Рішення № 131327135, 28.10.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/19355/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2025 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії 2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування довідки ВЛК, зобов`язання направити на проходження військово-лікарської комісії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії 2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому позивач просить:

визнати протиправною, такою що прийнята з порушенням порядку вимог Наказу Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 та скасувати довідку ВЛК, видану ВЛК 2 ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.05.2025 року №3/2025-0520-4226;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 направити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеню придатності до військової служби, з урахуванням наявних у нього скарг та проведення дослідження в умовах стаціонару.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.05.2025 року ОСОБА_1 було затримано працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 та мобілізовано з порушенням порядку видачі довідки ВЛК та порушенням порядку проходження обстеження.

Згідно довідки ВЛК від 20.05.2025 року №3/2025-0520-34226 на підставі ст. 85-Б, графи ІІ Розкладу хвороб, Позивача було визнано придатним до військової служби із діагнозом помірне заїкання.

Під час так званого медичного огляду позивача ніхто не оглядав, аналізи не проводились, скарги на проблеми із заїканням були проігноровані його не було направлено на поглиблене обстеження. На прохання провести більш детальне обстеження отримав відмову.

Предметом даного позову не є оскарження результатів придатності, а оскаржується порядок проведення військово-лікарської експертизи, що відображається в свідомому ігноруванні здоров`я Позивача, ігнорування прохань на проведення досліджень його діючого стану здоров`я та позбавлення можливості надання доказів наявності медичних проблем.

Відповідно до Наказу №402, медичний огляд проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.

Відповідно до «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого Наказом міністра оборони України від 14.08.2008 №402, якщо є заїкання, то оглянутий підлягає поглибленому обстеженню невропатологом, психіатром, оториноларингологом, а за можливості - й логопедом. Обстеження таких осіб проводиться у неврологічному стаціонарі, чого зроблено не було.

Експертний висновок про ступінь придатності до військової служби виносить невропатолог на підставі даних обстеження та ретельного вивчення документів, одержаних з військової частини, ТЦК та СП, з місця навчання або роботи.

Ступінь вираження заїкання визначається шляхом динамічного нагляду за станом мовної функції в різних умовах та оцінюється за моментом найбільш вираженого прояву захворювання.

В позовних вимогах відсутні вимоги про визнання протиправної мобілізації позивача, Позивач усвідомлює необхідність виконання ним свого обов`язку по захисту Батьківщини, однак був позбавлений можливості на дійсне проходження ВЛК та встановлення його діючого стану здоров`я через формальний підхід відповідача до формування висновку ВЛК.

У зв`язку з тим, що після проведення мобілізації позивач виключений з військового обліку військовозобов`язаних то позовна вимога про зобов`язання Відповідача повести повторний медичний огляд позивача не буде належним способом захисту порушеного права Позивача, а так як Позивач є діючим військовослужбовцем та включений до складу військової частини НОМЕР_1 то направлення позивача на проходження ВЛК можливе виключно за направленням військової частини, а тому зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 направити позивача на проходження ВЛК є належним способом захисту порушених прав позивача.

Процесуальні дії

Ухвалою судді від 23.06.2025 року позовну заяву залишено без руху.

25.06.2025 року до суду за вхід. №ЕС/64415/25 від позивача надійшла заява з уточненим складом учасників справи та уточненими позовними вимогами.

Ухвалою суду від 04.07.2025 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

14.07.2025 року за вхід.№ЕС/71211/25 надійшов відзив на позов В/Ч НОМЕР_1 , в якому зазначено, що на підставі поіменного списку військовозобов`язаних від 21.05.2025 №1/3429 ІНФОРМАЦІЯ_5 , довідки ВЛК від 20.05.2025 №3/2025-0520-4226 ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідно до п. 1.7 ч. 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.05.2025 №142 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду курсанту навчального взводу навчальної роти військової частини НОМЕР_1 та зараховано на всі види забезпечення з 21 травня 2025 року (витяг із наказу додається).

