п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою, такої ж позиції притримується Верховний суд в постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.

Відповідно до ч. 2 п.1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи необхідно покласти на відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подавши до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у відсутність представника позивача та позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подавши до суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у частині, що стосується стягнення нарахованих відсотків, пені, штрафів та інших платежів, які не відповідають умовам договору та нормам чинного законодавства; визначити до стягнення лише фактичну суму основного зобов`язання (тіло кредиту), якщо суд вважатиме позов частково обґрунтованим; врахувати відсутність належного повідомлення про заміну кредитора та невнесення інформації до бюро кредитних історій, що є порушенням законодавства і вплинуло на реалізацію його права на захист; зменшити суму витрат на правничу допомогу до обґрунтованого рівня, з урахуванням обсягу фактичної роботи, характеру справи, а також принципу співмірності витрат, передбаченого ст. 141 ЦПК України, обґрунтовуючи наступним. У провадженні № 2/368/960/25 Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться справа № 368/1485/25 за цивільним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Щодо відсутності належного інформування відповідача про правонаступництво та інформації у кредитній історії: у матеріалах справи наявний договір факторингу, однак це саме по собі не є належним повідомленням боржника про заміну кредитора. Відповідно до частини 2 статті 516 Цивільного кодексу України, новий кредитор зобов`язаний повідомити боржника про заміну кредитора. Повідомлення має бути здійснене належним чином і підтверджене доказами отримання боржником. Водночас жодного доказу такого повідомлення відповідача у справі не міститься. Більше того, відповідно до статті 6 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», кредитор зобов`язаний подавати повну, достовірну та актуальну інформацію про кредитний договір, усі зміни щодо нього, а також дані про нового кредитора до бюро кредитних історій. Первісний кредитор подав інформацію до УБКІ, однак один із наступних (попередніх) правонаступників видалив ці дані. Нинішній кредитор, у свою чергу, не подав жодної інформації до бюро, у результаті чого в кредитній історії відповідача договір відсутній. Така бездіяльність прямо порушує обов`язки, передбачені пунктами 1, 3 і 4 статті 6 вказаного закону, а також суперечить принципам добросовісності, передбаченим статтею 3 Цивільного кодексу України та статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка забороняє недобросовісні умови та практики у договірних відносинах зі споживачем. Сукупність наведеного свідчить про те, що відповідач був поставлений у ситуацію правової невизначеності, не отримавши інформації ні про зміну кредитора, ні про наявність зобов`язання в реєстрі кредитних історій, що є грубим порушенням його прав. Щодо нарахованих відсотків за кредитним договором: віг, як відповідач у справі, заперечує проти позовних вимог у частині стягнення з нього нарахованих відсотків за кредитним договором № 443173020 від 10.08.2021, виходячи з наступного: 1. Надмірність та несправедливість процентів 2. Згідно зі ст. 11, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору, які порушують баланс прав та обов`язків сторін і ставлять споживача у вкрай невигідне становище, є несправедливими та не підлягають застосуванню. 3. Відсоткова ставка, передбачена договором, є завищеною та призводить до фактичної сплати суми, яка в кілька разів перевищує розмір отриманого кредиту, що суперечить принципу справедливості та добросовісності, закріпленому у ст. 3, 509 Цивільного кодексу України. 4. Обмеження відсотків законодавством 5. Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів за кредитним договором не може бути довільним, він має визначатися договором та відповідати принципам розумності. 6. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 вказала, що кредитодавець не може безмежно нараховувати відсотки та пеню після закінчення строку кредитного договору. 7. Правова позиція Верховного Суду 8. У постановах від 13.07.2022 (справа № 202/4494/20) та від 04.07.2018 (справа № 310/11534/13-ц) Верховний Суд чітко зазначив: після спливу визначеного договором строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту кредитор має право вимагати лише повернення тіла кредиту та 3% річних згідно зі ст. 625 ЦК України; нарахування відсотків за договором після цього є неправомірним. 1. Вимога про зменшення розміру нарахованих платежів 2. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо вона є надмірно великою у порівнянні із збитками кредитора. 3. З урахуванням вищенаведеного, вважає, що нараховані відсотки є безпідставними та неспівмірними, а позов у цій частині не підлягає задоволенню. За умовами кредитного договору № 443173020 від 10.08.2021 сума кредиту становила 5000 грн. строком на 30 днів, а базова річна процентна ставка 620,5%, реальна річна 649%, індивідуальна 310,25620,5%, дисконтна 3,65620,5%. У разі невиконання зобов`язань щодо повернення кредиту застосовується штрафна ставка 839,5% річних. Нараховані позивачем відсотки склали 12555 грн. за 30 днів, довівши загальну суму до сплати до 17555 грн. За його розрахунками відсотки за договором (базова/реальна ставка) за 30 днів не перевищують 25002668 грн. Навіть застосування штрафної ставки 839,5% річних дає приблизно 3449 грн. за 30 днів. Таким чином, фактично нараховані 12555 грн в 35 разів перевищують максимально допустимі за договором суми і відповідають приблизно 3053% річних, що є надмірним і незаконним. Просить суд врахувати наведене (за необхідності провести розрахунки) та зменшити нараховані відсотки відповідно до умов договору та законодавства України про споживче кредитування. Щодо витрат на професійну правничу допомогу: Заперечує проти заявлених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн., оскільки вважає їх необґрунтованими, явно завищеними та такими, що не відповідають принципу розумності, необхідності та співмірності. Справа є нескладною за своєю природою та не вимагала значного обсягу правничої роботи: вона не містить складних юридичних питань, не потребувала спеціальних знань чи експертної оцінки, а розгляд здійснювався в межах стандартної процедури. Дві із зазначених послуг взагалі не були необхідними для захисту прав позивача, а отже, витрати на них не можуть вважатися такими, що підлягають компенсації. Ще по двох послугах заявлений час виконання завищений як мінімум удвічі у порівнянні з тим, який об`єктивно необхідний для їх виконання. Це свідчить про необґрунтованість розрахунку гонорару та штучне збільшення вартості правничої допомоги. З урахуванням складності справи, обсягу правничої роботи та середньоринкових ставок, фактично обґрунтовані витрати не можуть перевищувати 3000 грн. Відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 141, ч. 5 ст. 135, ч. 4 та ч. 5 ст. 137, ч. 7 ст. 139 ЦПК України, а також з урахуванням усталеної судової практики, прошу суд оцінити доцільність, необхідність і співмірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу та зменшити їх розмір до обґрунтованого рівня або повністю відмовити у їх відшкодуванні.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК Українирозгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку про винесення рішення про часткове задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст.12,13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 10 серпня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 443173020, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 отримав грошові кошти в розмірі 5000 грн., строком на 30 днів, процентна ставка 1,70 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором MNV7G3U9, відправленим 10.08.2021 о 16:31:40 год. на номер мобільного телефону, який вказаний позичальником у заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_2 . При цьому, без отримання повідомлення із відповідним ідентифікатором і без здійснення входу на сайт ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" такий договір не був би укладений.