За інформацією начальника медичної служби начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 знаходився під медичним наглядом, зокрема, з 09.06.2025 по 20.06.2025 перебував у ізоляторі медичного пункту. Потім був переведений на подальше стаціонарне лікування до інфекційного відділення Подільської міської лікарні з діагнозом «гостра респіраторна інфекція, гіпертермічний синдром».

Після закінчення лікування 30.06.2025 повернувся до військової частини НОМЕР_1 (витяги із наказів додаються). Інших скарг на стан здоров`я від солдата ОСОБА_1 не надходило.

За результатами розгляду рапорту солдата ОСОБА_1 від 27.06.2025 (вх.№1700 від 04.07.2025 в/ч НОМЕР_1 ), відповідно до висновку начальника медичної служби начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 підстав для повторного проходження ВЛК не встановлено.

18.07.2025 за вхід.№ЕС/73333/25 надійшов відзив на позов ІНФОРМАЦІЯ_3 , де відповідачем наголошено на тому, що до позовної заяви позивач не надав жодних доказів, що він надавав будь-які документи до ВЛК щодо поганого стану свого здоров`я.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправними дій та скасування висновку військово-лікарської комісії не відповідає суті порушеного права позивача, а задоволення цієї вимоги не призведе до поновлення такого права.

У контексті вказаного варто наголосити, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Аналогічно скасування довідки про проходження військово-лікарської комісії, також не впливатиме на відновлення порушеного права позивача.

Ураховуючи невідповідність спірним правовідносинам обраного позивачем способу захисту порушеного права позивача, а також відсутність ефективного засобу його відновлення, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Аналогічні висновки досліджувались Верховним Судом у постанові по справі №160/2592/23 від 05 лютого 2025 року.

У разі наявності сумніву щодо правильності висновку даної комісії щодо придатності до військової служби, позивач мав право звернутись до ВЛК регіону щодо перегляду рішення ВЛК, яка наділена таким правом.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до вищої за рівнем військово-лікарської комісії для перегляду постанови у формі довідки, винесеною військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 . Тобто, позивач не скористався своїм правом на проведення повторного медичного огляду щодо придатності до військової служби.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 року по справі №810/5009/18 зазначив, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 05.03.2024 року по справі №400/10907/23 зауважив, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що придатний до військової служби.

Крім того, аналогічна правова позиція викладена у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024 року по справі №420/23707/24 та від 19.02.2024 року по справі №420/16024/23.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Згідно Довідки №3/2025-0520-4226 від 20.05.2025 солдат запасу ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.

Відповідно до картки обстеження та медичного огляду від 20.05.2025, ОСОБА_1 був оглянутий терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, ЛОР, психіатром. Діагноз та постанова ВЛК помірне заїкання.

На підставі поіменного списку військовозобов`язаних від 21.05.2025 №1/3429 ІНФОРМАЦІЯ_5 , довідки ВЛК від 20.05.2025 №3/2025-0520-4226 ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідно до п. 1.7 ч. 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.05.2025 №142 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду курсанту навчального взводу навчальної роти військової частини НОМЕР_1 та зараховано на всі види забезпечення з 21 травня 2025 року.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.06.2025 №172, вважати таким, що вибув у Подільську міську лікарню з 20.06.2025 солдата ОСОБА_1 на госпіталізацію до інфекційного відділення (підстава: направлення начальника медичної служби начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 від 20.06.2025, рапорт начальника медичної служби начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 вх.№1554 від 20.06.2025).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2025 №182 наказано вважати таким, що прибув з Подільської міської лікарні солдата ОСОБА_1 (підстава: виписка із медичної карти стаціонарного хворого №421 від 30.06.2025, рапорт начальника медичної служби начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 вх.№1644 від 30.06.2025).

Також судом встановлено, що представник ОСОБА_1 (адвокат Поліщук Д.О.) звернувся із адвокатським запитом від 28.05.2025 №983 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив надати копії наступних документів:

ВЛК ОСОБА_1 ;

картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 ;

обліково-послужної картки до військового квитка ОСОБА_1 ;

військового квитка ОСОБА_1 ;

наказу (витягу з наказу) по стройовій частині про включення ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Листом від 10.06.2025 за №1749/2842 Військова частина НОМЕР_1 надано представнику позивачу копії запитуваних документів.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суб`єктом владних повноважень на підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Законодавством, яке підлягає застосуванню у площині спірних правовідносин є Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19 листопада 1992 року №2801-XII (далі - Закон №2801-XII, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Положення №402 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №2801-XII законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Так, статтею 70 Закону №2801-XII визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом №2232-ХІІ.

Частиною третьою статті 1 вказаного Закону передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14 серпня 2008 року затверджено Положення №402.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 1.2 розділу І Положення №402 визначено, що військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Згідно з абзацами 1-3 пункту 2.1 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до абзаців 1-5 пункту 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:

Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);

ВЛК регіону;

ВЛК евакуаційного пункту;

ВЛК пересувної госпітальної бази.

Пунктом 2.3 розділу І Положення №402 передбачено, що Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується директору Військово-медичного департаменту (далі - ВМД) Міністерства оборони України. Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК (підпункт 2.3.2 пункту 2.3 розділу І Положення №402).

На ЦВЛК покладається, зокрема організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України (абзац 1 підпункту 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення №402).

Як передбачено підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу I Положення №402 ЦВЛК має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

Згідно з підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 розділу I Положення №402 Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відповідно до підпункту 2.4.5 пункту 2.4 розділу І Положення №402 ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. (підпункт 2.4.6. пункту 2.4 розділу І Положення №402).

Відповідно до підпункт 2.6.1. пункту 2.6. розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать:

госпітальні ВЛК;

гарнізонні ВЛК;

ЛЛК;

ВЛК високомобільних десантних військ;

ВЛК військових комісаріатів;

ВЛК територіального центру комплектування (далі - ВЛК ТЦК);

ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (підпункт 2.4.10. пункту 2.4 розділу І Положення №402).

За підпунктом 2.7.3 пункту 2.7. розділу І Положення №402 на госпітальну (гарнізонну) ВЛК покладається:

проведення медичного огляду осіб, указаних у пункті 1.2 розділу I Положення (крім допризовників), з метою визначення ступеня придатності до військової служби та в інших випадках, указаних у пункті 1.4 розділу II Положення;

ведення книги протоколів ВЛК та здавання її в архів;

проведення контролю за повнотою та якістю обстеження під час проведення медичного огляду, терміном проведення обстеження;

проведення разом із провідними медичними спеціалістами ВМКЦ регіонів та начальниками медичної служби військових частин, що знаходяться у зоні відповідальності військового лікувального закладу, детального аналізу визнання військовослужбовців непридатними (обмежено придатними) до військової служби, розробка пропозицій щодо покращення стану здоров`я військовослужбовців та попередження їх дострокового звільнення з військової служби за станом здоров`я. Узагальнення пропозицій та надання їх до штатної ВЛК.

Рекомендації штатних ВЛК щодо організації лікувально-діагностичної роботи в цілях військово-лікарської експертизи є обов`язковими для виконання.

За підпунктом 2.7.4 пункту 2.7. розділу І Положення №402 госпітальна (гарнізонна) ВЛК має право:

приймати постанови відповідно до цього Положення;

перевіряти з метою військово-лікарської експертизи організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових лікувальних, цивільних лікувально-профілактичних закладах і у військових частинах, дислокованих у гарнізоні;

залучати до роботи на правах членів комісії медичних та військових фахівців за запитом голови ВЛК.

Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема військовослужбовців до військової служби.

Відповідно до підпункту 1.2 розділу ІІ Положення №402 Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).