Відтак, первісний кредитор свої зобов`язання за договором № 443173020 виконав у повному обсязі.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбаченост.11 ЦК України.

Відповідно до положень ст.205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів фасимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності дост. 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першаст.627 ЦК України).

Відповідно до положень частини першоїст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першоюст.1055 ЦК Українивизначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 ст.11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1ст. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1ст. 634 ЦК Українислідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначеност. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 3 вказаного Законуелектронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1ст. 1054 Цивільного кодексу Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1ст. 1048 цього ж Кодексупозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу Українивизначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписамистатті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, щостаття 204 ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність договору кредитної лінії № 443173020 від 10.08.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Отже матеріалами справи підтверджено, що сума отриманого відповідачем кредиту складає 5 000 грн.

Відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Статтею 512 ЦК Українивизначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема, пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зст. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першоїст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина першаст.519 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року в справі №752/8842/14-ц).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01.

У подальшому до договору факторингу 1 укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу 1, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 рок.

28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.

31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року.

В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 - якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.

08.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу № 08/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором (додаток № 18).

Відповідно до п.1.2. Договору факторингу 3 перехід від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до реєстру боржників № б/н від 08.07.2025 за договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 17 555,00 грн.

Відповідно дост.1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу процентів, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №753/20537/18 відображений правовий висновок згідно з яким, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Матеріали справи не містять доказів визнання судом договору факторингу від 28 листопада 2018 року за №28/1118-01 недійсним. За таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.

Отже, суд визнає, що копії договорів факторингу, реєстри прав вимоги та платіжні інструкції про оплату фінансування за відступлення прав вимог є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Відтак, позивач набув право вимоги до відповідача на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством, за договором факторингу від 28 листопада 2018 за №28/1118-01.

Відомостей про визнання в судовому порядку недійсними наданих позивачем договорів факторингу матеріали справи не містять.

Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за Договором позики та заборгованості за процентами не виконав.

Враховуючи те, що судом встановлено факт отримання ОСОБА_1 коштів за кредитним договором та факт їх неповернення відповідачем у відповідності до умов вказаних у договорі та у строки визначені сторонами, тому тіло кредиту залишилось у розмірі 5000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а тому позовні вимоги позивача в цій частині вимог слід задовольнити.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитом.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, підписаного директором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» - 10.08.2021 року відповідачем здійснено платіж в розмірі 5000 грн.

Такий розрахунок сторонами не заперечувався.

Згідно розрахунку наданого позивачем було зазначено, що відповідно до п. 1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 616,85 (шістсот шістнадцять цілих вісімдесят п`ять сотих) процентів річних, що становить 1,69 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 5000,00 грн. (сума виданого кредиту)* 30 (строк кредиту)*1,69 (процентна ставка)/100 = 2535,00 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 30 днів) 2535,00/30=84,50 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 10.08.2021-09.09.2021 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»).

Проте, суд із вказаним твердженням не погоджується, оскільки сума кредиту становить 5000,00 грн. і взяті під 1,70% в день, тому в день повинно було б нараховано 85 грн. процентів.

28.09.2021 позичальник здійснив часткову оплату в розмірі 75,00 грн. та 06.10.2021 в розмірі 155,00 грн.

Згідно ч. 1ст. 527 ЦК Україниборжник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за відсотками поза межами дії кредитного договору, тобто після 10.09.2021 рокує безпідставними.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.

Отже, розмір процентів відповідно до умов договору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 2320,00 грн. за період з 10.08.2021 року по 09.09.2021 року, виходячи з розрахунку: 5000 грн. (тіло кредиту) х 1,7% (відсоткова ставка) х 30 днів (строк кредиту) 230 грн. (проведена оплата відповідачем).

Нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам Цивільного кодексу України.

Отже, позивач ТОВ «ФК «Ейс» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що за договором про надання фінансового кредиту № 443173020 від 10.08.2021 року з відповідача підлягає стягненню 7320 грн., а саме: 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту та 2320,00 грн. нараховані проценти.

Щодо стягнення решти суми заборгованості у розмірі 10235,00 грн., суд дійшов висновку про відсутністьпідстав для їх стягнення.

Відповідно до ч.1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки вимоги позивача підлягають задоволенню частково, в процентному співвідношення на 41,70 %, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс»підлягає стягненню сума судового зборуза подання позовної заяви в розмірі 1010,14 грн. (2422,40 грн.x 41,70 % : 100%).

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд звертає увагу на наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1ст. 133 ЦПК України).

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннямист. 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч.ч. 1-4ст. 137 ЦК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3ст. 141 ЦПК України).

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертоюст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9ст. 141 цього Кодексу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомоюст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з пп. 4, 6, 9 ч.1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 29Закону України «Про адвокатуру»визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов`язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний (зобов`язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 2 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 3 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Так, відповідно дост. 11 ЦПК Українисуд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогупредставник позивача надавкопію договору про надання правничої допомоги№ 09/07/25-01 від 09 липня 2025 року, додаткову угоду № 25770533178 до Договорупро надання правничої допомоги№ 09/07/25-01 від 09 липня 2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг по Договору про надання правничої допомоги № 09/07/25-01 від 09 липня 2025 року.

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг по Договору про надання правничої допомоги № 09/07/25-01 від 09 липня 2025 року визначено наступний перелік наданих правових та юридичних послуг: складання позовної заяви (2 год. 5000,00 грн.), вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника (2 год. - 1000 грн.), підготовка та подача клопотань /заяв до суду (1 год. - 500 грн.), підготовка адвокатського запиту (1 год. - 500 грн.),

Оскільки позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» задоволена частково, у відсотковому співвідношенні на 41,70 % з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2919 грн. (7000 грн. x41,70 % : 100%).

На підставі викладеного та керуючись Конституції України, ЦК України, ст. ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за кредитним договором № 443173020 від 10.08.2021 у розмірі 7 320 (сім тисяч триста двадцять) грн. 00 коп.

У задоволенні решти вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956) суму сплаченого судового збору в розмірі 1010 (одну тисячу десять) грн. 14 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2919 (дві тисячі дев`ятсот дев`ятнадцять) грн. 00 коп.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення та подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст судового рішення складено 28.10.2025 р.

Суддя І.І. Шевченко