Звертаючись до суду із позовом у зв`язку із незгодою з рішенням ВЛК, викладеним у довідці військово-лікарської комісії про придатність позивача до військової служби, позивач зазначає, що його ступінь придатності до військової служби було визначено невірно.

Як убачається із наведених вище норм Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І Положення №402 з метою визначення придатності за станом здоров`я до військової служби військовослужбовців та установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК.

До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.

Суд звертає увагу на те, що згідно з Положенням №402, у разі незгоди із рішеннями госпітальні та гарнізонні ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із відповідною скаргою, а у разі незгоди із ВЛК вищого рівня - звернутися до ЦВЛК або до суду.

Однак немає даних про те, що позивач звертався до регіональної ВЛК зі скаргою чи заявою щодо перегляду постанови ВЛК викладеним у довідці військово-лікарської комісії від 20.05.2025 за №3/2025-0520-4226 про придатність позивача до військової служби. Не надав позивач також і доказів звернення зі скаргою до ЦВЛК.

Враховуючи викладене вище, суд висновує, що перевірка рішення госпітальної (гарнізонної) ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби та встановлення причинного зв`язку захворювань, ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали, тому позивач не дотримався вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.02.2025 по справам №240/13173/22 та №600/3273/22-а.

Згідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У цьому контексту варто звернути увагу на практику Верховного Суду викладену у постановах від 12 лютого 2021 року у справі №820/5570/16 від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18 в яких зазначено, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду.

Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене суд висновує про передчасність звернення позивача до суду з вимогами до відповідача 2 оскільки він не скористався своїм правом на оскарження рішення ВЛК у порядку, передбаченому Положенням №402.

Подібний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 26.02.2025 по справам №240/13173/22 та №600/3273/22-а.

У контексті вказаного варто наголосити, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Аналогічно проведення медичного огляду ОСОБА_1 військово-лікарською комісією в порядку, визначеному Положення №402, також не впливатиме на відновлення порушеного права позивача в контексті процедури призову позивача на військову службу, яка є предметом спору до ВЛК 2 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2025 року по справі №160/2592/23.

Стосовно вимоги зобов`язального характеру до Військової частини НОМЕР_1 .

На теперішній час позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу у В/Ч НОМЕР_1 .

Згідно з абзацами 1 та 2 пункту 6.1 глави 6 розділу ІІ Положення №402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров`я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, слідчим, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.

Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби ВИКЛЮЧНО за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров`я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.

Направлення на медогляд ВЛК формує начальник медичної служби з підписом командира військової частини. В такому випадку, потрібно:

- отримати направлення від начмеда на проходження ВЛК з підписом командира в/ч (Додаток 11 до Положення №402).

- отримати від начальника медичної служби інформацію щодо місця, часу та дати твого прибуття до закладу охорони здоров`я для проходження військово-лікарської комісії.

Також суд звертає увагу, що для направлення на ВЛК необхідно написати на ім`я командира військової частини рапорт про направлення на ВЛК.

Згідно статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Доказів звернення з відповідним рапортом до командира В/Ч НОМЕР_1 позивач не надав.

Разом з тим, як встановлено судом з матеріалів справи, за результатами розгляду рапорту солдата ОСОБА_1 від 27.06.2025 (вх.№1700 від 04.07.2025 в//ч НОМЕР_1 ), відповідно до висновку начальника медичної служби начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 підстав для повторного проходження ВЛК не встановлено.

При цьому, позивачем не оскаржується відмова у направленні для повторного проходження ВЛК, що унеможливлює надання правової оцінку у межах розгляду даної справи такій відмові.

У постанові від 24 червня 2025 року у справі №420/5584/24 Верховний Суду звернув увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі №554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії 2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування довідки ВЛК, зобов`язання направити на проходження військово-лікарської комісії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Військово-лікарська комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

Військова частина НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 )

ІНФОРМАЦІЯ_7 (адреса: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_8 )

Головуючий суддяНінель ПОТОЦЬКА

.